Рішення

від 01.09.2009 по справі 63/124-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

63/124-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2009 р.                                                            Справа № 63/124-09

вх. № 6593/6-63

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Каруна Л.М., дов. б/ н від 03.08.2009 р.;  відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Приватної фірми "Попрус", м. Харків  

до  Харківської міської ради, м. Харків  

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати за Приватною фірмою "Попрус" право власності на самовільно реконструйоване приміщення загальною площею 439,9 кв. м. та самовільно збудовану будівлю загальною площею 52,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 325. Позовні вимоги обгрунтовує статтями 331, 328, 392 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 01.09.2009 року підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 01.09.2009 року не з"явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача,  суд встановив наступне.

На підставі договору купівлі-продажу від 15.05.1998 року; реєстраційного посвідчення на об"єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 11.10.1999 року № 498 та акту прийому-передачі основних засобів від 01.11.1998 року, ПФ "Попрус" є власником нежитлових приміщень, загальною площею 290,9 кв. м. та розташованих за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 325.

Відповідно до договору № 2677 від 21.12.2001 року, укладеного між ПФ "Попрус" та Виконавчим комітетом Харківської міської ради, Виконавчий комітет Харківської міської ради відповідно до рішення № 1639 від 22.11.2000 року надає, а ПФ "Попрус" приймає в спільне тимчасове користування визначену частку на земельну ділянку, за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 325, загальною площею 0,0183 гектарів строком до 01.01.2010 року для експлуатації та обслуговування виробничих, складських та допоміжних будівель і споруд.

Як вбачається  з матеріалів справи, наприкінці 90-х років ПФ "Попрус" за вказаною адресою було самовільно збудовано нежитлову будівлю площею 52,5 кв. м., а на початку 2007 року для розширення виробничої діяльності було проведено самовільну реконструкцію нежитлового приміщення в результаті чого загальна площа приміщення склала 439,9 кв. м.

Відповідно до вимог чинного законодавства КП „Харківське міське БТІ”  01.06.2009 року проведено технічну інвентаризацію адміністративно-виробничої будівлі № 325 по вул. Шевченка в м. Харкові та виготовлено технічний паспорт.

Відповідно до вимог чинного законодавства КП „Харківське міське БТІ”  26.06.2009 року проведено технічну інвентаризацію складського цеху № 325 по вул. Шевченка в м. Харкові та виготовлено технічний паспорт.

Згідно з "Технічним висновком про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації самовільно реконструйованної адміністративно-виробничої будівлі та самовільно збудованої нежитлової будівлі по вул. Шевченка, 325 у Київському районі м. Харкова" усі основні споруди, в межах самовільно збудованих приміщень, не мають видимих деформацій, розрушень та знаходяться у нормальному технічному стані; технічний стан основних будівельних конструкцій забезпечує несущу здатність, достатню для подальшої експлуатації його у якості виробничого приміщення. Технічні рішення, прийняті при виконанні будівництва, відповідають вимогам архітектурно-будівльних, екологічних санітарно-гігиєничних, протипожежних та інших діючих норм та правил, та забезпечують безпечну для життя та здоровья людей експлуатацію об"єкта. На момент обстеження встановлено: відсоток готовності об"єкта відповідає 100%.

Згідно частини 1 статті 4 Закона України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначені нежитлові будівлі відноситься до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися  та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Відповідно до  ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Згідно п. 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна є, в тому числі, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Проте, згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. В даному разі матеріали справи свідчать, що вини відповідача у виникненні спору немає. Натомість вбачається, що підставою виникнення спору стали неправильні дії позивача (самочинне будівництво спірного нерухомого майна). З урахуванням цього, суд залишає судові витрати за позивачем.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 28 Закону України “Про власність”, ст.ст. 15, 16, ч.2 ст. 328, ст.ст. 331, 376, ст. 392 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 12, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Приватною фірмою "Попрус" (код ЄДРПОУ 14100544) право власності на самовільно реконструйоване приміщення загальною площею 439,9 кв. м. та самовільно збудовану будівлю загальною площею 52,5 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 325.

Суддя                                                                                            

Рішення підписане 01 вересня 2009 року