Рішення

від 02.09.2009 по справі 15/1158

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/1158

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" вересня 2009 р.                                                     Справа № 15/1158

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача Остапчук В.П. - представник за довіреністю № 3115/19 від 30.07.2009р.,

від відповідача Мельник Н.В. - голова Глезненської сільської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)  

до Глезненської сільської ради (с.Глезне Любарський район Житомирська область)

про стягнення 82579,62 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 82579,62грн., із яких: 80000,00грн. основної заборгованості, 315,62грн. 3% річних та 2264,00грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні  вимоги в частині стягнення 80000,00грн. основної суми заборгованості визнав, в частині стягнення  315,62грн. 3% річних та 2264,00грн. пені заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (а.с.39). Зазначив, що зобов'язання по оплаті послуг по газифікації села Перетік Любарського району було порушено не з вини Глезненської сілької ради, оскільки розпорядником грошових коштів є Любарська районна державна адміністрація і кошти від неї на рахунок Глезненської сільської ради не надходили. Представник відповідача заявив клопотання про зменшення  розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 17.11.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Житомиргаз" в особі Любарського УЕГГ (позивач у справі)  та Глезненською сільською радою Любарського району (відповідач у справі) було укладено договір № 46 за умовами якого, позивач зобов'язався за дорученням відповідача виконати роботи по газифікації села Перетік Любарського району (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору, вартість робіт визначається із вартості запланованих етапів робіт та динамічна договірна ціна становить 80000,00грн.

Пунктом 2.2 договору № 46 від 17.11.2008р. сторони погодили, що форма оплати безготівкова, а розрахунок здійснюється на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт.

На виконання умов договору № 46 від 17.11.2009р., позивачем було виконано підрядні роботи по газифікації села Перетік Любарського району на загальну суму 80000,00грн, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008р.: № 698  на суму 41035,20грн. (а.с.34-38), № 699 на суму 1387,20грн. (а.с. 16-19),  № б/н на суму 37577,60грн. (а.с.21-24), та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008р.: на суму 41035,20грн. (а.с.15), на суму 1387,20грн. (а.с.20), на суму 37577,60грн. (а.с.25).

Зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона  (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно до ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В договорі №46 від 17.11.2008р. сторонами не визначено строку здійснення оплати за виконані позивачем підрядні роботи.

Згідно з ч. 2 ст. ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу лист-претензію №153 від 20.05.2009р. з вимогою про погашення на протязі 7 днів заборгованості в сумі 80000,00грн.  (а.с.33). Зазначена вимога була отримана відповідачем 22.05.2009р. про що свідчить відмітка уповноваженої особи відповідача на листі-претензії та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідач, у відповіді від 27.05.2009р. на лист-претензію позивача, заборгованість за надані послуги по газифікації села Перетік в сумі 80000,00грн. визнав, зобов'язався перерахувати кошти на рахунок ВАТ "Житомиргаз" відразу, як тільки зазначена сума надійде на рахунок сільської ради від Любарської районної державної адміністрації (а.с.41). Однак, у визначений законом термін розрахунків з позивачем не провів.

Норма статті 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, також, встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з поданої представником позивача довідки від 01.09.2009р., за відповідачем на день судового розгляду рахується заборгованість в сумі 80000,00грн. (а.с.32).

Представник відповідача факт наявності заборгованості в сумі 80000,00грн. визнав, доказів її погашення суду не надав.

За таких умов, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 80000,00грн. є правомірними.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 315,62грн. - 3% річних та 2264,00грн. пені.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з  розрахунком позивача доданого до позовної заяви (а.с.26),  сума 3% річних нарахованих за період з 30.05.2009р. по 16.07.2009р.  становить 315,62грн.   

Суд перевіривши проведені позивачем розрахунки 3% річних встановив, що обґрунтованою сумою 3% річних за період з 30.05.2009р. по 16.07.2009р. є сума 309,04грн.( 80000,00 грн.(сума боргу) х 3% х 47 (кількість прострочених днів у періоді) / 365 = 309,04 грн.).

Таким чином, в задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача 6,58грн. 3% річних необхідно відмовити.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1  договору  № 46 від 17.11.2008р., сторони погодили, що за порушення сторонами строків виконання зобов'язань, щодо оплати робіт за договором відповідач "Замовник" виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін. Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2264,00грн. за період з 30.05.2009р. по 16.07.2009р. (а.с.26).

Згідно проведеного судом розрахунку пені за період з 30.05.2009р. по 16. 07.2009р. розмір пені становить 2332,05грн.:

за період з 30.05.2009р. по 14.06.2009р.: (80000,00грн.(сума боргу) х (24%подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 45  (кількість прострочених днів) =2235,61 грн.);

за період з 15.06.2009р. по 16.06.2009р.: (80000,00грн.(сума боргу) х (22%подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 2  (кількість прострочених днів) =96,44 грн.

Однак,  позивач заявив до стягнення меншу суму пені в розмірі 2264,00грн., що є його правом.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.02.2009р. заявив клопотання про зменшення суми пені у зв'язку із важким фінансовим становищем та гарантією провести оплату суму основного боргу в найближчий час (а.с.40).

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, приписами ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд також вважає, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним з загальнолюдських вимірів права. Добросовісність є наміром належним чином захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність є вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів всіх учасників правовідносин.

Дослідивши всі обставини по справі, господарський суд прийшов до висновку, що  строки виконання зобов'язання пропущені не з вини відповідача та з незалежних від нього обставин, сума заявлених штрафних санкцій, а саме пені повинна бути зменшена на 75% від заявленої, що становить  566,00грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" підлягають задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 80000,00грн. основної заборгованості, 309,04 грн. - 3% річних та 566,00грн. пені. В іншій частині позову слід відмовити.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно сумі обґрунтовано заявленим позовним вимогам.

Відповідно до ст.ст. 233, 509, 526,  ч. 3 ст. 549, ст. 611, ч. 1, 2 ст. 625, ч. 1 ст. 837 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", керуючись ст.ст. 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир) задовольнити частково.

2. Стягнути з Глезненської сільської ради (13124,  Житомирська  область, Любарський район, село Глезне, вул. Центральна, 2, ідентифікаційний код 04345747)

на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м.Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, р/р 2600004104 в АБ"Кліринговий дім" у м.Києві, код 03344071, МФО 300647):

- 80000,00грн. - основної заборгованості;

- 309,04грн. - 3% річних;

- 566,00грн. -  пені;

- 825,73грн. -  витрат по сплаті державного мита;

- 117,99грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути позивачу суму зайво сплачених, згідно з платіжним дорученням №173 від 16.07.2009р.) судових витрат в розмірі 197,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                     Кравець С.Г.  

Віддрукувати:

1- в справу,

2,3 - сторонам.