Ухвала

від 20.08.2009 по справі б-25/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Б-25/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

УХВАЛА

20 серпня 2009 р.  Справа № Б-25/8   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е., при секретарі  судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою прокурора Надвірнянського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Євромеблі ЛТД" про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом",

за участю представника ініціюючого кредитора –Поп'юк І.Д. (довір. від  09.01.09 № 98/06),

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Надвірнянського району Івано-Франківської області звернувся в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області до господарського суду Івано-Франківської області з заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Євромеблі ЛТД" (далі –ТОВ "Євромеблі ЛТД") за ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство). Заява мотивована тим, що в результаті фінансово-господарської діяльності ТОВ "Євромеблі ЛТД" наростило борг зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 8 493,98 грн., однак на даний час підприємницькою діяльністю не займається та не має будь-якого рухомого чи нерухомого майна, яке б використовувалося у здійсненні зазначеної діяльності. Такі свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що боржник з квітня 2008 року не подає у встановленому порядку податкову звітність до органів державної податкової служби.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.09 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Євромеблі ЛТД" в порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

У зв'язку з невиконанням вимог вказаної ухвали суду та неподанням витребуваних судом доказів, які мають істотне значення для розгляду справи, а також необхідністю витребування додаткових доказів та виклику в судове засідання учасників боржника, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.09 розгляд справи було відкладено на 20.08.09.

Представники боржника в судове засідання не з'явилися та вимог ухвали суду від 11.08.09 не виконали.

На виклик суду для дачі пояснень учасники боржника, згідно із установчими документами, - Лінінський Т.Р. (керівник боржника) та Середюк І.Р. не з'явилися.

Представник ініціюючого кредитора в судове засідання з'явився та виконав вимоги ухвали суду від 11.08.09.

Заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, дослідивши наявні матеріали справи та встановивши фактичні обставини справи, суд вважає, що провадження у даній справі підлягає припиненню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про порушення справи про банкрутство додано лише рішення Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 1 від 26.01.07, № 551 від 09.10.07, № 119 від 11.03.08 та №156 від 07.04.08, про що також вказано в переліку додатків до заяви.

У силу ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

На підставі положень ч. 1 ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ухвалою суду від 29.07.09 ініціюючого кредитора було зобов'язано подати суду ряд доказів на підтвердження наявності підстав для визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, в т.ч. докази на підтвердження безспірності грошових вимог кредитора до боржника в розумінні ст. 1 цього Закону.

На виконання вказаних вимог ініціюючим кредитором подано суду постанови ВДВС Надвірнянського РУЮ про відкриття виконавчих проваджень з виконання вищезазначених рішень Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 1 від 26.01.07, № 551 від 09.10.07, № 119 від 11.03.08, а також довідку про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих документів на користь Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області ВДВС Надвірнянського РУЮ від 27.05.09 № 2288/04, складену посадовими особами Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської та ВДВС Надвірнянського РУЮ, згідно якої на виконанні перебувають лише рішення Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Інших доказів на підтвердження безспірності грошових вимог кредитора до боржника суду не надано.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що грошові вимоги ініціюючого кредитора –Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області до боржника ґрунтуються на рішеннях першого про застосування штрафних санкцій до боржника та нарахування йому пені.

Однак, у відповідності до ст. 1 Закону про банкрутство безспірними являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, за Законом про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема, виконавчими.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10.2006 р. у справі № 3/157.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ініціюючим кредитором не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника.

Крім того, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Отже, за приписами Закону про банкрутство боржником може бути суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможний виконати свої зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.  

Отже, суми пені та штрафу (штрафні санкції), які застосовуються за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не відносяться до категорії страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Також, згідно з вимогами ст. 1 Закону про банкрутство грошовим зобов'язанням є   зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховується, зокрема, недоїмка (пеня та штраф).

Таким чином, суми заборгованості зі сплати пені та штрафу (штрафних санкцій), в т.ч. застосовані за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не можуть входити до складу грошових вимог ініціюючого кредитора та відповідно впливати на порушення справи про банкрутство боржника.

При цьому, суд враховує те, що положення ст. 52 Закону про банкрутство не встановлюють будь-яких виключень з вказаного загального правила.

Як зазначено в заяві про порушення справи про банкрутство, боржник має борг зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 8 493,98 грн. Проте, згідно з доданим до заяви розрахунком боргу станом на 21.07.09 заборгованість у сумі 8 493,98 грн. складається лише з фінансових санкцій у розмірі 2 612,76 грн. та пені у розмірі 5 881,22 грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Враховуючи встановлені ст. 52 Закону про банкрутство особливості банкрутства відсутнього боржника, в ході розгляду справи суд перевірив наявність ознак, що свідчать про відсутність боржника, тобто про нездійснення ТОВ "Євромеблі ЛТД" підприємницької діяльності.

Як вбачається, на підтвердження відсутності підприємницької діяльності боржника  ініціюючий кредитор посилається лише на ненадання боржником з квітня 2008 року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій та відсутність будь-якого рухомого чи нерухомого майна, яке б використовувалося у здійсненні такої діяльності.

Однак, вказані обставини самі по собі ще не свідчать про нездійснення боржником підприємницької діяльності (відсутність боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців створюється Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (далі –Єдиний державний реєстр), який містить, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (ст. 17 цього Закону).

Положеннями ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру,  передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, ч. 3 ст. 18 цього Закону встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У зв'язку з чим, при встановленні факту відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 06.06.2006 р. у справі № Б48/12-05, від 22.05.2007 р. у справі № 21/19-06-518.

Як вбачається з наданого на вимогу суду витягу з Єдиного державного реєстру як на час порушення провадження у справі, так і станом на 20.08.09 статус відомостей про боржника тільки не підтверджено.

Згідно із ч. 8 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Отже, запис про непідтвердження відомостей про юридичну особу свідчить про одержання юридичною особою відповідного повідомлення державного реєстратора, однак неподання ним реєстраційної картки державному реєстратору протягом місяця з дати направлення їй цього повідомлення, та не свідчить про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відтак, докази включення до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність боржника за його місцезнаходженням в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, зазначення в Єдиному державному реєстрі відомостей про те, що боржник перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи від 01.02.06, свідчить лише про те, що боржником здійснюється добровільна ліквідація.

                    На підставі приписів ст. 5 Закону про банкрутство і ст. 41 ГПК України суд у справі про банкрутство застосовує норми ГПК України, які мають універсальний характер.

За таких обставин справи суд, враховуючи вищевикладене в сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство та необхідність припинення провадження у справі відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 5, 6, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 1071 Цивільного кодексу України,  ст. ст. 16 –19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", ст. ст. 18, 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 41, 33, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

припинити провадження у справі № Б-25/8 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Євромеблі ЛТД".

Суддя                                                                          Т.Е. Валєєва

Дану ухвалу направити:

- заявнику;

-          кредитору (майдан Шевченка, 3, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400);

-          боржнику (вул. Л.Українки, буд. 9 кв. 1,  м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400; вул. Свободи, 331, корп. Б, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500);

-          Івано-Франківському обласному відділу з питань банкрутства (вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76000);

-          державному  реєстратору за місцезнаходженням боржника (майдан Шевченка, 33, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400).

Виготовлено в АС "Діловодство суду"