Рішення

від 22.09.2009 по справі 61/186-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61/186-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2009 р.                                                            Справа № 61/186-09

вх. № 5951/4-61

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Кусовник О.О., за довіреністю №27 від 18.08.09р.;

 відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  "Харківський вагонобудівний завод", м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Деталі машин", м. Харків  

про стягнення 6428,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Харківський вагонобудівний завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ  "Торговий дім "Деталі машин" про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6428,84 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань, передбачених договором оренди  №А 1-08, який було укладено між позивачем та відповідачем 02.08.2007р. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні 22.09.09р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав клопотання (вх.23018 та вх.23019) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, які долучаються судом до справи.

Представник відповідача в судове засідання , призначене на 22.09.2009р. не з"явився, документів , витребуваних ухвалою суду та відзиву на позовну заяву , не надав. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення , яке долучено до матеріалів справи (арк.спр.27).

Присутній в судовому засіданні 22.09.2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 19.08.2009 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви,  заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження,  суд встановив наступне.

02 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю  "Харківський вагонобудівний завод" (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Деталі машин" (відповідач по справі) був укладений договір оренди № А 1-08 (майнового найму ) нежитлового приміщення, у відповідності до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у довгострокове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 61,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Котлова, 89.

Факт передачі майна  в оренду  підтверджується актом приймання-передачі, підписаним сторонами договору 02.08.2007р.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що відповідач зобов"язався сплачувати позивачу орендну плату в розмірі 1236,002грн., розмір орендної плати складає 20,00 грн. з урахуванням ПДВ за один кв.м.

Згідно з п.4.2. відповідач повинен сплачувати позивачу витрати за єлектроенергію, воду , каналізацію , опалення, послуги зв"язку, вивіз мусора та витрати по утриманню приміщення окремо щомісячно по фактичним затратам у відповідності з розрахунками або показниками лічильників у строки, передбачені п.4.6 договору.

Відповідно до п. 4.6 договору, орендна плата перераховується позивачу щомісячно не пізніше 15 числа місяця.

Пунктом 5.4.2 договору відповідач зобов"язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати платежі по договору.

Відповідно до пунктів 8.4, 8.5 строк оренди приміщення за договором встановлюється на 365 днів, а саме з 02.08.2007р. по 01.08.2008р.,  у випадку якщо до закінчення строку дії договору за 30 днів до дати його закінчення сторони не надали письмових пропозицій щодо припинення дії договору , то договір вважається автоматично пролонгованим на той самий термін, на тих самих умовах.

16.02.2009р. відповідач направив на адресу позивача лист , в якому згідно до договору оренди № А 1-08, визнає суму боргу з орендної плати в розмірі 5209,43грн. та заначив що у зв"язку із фінансовими труднощями не має можливостей погасити її в установлений договором строк.

25.05.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензію вих.№1052 з вимогою сплатити суму основного боргу в розмірі 5209,43 грн. та пеню в розмірі 621,27грн.

В матеріалах справи наявні докази того , що претензія відповідачем була отримана  12.06.2009р.(арк.спр.19), але  відповіді на претензію відповідач не надав, вимоги позивача викладені в претензії не виконав, суму боргу не сплатив.

Належне виконання позивачем умов вищевказаного договору, відсутність будь - яких недоліків чи претензій з боку відповідача щодо якості, об'єму виконаних робіт, строку виконання робіт, тощо, підтверджується фактом підписання двосторонніх актів здачі-прийому виконаних робіт (арк.спр.38-45).  

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати, не виконав  внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем  у сумі  5209,43 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

          Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті  284  Господарського  кодексу  України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 5209,43 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

          Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди №А 1-08 (майнового найму ) нежилого приміщення , який був укладений між сторонами по справі 02 серпня 2007 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості по договором оренди №А 1-08 (майнового найму ) нежитлового приміщення від 02.08.07р. у сумі 5209,43грн., документів, що спростовували викладене у позові,  суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 5209,43грн.  заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 7.2 договору оренди №А 1-08 (майнового найму ) нежитлового приміщення від 02.08.07р.,  була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який нараховується пеня , від суми простроченого платежу , включаючи день фактичної сплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 621,27 грн.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано  відповідачу пеню на всю суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі  621,27 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

          Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 621,27 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 77,65 грн. та 520,49 грн.  інфляційних витрат, нарахованих вірно згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16, 258, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 598, 610, 611, 612, 629, 764 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343 Господарського кодексу України,  статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.  

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Деталі машин" (61017, м.Харків, вул.Котлова,115, код ЄДРПОУ 35243591, р/р 26006060152267 в ХГРУ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" ( 61052, м. Харків, вул.Котлова, 89, код ЄДРПОУ 01056379,  р/р № 260070079401 в ХФ "Брокбізнесбанк", МФО 350910) -борг в сумі 6428,84 грн., з  яких: 5209,43 грн. - боргу по орендній платі, 621,27грн. -  пені, 520,49 грн. – інфляційних витрат, 77,65 грн. - 3% річних, 102,00 грн. державного мита   та  315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписано 25.09.2009р.

Справа №61/186-09.