Рішення

від 23.09.2009 по справі 16/1431

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/1431

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2009 р.Справа № 16/1431

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія"БЕЙЛІ ОІЛ" м. Хмельницький   

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівський гранкар'єр" с. Рудня Новенька Шепетівський район

про стягнення 36 111,13 грн.

                                                                     Суддя    

Представники сторін:

Від позивача: Валігура О.О.  - за довіреністю від 24.07.09 р.;

Від відповідача: не з`явився

Суть спору: Позивач із врахуванням збільшення позовних вимог, яке прийнято судом, просить суд стягнути з відповідача 20 000, 00 грн. - основного боргу та 17 367,23 грн. –штрафних санкцій, з яких 6 374,10 грн. неустойки (пені), 6374,10 грн. за безпідставне користування коштами, 553,28 грн. штрафу, 3 302,55 грн. інфляційних втрат, 763,20 грн. 3% річних.

Крім того, позивачем в судовому засіданні 09.09.09 р. подано письмове пояснення з приводу заявлених позовних вимог, в якому він повідомив суду наступне: стосовно розрахунку №1 позивач керувався п.п. 5.2, 5.4 договору № 01/04-08 від 01.04.2008 р., ст.ст. 230, 231, 232 ГК України та Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'зань”. В даному розрахунку позивач здійснював нарахування пені в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка передбачена ч.6 ст.231 ГК України; Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”; Постановою НБУ від 21.04.2008 р. №107, Листом НБУ від 16.02.2009 р. № 14-011/778-2395; Постановою Правління НБУ № 343 від 12.06.2009 р. та п. 5.2 Договору № 01/04-08 від 01.04.2008 р. Пеня в даному розрахунку відповідно до п. 5.2., 5.4. договору № 01/04-08 від 01.04.2008 р. нараховується за весь час прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору. Як стверджує позивач, дані пункти договору не суперечать чинному законодавству, яке в ч.б ст. 232 ГК України передбачає, що „нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано”.

Стосовно розрахунку №2 позивач керувався п.п. 5.З., 5.4 договору № 01/04-08 від 01.04.2008 р., ч.4 ст.232 ГК України, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”; Постановою НБУ від 21.04.2008 р. № 107, Листом НБУ від 16.02.2009 р. № 14-011/778-2395; Постановою Правління НБУ № 343 від 12.06.2009 р. Дане нарахування штрафних санкцій не суперечить умовам договору та чинному законодавству України.

Стосовно розрахунку № 3 позивач посилався на п.п. 5.2. договору № 01/04-08 від 01.04.2008 р.

Стосовно розрахунку № 4 позивач керувався ст.625 ЦК України; розмірами індексу інфляції, які надаються Статуправлінням. Дане нарахування здійснювалось у відповідності до чинного законодавства України і не суперечить нормі права. Звідси, посилаючись на викладені в письмовому поясненні доводи, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте в засіданні 09.09.2009р. та в письмовому відзиві повідомив суду наступне: щодо розрахунку № 1, то, на думку відповідача, він не відповідає цивільному законодавству України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, відповідно до якого пеня нараховується лише за шестимісячний період, що дорівнює 183 дням, а у розрахунку фігурує 476 календарних дні.

Щодо розрахунку №2, то, зі слів відповідача, - це продубльований розрахунок №1, а відповідно до цивільного законодавства двічі пеня нараховуватись не може.

Щодо розрахунку №3 відповідач повідомив, що позивачем невірно визначено суму боргу, а саме -  замість 20 000,00 грн. вказано 27 664,20 грн.

Крім того, ТОВ "Шепетівський гранкар'єр" вважає необгрунтованим розрахунок штрафних санкцій, так як на думку відповідача, позивачем не вказано жодної норми закону чи договору, якою б регулювався порядок нарахування штрафних санкцій з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Разом із тим, у письмовому відзиві на позов відповідач визнав суму основної заборгованості в розмірі 20 000,00 грн.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

01.04.2008 р. між ТОВ Компанія „БЕЙЛІ ОІЛ” (продавець) та ТОВ „Шепетівський гранкар`єр”  (покупцем) було укладено договір поставки купівлі-продажу нафтопродуктів №01/04-08, згідно якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця нафтопродукти (бензин, дизпаливо) в кількості 120 тонн за ціною, визначеною на день поставки, а покупець -  прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Згідно п.3.1 договору сторони передбачили, що розрахунки між сторонами здійснюються в українській валюті –гривні шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Оплата за товар здійснюється по факту отримання даної продукції на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Вказаним договором передбачено відповідальність сторін, а саме за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки., в тому числі недержавний прибуток в порядку, визначеному чинним законодавством (п.5.1 договору).

Покупець за вказаним  договором несе наступну відповідальність (п.5.2 договору),

- за саме за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми заборгованості за кожний день прострочення   платежу. Пеня нараховується за весь час прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами даного договору;

- за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань протягом дії даного договору сплачує штраф в розмірі 2% від загальної вартості договору.

Згідно п. 5.3 вказаного договору передбачено, що в разі прострочення грошового зобов'язання покупець сплачує продавцю відсотки за неправомірне користування чужими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно п. 5.4 договору передбачено, штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання нараховуються за весь період прострочення по день виконання такого зобов'язання відповідно до умов даного договору. Сплата штрафних санкцій не звільняє жодну із сторін від виконання взятих на себе зобов'язань.

Позивач, на виконання умов договору купівлі-продажу від 01.04.2008р., виконав зобов'язання щодо поставки дизельного пального в кількості 4 905 л на загальну суму 27 271,80 грн., що підтверджено видатковою накладною №140 від 01.04.2008р., довіреністю на отримання товару №184840 від 31.03.2008р. із відмітками про отримання дизельного пального представником відповідача.

Відповідач частково сплатив основний борг в сумі  7 271,80 грн., решта заборгованості в сумі 20000 грн. залишена непогашеною.

20.04.2008р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих.№1 із вимогою сплатити борг в сумі 20 000 грн. та 16 111,13 грн. штрафних санкцій, відповідь на яку позивач не отримав, заборгованість відповідачем не сплачена.   

Згідно акту звірки розрахунків станом на 01.07.2008 р.,  який підписано сторонами та скріплено печатками підприємств, сторони погодили заборгованість в сумі 20 000 грн.

У зв'язку із вищевикладеним, у відповідача наявна заборгованість за отриманий товар в сумі                20 000 грн., яка в добровільному порядку не погашена.  

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті за товар, позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого, із врахуванням збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 20 000, 00 грн. - основного боргу та 17 367,23 грн. –штрафних санкцій, з яких 6 374,10 грн. неустойки (пені), 6 374,10 грн. за безпідставне користування коштами, 553,28 грн. штрафу, 3 302,55 грн. інфляційних втрат та 763,20 грн. 3% річних.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник),  який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Відповідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, між сторонами було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №01/04-08 від 01.04.2008р., зобов'язання щодо поставки партії нафтопродуктів позивач виконав в повному обсязі, що підтверджено видатковою накладною №140 від 01.04.2008р., довіреністю на отримання товару №184840 від 31.03.2008р. із відмітками про отримання дизельного пального представником відповідача.

При цьому, доказів про сплату відповідачем заборгованості за поставлене позивачем дизельне пальне на суму 20 000 грн. суду не подано, доводи  позивача не спростовано. Крім того, відповідачем у письмовому відзиві, представником позивача в судовому засіданні основний борг в сумі 20 000 грн. визнається.   

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення 6 374,10 грн. неустойки, яка за юридичною природою є пенею за період прострочення з 07.04.2008р. по 09.09.2009р. згідно поданого в матеріали справи розрахунку.

При цьому, судом при нарахуванні суми пені враховується наступне:

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Пунктом 5.2 договору сторони обумовили, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми заборгованості за кожний день прострочення  платежу. Пеня нараховується за весь час прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами даного договору;

Оскільки товар було отримано покупцем 01.04.2008р. по видатковій накладній №140 від 01.04.2008р., то розрахунок за поставлений товар покупець повинен був здійснити протягом 5-ти банківських днів (п.3.1 договору), тому зобов'язання по оплаті за товар повинно було бути виконано 07.04.20085р., строк нарахування пені розпочинається з 07.04.2008р.   

При цьому, судом враховується, що договором поставки, зокрема п. 5, сторони обумовили, що пеня нараховується за весь час прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами даного договору. Таким чином, вимоги ч.6 ст.232 ГК України щодо застосування 6-ти місячного строку нарахування пені судом не приймаються до уваги, оскільки в договорі сторони передбачили нарахування пені за весь період прострочення.

Проте, ч.2 ст.258 ЦК України передбачено, що для стягнення у судовому порядку неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в один рік.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовною заявою 27.07.2009р., про що свідчить відтиск штемпеля вхідної кореспонденції господарського суду Хмельницької області за №01-08/1885, тому з урахуванням приписів ч.2 ст.258 ЦК України в межах строків позовної давності для стягненні пені позивачем враховується період з  27.07.2008р. по 27.07.2009р.  

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав у стягненні 5 846,10 грн. пені за період з 07.04.01.2008р. по 27.07.2009р., оскільки нарахування пені здійснено позивачем за межами строків позовної давності, встановленої для стягнення пені. Тому, у стягненні 5 846,10 грн. пені суд вважає за необхідне відмовити із вищевикладених підстав.

Щодо стягнення пені в сумі 528,00 грн. за період з 28.07.2009р. по 09.09.2009р., то суд вважає такі вимоги обґрунтованими, підтвердженими відповідним розрахунком, відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають стягненню.  

          Судом також приймаються до уваги доводи позивача про стягнення з відповідача 6 374,10 грн. за безпідставне користування коштами позивача, оскільки ст.536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п.2 ст. 1214 ЦК України  передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження  грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу), а згідно ст. 1057 ЦК України попередня оплата є комерційним кредитом та до неї застосовуються положення про кредитний договір (ст.ст. 1054-1056 ЦК України).

Пунктом 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення статей про регулювання відносин позики (ст.ст.1046-1053 цього ж Кодексу).

При цьому, ч.1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на  одержання  від  позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

При цьому, судом враховується, що вимогу щодо сплати процентів за користування чужими коштами сторони обумовили в договорі (п. 5.3 договору).

Щодо стягнення з відповідач 553,28 грн. штрафу, 3 302,55 грн. інфляційних втрат та 763,20 грн. 3% річних судом приймається до уваги, що такі нарахування було передбачено в договорі купівлі-продажу від 01.04.2008р. (п. 5.4 договору щодо штрафу), ч.2 ст.625 ЦК, тому суд вважає їх правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 20 000 грн. основного боргу, 528,00 грн. пені, 6374,10 грн. за безпідставне користування коштами, 553,28 грн. штрафу, 3 302,55 грн. інфляційних втрат, 763,20 грн. 3% річних, всього в сумі 31521,13 грн.. В решті позовних вимог щодо стягнення 5846,10 грн. пені суд вважає за необхідне відмовити.  

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

  Керуючись ст.ст.1,12,44, 49,82-84, ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "БЕЙЛІ ОІЛ", м. Хмельницький до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівський гранкар'єр", с. Рудня Новенька Шепетівського району про стягнення 37 367,23  грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівський гранкар'єр", с. Рудня Новенька Шепетівського району (код ЗКПО 05470845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "БЕЙЛІ ОІЛ", м. Хмельницький, вул. Прибузька,8 (код ЗКПО 22065158)                 20 000,00 грн. (двадцять тисяч 00 коп.) основного боргу, 528,00 грн. (п'ятсот двадцять вісім гривень 00 коп.) пені, 6 374,10 грн. (шість тисяч триста сімдесят чотири гривні 10 коп.) за безпідставне користування коштами, 553,28 грн. (п'ятсот п'ятдесят три гривні 28 коп.) штрафу, 3 302,55 грн. (три тисячі триста дві гривні 55 коп.) інфляційних втрат, 763,20 грн. (сімсот шістдесят три гривні 20 коп.) 3% річних, 315,21 грн. (триста п'ятнадцять гривень 21 коп.) витрат по оплаті державного мита та 103,00 грн. (сто три гривні  00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

     В позові в частині стягнення 5 846,10 грн. пені відмовити.

Суддя                                                                                                      

Віддруковано 3  прим.:

1 - до матеріалів справи;  

2 - позивачу;

3 - відповідачу