Рішення

від 30.09.2009 по справі 28/212

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/212

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

30.09.09 р.                                                                                     Справа № 28/212                               

Господарський суд Донецької області у складі судді  Курило Г.Є.

присекретарі судового засідання Котельніковій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаська торгівельно-промислова компанія”, м. Макіївка

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь

про стягнення  8675 грн. 90 коп.

Представники сторін:            

Від позивача: Пирогов А.А.

Від відповідача: Зверева С.С.

СУТЬ СПРАВИ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбаська торгівельно-промислова компанія”, м. Макіївка, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь про стягнення  8675грн.90коп., в т.ч. суму основної заборгованості в розмірі 8264грн.80коп., суму індексу інфляції в розмірі 323грн.62коп., суму 3% річних в розмірі 87грн.48коп.

         В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні №РН-0000709 від 18.09.2008р., № РН-0000789 від 21.10.2008р., № РН-0000777 від 15.10.2008р.,  №РН-0000788 від 21.10.2008р., №РН-0000791 від 22.10.2008р., № РН-0000816 від 07.11.2008р., №РН-0000818 від 11.11.2008р., рахунки-фактури, виписки з банку, вимогу б/н та дати, податкові накладні.

        Господарський суд Донецької області ухвалою від 11.08.2009р. порушив провадження у справі № 28/212 та призначив її розгляд на 26.08.2009р.

       14.09.2009р. до канцелярії суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву №523/2343 від 11.09.2009р., відповідно до якого відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у даному відзиві.

        30.09.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшла заява позивача б/н та дати про часткову відмову від позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Та зазначив, що в іншому позовні вимоги залишаються незмінними.

        Відповідно до заяви №523/2527 від 29.09.2009р. відповідач визнав позов в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 8264 грн. 80 коп.                      

        Згідно з заявою №523/2528 від 29.09.2009р. відповідач просить  розстрочити   виконання рішення по справі №28/212 строком на 4 місяці, відповідно до запропонованого ним графіку сплати заборгованості. Позивач зазначив, що проти розстрочення виконання рішення не заперечує.  

         Суд приймає до уваги вказані заяви та розглядає справу по суті.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

         Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  сторін, господарський суд встановив:

           Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Донбаська торгівельно-промислова компанія”, м. Макіївка, та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством “Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь, досягнута усна домовленість про поставку на адресу останнього продукції.  

           Позивачем   був   виставлений   рахунок-фактура   №СФ-0000965   від  17.09.2008р.   на   суму 11983 грн. 20 коп. та відповідно до якого поставлено продукцію по видатковим накладним №РН-0000709 від 18.09.2008р. на суму 7447грн.20коп., №РН-0000789 від 21.10.2008р на суму 4536грн. 00 коп. Вищевказаний рахунок-фактура був сплачений відповідачем не в повному обсязі платіжними дорученнями №277419 від 19.09.2008р. на суму 5000грн. 00 коп., №277596 від 19.09.2008р. на суму 3000 грн. 00 коп., та частково зараховано суму боргу у розмірі 3000грн. 00коп. з платіжного доручення №282733 від 05.11.2008р. на суму 10027грн. 20 коп., що підтверджується відповідними банківськими виписками, наявними в матеріалах справи. Сума боргу по вищевказаному рахунку-фактурі та видатковій накладній №РН-0000709 від 18.09.2008р., за твердженням позивача, складає 983 грн. 20коп.

            Позивачем   був   виставлений   рахунок-фактура   №СФ-0000998   від   29.09.2008р.   на   суму 5491 грн. 20коп. та відповідно до якого поставлено продукцію по видатковим накладним №РН-0000777 від 15.10.2008р. на суму 4118грн.40коп., № РН-0000788  від 21.10.2008р.  на суму  1372 грн. 80коп.   Вищевказаний рахунок-фактура   був   сплачений   відповідачем   в   повному   обсязі   платіжними   дорученнями   №280812   від 17.10.2008р. на суму 3000грн. 00 коп., та зараховано суму боргу у розмірі 2491грн. 20коп. з платіжного доручення №282733 від 05.11.2008р. на суму 10027 грн. 20коп., що підтверджується відповідними банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

        Позивачем   був   виставлений   рахунок-фактура   №СФ-0001073   від   22.10.2008р.   на  суму 4536грн.00коп. та відповідно до якого поставлено продукцію по видатковій накладній №РН-0000791 від 22.10.2008р. на суму  4536грн. 00 коп.   Вищевказаний  рахунок-фактура  був  сплачений  відповідачем  в  повному  обсязі  у  вигляді

зарахування суми боргу у розмірі 4536,00грн. з платіжного доручення   №282733 від 05.11.2008р. на суму 10027 грн. 20коп., що підтверджується відповідними банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

          Позивачем  був  виставлений   рахунок-фактура   №СФ-0001103  від  04.11.2008р.   на  суму 11817 грн.60коп. та відповідно до якого поставлено продукцію по видатковим накладним №РН-0000816 від 07.11.2008р. на  суму 2745грн.60коп., №РН-0000818 від 11.11.2008р. на суму 4536грн.00коп. Вищевказаний рахунок-фактура та видаткові накладні не були сплачені відповідачем. Сума боргу, за твердженням позивача, за вищенаведеними видатковими накладними, склала 7281 грн. 60 коп.

            Таким чином, за твердженням позивача, загальна сума боргу відповідача перед позивачем за поставлену продукцію склала 8264 грн. 80 коп.

           Як встановлено судом, продукцію за даними видатковими накладними була отримана представником відповідача, що підтверджується підписом на вище зазначених видаткових накладних в графі “получил(а)“, та печаткою підприємства, у зв`язку з чим, суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

           Суду також надані відповідні податкові накладні, де умовою поставки є вищезазначені рахунки-фактури.

           Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

         Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимоги б/н та дати Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбаська торгівельно-промислова компанія”, м. Макіївка, зверталось до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь з вимогою про сплату заборгованості в сумі 8264 грн. 80 коп. (докази направлення даної претензії наявні в матеріалах справи). Тобто на дату подачі позовної заяви строк виконання зобов'язання по оплаті за видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, є таким, що настав.

Відповідач у заяві №523/2527 від 29.09.2009р. визнав позовні вимоги щодо суми основного боргу в повному обсязі, тобто  в сумі 8264 грн. 80 коп.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

         Відповідно до матеріалів справи, оплата залишку заборгованості у сумі 8264грн.80коп. на момент прийняття рішення суду – не виконана.

 Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

 Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

 Враховуючи ті обставини, що відповідачем не представлено суду доказів перерахування на рахунок позивача грошових коштів за поставлену продукцію в сумі 8264 грн. 80 коп., суд дійшов висновку, що дана сума не перерахована до теперішнього часу.       

           Таким чином,  суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості  в розмірі 8264 грн. 80 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.  

          Як встановлено судом, позивач 30.09.2009р. до канцелярії господарського суду надав заяву б/н та дати, в якій позивач  відмовляється від стягнення інфляційних витрат у розмірі 323грн.62коп., 3% річних в розмірі 87грн.48коп. Та також зазначив, що з наслідками відмови від частини позовних вимог ознайомлений.

Вивчення матеріалів справи дає підстави стверджувати, що відмова позивача від позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.

До прийняття відмови позивача від позову господарським судом у відповідності з вимогами ст.78 Господарського процесуального кодексу України перевірено повноваження представника позивача на вчинення вказаних дій. Одночасно, позивач ознайомлений з наслідками відмови від позовних вимог, про що є посилання у вказаній вище заяві.

       Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 323грн.62коп. та 3% річних в розмірі 87грн.48коп. слід припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу, у зв'язку з відмовою позивача від частини позовних вимог та прийнятті цієї відмови господарським судом.

           Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

          Відповідач надав заяву №523/2528 від 29.09.2009р. про розстрочку виконання рішення по справі №28/212, в якій відповідач просить суд розстрочити  виконання рішення по справі №28/212 строком на 4 місяці, в зв'язку з фінансовою кризою в країні та на підприємстві, відповідно до запропонованого ним графіку сплати заборгованості.

          Позивач в судовому засіданні 30.09.2009р. не заперечував проти розстрочення виконання судового рішення (протокол судового засідання від 30.09.2009р. та напис на заяві відповідача  про розстрочення виконання рішення по справі №28/212).

          На підставі зазначеного, господарський суд заяву відповідача задовольняє та відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає розстрочення виконання рішення строком на 4 місяці, тобто до січня 2010 року, включно.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо  спір  виник  внаслідок  неправильних    дій    сторони, господарський   суд  має  право  покласти  на  неї  державне  мито незалежно від результатів вирішення  спору. В зв'язку з тим, що спір  виник  внаслідок  неправильних дій відповідача, сума державного мита  покладається на відповідача  в повній сумі.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

         Одночасно, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України  від 8 липня 2009р. N 693  розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на момент подачі позивачем позовної заяви (11.08.2009р.) складав  118 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач повинен був сплатити 118 грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          До позовної заяви додане платіжне доручення №282 від 07.08.2009р. по сплаті витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315 грн. 00 коп., що не відповідає встановленому законодавством України розміру.

За таких обставин, за висновками суду  надлишково сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197 грн. 00 коп. підлягають поверненню позивачу з державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись,  ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 47, 49,  77,  78, п. 4 ст. 80, ст. 82, п.6 ст.83, ст.ст. 84, 85  Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

         Прийняти відмову позивача від частини позовних вимог.

         Провадження у справі щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь, інфляційних витрат у розмірі 323грн.62коп. та 3% річних в розмірі 87грн.48коп. припинити, у зв'язку з відмовою позивача від частини позовних вимог та прийнятті цієї відмови господарським судом.

        Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаська торгівельно-промислова компанія”, м. Макіївка, до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл.Машинобудівників, 1, ЄДРПОУ 20355550, п/р №26008900177848 у філії „ПУМБ” м. Маріуполь, МФО 335742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаська торгівельно-промислова компанія” (юридична адреса: 86115, м.Макіївка, с.Войково, провулок Низьменний, Продбаза, ЄДРПОУ 32866329, п/р №26002119417980 в філії ДРУ ВАТ „Банка „Фінанси та кредит”, МФО 335816) заборгованість в сумі 8264 грн. 80 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн.00коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112грн.41коп.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області по цій справі на 4 місяці за наступним графіком:

- жовтень  2009р. – 2066 грн. 20 коп.;

- листопад 2009р.– 2066 грн. 20 коп.;

- грудень 2009р. – 2066 грн. 20 коп.;

- січень   2010р. – 2066 грн. 20 коп. та державне мито – 102 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 112 гр. 41 коп.;

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.    

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Донбаська торгівельно-промислова компанія” (юридична адреса: 86115, м.Макіївка, с.Войково, провулок Низьменний, продбаза, ЄДРПОУ 32866329, п/р №26002119417980 в філії ДРУ ВАТ „Банка „Фінанси та кредит”, МФО 335816) з державного бюджету України надлишково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197грн.00коп.

Видати довідку.   

В судовому засіданні 30.09.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.  Повний текст рішення підписаний 30.09.2009р.  

Суддя