Рішення

від 21.09.2009 по справі 59/194-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

59/194-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2009 р.                                                            Справа № 59/194-09

вх. № 5924/4-59

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Бондаренко Н.В., за дов. від 06.07.2009р. №б/н;

1-ї третьої особи - не з"явився;

2-ї третьої особи - не з"явився;

 відповідача - Голубничого В.П., за дов. від 02.06.2009р. №156-01/1004

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Конта", м. Київ 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Фірма "GENMAX LLP", Великобританія; 2. Приватне підприємство "Єва-Люкс",

м. Іллічівськ

до  Відкритого акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" , м. Харків  

про стягнення 2 387 447,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

24.07.2009р. позивач ПП "Конта" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача ВАТ "Інпромбанк". Згідно уточненої позовної заяви (вх. №20133 від 12.08.2009р.), яка прийнята судом до розгляду, позивач просить стягнути з відповідача 2387447,90 грн. В обгрнутування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору на здійснення розрахунково-кассового обслуговування в іноземній валюті від 13.11.2000р. №26007136532840(USD). Стверджує що відповідач не виконав заявку на купівлю іноземної валюти і не здійснив її перерахування у відповідності до наданого платіжного доручення позивача. Тим самим, вважає позивач, відповідач порушив умови договору а також положення ст.ст. 509, 526 ЦК України і тому зобов"язаний повернути позивачеві одержані від нього кошти з урахуванням індексу інфляції та 3-х відсотків річних.

14 вересня 2009 р. позивачем в порядку ст. 22 ГПК України були надані уточнення до позовних вимог (вх.10270), в яких він просив розірвати договір № 26007136532840 на здійснення розрахунково-касового обслуговування в іноземній валюті від 13.11.2000р. та стягнути з відповідача 2387447,90 грн. збитків з урахуванням 3% річних та інфляційних, спричинених невиконанням умов зазначеного договору. Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 23874,47 грн. та витрати на інформаційно-технічне обслуговування в сумі 315,00 грн.

Дані уточнення були прийняті судом до розгляду.

14 вересня 2009 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 21 вересня 2009 року.

В судовому засіданні 21.09.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням наданих уточнень, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву про долучення до матеріалів справи платіжного доручення про сплату державного мита за немайновий характер спору.

Представник відповідача в судове засідання через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву (вх. 11097), в якій зазначив, що визнає позовні вимоги про розірвання договору № 26007136532840 (USD) на здійснення розрахунково-касового обслуговування в іноземній валюті від 13.11.2000р. та стягнення на користь позивача грошових коштів у сумі 2387447,90 грн.

Треті особи в призначене судове засідання своїх повноважних предстаників не направили. Про причини неявки суд не повідомили.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

13.11.2000р. між ПП "Конта" (позивач по справі) та ВАТ "Інноваційно-промисловий банк" (відповідач по справі) був укладений договір №26007136531(USD) на здійснення розрахунково-касового обслуговування в іноземній валюті та договір №26007136531 на здійснення розрахунково-касового обслуговування юридичних осіб в національній валюті від 05.06.2000р.

Згідно умов договору №26007136532840(USD) від 13.11.2000р. відповідач зобов'язався відкрити позивачу рахунок №26007136532840 в доларах США відповідно до Інструкції "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої постановою Правління НБУ від 18.12.1998р. №527 та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а позивач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за виконані банком операції та надані послуги.

Згідно з п. 4.2. договору № 26007136532840 від 13.11.2000р. та умовами договору № 26007136531 від 05.06.2000р. відповідач взяв на себе зобов"язання своєчасно здійснювати розрахункові операції. Згідно з п. 3.3. договору № 26007136532840 від 13.11.2000р. позивач має право вимагати своєчасного та повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим договором послуг.

09.01.2009р. позивач своєю заявою № 2 доручив відповідачу від імені та за рахунок ПП "Конта" придбати для останнього кошти в іноземній валюті - 280800 доларів США за курсом 8,265 грн./долар США для оплати фірмі  "GENMAX LLP" (Великобританія) за зовнішньоекономічним контрактом від 20.12.2007 року №NA131.

З цією метою 09.01.2009р. позивач перерахував на рахунок ФКД ВАТ "Інпромбанк" 2.320.812,00 грн. Цей факт підтверджується випискою про рух коштів на поточному рахунку позивача у національній валюті №26007136531 за 09.01.2009р. з відміткою операціоніста ФКД ВАТ "Інпромбанк".

07.06.2009р. позивач отримав лист ПП "Єва-Люкс" за № 05/06/09-12 від 05.06.2009р., яке відповідно до договору комісії між ПП "Конта" та ПП "Єва-Люкс" взяло на себе зобов"язання від свого імені та за рахунок ПП "Конта" здійснювати купівлю побутової техніки за контрактом №NA131 від 20.12.2007р. З даного листа вбачається, що зобов"язання ВАТ "Інпромбанк" перед ПП "Конта" щодо перерахування коштів в іноземній валюті, а саме - 280800 доларів США на рахунок фірми "GENMAX LLP" не виконані.

15.05.2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій вимагав повернути 2.320.812,00 грн. з урахуванням індексу інфляції, а також сплатити передбачені законом 3% річних за користування грошовими коштами.

Відповідач, листом вих. № 08/1522 від 19.08.2009р., визнав, що ФКД ВАТ "Інпромбанк" придбало за рахунок ПП "Конта" грошові кошти в сумі 280800 доларів США для сплати Фірмі "GENMAX LLP" за контрактом №NA131 від 20.12.2007 року, але  на рахунок вищезазначена сума не перерахована.

Строк дії заяви про купівлю іноземної валюти від 09.01.2009р. №2 обмежений 19.01.2009р. Умовами цієї заяви  визначено, що у разі неможливості виконання заяви одержані від позивача кошти слід повернути на його (позивача) поточний рахунок.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

У відповідності до 344 ГК України міжнародні розрахункові операції провадяться за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, суб'єктами господарювання, іншими юридичними особами та громадянами, які перебувають на території різних країн.

Згідно статті 7 Декрету  КМ України, від 19.02.1993 року, №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Пунктом 4 ст. 4 вказаного Декрету  КМ України передбачає, що уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів. Постановою НБУ від  18.03.1999, № 127 "Про затвердження Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України" передбачено п. 2.1. суб'єкти ринку купують іноземну валюту для власних потреб і за дорученням клієнтів (резидентів і нерезидентів) виключно у випадках і на підставах, передбачених цими Правилами. Операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за гривні уповноважені банки (уповноважені фінансові установи) мають право здійснювати лише на умовах "тод" (поставка валюти відбувається сьогодні), "том" (поставка валюти відбувається наступного робочого дня) або "спот" (поставка валюти відбувається на другий робочий день з дня укладення угоди). Згідно п. 2.3. Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями вважаються відповідні документи, які були надані Позивачем до банку.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст. 11 ЦК України зобов'язання виникають з договору.

У відповідності до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 8.1. ст.8 Закону України "Про платіжні системи і перекази коштів в Україні" від 05.04.2001 р. зі змінами та доповненнями, відповідач зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У відповідності з  п. 1.21. "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті", затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004р. №22, платник, якщо це передбачено договором між банком і платником, має право перерахувати кошти на рахунок банку для подальшого їх переказу цим банком на рахунки отримувачів у порядку, визначеному договором. Банк ініціює переказ цих коштів на підставі власного розрахункового документа.

Пунктом 3.9. Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.07.2008р. № 216, передбачено, що уповноважений банк зобов'язаний виконати платіжне доручення клієнта у іноземній валюті в межах строку, погодженого платником, та з урахуванням дати валютування, що визначається уповноваженим банком згідно з його внутрішніми правилами, які ґрунтуються на укладених угодах (договорах) про встановлення кореспондентських відносин з банками - кореспондентами.

Згідно з п. 4.2. договору № 26007136532840 (USD) на здійснення розрахунково-касового обслуговування в іноземній валюті від 13.11.2000 р.,  розрахунки за платіжними документами позивача, що надійшли до Банку до 13.00 години проводяться в той же день, а ті, що надійшли після 13.00  - не пізніше наступного банківського робочого дня.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 1073 ЦК України, у разі порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки.

У відповідності зі ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Згідно з ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків,   завданих розірванням договору.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України. Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

На підставі зазначених правових норм, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992р. №6 та з урахуванням п. 6 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. №02-5/215 суд зазначає таке. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом  наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою;  наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України статті 218 ГК України позивач в даній справі повинен довести наступні обставини: наявність обов'язку відповідача щодо перерахування коштів в іноземній валюті, а саме 280800 долів США на рахунок Фірми "GENMAX LLP", факт порушення цього обов'язку (неперерахування зазначених коштів); наявність майнових втрат у сумі 2 320 812 гривень;  наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку тобто прямої залежності витрат, здійснених позивачем від бездіяльності відповідача.

Обставини справи свідчать, що в даному разі ці умови є наявними. Це підтрверджується наведеними вище доказами, а також  фактом визнання позову відповідаем.

Отже суд приходить до висновку про доведеність, законність та обгрунтованість позовних вимог в частині відшкодування завданих позивачеві, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, збитків у сумі 2 320 812 гривень.  Тобто збитків у сумі коштів переахованих позивачем відповідачеві з метою перерахування Фірмі "GENMAX LLP" за контрактом  №NA131 від 20.12.2007 року, але не переахованих відповідачем належному одержувачу і не повернутих позивачеві.

У відповідності зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та за прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача про розірвання договору договору № 26007136532840 від 13.11.2000р. та стягнення з відповідача 2387447,90 грн. збитків з урахуванням інфляційних та 3% річних є законними, обґрунтованими, визнані відповідачем, і тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст.  6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 22, 525, 526, 536, 612, 629, 651, 653, 1066, 1073 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 342-344 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49,  75, 82–85 ГПК України, суд –     

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір № 26007136532840 на здійснення розрахунково-касового обслуговування в іноземній валюті від 13.11.2000р., укладений між Приватним підприємством "Конта" та Відкритим акціонерним товариством "Інноваційно-промисловий банк".

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Інноваційно–промисловий банк" (адреса: Україна, 61003, м. Харків, вул. Клочкiвська, 3, МФО 351878, код ЄДРПОУ 20021814, ліцензія НБУ № 68 від 04 серпня 2003 року) на користь Приватного підприємства "Конта" (адреса: 01028, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 15, код ЄДРПОУ 30860660, р/р 26003010109481 в ВАТ КБ «Преміум», м. Київ, МФО 339555) 2387447,90 грн. збитків з урахуванням інфляційних та 3% річних, 23959,47 грн. державного мита, 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

/Справа № 59/194-09/