Рішення

від 17.09.2009 по справі 4435-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4435-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

17.09.2009Справа №2-23/4435-2009

за позовом  ТОВ "Генерал і К", м. Сімферополь

до ТОВ  "ТІСІ", м. Сімферополь

про стягнення 3 706,75 грн.

                                              Суддя Доброрез І.О.    

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Аленін С.О., Михайлов Д.В., представ. за довір. від 31.08.2009р., у справі

Від відповідача  – не з'явився.

          Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з відповідача 3706,75 грн. заборгованості в тому числі 3100,00 грн. основного боргу, 606,75 грн. пені.

         Представник позивача  у судове засідання  з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача до засідання суду 01.09.2009р. та 17.09.2009р. не з'явився, витребувані судом документи не надав про час та місце слухання справи був проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

         Відповідно до абз. 3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі , якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не виявлення його відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

         Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.  

        Справа розглядається за наявними матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи  представника позивача, суд -

                                                                Встановив :

          З матеріалів справи вбачається, що 07.12.07р. між ТОВ "Генерал і К" (постачальник, позивач) та ТОВ  "ТІСІ" (відповідач, покупець)  укладений договір поставки № 16, предметом якого є зобов'язання позивача поставляти продовж терміну дії договору товар (аргон рідкий), а покупець зобов'язується приймати та сплачувати вказаний товар на у мовах передбачених даним договором (п.1.1. договору).

          Пунктом п.1.2. встановлена ціна товару у сумі 3,6 грн. за один кілограм та кількість споживання товару за один місяць (660 кг).

          Пунктом 3.1. договору встановлено, що оплата продукції та вартість доставки здійснюється шляхом попередньої оплати по рахункам, що виставлені постачальником.

          04.09.08 р. постачальником було проведено постачання товару у кількості 775 кг на загальну  суму 3100,00 грн. у відповідності з видатковою накладною № РН – 10505 (а.с.25) від 04.09.2008р.  Товар був прийнятим відповідачем, що підтверджується довіреністю ЯПЕ №139878 (а.с.26)

         Проте, всупереч умовам договору до теперішнього часу відповідач не здійснив оплату за отриману продукцію.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк.

        Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно, виконати роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

        Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  Цивільного кодексу України,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв ділового обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11, 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій  договорів та інших правочинів, а також дій  осіб, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або у письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох  або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до  п.3 ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які  йому не суперечать.                              

        Представлені матеріали засвідчують обґрунтованість позовних вимог про стягнення  з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТіСі» заборгованості у сумі 3100,00  грн. та підтверджуються договором поставки № 16 від 07.12.2007р., накладною №РН-10505 та іншими  доказами.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем було поставлено товару на загальну суму 3100,00 грн.., проте відповідачем умови договору поставки № 16 від 07.12.07 р.  по оплаті не виконані, заборгованість по сьогоднішній день не оплачена, тому дана сума є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача щодо своєчасного погашення заборгованості, так 12.05.2009р. виставлена претензія за вих.. №245, яка отримана заступником керівника ТОВ «ТіСі» Потеряєвим С.Н., 03.06.2009р. виставлена претензія за вих.. №246, яка отримана заступником керівника ТОВ «ТіСі» Потеряєвим С.Н.. Вказані претензії залишені без відповіді.

Пунктом 5.2 договору № 16 від 07.12.07 р. передбачена відповідальність відповідача за прострочення здійснення розрахунку за товар у вигляді пені у  розмірі  подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент утворення заборгованості  за кожен день просрочки.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

        Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Таким чином, штрафом є неустойка, яка стягується одноразово від суми невиконаного зобов'язання, тоді як пеня нараховується за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

При таких обставинах справи розрахунок пені у сумі 606,75 грн. наданий позивачем, є обґрунтованим та підлягає стягненню.

Державне мито та  витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу    підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

        Згідно з  Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. №7-93 із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду сплачується державне мито у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 25 500,00 грн.).

        Таким чином позивач повинен був сплатити 102,00 грн. державного мита, тоді як згідно платіжного доручення №1221 від 21.07.09р. він сплатив 72,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного з позивача підлягає стягненню 30,00 грн. недоплаченого державного мита.

           Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя  може  оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як  позивача,  так  і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності  представника  лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

        За згодою представника позивача в судовому засіданні 17.09.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 18.09.2009р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49,  80, 82, 84 Господарського  процесуального кодексу  Україні, суд –

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити.

        2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТіСі», м. Сімферополь, вул. Бела Куна,21, кв. 118 ( рахунок 26030280 а АБ «Діамант», м. Сімферополь інші реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  «Генерал і К» м. Сімферополь вул. Монтажна,17а ( рахунок 26000317051 у філії ВАТ «МТБ», ЄДРПОУ 33713433, МФО 384748) 3100,00 грн. основного боргу, 606,75 грн. пені,  102,00 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

        3.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «Генерал і К» м. Сімферополь вул. Монтажна,17а ( рахунок 26000317051 у філії ВАТ «МТБ», ЄДРПОУ 33713433, МФО 384748) в дохід держбюджету України (р/р 31115095700002; одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, ЗКПО 34740405, Банк –ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) 30,00 грн. державного мита.

         4.  Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.