Рішення

від 28.09.2009 по справі 54/209-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

54/209-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2009 р.                                                            Справа № 54/209-09

вх. № 6655/1-54

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Богдашевський П.С., дов. № 167 від 23.06.2009 року

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ВАТ "Акціонерний банк "Південний", м. Одеса  

до  ТОВ "Е.Л.", м. Харків  

про стягнення 1308498,00 грн. та 1175332,51 дол. США

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № В-150/2, укладеним між сторонами 01.06.2007 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 1308498,00 грн., з яких 1000000,00 грн. заборгованості власне за кредитом, 85941,00 грн. прострочені проценти за користування кредитом, 222557,00 грн. неустойки за кредитом; 1175332,51 дол. США., з яких 890000,00 дол. США. заборгованості власне за кредитом, 60742,50  дол. США. прострочені проценти за користування кредитом, 224590,01 дол. США. неустойки за кредитним договором. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у визначений у договорі строк. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач в призначене судове засідання свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 18.08.2009 р., яку було направлено на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві (61144, м. Харків, вул. Героїв Праці, 19, корп. Г, кв. 149), повернулись до суду, з довідкою поштового відділення, про повернення у зв'язку закінченням терміну зберігання.

Відповідно до наданої позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.09.09р. місцезнаходженням відповідача є: 61144, м. Харків, вул. Героїв Праці, 19, корп. Г, кв. 149.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов'язок з'ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.06.2007 року між Акціонерним банком "Південний" (позивач) та ВАТ "Е.Л." укладено кредитний договір № В-150/2, відповідно до умов якою Банк зобов'язався відкрити ВАТ „Е.Л." кредитну лінію з максимальним лімітом 500 000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути кредит 28.05.2008 року та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14% річних.

09.07.2007 року між ВАТ „Е.Л." та позивачем було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № В-150/2, якою максимальний ліміт кредитної лінії було збільшено до 650 000,00 доларів США.

13.09.2007 року між ВАТ „Е.Л." та позивачем було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № В-150/2, якою максимальний ліміт кредитної лінії було збільшено до 890 000,00 доларів США.

25.10.2007 року між ВАТ „Е.Л." та позивачем було укладено додаткову угоду № 3 до кредитною договору № В-150/2, якою за кредитною лінією було додатково встановлено максимальним ліміт у гривні у сумі 1 000 000,00 гривень зі сплатою за користування кредитом у гривні 17,5% річних, а максимальний ліміт кредитної лінії у доларах США було залишено у сумі 890 000,00 доларів США, проценти за користування  кредитними  коштами  у  доларах  США залишились незмінними - 14% річних.

31.01.2008 року між ВАТ „Е.Л." та позивачем було укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору № В-150/2, якою було викладено у новій редакції п.1.4.; 1.5.; 2.1. кредитного договору, при цьому сума кредиту, строк користування кредитом та процентна ставка по кредиту залишились незмінними.

01.02.2008 року між ВАТ „Е.Л." та позивачем було укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору № В-150/2, якою було викладено у новій редакції п.1.5. кредитного договору, при цьому сума кредиту, строк користування кредитом та процентна ставка по кредиту залишились незмінними.

08.02.2008 року між ВАТ „Е.Л." та позивачем було укладено додаткову угоду № 6 до кредитного договору, якою було викладено у новій редакції п.1.5. кредитного договору, при цьому сума кредиту, строк користування кредитом та процентна ставка по кредиту залишились незмінними.

11.02.2008 року ТОВ „Е.Л." (код ЄДРПОУ 24336383) як правонаступник ВАТ „Е.Л." (код ЄДРПОУ 24336383) та позивач уклали додаткову угоду № 7 до кредитного договору № В-150/2, якою позичальника за кредитом було змінено з ВАТ „Е.Л." на його правонаступника ТОВ „Е.Л.", проценти за користування кредитними коштами у гривні було зменшено до 17% річних, проценти за користування кредитними коштами у доларах США було зменшено до 13,5% річних, строк користування кредитом було продовжено до 25.12.2008 року, максимальний ліміт кредитної лінії було залишено без змін.

Однак, відповідач взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, не зважаючи на те, що термін повернення кредиту настав ще 25.12.2008 року, та сплати відсотків у відповідності до умов кредитного договору № В-150/2 не виконав, в зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1000 000,00 гривень та 890 000,00 доларів США, що підтверджується виписками за рахунками обліку заборгованості по прострочених кредитах № 20676320046801 та № 20674310046802, які залучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.2.2. кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються в період користування кредитом щомісячно на щоденний залишок позичкового рахунку позичальника за календарне число днів користування кредитом за ставкою 17% річних за користування кредитними коштами у гривні та 13,5% річних за користування кредитними коштами у доларах США, в передостанній робочий день місяця (по день нарахування процентів включно, а за грудень по 31 грудня включно), а також в день повернення кредиту; в розрахунку кількості днів користування кредитом враховується день видачі кредиту і не враховується день його повернення; для розрахунку суми процентів застосовується умовна кількість днів у році 360; проценти, нараховані в передостанній робочий день місяця, підлягають сплаті в останній робочий день місяця.

Як встановлено судом, в порушення умов кредитного договору № В-150/2, ТОВ „Е.Л." прострочило сплату процентів за користування кредитом у період з 27.06.2008 року по 26.12.2008 р. у сумі 85 941,00 гривень та 60 742,50 доларів США.

26.12.2008 року нарахування процентів за кредитним договором було припинено на підставі абзацу четвертого п.2.2. кредитного договору.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору (в редакції додаткової угоди №7 від 11.02.2008 р.), при невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань, передбачених п. 3.2.2. (зобов'язання повернути банку отриманий кредит) та п. 3.2.3. (зобов'язання сплатити банку проценти за користування кредитом) кредитного договору, відповідач зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 5% процентів від суми простроченого зобов'язання, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банка України, яка діяла в період прострочки, від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочки виконання такого зобов'язання до повного його виконання, включаючи день платежу.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок за кредитним договором № В-150/2, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 224590,01 доларів США та 222557,00 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, знаходить правові підстави для задоволення позовних вимог, так як вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Е.Л." (61144, м. Харків, вул. Героїв Праці, 19, корп. Г, кв. 149, п/р 26000310046801 в філії Акціонерного банку "Південний" в м. Харкові, МФО 350761, код ЄДРПОУ 24336383) на користь Відкритого акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (65059 м. Одеса, вул. Краснова, 6/1, п/р 2909190124 в Акціонерному банку "Південний", МФО 328209, код ЄДРПОУ 20953647) заборгованість за кредитним договором у сумі 1308498,00 грн. та 1175332,51 доларів США, витрати по сплаті державного мита в сумі 3300,00 доларів США та витрати на .інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписано 28.09.2009 року.