Рішення

від 22.09.2009 по справі 63/115-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

63/115-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2009 р.                                                            Справа № 63/115-09

вх. № 5808/6-63

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Романов М.В., дов.№ 7 від 30.07.05 р.;  відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфичне підприемство  "Фоліо Плюс", м. Харків  

до  Колективного підприємства "Харківкнига", м. Харків  

про стягнення 8094,42 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованності в сумі 8094,42 грн., з яких: 7133,97 - основний борг, 853,73 грн. пеня, 106,72 грн. - 3% річних, що виникла внаслідок невиконання  відповідачем своїх зобов*язань щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції, за договором поставки № 25 від 15.01.2007 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

21.08.2009 року до господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд вважати ціною позову суму у розмірі 8094,42 грн., яка складається з 7133,97 грн. заборгованості, 853,73 грн. пені, 106,72 грн. три відсотки річних.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї матеріали, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі  до  прийняття  рішення  по  справі  змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір  позовних  вимог,  за умови  дотримання  встановленого  порядку  досудового врегулювання спору  у  випадках,  передбачених  статтею  5  цього Кодексу в цій частині,  відмовитись  від  позову  або  зменшити  розмір позовних вимог, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що  відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні 22.09.2009 року позивач підтримує позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 08 вересня 2009 р. сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх  нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими частковому  задоволенню з наступних підстав.

15 січня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 25. Згідно умов договору позивач взяв на себе                                                                              зобов'язання щодо передачі відповідачу товару,  а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти товар від позивача та оплатити його вартість.

Згідно з видатковими накладними позивач на виконання своїх зобов'язань за договором передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 20270,62 грн., що підтверджено копіями накладних, які містяться в матеріалах справи. Відповідач одержав від позивача товар за дорученнями, частково оплатив його вартість на суму 12017,61 та частково повернув товар на суму 1119,04 грн.

Однак відповідач взяті на себе зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка складає 7133,97 грн.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідач слачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки.

Розмір нарахованої пені складає 853,73 грн. та ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Позивач також просить стягнути з відповідача 106,72 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не втсановлений договором або законом.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -   

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Колективного підприємства "Харківкнига" (61105, м. Харків, пр-т. 50-річчя СРСР, 29-А, р/р №26001301235 в Харківському філіалі АК "Укрсоцбанк", м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 02471293) на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" (м.Харків,  пл.Повстання, б.7/8, код 30510263, п/р 26002026814065 в ХФ "Укрексімбанк" м.Харків, МФО 351618) - 7133,97 грн. основного боргу, пеню в сумі 853,73 грн., 3% річних в сумі 106,72 грн., витратипо сплаті державного мита в сумі  102,00 грн., витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

рішення підписане 22 вересня 2009 року