Рішення

від 26.08.2009 по справі 17/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "26" серпня 2009 р.Справа №  17/83

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали справи №17/83

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Сомельє", м. Київ  

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Кіровоград", м. Кіровоград     

про стягнення 8952,55 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Панько А.В., довіреність №45/08 від 25.08.2008 року;

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сомельє" подано позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Кіровоград" 8952,55 грн. боргу, що виник із договору поставки №4600019195 від 06.02.2008 року.

Відповідач до суду не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був сповіщений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №379937 від 17.08.2009 року (а.с. 26); відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

06.02.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сомельє" ("постачальник") та  товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Кіровоград" ("покупець") було укладено договір поставки №4600019195  разом з протоколом розбіжностей (далі - договір №4600019195 від 06.02.2008 року), за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти товари разом з товаросупровідною документацією за цінами й в асортименті, зазначеними у специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість (а.с. 8-15).

Договір підписаний сторонами та скріплений круглими печатками товариств з протоколом розбіжностей (а.с. 12-15).

За своєю правовою природою даний договір є договором поставки.

Відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов вказаного договору позивачем було передано у власність відповідачу товар (лікеро-горілчані вироби), що підтверджується видатковими накладними №С-01922 від 24.04.2008 року на суму 4080,53 грн. (а.с. 18) та №С-03809 від 22.07.2008 року на суму 2358,48 грн. (а.с. 19).

Пунктом 6.1 договору №4600019195 від 06.02.2008 року сторони узгодили, що покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочки платежу, з дати поставки товару вказаній в накладній, протягом 90 календарних днів.

Між тим взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав; за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 6439,01 грн.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Враховуючи викладене, а також те, що докази оплати відповідачем поставленої йому продукції в матеріалах справи відсутні, на вимогу суду - не подані, позовні вимоги про стягнення 6439,01 грн. боргу заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути також з відповідача пеню в сумі 1408,09 грн. Згідно його розрахунків (а.с.29-30) розмір неустойки становить за поставкою від 24.04.2008 р. -979,82 грн. за період з 24.07.2008 р. по 27.07.2009 р., за поставкою від 22.07.2007 р. - 428,41 грн. за період з 21.10.2008 р. по 23.07.2009 р.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем визначено розмір пені без врахування вказаних вище норм.

Із змісту пункту 6.1 договору поставки №4600019195 від 06.02.2008 року вбачається, що покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочки платежу з дати поставки товару, вказаній в транспортній накладній протягом 90 календарних днів. Отже, кінцевим терміном проведення розрахунків за отриманий відповідачем товар за видатковою накладною №С-01922 від 24.04.2008 року є 23.07.2008 року, за видатковою накладною №С-03809 від 22.07.2008 року - 20.10.2008 року. Відтак прострочення виконання зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар за видатковою накладною №С-01922 від 24.04.2008 року виникло з 24.07.2008 року, за видатковою накладною №С-03809 від 22.07.2008 року -  з 21.10.2008 року. Отже, саме із зазначених дат  мають нараховуватися штрафні санкції і припиняються нарахування 24.01.09 р. та 21.04.2009 р.  відповідно.

За таких обставин, за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті отриманого, але не оплаченого товару за видатковою накладною №С-01922 від 24.04.2008 року  відповідачу має бути нарахована пеня в розмірі 493,35 грн. за період з 24.07.2008 року по 24.01.2009 року, за видатковою накладною №С-03809 від 22.07.2008 року - 280,49 грн. за період з 21.10.2008 року по 21.04.2009 року, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сомельє" пені за договором №4600019195 від 06.02.2008 року підлягають частковому задоволенню на загальну суму 773,84 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на  користь позивача 178,02 грн. відсотків річних та 927,29 грн. інфляційних втрат  підлягають  задоволенню в частині стягнення з ТОВ "ВК Кіровоград" на користь ТОВ "Сомельє"  інфляційних збитків в сумі 925,05 грн. (за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті отриманого, але не оплаченого товару за видатковою накладною №С-01922 від 24.04.2008 року  за період з серпня місяця 2008 року по липень 2009 року  в сумі 632,48 грн. та за видатковою накладною №С-03809 від 22.07.2008 року за період з листопада місяця 2008 року по липень 2009 року  в сумі 292,57 грн.) та 3% річних в сумі 178,02 грн. (за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті отриманого, але не оплаченого товару за видатковою накладною №С-01922 від 24.04.2008 року за період з 24.07.2008 року по 27.07.2009 року в сумі 123,75 грн. та за видатковою накладною №С-03809 від 22.07.2008 року за період з 21.10.2008 року по 27.07.2009 року в сумі 54,27 грн.), оскільки у відповідності до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В задоволенні решти позовних вимог, зокрема в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за жовтень місяць 2008 р. за прострочення оплати товару, отриманого за накладною №С-03809  від 22.07.2008 р. слід відмовити, оскільки кінцевим терміном проведення розрахунків за отриманий відповідачем товар за вказаною видатковою накладною  є 20.10.2008 року, відтак з 21.10.2008 р. мають нараховуватись інфляційні втрати. Проте при застосуванні індексу інфляції господарський суд враховує, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід рахувати, що сума заборгованості, яка виникла з 1 по 15 число відповідного місяця, підлягає індексації з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Саме таку правову позицію викладено в рекомендаціях Верховного Суду України №62-97р  від 03.04.1997 року відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Відтак, сума заборгованості за поставлений, але не оплачений відповідачем товар за видатковою накладною   №С-03809 від 22.07.2008 року  підлягає індексації  з листопада місяця 2008 року, оскільки прострочення виконання зобов'язання виникло після 15 числа жовтня місяця 2008 р.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Надмірно сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 грн. підлягають поверненню з державного бюджету з урахуванням вимог частини другої пункту 13 Порядку оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних і господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1258.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49,  82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                              ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Кіровоград" (25006,                           м. Кіровоград, вул. Калініна, 38, р/р №26006420239720 в КОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 323293, код ЄДРПОУ 34448807) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сомельє" (03680,             м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 4, р/р №260043179901 у ТОВ "Комерційний банк "Даніель", МФО 380980, код ЄДРПОУ 34453654) - 6439,01 грн. основного боргу, 773,84 грн. пені, 925,05 грн. інфляційних втрат, 178,02 грн. 3% річних, 83,16 грн. державного мита та 108,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати  після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Сомельє" (03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 4, р/р №260043179901 у ТОВ "Комерційний банк "Даніель", МФО 380980, код ЄДРПОУ 34453654) надмірно сплачені за платіжним дорученням №612 від 28.07.2009 року, яке залишається в матеріалах справи, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 грн.

Довідку видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття,  а у разі, якщо  у  судовому  засіданні  було  оголошено  лише   вступну   та резолютивну  частини  рішення,  воно  набирає  законної сили після закінчення  десятиденного  строку  з   дня   підписання   рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в  порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя