Рішення

від 11.08.2015 по справі 904/6434/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.08.15 Справа № 904/6434/15

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" в особі Павлоградського управління по експлуатації газового господарства, м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Комунального закладу "Юр'ївська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради", смт. Юріївка, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. № 965 від 22.12.14

від відповідача: ОСОБА_2 - керівник, витяг № 413219

вільний слухач: ОСОБА_3 - НОМЕР_1 виданий 24.12.1998 Юріївським РВ УМВС України в Дніпропетровській області

СУТЬ СПОРУ:

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" в особі Павлоградського управління по експлуатації газового господарства звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального закладу "Юр'ївська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" про стягнення основного боргу у сумі 162161, 95 грн., трьох відсотків річних у сумі 1553, 47 грн., інфляційних втрат у розмірі 49230, 34 грн. та пені у сумі 31069, 29 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб установ та організацій, які постійно або частково фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів № 2015/ТП-Б-123208 від 27.02.2015 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 10.08.2015.

10.08.2015 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він, у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу у розмірі 162161, 95 грн., просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 49230, 34 грн., три відсотки річних у сумі 1553, 47 грн. та пеню у розмірі 31069, 29 грн.

Відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки подана позивачем заява про зменшення позовних вимог не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судовому засіданні не заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд зменшити розмір пені.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 10.08.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2015 між Публічним акціонерним товариством по газопостачання та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі - позивач, постачальник) та Комунальним закладом "Юр'ївська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб установ та організацій, які повністю або частково фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів № 2015/ТП-Б-123208 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник здійснює споживачу постачання природного газу (далі - газ) в обсягах і порядку передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до договору (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.6 договору послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.9 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

27.02.2015 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб установ та організацій, які повністю або частково фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів № 2014/ТП-Б-123208, якою виклали п. 4.2 договору у наступній редакції: ціна за 1000, 00 куб. м природного газу без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, становить 5700 грн., крім того ПДВ 20 % - 1140 грн.:

- збір у вигляді цільової надбавки у розмірі 2% (два відсотки), відповідно до статей 314-317 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ нараховується на ціну газу за 1000.00 куб. м. природного газу і складає 114 грн., крім того ПДВ 20% - 22, 80 грн.;

- тариф на постачання природного газу за 1000,00 куб. м. природного газу становить 73, 50 грн., крім того ПДВ 20% - 14,70 грн.;

- тариф на транспортування природного газу розподільними та магістральними (або газовидобувними) газовими мережами за 1000,00 куб. м. природного газу становить 366, 70 грн., крім того ПДВ 20% - 73, 34 грн.;

Всього за 1000,00 куб. м. природного газу, з урахуванням збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання - 6254, 20 грн., крім того ПДВ - 20% - 1250, 84 грн., разом за 1000 куб. м. 7505, 04 грн. (арк. с. 26).

27.03.2015 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб установ та організацій, які повністю або частково фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів № 2014/ТП-Б-123208, якою виклали п. 4.2 договору у наступній редакції: ціна за 1000, 00 куб. м природного газу без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, становить 8900 грн., крім того ПДВ 20 % - 1780 грн.:

- збір у вигляді цільової надбавки у розмірі 2% (два відсотки), відповідно до статей 314-317 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ нараховується на ціну газу за 1000.00 куб. м. природного газу і складає 178 грн., крім того ПДВ 20% - 35, 60 грн.;

- тариф на постачання природного газу за 1000,00 куб. м. природного газу становить 73, 50 грн., крім того ПДВ 20% - 14,70 грн.;

- тариф на транспортування природного газу розподільними та магістральними (або газовидобувними) газовими мережами за 1000,00 куб. м. природного газу становить 366, 70 грн., крім того ПДВ 20% - 73, 34 грн.;

Всього за 1000,00 куб. м. природного газу, з урахуванням збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання - 9518, 20 грн., крім того ПДВ - 20% - 1903, 64 грн., разом за 1000 куб. м. 11421, 84 грн. (арк. с. 27).

27.04.2015 сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб установ та організацій, які повністю або частково фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів № 2014/ТП-Б-123208, якою виклали п. 4.2 договору у наступній редакції: ціна за 1000, 00 куб. м природного газу без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, становить 7200 грн., крім того ПДВ 20 % -1440 грн.:

- збір у вигляді цільової надбавки у розмірі 2% (два відсотки), відповідно до статей 314-317 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ нараховується на ціну газу за 1000.00 куб. м. природного газу і складає 114 грн., крім того ПДВ 20% - 22, 80 грн.;

- тариф на постачання природного газу за 1000,00 куб. м. природного газу становить 134, 90 грн., крім того ПДВ 20% - 26, 98 грн.;

- тариф на транспортування природного газу розподільними та магістральними (або газовидобувними) газовими мережами за 1000,00 куб. м. природного газу становить 656, 20 грн., крім того ПДВ 20% - 131, 24 грн.;

Всього за 1000,00 куб. м. природного газу, з урахуванням збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання - 8135, 10 грн., крім того ПДВ - 20% - 1627, 02 грн., разом за 1000 куб. м. 9762, 12 грн. (арк. с. 28).

Відповідно до п. 4.5 договору розрахунковий період за договором становить один місяць - і контрактної години першого дня місяця до контрактної години першого дня наступного місяця включно.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 договору (п. 4.5.1 договору).

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно додатку 2 (п. 4.6 договору).

Відповідно до п. 4.6.1 договору авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за п'ять календарних днів до початку місяця поставки газу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого (5) числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.6.3 договору).

У додатку № 2 до договору сторони погодили обсяги поставки газу за період з 01.02.2015 по 31.12.2015 (арк. с. 25).

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач за період лютий-квітень 2015 року прийняв природний газ на загальну суму 252163, 43 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу підписаним обома сторонами та скріпленим печатками підприємств (арк. с. 30-31).

Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого природного газу у сумі 94108, 90 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією від 13.05.2015 № 11/3-1107 з вимогою сплатити заборгованість (арк. с. 33-34). Дана претензія була залишена відповідачем без відповіді.

Таким чином, на момент звернення позивача із позовом до суду, заборгованість відповідача за природний газ склала 162161, 95 грн.

Після звернення позивача із позовом до суду, відповідач сплатив вартість поставленого природного газу у розмірі 162161, 95 грн., у зв'язку з чим позивач зменшив свої позовні вимоги на вищезазначену суму основного боргу (арк. с. 54-55).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних у розмірі 1553, 47 грн. за період з 06.03.2015 по 25.06.2015 та інфляційні втрати у сумі 49230 грн. за період з 06.03.2015 по 25.06.2015.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 1553, 47 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 49230, 34 грн., господарський суд задовольняє дану вимогу частково у розмірі 21586, 51 грн. Позивачем, при нарахуванні інфляційних втрат, не було враховано положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14, відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 31069, 29 грн. за період з 06.03.2015 по 25.06.2015.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.2.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач, після порушення провадження у справі, добровільно здійснив часткову оплату заборгованості за природний газ у сумі 162161, 95 грн. та те, що відповідач є комунальним закладом, який фінансується з Державного бюджету України, основним видом діяльності якого є надання медичних послуг населенню, суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені до 10 % від належного до стягнення, що буде становити 3106, 93 грн. пені.

Відповідно до 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1209, 98 грн.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" з січня 2015 року встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1 218 грн.

Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, відповідно до позовних вимог, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач повинен був сплатити суму судового збору у сумі 1827 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 07.07.2015 № 2853, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4880, 30 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, зайво сплачений судовий збір у розмірі 3053, 30 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Юр'ївська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" (51300, Дніпропетровська область, смт. Юр'ївка, вул. Радянська, 61; ідентифікаційний код 20194934) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код 03340920) в особі Павлоградського управління по експлуатації газового господарства (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Крилова, буд. 8; ідентифікаційний код 24607936) пеню у сумі 3106, 93 грн., три відсотки річних у розмірі 1553, 47 грн., інфляційні втрати у сумі 21586, 51 грн. та 1209, 98 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", видати ухвалу про повернення Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код 03340920) в особі Павлоградського управління по експлуатації газового господарства (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Крилова, буд. 8; ідентифікаційний код 24607936) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 3053, 30 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 17.08.2015

Суддя ОСОБА_4