Рішення

від 10.09.2009 по справі 3/96-1506

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/96-1506

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2009 р.Справа № 3/96-1506

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

Розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства "Аскол" (код ЄДРПОУ 25346685) фактична адреса: м. Тернопіль, вул. Збаразька, 16, юридична адреса: м. Тернопіль, вул. Злуки, 33/63.

до відповідача: Приватного підприємства "Продекспорт" (код ЄДРПОУ 30047671), м. Тернопіль, вул.. Живова, 15-а

про стягнення заборгованості в сумі 71162 грн. 60 коп.

за участю представників сторін:   

від позивача:           Сливка Р.М. –директор  підприємства,  посвідчення  водія №614659 від 24.01.2006р.

                    Вигонний  А.М. –адвокат , довіреність  б/н від  01.06.2009р.  

від відповідача:  не з‘явився

          Суть справи:

До господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява  Приватного підприємства "Аскол"  до   відповідача Приватного підприємства «Продекспорт», в якій позивач просить стягнути з відповідача  64205 грн. 50 коп. , в тому числі 58328 грн. 77 коп.  основного боргу , 3569 грн. 72 коп.  пені,  2307 грн. 01 коп.  нарахувань   за  встановленими індексами  інфляції  за весь час  прострочення  виконання  зобов‘язання.

          Судові витрати покласти на  відповідача.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався. Явку в судове засідання свого представника  не забезпечив, хоча про   дату , час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у тому числі в порядку, передбаченому ст.64 ГПК  України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 та пунктом 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482, про  що  свідчать   повідомлення  про  вручення  поштового  відправлення  від 14.08.2009р. за № 2488001 та від 29.08.2009р.  за № 2499674,  письмового відзиву на позов суду не надав, а тому спір вирішено в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, по наявних у справі документах.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача  роз'яснено процесуальні  його права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу  , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не   здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

01 січня 2008 року   Приватне підприємство «Продекспорт»(покупець)  та Приватне підприємство «Аскол»( продавець)  уклали  між собою  договір  постачання  за  №1828.

Відповідно до умов п.1.1.  договору ,   продавець  зобов‘язується  передавати (поставити ,  продати)  товари  у власність  покупцю  на умовах   та в строки  , встановлені  договором  , а покупець   в порядку  та в строки   встановлені договором  , зобов‘язується   прийняти товари і оплатити  їх.

Пункт 2.1. договору  передбачає, ціни   на товар  , що постачається  продавцем   покупцю  у відповідності  з  умовами  даного  договору ,  вказується   у  додатку №1 , що є невід‘ємною його частиною  .

Згідно п.8.1.  Договору  ,  покупець  здійснює  розрахунки   з продавцем  за поставлений  товар   по проходженню  60 (шістдесяти )  календарних  днів    з моменту   здійснення постачання  товару.

Датою прийому   товару   рахується  дата підписання   облікових  документів  повноваженими  представниками сторін (  п.5.15 Договору).

Позивач належним   чином  виконав  свої  зобов‘язання  за договором постачання  №1828 від 01.01.2008р.,   поставив  відповідачу  товарно-матеріальні  цінності    на  загальну  суму  88 806   грн. 11 коп.

Факт  приймання  - передачі    товару  підтверджується   накладними   належним  чином  завірені  представниками сторін та   скріплені   печатками (знаходяться   в матеріалах справи) .

Відповідач    свої зобов‘язання  частково   не  виконав  ,  кошти  за поставлений  товар  повністю   не перерахував, у зв‘язку   з чим  виникла  заборгованість  у відповідача перед  позивачем   на суму 58 328  грн. 77  коп. , яка на день розгляду справи позивачу не сплачена.

Зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. (ст. 510 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки , згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України,   продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

 Оцінивши представлені документальні докази,  господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача  щодо стягнення з відповідача боргу за поставку товару на суму 58 328 грн. 77 коп.  , документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

У відповідності  до п.10.1   даного  Договору   передбачено  ,   покупець ,  що не своєчасно  розплатився  з продавцем  за наданий   вчасно  ним   товар , сплачує   продавцю  пеню в розмірі 0,04 %   від суми   затриманої проплати , але не більше   подвійної облікової   ставки  НБУ  за кожен   день прострочення  платежу.

Згідно пункту 10.1  договору  постачання  №1828 від 01.01.2008р.   та ст.. ст. 549, 550, 551  ЦК України , за несвоєчасну оплату за  отримання  товарно-матеріальних  цінностей    позивач нарахував відповідачу пеню в сумі  3569 грн.  72  коп.  , яка на день розгляду справи позивачу не сплачена.

              Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

              Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

               Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.(ст.549 ЦК України)

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. (ст.. 550 ЦК України)

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом може бути збільшений у договорі. (ст.. 551 ЦК України)

         При таких умовах ,  позовні вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі  3569 грн. 72 коп., документально обґрунтовані та підлягають до задоволення.

В результаті несвоєчасної оплати за отриманий товар позивач нарахував відповідачу   суму на яку борг зростає з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення –2659 грн. 73 коп. , який на день слухання справи позивачу не сплачений.

Боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

                Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. (ст.625 ЦК України)

З огляду на наведене ,  позовні вимоги позивача щодо стягнення  з відповідача   суми на яку борг зростає з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення –2307 грн. 01 коп. за неоплачений товар  ,  документально обґрунтовані і підлягають до задоволення.

В порядку статей 66-67 ГПК України, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову , в якій  просить  накласти   арешт  на  розрахунковий  рахунок   приватного  підприємства «Проекспорт»( код ЄДРПОУ 30047671 м. Тернопіль   вул. Живова, 15-а,) №26008011662247, який  відкрито  у ВАТ Укрексімбанк» ( м. Тернопіль)  МФО 338879.

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, (в тому числі грошові суми), цінні папери  тощо, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення).

          Заявник повинен обґрунтувати підстави для забезпечення позову поданням відповідних доказів з урахуванням зазначених вимог, передбачених статтею 33 ГПК України.

          Згідно  Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, (з наступними змінами та доповненнями), приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти  певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Проте,  позивачем до заяви про забезпечення позову від 04.08.2009р. не долучено таких доказів, а відтак, суд вважає, що  забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківський рахунок Відповідача є безпідставне  та  відмовляє у задоволенні  вказаної заяви .

Також, представник позивача просить стягнути з відповідача 6000 грн. 00 коп. адвокатських послуг. В підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката долучені  договір про надання правової  допомоги  від 03.08.2009р.  та  свідоцтво про  право  на заняття адвокатською діяльністю №502.

Однак, Акт виконаних робіт по  договору про надання правової  допомоги  від 03.08.2009р. та  платіжний  документ про  оплату   адвокатських  послуг  суду  не надає.

За  таких  обставин  ,  суд   прийшов  до висновку , що   позовні  вимоги   щодо відшкодування судових витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 6000 грн.  задоволенню  не  підлягають.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача,   судові  витрати  покладаються  на  відповідача, а саме: витрати по сплаті державного мита  пропорційно  задоволених  позовних вимог   в сумі 642 грн. 05 коп.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315 грн. 00 коп.

Разом з тим, згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України  №7/93 від 23.01.1993 р., з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду державного мита сплачено 711 грн. 62 коп., а належало до сплати 645 грн. 58 коп. , а тому  решта суми сплаченого позивачем державного мита підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у зв'язку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.

Керуючись ст.ст. 43, 44,  49, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 509, 510, 526, 530,  549, 550, 551, 625, 712 Цивільного кодексу України,  господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити  .

2. Стягнути з Приватного підприємства «Продекспорт», м. Тернопіль  вул. Живова, 15А  (  код ЄДРПОУ 30047671) в користь Приватного підприємства "Аскол" (код ЄДРПОУ 25346685) м. Тернопіль, вул. Збаразька, 16 -  58 328 грн. 77 коп.   основного боргу , 3569 грн. 72 коп.  пені, 2307 грн. 01 коп.  інфляційних  збитків , 642  грн. 05 коп. в повернення  витрат по оплаті  державного мита , 315 грн.  00 коп.  в повернення витрат по  оплаті інформаційно-технічного забезпечення  судового процесу.  Видати наказ.

3. Видати Приватному підприємству "Аскол", м. Тернопіль  вул.  Збаразька  , 16  ( код ЄДРПОУ 25346685), довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 66 (шістдесят шість ) грн.  04 коп.

Квитанція  № 17 від 04 серпня 2009 року про сплату державного мита в сумі 712,00 грн., залишається в матеріалах справи.

Видати довідку.

4. У задоволенні відшкодування судових витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 6000 грн., відмовити.

5. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, «11»вересня  2009 року  , через місцевий господарський суд.

6. Рішення направити сторонам по справі.

Суддя