Постанова

від 21.02.2007 по справі 10/167/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

21 лютого 2007 р.                                                                                  

№ 10/167/06 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

головуючого судді     

Кривди Д.С. -(доповідача у

справі),

суддів:

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємця

ОСОБА_1    

на  рішення

господарського суду Запорізької

області від 19.06.2006

у справі

№10/167/06 господарського суду

Запорізької області    

за позовом

Місцевого фонду підтримки малого

бізнесу  “Надія України”    

до

1)          Приватного підприємця ОСОБА_2

2)          Приватного підприємця ОСОБА_3

3)          Приватного підприємця

ОСОБА_1

про

стягнення суми,

 за участю представників сторін від:

позивача:

не з'явились

відповідачів:

не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду

Запорізької області від 19.06.2006р. (суддя Алейникова Т.Г.) позов задоволено;

стягнуто солідарно з Приватного підприємця ОСОБА_2, Приватного підприємця

ОСОБА_3, Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Місцевого фонду підтримки

малого бізнесу “Надія України” 5667грн. заборгованості, 102грн. витрат по сплаті

державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

В касаційній скарзі Приватний

підприємець  ОСОБА_1 просить скасувати

частково рішення, а в позові до Приватного підприємця  ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на  неправильне застосування норм матеріального

права та порушення норм процесуального права.

Позивач у відзиві на касаційну

скаргу спростовує її доводи і просить скаргу залишити без задоволення, а

рішення -без змін.

Учасники процесу не скористалися

наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні

касаційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши наявні

матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування

місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального і

процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню

частково, з огляду на  наступне.

Місцевим господарським судом

встановлено, що 25.05.2005 року між Місцевим фондом підтримки малого бізнесу

“Надія України” і приватним підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір про

надання поворотної фінансової допомоги (позики) НОМЕР_1, за умовами якого Фонд

надав ОСОБА_2 позику в сумі 5867грн., а ОСОБА_2 зобов'язалася повернути

зазначену суму в термін до 29.11.2005р. (п.п.1.1, 3.4).

Факт одержання ОСОБА_2 позики

підтверджується видатковим касовим ордером НОМЕР_2 від 25.05.2005р. на суму

5867грн.

З метою виконання зобов'язань за

договором позики ОСОБА_2 оплатила в касу Фонду наступні суми: 21.11.2005р. -

100грн. (прибутковий касовий ордер НОМЕР_3); 09.02.2006р. - 25грн. (прибутковий

касовий ордер НОМЕР_4); 10.03.2006р. - 25грн. (прибутковий касовий ордер

НОМЕР_5); 10.04.2006р. - 50грн. (прибутковий касовий ордер НОМЕР_6). Усього -

200грн. Отже, заборгованість ОСОБА_2 за договором позики складає 5667грн.

У забезпечення договору позики між

Фондом, з одного боку, і приватними підприємцями ОСОБА_3 й ОСОБА_1, з іншого

боку, 25.05.2005р. був укладений договір поруки НОМЕР_7, умовами якого

передбачено, що поручителі зобов'язуються відповідати перед Фондом за виконання

ОСОБА_2 зобов'язань у повному обсязі за договором про надання поворотної

фінансової допомоги (позики) НОМЕР_1 від 25.05.2005р. (п.1.1).

Відповідно до п.3.2 договору

поручительства у випадку порушення боржником зобов'язань за договором про

надання поворотної фінансової допомоги Фонд має право направити поручителям

вимогу про виконання зобов'язань боржника за зазначеним договором.

06.04.2006р. ОСОБА_3 і ОСОБА_1.

були спрямовані листи НОМЕР_7 і НОМЕР_8 відповідно про невиконання ОСОБА_2

зобов'язань за договором позики, у яких містилася вимога про оплату

заборгованості за договором позики.

Оскільки ОСОБА_3 і ОСОБА_1 не

виконали свої зобов'язання за договором поручительства протягом трьох днів з

моменту одержання вимоги Фонду про виконання зобов'язань боржника за

забезпечуваним договором, як того вимагає п.3.3 договору, місцевий суд дійшов

висновку щодо задоволення позову.

Однак, зазначений висновок

господарського суду не є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності

керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України, з огляду на наступне.

За змістом параграфу 1 глави 49

Цивільного кодексу України порука є одним із видів забезпечення виконання

зобов'язань.

Приписами статті 553 названого

Кодексу встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед

кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає

перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. При цьому порукою може

забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.2

ст.553).

Відповідно до статті 554 цього

Кодексу у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник

і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо

договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність

поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і

боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування

збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається із змісту статті 559

Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею

зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок

чого збільшується обсяг його відповідальності.

Задовольняючи позов, місцевий

господарський суд виходив з того, що 06.04.2006р. ОСОБА_3 і ОСОБА_1. були

спрямовані листи НОМЕР_7 і НОМЕР_8 відповідно про невиконання ОСОБА_2

зобов'язань за договором позики, у яких містилася вимога про оплату

заборгованості за договором позики.

Так, відповідно до п.3.3 договору

поруки поручителі зобов'язані виконати вимоги Фонду протягом трьох днів з

моменту отримання вимоги. Однак, суд не дослідив з посиланням на належні докази

обставини отримання зазначених листів відповідачами-2 та 3, тоді як Приватний

підприємець ОСОБА_1 в касаційній скарзі заперечує отримання вказаного листа і

посилається на відсутність в матеріалах справи таких доказів.

Заперечення відповідачів в

місцевому  господарському суді не перевірялися,

оскільки справу було розглянуто за відсутності в судовому засіданні першої

інстанції представників відповідачів.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України звертає увагу, що відповідно до п.п. 2, 4 ч. 3 ст.

129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх

учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін

та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх

переконливості.

Зазначені конституційні принципи

закріплені в ст. 4-2 (Рівність перед законом і судом) та 4-3 (Змагальність)

Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у

господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового

процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у

справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для

чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних

обставин справи і правильного застосування законодавства.

Забезпечення участі сторін та інших

процесуальних осіб у судовому процесі покладається на господарський суд, який

відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України після

прийняття позовної заяви зобов'язаний винести і надіслати їм ухвалу про порушення

провадження у справі та призначення справи до розгляду в засіданні

господарського суду, вказавши про час і місце його проведення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 111-10

Господарського процесуального кодексу України розгляд господарським судом

справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про

час і місце засідання суду, є порушенням норм процесуального права і в

будь-якому випадку -підставою для скасування рішення місцевого або постанови

апеляційного господарського суду судом касаційної інстанції.

Згідно п.3.5.1 Інструкції з

діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого

господарського суду України від 10.12.2002р. №75, ухвала про порушення

провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою

діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про

вручення, яке з відміткою про вручення адресатові залучається до матеріалів

справи. А факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим

повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та

конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та

залучення до справи.

З правового аналізу матеріалів

справи вбачається відсутність зазначених доказів про вручення відповідачам

ухвали місцевого суду від 06.05.2006р.

Відповідно п.1 ст. 77 ГПК України,

зокрема, нез'явлення в засідання представників сторін є підставою для

відкладення розгляду справи.

Розглядаючи справу, господарський

суд першої інстанції вищенаведеного не врахував та залишив поза увагою

відсутність представників відповідачів в судовому засіданні, не вжив заходів

для встановлення причин нез'явлення їх до суду та розглянув позовну заяву і

прийняв рішення в першому судовому засіданні за відсутності представників

відповідачів.

За таких обставин ухвалене в справі

судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим.

Оскільки передбачені процесуальним

законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в

рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи

іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або

додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду підлягає

скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду

першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити

спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись

ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110,

ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу

України, Вищий господарський суд України, 

-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного

підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду

Запорізької області від 19.06.2006р. у справі №10/167/06 скасувати, а справу

направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                                      

Д.Кривда

           Судді                                                         

                                 Г.Жаботина

        А.Уліцький