Рішення

від 16.09.2009 по справі 47/34-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/34-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2009 р.                                                            Справа № 47/34-09

вх. № 5948/3-47

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Таможанський О.В. за довіреністю від 21.01.2008р.

 відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрспецбудмонтаж" м. Харків  

до  Дочірнього підприємства "СМП-166", м. Харків  

про стягнення 222913,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Укрспецбудмонтаж" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Дочірнього підприємства "СМП-166" 189643,10 грн. основного боргу, 5393,14 грн. 3% річних, 27877,54 грн. інфляційних втрат.

Позивач в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити. Підтримує заявлене клопотання про забезпечення позову.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представив.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 03.09.2007р. було укладено контракт підряду №1/09 на виконання будівельно - монтажних робіт.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за   договором   підряду    одна    сторона    (підрядник) зобов'язується  на  свій  ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника),  а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1.позивач виконує роботи по обслуговуванню свай на об`єкті "Многоквартирний житловий будинок з вбудовано - прибудованими приміщеннями торгівельно - побутового та офісно - адміністративного призначення та підземно - надземним паркінгом по вул. Мінській в м. Харкові".

Згідно п.2.1. Контракту договірна вартість робіт, доручених до виконання позивачу, визначена відповідно ДБН Д.1.1-1-2000 і складає 1224730,80 грн., у тому числі ПДВ 20%, що складає 204121,80 грн.

Відповідно до п.3.1. Контракту відповідач проводить платежі позивачу за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт, щомісячно підписаних уповноваженими представниками сторін, на протязі десяти днів після їх підписання.

Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України строки    виконання   роботи   або   її   окремих   етапів встановлюються у договорі підряду.

          Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови контракту, а саме виконав роботи на загальну суму 309194,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за вересень - грудень 2007 року та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за той же період.

          Судом встановлено, що відповідач прийняв дані роботи, що підтверджується відсутністю заперечень з боку відповідача, підписом та печаткою відповідача.

          Відповідач частково розрахувався за виконані роботи в сумі 51814,78 грн.

Окрім того, судом встановлено, що відповідачем було поставлено позивачу матеріали та надані послуги на загальну суму 64644,57 грн., що підтверджується видатковою накладною №134 від 02.11.2007р., №130 від 13.11.2007р., №135 від 16.11.2007р., актом приймання - передачі наданих послуг від 26.12.2007р., від 30.01.2008р., накладною №12 на відпуск матеріалів на сторону від 03.03.2008р., видатковою накладною №14 від 04.04.2008р. та актом приймання - передачі наданих послуг від 12.08.2008р.

Згідно п.3.5. Контракту за послуги, надані відповідачем позивачу, позивач сплачує 1% грошових коштів від загальної вартості виконаних робіт шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача або враховується відповідачем при проведенні розрахунків за виконані роботи.

За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем залишилася несплачена вартість товарів та наданих послуг в сумі 189643,10 грн., що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча  мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 189643,10 грн. (сума основного боргу)  правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

          Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь інфляційні втрат в сумі 27877,54 грн. та 5393,14 грн. 3% річних.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 5393,14 грн. та інфляційних втрат в сумі 27877,54 грн.

Позивач також просить суд в якості забезпечення позову у розмірі позовних вимог накласти арешт на майно, грошові кошти, що належать відповідачеві.

Суд, розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, викладене у позовній заяві, шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно встановив наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України,  господарський  суд  за  заявою  сторони,  прокурора  чи  його заступника, який подав позов, або з  своєї  ініціативи  має  право вжити  заходів  до  забезпечення   позову.   Забезпечення   позову допускається  в  будь-якій  стадії  провадження  у  справі,   якщо невжиття  таких  заходів  може  утруднити  чи  зробити  неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або  грошові  суми,  що  належать відповідачеві;

-  забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

-  забороною  іншим   особам  вчиняти   дії,   що  стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі  виконавчого  документа  або іншого документа, за яким  стягнення  здійснюється  у  безспірному порядку.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"  від 22.12.2006р. № 9, розглядаючи заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати  обсяг позовних  вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним  вимогам.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.  

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 2229,14 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-    

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю в сумі 222913,77 грн.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "СМП-166" (61093, м. Харків, вул. Рилєєва, 42/44, р/р №26007313 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль", м. Харків, МФО 350589, код ЄДРПОУ 30566625) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрспецбудмонтаж" (61052, м. Харків, вул. Славянська, 8, р/р №26001002021001 в ФХД АТ "Індекс - банк", м. Харків, МФО 350619, код ЄДРПОУ 10471268) 189643,10 грн. основного боргу, 27877,54 грн. інфляційних втрат, 5393,14 грн., 2229,14 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову - відмовити.

Повний текст рішення підписано 16.09.2009р.

Суддя                                                                                            

справа №47/34-09