Рішення

від 20.07.2006 по справі 10/91

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

вул.Шевченка

16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

20 липня 2006 р.  

Справа № 10/91  

“18“ липня  2006 року                                                                         

За позовом:           Товариства з обмеженою

відповідальністю “МДФ-Фасад”

                               м. Львів, вул.

Крушельницької, 11/13

до відповідача:   

 Підприємця

ОСОБА_1

                               АДРЕСА_1

Суддя  Шелест С.Б.

При секретарі:    

Кузишин У.Б.

Представники:

Від позивача:       не з'явився

Від  відповідача:  ОСОБА_1 - підприємець,

                               (свідоцтво про

державну реєстрацію НОМЕР_1)

                               ОСОБА_2 -

представник, (довіреність НОМЕР_2)

Суть справи:  заявлено вимогу про стягнення з

відповідача  23376 грн. 83 коп., в тому

числі:                  21 358 грн. 08

коп. основного боргу за відпущені товарно-матеріальні цінності, 840 грн.                  51 коп. пені , 1067 грн. 90

коп. штрафу,110 грн. 34 коп. річних.

Заявою НОМЕР_3 позивач уточнив та

збільшив позовні вимоги,  просить суд

стягнути з відповідача 24502 грн. 74 коп., з яких: 19193 грн. 23 коп. основного

боргу,                        959 грн.66

коп. штрафу, 1115 грн. пені, 110 грн. 34 коп. річних та 3124 грн. 51 коп.

інфляційних втрат.

До

зазначеної заяви позивачем долучене клопотання про розгляд справи за

відсутності його представника.

Судом

задоволене дане клопотання.

Відповідач

у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позову частково заперечує, а

саме: в частині вимог щодо стягнення інфляційних втрат - з посиланням на

неправильне обчислення стягуваної суми у зв»язку з невірним застосуванням

позивачем індексу інфляції, встановленого Державним комітетом статистики

України у період стягнення з січня 2006р. по червень 2006р.;  в частині стягнення пені , штрафу - з

посиланням на ч.3 ст.550 ЦК України, якою передбачено, що кредитор не має права

на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов»язання в

порядку ст.617 ЦК України. При цьому, відповідач вказує на те, що  порушення виконання грошового зобов»язання

мало місце внаслідок випадку -крадіжки товарно-матеріальних цінностей,

відпущених позивачем, на доказ чого подав суду вирок Долинського районного суду

від 23.05.06р.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в

и в:

на виконання укладеного між

сторонами договору купівлі-продажу від 27.07.05р. продукції та згідно

видаткової накладної НОМЕР_4, позивач відпустив відповідачеві продукцію

(меблеві елементи з плит МДФ)  на

загальну суму 23766,26 грн.

Умовами

договору (п.3.3) передбачений строк оплати продукції -протягом 30 календарних

днів з моменту її отримання. Проте, як вбачається з матеріалів справи, сторони

договору домовились про порядок оплати продукції з розстроченням платежу

частками та остаточною оплатою до 06.02.2005р., про що свідчать гарантійний

лист відповідача, погоджений позивачем, а також обставини, викладені позивачем

у позовній заяві.

          В силу ст. 526 ЦК України,

зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що

звичайно ставляться.

Внаслідок порушення відповідачем

виконання грошового зобов»язання виникла заборгованість в сумі 19 193 грн. 23

коп. Наявність заборгованоті у зазначеній сумі відповідач не заперечив, доказів

її погашення суду не подав, а тому вимоги в цій частині позову обгрунтовані та

підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник,

який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора

зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже вимоги

щодо стягнення 110 грн. 34 коп. річних підлягають задоволенню.

Вимоги

в частині стягнення інфляційних втрат суд вважає частково обгрунтованими в сумі

607 грн. 61 коп. за період прострочення з січня 2006 року по червень 2006 року.

В решті стягнення слід відмовити у зв”язку із застосуванням позивачем при

розрахунку невірного індексу інфляції. Так, за даними Державного комітету

статистики України індекс інфляції у січні 2006 року становив 101,2%; у лютому

-101,8%; у березні -99,7%; у квітні -99,6%; у травні -100,5%; у червні 2006

року -100,1%. Між тим, як вбачається з розрахунку позивачем за вказаний період

про обчисленні стягуваної суми інфляційних втрат застосований індекс інфляції

105,2%. Отже, вимоги щодо стягнення 2 516 грн 90 коп. інфляційних втрат

задоволенню не підлягають.

У

суду відсутні також правові підстави для задоволення позову в частині стягнення

пені з урахуванням наступного.

В

силу ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір

встановлюється договором або актом цивільного законодавства. В даному випадку,

умовами договору розмір пені не визначений, а відповідно до ст. 1 Закону

України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання правових зобов”язань”

від 22.11.96р. (в редакції з наступними змінами) розмір пені встановлюється за

згодою сторін. Зазначений Закон не встановлює розміру пені для суб”єктів

господарювання, а лише обмежує обчислення такого розміру подвійною обліковою

ставкою НБУ.

Відповідно

до п.4.2. Договору виконання грошового зобов”язання забезпечене штрафом у

розмірі 5% від суми боргу. Таким чином, вимоги щодо стягнення штрафу

обгрунтовані. Разом з тим, приймаючи до уваги викладені відповідачем та

наведені вище обставини, з якими відповідач пов”язує неналежне виконання

зобов”язань, суд вважає за можливе, як виключення, відповідно до ч. 3 ст. 551

ЦК України зменшити розмір стягуваного штрафу на 50%, стягнувши 479 грн. 83

коп. В решті стягнення штрафу- відмовити.

Згідно

з ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті держмита в сумі                          203 грн. 91 коп. та

118 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення  слід покласти на відповідача.

          З огляду на

викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, Законом України “Про відповідальність

за несвоєчасне виконання правових зобов”язань”, 

ст.ст. 526, 549, 551,  611, 617,

625 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального

Кодексу України, суд

в и р і ш и в

:

позов задоволити частково.

          Стягнути  Підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (код НОМЕР_5) на

користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МДФ-Фасад” м. Львів, вул.

Крушельницької, 11/13 (код 32053273) -19 193 грн. 23 коп. основного боргу, 110

грн. 34 коп. - річних, 607 грн. 61 коп. - інфляційних втрат,                               479 грн. 83 коп.

- штрафу, 203 грн. 91 коп. судових витрат з оплати держмита та 118 грн. судових

витрат  з інформаційно-технічного

забезпечення, про що після набрання рішенням законної сили видати позивачу  наказ.

      В решті позову відмовити.

       Рішення господарського  суду набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.

               Суддя                                                                       

Шелест С.Б.

Рішення

оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 20.07.2006 року