Рішення

від 08.09.2009 по справі 4122-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4122-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

08.09.2009Справа №2-23/4122-2009

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Город технологій”, м.Сімферополь

Про стягнення  11 191, 20 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – не з'явився

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача 11191,20 грн. заборгованості., у тому числі: 9439,20грн. основного боргу, 1481,00грн. інфляційних витрат та 271,00грн. 3% річних.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд справи за відсутністю свого представника.

Представник відповідача у судові засідання 18.08.2009р. та 08.09.2009р. не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про день розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абз.3,4,6 п.3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про  порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У  випадку  нез'явлення  в  засідання  господарського  суду представників  обох  сторін  або  однієї  з  них  справа може бути розглянута   без   їх  участі,  якщо  неявка  таких  представників не  перешкоджає  вирішенню  спору.  У разі нез'явлення його представника  відповідача за  викликом  господарського суду суд має право відкласти   розгляд   справи   (стаття  77  ГПК),  вжити  заходів, передбачених  пунктом  5  статті  83  ГПК  або  статтею 90 ГПК, чи прийняти  рішення  за  відсутності  цього  представника.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.  

Розглянувши матеріали справи, суд

Встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Метсейл” платно передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю „Город технологій” продукцію власного виробництва, а саме: стіл-тумбу з 3-ма висувними шухлядами, двома розпашними дверима та однією проміжною полицею 1200/600/850 в кількості 1 (одна) штука, стелаж на п'ять полиць 900/600/1800 в кількості 1 (одна) штука, стелаж на п'ять полиць 600/600/1800 в кількості 1 (одна) штука, стіл з бортом та полицею 900/700/850 в кількості 1 (одна) штука, стіл з бортом  та полицею 1500/700/850 в кількості 1 (одна) штука та стіл з бортом та полицею 1200/700/850 в кількості 1 (одна) штука на загальну суму 9 439,20 гривень.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або у письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст.205 ЦК України встановлено, що правочин для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох  або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну, письмову, нотаріально посвідчену), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом.

Відповідно до  п.3 ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які  йому не суперечать.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України допускається  укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Так,  позивач згідно видаткової накладної №РН-0000185 від 16.07.2008р. відпустив відповідачу  товар на загальну суму 9439,20грн.

Товар був одержаний представником відповідача що підтверджується підписами та печатками на накладній та довіреністю серії ЯПД №648860 від 16.07.2008р.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

         Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

          Частиною 2 статті  530 ЦК України визначено, що якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

28.01.2009р. позивачем була направлена на адресу відповідача вимога про сплату боргу, яка була отримана відповідачем 04.02.2009р.

Однак, відповідач заборгованість у  розмірі 9439,20грн. не погасив.

Таким чином сума основного боргу відповідача складає 9439,20грн. та підлягає стягненню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути 1 481,00 грн. інфляційних витрат  за період з вересня 2008р. по червень 2009р.та 271,00 грн. 3% річних за період з 16.07.2008р. по 30.06.2009р.

Однак розрахунок здійснений невірно.

Оскільки вимога про сплату боргу була отримана відповідачем 04.02.2009р., то з врахуванням вимог ч.2 ст.530 ЦК України нарахування  інфляційних витрат  та 3% річних повинно здійснюватися з 12.02.2009р.

Таким чином інфляційні витрати підлягають стягненню у розмірі 520,53рн., а 3% річних у розмірі 107,84грн.

В частині стягнення 960,47грн. інфляційних витрат та 163,16грн. 3% річних суд у позові відмовляє.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст.49 ГПК України.

         З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу  Україні, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити частково.

     2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Город технологій” (95018, м.Сімферополь, Залізничний р-н, вул. Мелітопольська,55, код ЄДРПОУ 31213251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Метсейл” (01024, м.Київ, вул.Круглоуніверситетська,22,літ.А, код ЄДРПОУ 34937616) 9439,20грн. основного боргу, 520,53грн. інфляційних витрат та 107,84грн. 3% річних, 100,67 грн. державного мита та  106,15  грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

     3. В частині стягнення 960,47грн. інфляційних витрат та 163,16грн. 3% річних у позові відмовити.

     4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.