Рішення

від 03.09.2009 по справі 15/1184

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/1184

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" вересня 2009 р.                                                     Справа № 15/1184

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача  Харина О.М. - директор, наказ №1 від 28.05.2002р.,

від відповідача не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Елітбуд - М" (м.Житомир)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопрана" (м.Житомир)

про стягнення 20691,89 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 20691,89грн., із яких: 17500,00грн. основної заборгованості, 1213,81грн. пені, 1674,63грн. інфляційних нарахувань, 303,45грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні 03.09.2009р. подав заяву  відповідно до якої, відмовляється від позову в частині стягнення з відповідача  1213,81грн. пені, 1674,63грн. інфляційних нарахувань, 303,45грн. - 3% річних, та просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2000,00грн. основної заборгованості у зв'язку із сплатою відповідачем. Представник позивача просить суд стягнути з відповідача 15500,00грн. основної заборгованості.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи норми ст.22 ГПК України, суд  прийняв до розгляду подану представником позивача заяву  та вирішує спір з урахуванням зазначених вимог.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду від  05.08.2009р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 2646925 про вручення 10.08.2009р. уповноваженій особі ТОВ "Автопрана" рекомендованого листа (а.с.58).

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопрана" (відповідач у справі) та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Елітбуд-М" (позивач у справі) було укладено договір  про виконання робіт № 17/10/07 (а.с.65-69). Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору,  підрядник (позивач) зобов'язався виконати власними силами і засобами, на свій ризик, за рахунок замовника (відповідача), вказані в п. 1.2 цього договору роботи, а замовник зобов'язався прийняти якісно та належним чином виконані роботи і оплатити їх на умовах та в порядку передбаченому цим договором.

Пунктами 1.2, 1.2.1, 1.2.2, договору про виконання робіт  № 17/10/07 від 17.10.2007р. сторони погодили, що за цим договором підрядник виконує ремонтні роботи по облаштуванню виставково-торгівельного приміщення Автосалону ТОВ "Автопрана", що знаходиться за адресою: вул. Вітрука, 2а, м.Житомир, та ремонтні роботи по облаштуванню приміщень для ремонту та обслуговування автомобілів Автосалону ТОВ "Автопрана", що знаходиться за адресою: вул. Вітрука, 2а, м.Житомир.

Згідно до ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 2.1 договору  про виконання робіт № 17/10/07 від 17.10.2007р., ціна договору за здійснення робіт, вказаних в п. 1.2 договору, становить: 341701грн. 67 коп., ПДВ 20%: 68340грн. 33 коп. Всього разом з ПДВ: 410042грн. 00коп.

На виконання умов договору  №17/10/07 від 17.10.2007р., позивачем було виконано ремонтні роботи на загальну суму 450054,00грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт: за листопад 2007р. від 30.11.2007р. на суму 164855,00грн. (а.с.75-77), за грудень 2007р. від 31.12.2007р. на суму 113380,00грн.(а.с.79-82), за травень 2008р. від 26.05.2008р. на суму 104555,00грн.(а.с.84-89), за червень 2008р. від 25.06.2008р. на суму 6631,00грн.(а.с.91-92), за липень 2008р. від 25.07.2008р. на суму 24731,00грн.(а.с. 94-95), за липень 2008р. від 31.07.2008р. на суму 35902,00грн.(а.с.97-98), та довідками про вартість виконаних підрядних робіт: за листопад 2007р. від 30.11.2007р.  на суму 164855,00грн. (а.с.74), за грудень 2007р. від 31.12.2007р. на суму 113380,00грн.(а.с.78), за травень 2008р. від 26.05.2008р. на суму 104555,00грн.(а.с.83), за червень 2008р. від 25.06.2008р. на суму 6631,00грн.(а.с.90), за липень 2008р. від 25.07.2008р. на суму 24731,00грн.(а.с. 93), за липень 2008р. від 31.07.2008р. на суму 35902,00грн.(а.с.96).

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що перевищення вартості фактично виконаних робіт по відношенню до вказаної в п. 2.1 договору на 40012,00грн. відбулося за рахунок збільшення складу та обсягу робіт, погоджених між сторонами, факт виконання яких відображено в підписаних сторонами актах виконаних підрядних робіт.

Пунктом 2.2.3 договору №17/10/07 від 17.10.2007р. сторони погодили, що остаточний розрахунок здійснюється не пізніше семи банківських днів з моменту підписання наданих актів здачі-приймання виконаної роботи за формою КБ-2в та КБ-3, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

Відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за виконані ремонтні роботи у встановлені договором строки в повному обсязі не виконав. Згідно актів звірки взаєморозрахунків між сторонами від 01.08.2008р.(а.с. 19) та від 31.03.2009р.(а.с.20) за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 20000,00грн.

Позивач 08.04.2009р. направив відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості в сумі 20000,00грн. у місячний термін, що підтверджується фіскальним чеком №3284 від 08.04.2009р. про направлення відповідачу рекомендованого листа(а.с.71).

Відповідач заборгованість у повному обсязі у місячний строк не погасив, здійснив часткове погашення заборгованості на суму 2500,00грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача від 18.05.2009р. та від 24.06.2009р.(а.с.62).

07.07.2009р. відповідач надіслав позивачу гарантійного листа  з клопотанням відстрочити виконання зобов'язання до кінця 2009р.(а.с. 55)

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до господарського суду, заборгованість відповідача перед позивачем становить 17500,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, після порушення провадження у справі,  відповідач частково погасив суму основного боргу в розмірі 2000,00грн., про що свідчать виписки з особового рахунку позивача від 05.08.2009р. та 21.08.2009р. (а.с.63).

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2000,00грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Згідно поданого представником позивача акту звірки взаєморозрахунків від 01.09.2009р. (а.с.61), заборгованість відповідача перед позивачем становить 15500,00грн., яку позивач і просить стягнути.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона  (боржник)  зобов'язана  вчинити  на  користь  другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості в сумі 15500,00грн. суду не надав.

За таких умов, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 15500,00грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивачем, крім стягнення з відповідача суми основного боргу, було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1213,81грн. пені, 1674,63грн. інфляційних нарахувань, 303,45грн. 3% річних.

Однак, враховуючи подану представником позивача заяву від 03.09.2009р. про відмову від позову в частині стягнення 1213,81грн. пені, 1674,63грн. інфляційних нарахувань, 303,45грн. - 3% річних, яку прийнято судом, господарський суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 1213,81грн. пені, 1674,63грн. інфляційних нарахувань, 303,45грн. - 3% річних  на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог. 

На підставі ст. ст. 509, 525, 526, ч. 1 ст. 837 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України, керуючись ст.ст. 49, п.п. 1-1, 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю "Автопрана"(10025, м.Житомир, вул. Вітрука, 8, ідентифікаційний код 35410444)

на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Єлітбуд-М"(10021, м.Житомир, вул. Щорса, 127, кв. 33, ідентифікаційний код 32008147):

- 15500,00грн. - основної заборгованості;

- 175,00грн. - витрат по сплаті державного мита;

- 99,80грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 2000,00грн. основної заборгованості та в частині стягнення 1213,81грн. пені, 1674,63грн. інфляційних нарахувань, 303,45грн. - 3% річних.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                     Кравець С.Г.  

Віддрукувати:

1- в справу,

2,3- сторонам.