18/59-1480
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"04" вересня 2009 р.Справа № 18/59-1480
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув матеріали справи:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дивалл», вул. Доківська, 14, смт. Коцюбинське Київська область (фактичний адрес: вул. Хрещатик, 15, м. Боярка, Київська область)
до відповідача: Приватного підприємства «Продекспорт», вул. Живова, 15а, м. Тернопіль
про стягнення заборгованості у сумі 7 506,07 грн., з яких: 6 114,44 грн. –основний борг; 511,18 грн. –пеня, 134,67 грн. 3 % річних та 745,78 грн. інфляційні збитки.
За участю представників сторін:
позивача: Сорокопуд О.П., довіреність від 20.05.2009 р.
відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дивалл»звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Продекспорт»заборгованості у сумі 7 506,07 грн., з яких: 6 114,44 грн. – основний борг; 511,18 грн. –пеня, 134,67 грн. 3 % річних та 745,78 грн. інфляційних збитків (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору поставки зобов'язання виконав не належним чином, зокрема не в повному обсязі провів оплату за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.
В підтвердження викладеного додає договір поставки № 09/п-04 від 25.06.2004 р., видаткові накладні № ДЛ-0010385 від 22.07.2008 р., № ДЛ-0011069 від 05.08.2008 р., № ДЛ-0011067 від 05.08.2008 р., № ДЛ-0011066 від 05.08.2008 р., № ДЛ-0013315 від 30.08.2008 р., виписку з особового рахунку, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання не прибув, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, а тому суд розглядає справу згідно вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
25.06.2004 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Дивалл», в подальшому продавцем, та приватним підприємством «Продекспорт», в подальшому покупцем, був укладений договір постачання № 09/п-04.
За умовами даного договору продавець зобов'язується передавати товари у власність покупця на умовах та в строки встановлені договором, а покупець в порядку та в строки встановлені договором, зобов'язується прийняти товари та оплатити їх (п. 1.1. договору).
Сторонами встановлено обов'язковість оформлення належним чином заповнення облікових документів, що супроводжують поставку товару.
Розрахунок покупця з продавцем здійснюється по проходженню 25 днів з моменту здійснення постачання товару (п. п. 8.1., 8.8. договору).
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним и використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. 11 цього кодексу –однією з підстав виникнення зобов'язань.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 09/п-04 від 25.06.2004 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Дивалл» передало, а приватне підприємство «Продекспорт»прийняло згідно:
- видаткової накладної № ДЛ-0010385 від 22.07.2008 р. товар вартістю 1 706,92 грн.;
- видаткової накладної № ДЛ-0011069 від 05.08.2008 р. товар вартістю 2 691,06 грн.;
- видаткової накладної № ДЛ-0011067 від 05.08.2008 р. товар вартістю 43,92 грн.;
- видаткової накладної № ДЛ-0011066 від 05.08.2008 р. товар вартістю 1 369,74 грн.;
- видаткової накладної № ДЛ-0013315 від 30.09.2008 р. товар вартістю 2 566,08 грн.
Як стверджує позивач, та підтверджується банківською випискою по рахунку, оплата за отриманий згідно умов вищезазначеного договору товар проведена частково, відтак непогашеною залишається заборгованість в сумі 6 114,44 грн.
Таким чином, відповідач взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав не належним чином, чим допустив заборгованість в вищезазначеній сумі, яку і просить позивач стягнути в судовому порядку.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Так, п. 10.1. договору встановлено, що покупець, що несвоєчасно розплатився з продавцем за наданий вчасно тим товар, сплачує продавцю пеню в розмірі 0,04 % від суми затриманої проплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Згідно поданого розрахунку відповідачу нарахована пеня в сумі 511,18 грн. за 246 днів прострочення сплати. Також, відповідачу нараховані 3 % річних в сумі 134,67 грн. за період з 20.12.2008 р. по 27.05.2009 р. та інфляційні нарахування за період з грудня місяця 2008 року по червень місяць 2009 року в сумі 745,78 грн.
Розглянувши представлений розрахунок, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7 506,07 грн. обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з приватного підприємства «Продекспорт»(м. Тернопіль, вул. Живова, 15а, код ЄДРПОУ 30047671, р/р 2600801662247 у АБ «Укрексімбанку», м. Тернопіль, МФО 338879, ІПН 300276719181) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дивалл»(смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 14, Київська область, код ЄДРПОУ 20574967, р/р 26004027106871 у Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, ІПН 205749610282):
- 6 114 (шість тисяч сто чотирнадцять) грн. 44 коп. боргу;
- 511 (п'ятсот одинадцять) грн. 18 коп. пені;
- 134 (сто тридцять чотири) грн. 67 коп. трьох процентів річних;
- 745 (сімсот сорок п'ять) грн.. 78 коп. інфляційних збитків.
- 102 (сто дві) грн. державного мита;
- 315 (триста п'ятнадцять) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання –07 вересня 2009 року, через місцевий господарський суд.
Суддя
Суд | Господарський суд Тернопільської області |
Дата ухвалення рішення | 04.09.2009 |
Оприлюднено | 08.10.2009 |
Номер документу | 4860044 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Тернопільської області
Охотницька Н.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні