Рішення

від 09.09.2009 по справі 34/507

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/507

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/507

09.09.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім»

доПублічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»

провизнання кредитного договору недійсним

СуддяСташків Р.Б.

Представники

від позивача –не з'явився;

від відповідача –Нечай О.В. (довіреність № 55 від 02.07.2009).

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім»(далі –Товариство або позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»(правопопередник Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»; далі –Банк або відповідач) про визнання недійсним кредитного договору № 02/08.1 КД, укладеного між Товариством та Банком 2 серпня 2007 року, (далі –Кредитний договір) на підставі частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), статті 207 Господарського кодексу України (далі –ГК України).

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні оспорюваного Кредитного договору сторонами не було додержано вимог статей 203, 252, 638 ЦК України та статті 180 ГК України, оскільки не було узгоджено строк дії цього договору, а саме не зазначено конкретної дати (із зазначенням року, місяця, тижня або дня), на яку припадає закінчення дії договору.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що сторонами при укладенні Кредитного договору було досягнуто згоду з такої істотної умови, як строк дії цього договору. Зокрема, стаття 6 Кредитного договору, яка має назву «Строк кредитування», детально регулює всі правовідносини, що виникають між сторонами, в частині строків виконання своїх обов'язків за Кредитним договором, а конкретна дата, на яку припадає закінчення строку дії договору встановлена у пункті 6.1 цього договору, і є 2 лютого 2009 року.

У судове засідання представник позивача не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із тим, що штатний юрист позивача внаслідок «об'єктивної неможливості» не може з'явитися у судове засідання, а інших фахівців та представників позивач не має.

Розглянувши у судовому засіданні дане клопотання, заслухавши думку представника відповідача, який проти перенесення розгляду справи заперечував, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

- повивачем у супереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) не наведено жодних конкретних причин «об'єктивної неможливості»його представника з'явитися у дане судове засідання;

- не додано жодного доказу на підтвердження поважності причин неможливості представника позивача з'явитися в судове засідання;

- відповідно до статті 77 ГПК України розгляд справи відкладається у випадку коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Суд не визнавав явку представника позивача за обов'язкову, й інших обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом встановлено не було;

- позивач виклав свою позицію щодо суті та обставин спору в своїй позовній заяві, подавши суду відповідні докази та навівши свої обґрунтування;

- у разі наміру надати додаткові обґрунтування чи додаткові докази, позивач мав можливість їх надати через канцелярію суду до дати судового засідання.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол № 53 від 22.04.2009) та зареєстрованого 16.07.2009, дана юридична особа є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»(пункт 1.1), то суд керуючись статтею 25 ГПК України здійснює заміну цієї сторони її правонаступником.

Таким чином, відповідачем у даній справі виступає Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «3 КОМ»(найменування якого було змінено на «Фактор Ексім»відповідно до протоколу № 37 загальних зборів учасників від 07.05.2008) (Позичальник) та Банком було укладено Кредитний договір, пунктом 1.1 якого передбачено, що Банк зобов'язується надати Позичальнику Кредит у розмірі 40 000 000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язується прийняти Кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити Плату за Кредит та повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим Договором.

Відповідно до частини 1 статті 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. 

Отже, враховуючи, що зобов'язальною стороною в Кредитному договорі є позивач (зобов'язаний повернути наданий кредит) дана справа підлягає розгляду в Господарському суді м. Києва, оскільки місцезнаходженням позивача є місто Київ (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 263511, довідка АА № 182698 з ЄДРПОУ, статут позивача).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що при укладені Кредитного договору сторонами не було узгоджено строк дії Кредитного договору.

Проте, дослідивши зміст Кредитного договору, який становлять його умови, за правилами встановленими частиною 1 статті 637 ЦК України, частинами 3, 4 статті 213 ЦК суд дійшов висновку про безпідставність даного твердження позивача виходячи з наступного.

Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 2 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Аналогічні положення закріплені й у частині 1 статті 638 ЦК України.  

Відповідно до частини 3 статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (частина 7 статті 180 ГК України).

Подібна норма міститься і в частині 1 статті 631 ЦК України, згідно з якою строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 1 статті 251 ЦК України).

Враховуючи зазначене, строк дії господарського договору є його істотною умовою. Разом з тим слід мати на увазі, що строк дії договору, який сторони зобов'язані погодити, не обмежений будь-яким максимальним строком. Тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов'язків, які з нього виникли.

Даний висновок підтверджується пунктом 32 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 за № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

Як убачається з умов Кредитного договору, зокрема, його пункту 6.1 кредит надавався строком до 02.02.2009, зі спливом якого Позичальник зобов'язувався цей кредит повернути.

Згідно з пунктом 6.2 Кредитного договору у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування буде мати місце будь-яка несплачена Позичальником заборгованість за цим Договором, в тому числі, але не виключно, Плата за Кредит, штрафні санкції за порушення строків повернення Кредиту та сплати Плати за Кредит тощо, незважаючи на інші положення цього Договору, така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником Банку одночасно з поверненням основної суми Кредиту в строк, передбачений пунктом 6.1. цього Договору.

Пунктом 14.5 статті 14 Кредитного договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з цим Договором у повному обсязі.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаних положень Кредитного договору, вбачається, що сторонами було погоджено, що при дотриманні умов цього Договору строк його дії закінчується 02.02.2009 (у момент погашення заборгованості за кредитом, сплати усіх відсотків за його користування та можливих штрафні санкції). Якщо у зазначений день Позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором, то зазначений договір продовжує діяти до моменту виконання Позичальником своїх обов'язків.

Відтак, судом встановлено, що при укладені оспорюваного Кредитного договору сторонами було досягнуто згоду з такої його істотної умови, як строк дії договору.

Крім того, розглядаючи спір по суті суд зауважує, що встановлення факту неукладеності угоди не може бути підставою для визнання її недійсною, оскільки при встановлені такої обставини угода є такою, що фактично не існує.

Отже, вимога позивача про визнання Кредитного договору недійсним на підставі частини 1 статті 207 ГК України, частини 1 статті 215 ЦК України не може вважатися за законну та обґрунтовану, а тому задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, а також вищезазначеними нормами законодавства України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 09.09.2009