Рішення

від 24.09.2009 по справі 7/1519

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/1519

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2009 р.Справа № 7/1519

За позовом  Приватного підприємства „Мега-Оліс”, м. Луцьк Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівський гранкар`єр”, с. Рудня-Новенька Шепетівського району Хмельницької області

про стягнення 65 905,54 грн.

                                                                                        Суддя           С.І. Крамар

Представники сторін:

позивача: Смедюк І.М. –довіреність № 94/1 від 18.05.2009р.

відповідача: не з`явився

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 65 905,54 грн., з яких: 17 781,00 грн. –основного боргу, 43 094,79 грн.- за користування товарним кредитом, 2504,57 грн. –пені та 2 525,18 грн. –30% річних.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання умов договору поставки № 04/02/09 від 04.02.2009р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 51 781,00 грн. Відповідач прийняв товар, однак розрахувався за нього частково. Станом на 20.07.2009р. заборгованість відповідача за поставлені нафтопродукти становить 17 781,00 грн. Відповідно до п. п. 5.2, 5.3 Договору у відповідача виникла заборгованість за користування товарним кредитом за період з 04.02.2009р. по 20.07.2009р. в сумі 43 094,79 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні, посилаючись на те, що вони підтверджені поданими доказами.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмового відзиву на позов не подав. В судовому засіданні 03.09.2009р. проти заявлених позовних вимог заперечував.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

04.02.2009р. між ТОВ „Шепетівський гранкар`єр” (покупець) та ПП „Мега-Оліс” (постачальник) укладено договір поставки № 04/02/09 (далі-Договір) за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати зі складу покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату у розмірі 100% вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.

У випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п. 5.1 Договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з першого дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 1% відсотка за кожен день використання товарного кредиту.

Сума товарного кредиту і відсотків за його використання погашається на 31-ий день від дати відвантаження вказаної в накладній. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання.

Згідно видаткових накладних № РН-0000069 від 04.02.2009р. та № РН-0000166 від 05.03.2009р. позивач передав відповідачу, а останній на підставі довіреностей № 11 від 03.02.2009р. та № 19 від 05.03.2009р. прийняв товар на загальну суму 51 781,00 грн.

Згідно платіжних доручень № 16 від 25.02.2009р., № 8 від 20.03.2009р., № 13 від 27.03.2009р., № 15 від 31.03.2009р., № 33 від 09.04.2009р., № 68 від 30.04.2009р., № 91 від 25.05.2009р. відповідач перерахував на рахунок позивача кошти за отриманий товар в сумі 34 000,00 грн.

22.06.2009р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу-претензію про сплату заборгованості згідно Договору на суму 59 909,97 грн.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 Договору позивач нарахував відповідачу 2 504,57 грн. –пені за період з 05.03.2009р. по 20.07.2009р. та 2 525,18 грн. –30% річних за період з 05.03.2009р. по 20.07.2009р.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за Договором, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 17 781,00 грн. –основного боргу, 43 094,79 грн.- за користування товарним кредитом, 2504,57 грн. –пені та 2 525,18 грн. –30% річних.

Аналізуючи надані по справі докази,  оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник   не   звільняється   від   відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно умов Договору передав відповідачу товар на загальну суму 51 781,00  грн. Відповідач, в свою чергу прийняв товар та частково, згідно платіжних доручень № 16 від 25.02.2009р., № 8 від 20.03.2009р., № 13 від 27.03.2009р., № 15 від 31.03.2009р., № 33 від 09.04.2009р., № 68 від 30.04.2009р., № 91 від 25.05.2009р.,  розрахувався за нього на суму 34 000,00 грн.

Відповідно до п.п. 5.1 –5.4 Договору, відповідач погодився, що  в разі неоплати 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних, товар вважається поставлений на умовах товарного кредиту з нарахуванням 1% за кожен день використання товарного кредиту. На підставі вищезазначеного, відповідачу за період з 03.02.2009р. по 20.07.2009р. нараховано 43 094,79 грн. за користування товарним кредитом.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 Договору позивач нарахував відповідачу 2 504,57 грн. –пені за період з 05.03.2009р. по 20.07.2009р. та 2 525,18 грн. –30% річних за період з 05.03.2009р. по 20.07.2009р.

За таких обставин, суд прийшов до висновку що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню частково на суму 17 781,00 грн. основного боргу, 43 094,79 грн.  1% за кожен день користування товарним кредитом, 1 868,71 грн. пені та 2 379,73 грн. 30% річних у зв`язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахувань пені та 30% річних. В частині стягнення пені в розмірі 635,86 грн. та 30% річних в розмірі 145,45 грн. необхідно відмовити.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового  процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

                                                    ВИРІШИВ:  

Позов Приватного підприємства „Мега-Оліс”, м. Луцьк Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівський гранкар`єр”, с. Рудня-Новенька Шепетівського району Хмельницької області про стягнення 65 905,54 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівський гранкар`єр”, (Хмельницька область, Шепетівський район, с. Рудня-Новенька, код 05470845) на користь Приватного підприємства „Мега-Оліс”, (Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, 48, ”А”, код 36112300) 17 781,00 грн. (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят одна грн. 00 коп.) основного боргу, 43 094,79 грн. (сорок три тисячі дев`яносто чотири грн. 79 коп.) 1% за кожен день користування товарним кредитом, 1 868,71 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім грн. 71 коп.) пені, 2 379,73 грн. (дві тисячі триста сімдесят дев`ять грн. 73 коп.) 30% річних,               651, 24 грн. (шістсот п`ятдесят одна грн. 24 коп.) витрат по оплаті державного мита та 116,60 грн. (сто шістнадцять грн. 60 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В решті позову відмовити.

                              Суддя