Рішення

від 26.08.2009 по справі 22/42 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/42 

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.08.09 р.                                                                                     Справа № 22/42                               

Суддя  господарського  суду  Донецької області  Іванченкова О.М.,

при секретарі Третяк А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „АДА”,  м.Артемівськ Донецької області,  

до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод”, с.Новолуганське Артемівського району  Донецької області,

про стягнення заборгованості у сумі 474 035,06 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Михайлов Д.І. (директор);

від відповідача:  не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „АДА”,  м.Артемівськ Донецької області,  звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод”, с.Новолуганське Артемівського району  Донецької області, про стягнення 474 035,06 грн., у тому числі 464 838,95 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1 376,30грн., інфляційних витрат у розмірі 2 318,16 грн., пені у розмірі 5 501,65 грн.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору поставки №13/03/09 від 13.03.2009р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат і 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір № 13/03/09 від 13.03.2009р., специфікації до договору № 1, №2, № 3, №4, № 5, №6, акт звірки взаємних розрахунків за період березень-травень 2009р., претензію та підтвердження ії направлення Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані документи не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, та зазначена Відповідачем в договорі поставки №13/03/09 від 13.03.2009 року, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Оцінивши зміст договору № 13/03/09 від 13.03.2009р., з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу ( статті 655-697ЦК України).

Таким чином, в силу статті 265 ГК України, статті 712 і 655 ЦК України та пунктів 1.1, 2.1., 4.2. договору Позивач (Постачальник) зобов'язується передати у власність Відповідача (Покупця) товар (кукурудзу, пшеницю фуражну), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його не пізніше десяти банківських днів від дати поставки.

В пунктах 2.1, 2.2 договору сторони дійшли домовленості про те, що кількість товару, який поставляється (кукурудза та пшениця фуражна) визначається у Специфікаціях, які повинні укладатися на кожну партію товару, та від дати їх підписання сторонами складають невід'ємну частину цього договору.

Відповідно до зазначеного 13.03.2009 року, 17.04.2009 року та 05.05.2009 року сторонами укладено 6 специфікацій.

Згідно з видатковими накладними № РН-0000285 від 06.05.2009р., № РН-0000286 від 07.05.2009р., № РН-0000294 від 16.05.2009р., № РН-0000287 від 08.05.2009р., № РН-0000289 від 12.05.2009р., № РН-0000268 від 01.04.2009р., № РН-0000269 від 02.04.2009р., № РН-0000270 від 05.04.2009р., № РН-0000271 від 08.04.2009р., № РН-0000272 від 12.04.2009р., № РН-0000278 від 17.04.2009р., № РН-0000279 від 18.04.2009р., № РН-0000273 від 15.04.2009р., № РН-0000275 від 16.04.2009р., № РН-0000276 від 17.04.2009р., № РН-0000277 від 18.04.2009р., № РН-0000280 від 21.04.2009р., № РН-0000281 від 22.04.2009р., № РН-0000282 від 23.04.2009р., № РН-0000283 від 24.04.2009р., № РН-0000234 від 16.03.2009р., № РН-0000235 від 16.03.2009р., № РН-0000241 від 16.03.2009р., № РН-0000239 від 17.03.2009р., № РН-0000240 від 17.03.2009р., № РН-0000243 від 18.03.2009р., № РН-0000249 від 19.03.2009р., № РН-0000250 від 20.03.2009р., № РН-0000281 від 21.03.2009р., № РН-0000262 від 28.03.2009р., № РН-0000267 від 31.03.2009р. Постачальник передав Покупцеві товар загальною вартістю 1 564 838,95 грн.

Найменування та кількість товару, поставленого відповідно до даних накладних співпадає з найменуванням та кількістю товару, вказаному в специфікаціях. Це доводить факт постачання в межах договору № 13/03/09 від 13.03.2009 року.

Відповідачем означений товар прийнято, що підтверджується підписами сторін на вказаних документах. Повноваження особи, яка приймала товар з боку Покупця  підтверджується довіреностями ЯПН №425536 від 05.05.2009 року, ЯПН №425454 від 01.04.2009 року, ЯПН №425413 від 13.03.2009 року. Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов пункту 3.5 договору.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей є належними доказами здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім. Докази незгоди Відповідача з належністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по договору щодо передачі товару суду не надавалися.

Свої зобов'язання за договором щодо оплати товару Відповідачем виконано частково. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період березень-травень 2009 року у Відповідача є наявною кредиторська заборгованість по зазначеному договору в сумі 464 838,95 грн. Суд дійшов висновку, що підпис посадової особи та печатка Відповідача на акті звірки свідчать про визнання боргу останнім в зазначеній сумі.

Виходячи з домовленостей, викладених сторонами в пункті 4.2. договору, Покупець має оплатити отриманий товар протягом десяти банківських днів від дати поставки.

Таким чином, право Позивача вимагати від Відповідача виконання грошового зобов'язання виникло:

за видатковою накладною №234 від 16.03.2009 року на суму 41 892,15грн. 30.03.2009 року;

за видатковою накладною №235 від 16.03.2009 року на суму 43 630,40грн. 30.03.2009 року;

за видатковою накладною №241 від 16.03.2009 року на суму 19 536грн. 30.03.2009 року;

за видатковою накладною №239 від 17.03.2009 року на суму 83 852,50грн. 31.03.2009 року;

за видатковою накладною №240 від 17.03.2009 року на суму 43 301грн. 31.03.2009 року;

за видатковою накладною №243 від 18.03.2009 року на суму 70 576грн. 01.04.2009 року;

за видатковою накладною №249 від 19.03.2009 року на суму 46 360грн. 02.04.2009 року;

за видатковою накладною №250 від 20.03.2009 року на суму 45 571,50грн. 03.04.2009 року;

за видатковою накладною №251 від 21.03.2009 року на суму 120 623,90грн. 06.04.2009 року;

за видатковою накладною №262 від 28.03.2009 року на суму 15 827грн. 13.04.2009 року;

за видатковою накладною №267 від 31.03.2009 року на суму 23 144грн. 15.04.2009 року;

за видатковою накладною №268 від 01.04.2009 року на суму 41 060,80грн. 16.04.2009 року;

за видатковою накладною №269 від 02.04.2009 року на суму 20 873,60грн. 17.04.2009 року;

за видатковою накладною №270 від 05.04.2009 року на суму 20 345,60грн. 20.04.2009 року;

за видатковою накладною №271 від 08.04.2009 року на суму 15 628,80грн. 22.04.2009 року;

за видатковою накладною №272 від 12.04.2009 року на суму 19 060,80грн. 27.04.2009 року;

за видатковою накладною №273 від 15.04.2009 року на суму 70 832грн. 29.04.2009 року;

за видатковою накладною №275 від 16.04.2009 року на суму 65 168,40грн. 30.04.2009 року;

за видатковою накладною №277 від 18.04.2009 року на суму 70 442,20грн. 04.05.2009 року;

за видатковою накладною №278 від 17.04.2009 року на суму 19 505,40грн. 04.05.2009 року;

за видатковою накладною №279 від 18.04.2009 року на суму 19 766,40грн. 04.05.2009 року;

за видатковою накладною №280 від 21.04.2009 року на суму 69 427,80грн. 06.05.2009 року;

за видатковою накладною №281 від 22.04.2009 року на суму 97 593,50грн. 07.05.2009 року;

за видатковою накладною №282 від 23.04.2009 року на суму 92 283грн. 08.05.2009 року;

за видатковою накладною №283 від 24.04.2009 року на суму 88 958грн. 11.05.2009 року;

за видатковою накладною №285 від 06.05.2009 року на суму 45 504грн. 21.05.2009 року;

за видатковою накладною №286 від 07.05.2009 року на суму 21 924грн. 22.05.2009 року;

за видатковою накладною №287 від 08.05.2009 року на суму 77 900грн. 25.05.2009 року;

за видатковою накладною №289 від 12.05.2009 року на суму 43 134грн. 27.05.2009 року;

за видатковою накладною №294 від 15.05.2009 року на суму 20 152грн. 01.06.2009 року.

В порушення статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Відповідача перед Позивачем на вказану суму на момент прийняття рішення суду не виконане.

          На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок Відповідача сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Також у відповідності до норм Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” Позивачем нарахована сума пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від несплаченої суми за кожен день такого прострочення.

При розрахунках Позивач виходив з того, що період прострочення є з 25.05.2009р. до 01.07.2009р. (36 календарних днів). Суд дійшов висновку, що цей період вказано невірно, оскільки момент виникнення права вимоги за кожним фактом поставки окремий і витікає з передбачених пунктом 4.2 умов договору. Проте суд вважає, що розмір 3% річних та інфляційних витрат підлягає задоволенню в межах позовних вимог, тобто в розмірі 1376,30 грн. та 2318,16 грн. відповідно.

Позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню, оскільки підстави для ії стягнення передбачені Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а період, за який Позивачем розраховано штрафну санкцію, відповідає вимогам пункту 6 статті 232 ГК України.

За розрахунком Позивача сума пені від суми загального боргу 464838,95 грн. становить 5 501,65 грн. Однак, при перерахунку, здійсненому судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановлено, що  сума пені, яка підлягає стягненню, складає 5 285,15 грн.

Заява про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові суми, що належать Відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено в пункті 3 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Тягар доведення наявності зазначених обставин згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України лежить на Позивачі.

Пунктом 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006року №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” передбачено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

На підставі викладеного, суд вважає не доцільним вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові суми, що належать Відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, оскільки зазначені вимоги жодним чином не обґрунтовані з доказової точки зору. До того ж, заборона господарюючому суб'єкту проводити видаткові операції по банківських рахунках може призвести до зупинення його фінансово-господарської діяльності, що носитиме характер протиправного втручання суду в господарську діяльність, забороненого статтями 6, 19 ГК України.

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,  

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „АДА”, м.Артемівськ Донецької області, до Відкритого акціонерного товариства „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод”, с.Новолуганське Артемівського району  Донецької області, про стягнення 474 035,06 грн., у тому числі 464 838,95 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1 376,30грн., інфляційних витрат у розмірі 2 318,16 грн., пені у розмірі 5 501,65 грн. задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” (84573, Донецька область, Артемівський район,  селище Ново луганське, вул. Побєди, 23, р/р 26007959969928 в ЗАТ „ПУМБ” м.Донецьк, МФО 335537, ЄДРПОУ 00952806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „АДА” (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул. Горького, 59/103, р/р 26004190450970 в Артемівському відділенні ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЄДРПОУ 22025638) 473 818,56 грн., у тому числі 464 838,95 грн. основного боргу, 1376,30грн. 3% річних, 2 318,16 грн. інфляційних витрат, 5 285,15 грн. пені.  

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” (84573, Донецька область, Артемівський район,  селище Ново луганське, вул. Побєди, 23, р/р 26007959969928 в ЗАТ „ПУМБ” м.Донецьк, МФО 335537, ЄДРПОУ 00952806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „АДА” (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул. Горького, 59/103, р/р 26004190450970 в Артемівському відділенні ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЄДРПОУ 22025638) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 4738,18 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Повний текст рішення оголошено у судовому засіданні 26.08.2009 року.

5.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя