Рішення

від 16.09.2009 по справі 8/112-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/112-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ  

від "16" вересня 2009 р.                                                       по справі  № 8/112-38

 За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Богатир”, м. Великі Мости Сокальського району Львівської області  

до  Сільськогосподарського товариства  з обмеженою відповідальністю  “Агро - Сервіс”, м.  Біличі Іваничівського району

про стягнення 111 367 грн. 42 коп.  

                                                                                           Суддя  Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: Сенів Т.В., довіреність від 17.06.2009 року

від відповідача: н/з.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України  роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач – товариство з обмеженою відповідальністю “Богатир” просить  стягнути з відповідача - сільськогосподарського товариства  з обмеженою відповідальністю  “Агро - Сервіс”  111 367 грн. 42 коп., в т. ч. 92 000 грн. 00 коп. коштів, сплачених у вигляді передоплати, 19 367  грн. 42 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та судові витрати по справі: 1 113 грн. 67 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 312 грн. 50 коп. в повернення  витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

         Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

            Відповідач пояснень по суті позовних вимог згідно ухвали суду від 13.08.2009 року не подав, повноважного представника в судове засідання не направив з невідомих суду причин, хоча був вчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується  повідомленням про вручення поштового відправлення (вх.№01-28/13027 від 25.08.2009 року, а. с. 21).

        Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

         Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

                                                  в с т а н о в и в:

3 квітня 2007 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю “Богатир” та відповідачем - сільськогосподарським товариством  з обмеженою відповідальністю  “Агро - Сервіс”  був укладений договір № 03/04-1 (а. с. 10-11).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору № 03/04-1  від 03.04.2007 року.

Укладений між сторонами контракт за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу. Відносини сторін регулюються його умовами та ст. ст. 655-697 ЦК України.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. п. 1.1, 3.5, 4.1, 4.3, 5.8 договору відповідач зобов'язувався продати позивачу поголів'я ВРХ живою вагою, а позивач – прийняти та оплатити товар шляхом перерахування коштів на рахунок або готівкою в касу відповідача згідно з рахунком. Поставка товару здійснюється відповідачем на протязі 90 днів після авансової оплати.

      У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

      Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

      На виконання умов договору позивач перерахував  відповідачу

122 000 грн. 00 коп., що стверджується платіжними дорученнями від 04.04.2007 року на суму 75 000 грн. 00 коп., від  22.05.2008 року на суму 47 000 грн. 00 коп.

(а. с. 13).

      Відповідач в порушення умов договору 03.10.2007 року згідно банківської виписки (а. с. 14) частково, в сумі 30 000 грн. 00 коп. повернув попередню оплату, товар, що згідно умов договору повинен був поставити  на протязі 90 днів після авансової оплати, станом на день розгляду справи не поставив, решту суми попередньої оплати - 92 000 грн. 00 коп. не повернув.  

      Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

      Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

       На виконання норм законодавства позивачем направлено відповідачу листи – вимоги про повернення коштів, що стверджується поштовими описами, фіскальними чеками від 25.06.2009 року, 06.07.2009 року (а. с. 24-27), які залишені без відповіді та задоволення.

       Заборгованість відповідача складає 92 000 грн. 00 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягає  до стягнення з відповідача, оскільки відповідно до вимог ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

      Крім того, позивач просить на підставі ст. ст. 693, 536 ЦК України стягнути з відповідача 19 367 грн. 42 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

      Дана вимога не підлягає до задоволення. При цьому суд виходив  з наступного.

      Частиною 3 ст. 693 ЦК України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

      Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

      Ні законом, ні договором № 03/04-1 від 03.04.2007 року розмір процентів не встановлений.

      Крім того, умовами договору (п. 4.1) передбачена сплата авансу, а не попередньої оплати, як зазначає позивач у позовній заяві.

      Перерахувавши відповідачу 75 000 грн. 04.04.2007 року, з яких відповідачем 03.10.2007 року повернуто 30 000 грн. 00 коп., позивач при відсутності поставки ВРХ додатково перерахував відповідачу 22.05.2008 року 47 000 грн. 00 коп.

      Покупець має право у випадку невиконання умов договору щодо поставки товару вимагати передання оплаченого товару або повернення коштів. Вимога про повернення коштів направлена відповідачу лише 25.06.2009 року, проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані за період з 04.07.2007 року по 19.06.2009 року.

      Про відсутність підстав для стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у випадку, коли проценти не встановлені договором, зазначив ВГСУ у постанові від 14.03.2006 року №45/241-05. Ухвалою Судової палати у господарських справах ВСУ від 18.05.2006 року відмовлено у порушенні провадження з перегляду зазначеної постанови.

      Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

      Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

      Відповідно до ст. 43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.  

      Позивач перерахування відповідачу саме 122 000 грн. 00 коп. авансового платежу, тоді як ціна договору згідно його п. 3.5 становить 100 000 грн., нарахування процентів на суму 92 000 грн. 00 коп., правомірності розміру та періоду нарахування процентів не довів.   

       Заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту (з врахуванням суми позову) на грошові кошти, що належать відповідачу  та знаходяться на його розрахунковому рахунку  26000301402 у ВАТ "Ощадбанк" в

м. Нововолинськ, МФО 303321залишена без задоволення у зв'язку з необгрунтованістю згідно ст. 66 ГПК України.

      Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати пропорційно до задоволених позовних вимог по сплаті державного мита в сумі

920 грн. 00 коп. та 97 грн. 48 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1258  від  21.12.2005 року "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" (дія постанови №1258 відновлена згідно постанови КМУ №693 від 08.07.2009 року) розмір оплати на момент звернення позивача з позовом до суду (12.08.2009 року згідно штампу органів зв'язку на конверті) складав 118 гривень

00 коп. Позивач платіжним дорученням №213 від 22.06.2009 року сплатив витрати на ІТЗ в сумі 312 грн. 50 коп. Таким чином, 194 грн. 50 коп. витрат на ІТЗ підлягає поверненню позивачу як зайве сплачені.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49,  82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

       2. Стягнути з сільськогосподарського товариства  з обмеженою відповідальністю  “Агро - Сервіс”, м.  Біличі Іваничівського району,

вул. Молодіжна, 16,  р/р 26000301402 у ВАТ "Ощадбанк" в м. Нововолинськ,

МФО 303321, код 32220330 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Богатир”, м. Великі Мости Сокальського району Львівської області, вул. Сагайдачного, 33, р/р 26008066026501 у ВАТ "Сведбанк" м .Київ,

МФО 300164, код 32092375   

       - 92 000 грн. 00 коп. коштів, сплачених у вигляді передоплати, 920 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 97 грн. 48 коп.  в повернення  витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього: 93 017 грн. 48 коп. (дев'яносто три тисячі сімнадцять грн. 48 коп.).

       3. У позові на суму 19 367  грн. 42 коп. відмовити.

         4.  Головному управлінню Державного казначейства України у Волинській області повернути  товариству з обмеженою відповідальністю “Богатир”,

м. Великі Мости Сокальського району Львівської області, вул. Сагайдачного, 33,

р/р 26008066026501 у ВАТ "Сведбанк" м .Київ, МФО 300164, код 32092375   

        - 194 грн. 50 коп. (сто дев'яносто чотири грн. 50 коп.) витрат на ІТЗ, зайве сплачених платіжним дорученням №213 від 22.06.2009 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі № 8/112-38).

      5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

      Суддя                                                                               А.М. Кравчук

Повний текст рішення

підписаний  17.09. 2009 року

          Суддя                                                             Кравчук Антоніною Михайлівною