Постанова

від 09.02.2007 по справі 34/21-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09.02.2007

м.Київ

Справа № 34/21-А

10 год. 40

хв.

За позовом

заступника прокурора Дарницького

району міста Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду

України у Дарницькому районі міста Києва

до

Державного підприємства

«Випробувальний центр «Тест»

про

стягнення 24766,24 грн.

Суддя

Сташків Р.Б.

секретар судового засідання

Карбовська О.В.

Представники:

від позивача -

Гаврильченко О.П. (довіреність у

справі);

від відповідача -

не з'явились;

від прокуратури -

Рудик М.М. (довіреність у

справі).

Розгляд справи здійснюється за

правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України)

відповідно до пункту 6 Розділу VІІ цього Кодексу.

В судовому засіданні було оголошено

вступну та резолютивну частини постанови.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора  Дарницького району міста Києва в інтересах

держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі міста

Києва (далі -Управління) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до

Державного підприємства «Випробувальний центр «Тест»(далі -Підприємство) про

стягнення недоїмки по страхових внесках до Пенсійного фонду України у розмірі

24766,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

за результатами проведеної Управлінням перевірки своєчасності сплати

Підприємством страхових внесків до Пенсійного фонду встановлено, що станом на

25.10.2006 за Підприємством обліковується заборгованість по страхових внесках

до Пенсійного фонду України у розмірі 24766,24грн.

Оскільки сума страхових внесків до

Пенсійного фонду України в розмірі 24766,24 грн. у строки, встановлені пунктом

шостим статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058) та

Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими

особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до

Пенсійного фонду України (затверджена постановою Правління Пенсійного фонду

України № 21-1 від 19.12.2003), Підприємством не сплачена, Управління просить

стягнути її у судовому порядку.

Відповідач письмових заперечень

проти позову не подав, в судові засідання 

не з'явився, про час і місце їх проведення повідомлений у встановленому

порядку. Будь-яких клопотань щодо відкладення розгляду справи з повідомленням

причин своєї неявки від відповідача не надходило.

Ухвала про відкриття провадження у

справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки направлялися

відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними

в його реєстраційних документах.

Вважається, що повістку вручено

юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного

державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це

підтверджується підписом відповідної службової особи (частина восьма статті 35

КАС України).

За таких обставин, відповідно до

статті 71 КАС України справа вирішується на основі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників

учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи документи,

з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно

оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення

спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство зареєстровано

Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 25.12.1996,

ідентифікаційний код 24585152, та взято на облік Управлінням 13.12.1996.

Відповідно до абзацу першого статті

1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26

червня 1997 року № 400/97-ВР (далі -Закон №400) платниками збору на обов'язкове

державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно

від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та

організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи

- суб'єкти підприємницької   діяльності,   які використовують працю найманих

працівників.

Абзацом першим статті 14 Закону №

1058 встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці:

підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства

України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання,

об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії,

представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених

підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних

партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із

застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та

інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,

які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок,

фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий

патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору

(контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами

цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті

11 цього Закону.

Статтею 1 Закону № 1058

передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно

до цього  Закону  сплачують 

страхові  внески  на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування.

Відповідно до вказаної статті

страхові внески -це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на

обов'язкове  державне  пенсійне 

страхування,  сплачені згідно  із 

законодавством,  що діяло

раніше;  кошти,  сплачені на загальнообов'язкове державне

пенсійне  страхування  відповідно 

до цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 15

Закону № 1058 платниками  страхових  внесків 

до  солідарної  системи 

є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані

особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частинами 3 та 4 цієї статті

встановлено, що страхувальники  

набувають   статусу  платників 

страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному  органі 

Пенсійного фонду,  а   особи,  

визначені  частиною  першою 

статті  12 цього Закону, - з дня

набрання чинності  договором  про 

їх  добровільну участь; платникам

страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації  видається  

повідомлення   про   реєстрацію  

платника страхових  внесків  за формою, 

встановленою правлінням Пенсійного фонду.

Як вбачається з наведених норм та

підтверджується матеріалами справи, відповідач є платником страхових внесків до

солідарної системи Пенсійного фонду України.

Управлінням проведено перевірку

своєчасності сплати Підприємством страхових внесків до Пенсійного фонду, за

результатами якої встановлено, що станом на 25.10.2006 за Підприємством

обліковується недоїмка по страхових внесках до Пенсійного фонду України у

розмірі 24766,24 грн.

Розрахунок заборгованості по

страхових внесках до Пенсійного фонду України ґрунтується на наступних

обставинах.

Згідно із самостійно поданими

відповідачем до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста

Києва розрахунками суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування, що підлягають сплаті з січня 2004 по листопад 2006 року

(копії розрахунків у матеріалах справи) загальна сума фактичних витрат

Підприємства на оплату праці за вказані періоди становить 92715,79 грн.

Відповідно до частини першої статті

19 Закону № 1058 для роботодавця страхові внески до солідарної системи

нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення)

працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної

плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в

натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами,

прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату

винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами

цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи

фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової

непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги

по тимчасовій непрацездатності.

Згідно зі статті 5 Інструкції про

порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків

на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду

України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від

19.12.2003, розробленої відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове

державне  пенсійне  страхування»та  Закону 

України  «Про  збір на обов'язкове державне пенсійне

страхування»(далі - Інструкція), обчислення 

страхових  внесків  зазначеною 

категорією платників здійснюється щомісячно за ставками, визначеними

пунктами 4.1, 4.2, 4.5 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4

Інструкції розміри страхових 

внесків  на  загальнообов'язкове  державне пенсійне  страхування 

встановлюються відповідно до Закону України «Про  збір  

на   обов'язкове   державне  

пенсійне   страхування»від 26

червня 1997 року № 400/97-ВР за ставкою 32 відсотки суми фактичних витрат на

оплату  праці  (грошового забезпечення) працівників,  що включають витрати на виплату основної і

додаткової заробітної плати та інших заохочувальних   та  

компенсаційних   виплат,   у 

тому  числі  в натуральній формі,  які визначаються згідно з

нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про

оплату праці».

Відповідно до пункту 4 статті 4

Закону № 400 із заробітної плати працівників підприємства проводиться утримання

у розмірі 1 відсотку від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний

доход не перевищує 150 грн., та - у розмірі 2 відсотків від об'єкта

оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний доход перевищує 150 грн.

Згідно з частиною шостою статті 19

Закону № 1058  страхові внески

нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця

виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми

фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону №

1058 страхувальники  зобов'язані  сплачувати 

страхові  внески, нараховані за

відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із

дня закінчення цього періоду.

Відповідно до пп. 5.1.4 Інструкції

нараховані  за  відповідний 

базовий  звітний   період страхові внески сплачуються  платниками 

шляхом  перерахування

безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше  ніж 

через 20  календарних днів із дня

закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на

суми яких  нараховуються страхові внески.

Базовим звітним періодом є

календарний місяць.

Згідно з пп. 5.1.5 та 5.1.6 у  разі здійснення протягом базового звітного

періоду виплат (виплати доходу),  на

які  нараховуються  страхові 

внески, страхувальники 

одночасно  з  видачею 

зазначених  сум зобов'язані

сплачувати авансові платежі у вигляді сум 

страхових  внесків,  що підлягають 

нарахуванню  на  зазначені виплати (дохід) у розмірах,

установлених для страхувальників 

(32  відсотки цих сум).

Перерахування страхових внесків

здійснюється платниками одночасно з 

одержанням  (перерахуванням)  коштів 

на оплату праці (виплати доходу), 

у тому числі  в  безготівковій 

чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Остаточний розрахунок за базовий

звітний період здійснюється платником 

страхових  внесків  не пізніше ніж через 20 календарних днів  із 

дня  закінчення  цього 

періоду  незалежно  від 

виплати заробітної  плати  (доходу), 

на  суми яких нараховуються

страхові внески.

Відповідно до частини дев'ятої  статті 20 Закону № 1058 днем сплати страхових

внесків вважається:

- у разі перерахування сум

страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника

на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим

Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку,

установою Державного казначейства України суми платежу з

банківського(спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно  від 

часу  її зарахування на

банківський рахунок органу Пенсійного фонду;

- у разі сплати сум страхових

внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу

чи відділення зв'язку для  перерахування

на банківські рахунки органу Пенсійного фонду та/або Накопичувального фонду.

У відповідності до вищенаведених

норм розрахована сума страхових внесків, що підлягає сплаті Підприємством з

січня 2004 по листопад 2006 року, складає 24766,24 грн.

Наведенні розрахунки відповідають

положенням законодавства, фактичним обставинам справи та Підприємством не

спростовані.

З пояснень представника Управління

та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що заявлена у позовній заяві

недоїмка по страхових внесках до Пенсійного фонду України у розмірі 24766,24

грн., не включає страхові внески на невиплачену заробітну плату.

Таким чином, судом встановлено, що

за досліджені періоди Підприємство у встановлені законодавством  строки не сплатило суми страхових внесків до

Пенсійного фонду України у розмірі 24766,24 грн.

Наявність у Підприємства недоїмки

по страхових внесках до Пенсійного фонду України у розмірі 24766,24 грн.

підтверджується витягами з карток особового рахунку Підприємства, яке має

найманих працівників та довідкою Управління Пенсійного фонду України в

Дарницькому районі м. Києва.

Згідно з абзацом шостим частини

другої статті 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати,

обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові

внески.

Відповідно до частини десятої

статті 20 Закону № 1058, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному

обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції,

передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про

сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну,

цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно зі статтею 23 Закону № 1058

спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами

Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Відповідно до частин першої, другої

та третьої Закону № 1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових

внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх

з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не

нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20

цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду

у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються

простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і

стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 3 статті 106 Закону № 1058

встановлено, що у разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про

стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи

досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Виходячи з матеріалів справи, з

боку Підприємства не було вжито жодних дій щодо сплати недоїмки по страхових

внескам до Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 67 Конституції

України кожен зобов'язаний сплачувати податки  

і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З урахуванням того, що у

Підприємства станом на день розгляду спору обліковується недоїмка по страхових

внескам до Пенсійного фонду України у сумі 24766,24 грн., суд приходить до

висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають

задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті

71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються

її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи

позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь

суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за

відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із

залученням свідків та проведенням судових експертиз,  судові 

витрати  (судовий збір) стягненню

з відповідача не підлягають.

Виходячи з викладеного та керуючись

статтями 23, 71, 86, 94, 98, 158-163, 167, пунктом 6 Розділу VII КАС України,

суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства

"Випробувальний центр "Тест" (м. Київ, вул. Бориспільська, 9,

ідентифікаційний код 24585152) на користь Управління Пенсійного фонду України в

Дарницькому районі міста Києва (м. Київ, вул.. Вербицького, 9,р/р 256063012602

в Головному Управлінні Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669,

код ЗКПО 26087926, код платежу 50020100) недоїмку по страхових внесках на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 24766 (двадцать чотири

тисячі сімсот шістьдесят шість) грн. 24 коп.

Постанова відповідно до частини

першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає

законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,

встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до

Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її

складання у повному обсязі, шляхом подання через Господарський суд міста Києва

заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів

апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання

заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений

для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

Сташків Р.Б.