Рішення

від 17.08.2015 по справі 904/6583/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.08.15р. Справа № 904/6583/15

За позовом Приватного підприємства "Юмован-сервіс" (м. Вільногірськ, Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жил-сервіс" (м. Вільногріськ, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором № 7 субпідряду на виконання робіт по технічному обслуговуванню та поточному ремонту внутрішньобудинкових мереж холодного водопостачання та каналізації від 01.03.2014 у загальному розмірі 62 053 грн. 16 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - директор (довідка АБ № 558424 з Єдиного державного

реєстру підприємств та організацій)

ОСОБА_2 - представник (довіреність № 2 від 10.08.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Юмован-сервіс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жил-сервіс" (далі - відповідач) заборгованість за договором № 7 субпідряду на виконання робіт по технічному обслуговуванню та поточному ремонту внутрішньобудинкових мереж холодного водопостачання та каналізації від 01.03.2014 у загальному розмірі 62 053 грн. 16 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 7 субпідряду на виконання робіт по технічному обслуговуванню та поточному ремонту внутрішньобудинкових мереж холодного водопостачання та каналізації від 01.03.2014 в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем у період з грудня 2014 року по лютий 2015 року робіт та, відповідно, наявністю боргу у сумі 62 053 грн. 16 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2015 порушено провадження у справі та призначено її розгляд в засіданні на 17.08.2015.

У судове засідання 06.07.2015 з'явилися представники позивача.

Вимоги ухвали суду були виконані позивачем у повному обсязі.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.07.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вулиця Ленінського Комсомолу, будинок 36-А, на вказану адресу і направлялась кореспонденція господарського суду для відповідача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2015 була отримана відповідачем 06.08.2015, що підтверджується поштовим повідомленням № 4994527879370 (5170000806839).

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 24.07.2015 була надіслана сторонам у справі завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, при цьому, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю прибути у судове засіданні, у зв'язку з перебуванням в цей час у відпустці, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки відповідач, як юридична особа був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 3.6. пункту 3 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою , хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1 - 4 статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника відповідачем не доведена.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

Крім того, представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що інфляційні процеси в економіці держави негативним чином відображаються на його фінансовому стані, а затягування моменту прийняття рішення, з урахуванням вказаних обставин, порушує його права. Крім того, позивач зазначає, що коло осіб, які можуть представляти інтереси відповідача у судовому процесі не є обмеженим, а отже посилання на неможливість прибути у судове засідання представника не може бути достатнім, належним доказом та обставиною для відкладення розгляду справи. Крім того, у судовому засіданні позивач наголошував на тому, що матеріали справи містять всі необхідні докази та матеріали для прийняття обґрунтованого рішення у справі, а дії відповідача свідчать про затягування процесу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи відповідач протягом тривалого часу не погасив існуючу заборгованість, а клопотання відповідача, з урахуванням попереднього затягування погашення заборгованості у повному обсязі, можуть вважатися зловживанням своїми процесуальними правами, що в свою чергу, призводить до подальшого порушення прав позивача. Крім того, представник позивача у судовому засідання звертав увагу суду, що у даній справі ним заявлено до стягнення лише суму основного боргу.

Так, представниками позивача у судовому засіданні 17.08.2015 було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

Від відповідача також надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.суду 52110/15 від 10.08.2015), яке мотивоване тим, що відповідач не має можливості подати відзив на позов, оскільки відповідно до рішення слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27.03.2015 у відповідача були вилучені та арештовані оригінали статутних документів, бухгалтерської документації та первинних документів ведення фінансово-господарської діяльності (у тому числі договору субпідряду № 7 від 01.03.2014, актів виконаних робіт по даному договору, актів звірки розрахунків за договором та інше). Таким чином, відповідач посилається на те, що прийняття обґрунтованого та законного рішення по господарській справі не можливе до часу встановлення всіх фактичних обставин щодо укладання та виконання сторонами спірного договору субпідряду, які не можуть бути встановлені господарським судом за відсутності оригіналів первинних документів, вилучених слідчим. На підтвердження викладених в клопотанні обставин відповідачем долучена ухвала Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27.03.2015 по справі № 173/597/15-к.

Ухвалою суду від 17.08.2015 у задоволенні клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі відмовлено, з огляду на те, що з ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27.03.2015 не вбачається, що підставою для перевірки стала невідповідність фактичним обставинам справи відомостей, викладених в актах виконаних робіт за договором субпідряду № 7 від 01.03.2014, встановлення факту реального надання послуг за цим договором, обсягів та фактичної вартості наданих послуг, на що також посилається відповідач у своєму клопотанні. Щодо посилання відповідача на відсутність оригіналів первинної документації за спірним договором, судом зазначено наступне.

У судовому засіданні 17.08.2015 було оглянуто оригінал договору № 7 субпідряду на виконання робіт по технічному обслуговуванню та поточному ремонту внутрішньобудинкових мереж холодного водопостачання та каналізації від 01.03.2014, а також до матеріалів справи долучені копії актів приймання виконаних робіт на загальну суму 65 445 грн. 86 коп., які належним чином засвідчені слідчим Верхньодніпровського райвідділу УМВС України в Дніпропетровській області. Крім того, у судовому засіданні було оглянуто оригінал акту звірки, підписаного позивачем та відповідачем, в якому сторонами підтверджена наявність заборгованості за спірними у даній справі актами виконаних робіт. Копія вказаного акту також міститься в матеріалах справи. Отже, системний аналіз вказаних доказів, дозволяє розглянути справу по суті, а відсутність оригіналів документів не може бути перешкодою у поданні відзиву на позов, на що посилається відповідач, оскільки спірна заборгованість виникла на початку 2015 року, про що був обізнаний відповідач, крім того, крім того, відповідачем був підписаний акт звірки станом на 28.02.2015, в якому він визнав наявність заборгованості за спірними актами приймання виконаних робіт в час, коли він мав всю первинну документацію за спірним договором.

Крім того, судом у судовому засіданні було зауважено та роз'яснено присутнім учасникам судового процесу, що жодна із сторін не позбавлена права звернутись у даній справі з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами в порядку, встановленому статтями 112-114 Господарського процесуального кодексу України, якщо обставини, встановлені за результатами розгляду кримінальної справи, матимуть істотне значення для прийняття іншого рішення у даній справі, ніж те, яке буде прийняте за наслідками розгляду спору по суті. Вказане зазначене також в ухвалі суду від 17.08.2015.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 01.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Жил-сервіс" (далі - підрядник, відповідач) та Приватним підприємством "Юмован-сервіс" (далі - субпідрядник, позивач) було укладено договір № 7 субпідряду на виконання робіт по технічному обслуговуванню та поточному ремонту внутрішньобудинкових мереж холодного водопостачання та каналізації (далі - договір) (а.с.8-11), відповідно до умов якого субпідрядник за дорученням підрядника зобов'язався виконувати роботи по технічному обслуговуванню та поточному ремонту внутрішньобудинкових мереж холодного водопостачання та каналізації на об'єктах, перелік яких визначено у додатку 1 до договору, а підрядник зобов'язався прийняти та оплатити виконані субпідрядником роботи. Роботи виконуються по кожному об'єкту окремо, що зазначається в актах прийому-передачі виконаних робіт (пункт 1.1. договору).

Підставою для укладення договору є домовленість сторін та договір № 55-П субпідряду на виконання робіт по технічному обслуговуванню та поточному ремонту внутрішньобудинкових мереж холодного водопостачання та каналізації, укладений підрядником з КП "Жилсервіс" м. Вільногірськ від 001.03.2014 (пункт 1.2. договору).

У пунктах 6.1., 6.2. та 6.3. договору сторони погодили наступне:

- договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (пункт 6.1.);

- строк договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 6.1. договору та закінчується 31.12.2014;

- термін дії договору автоматично продовжується на наступний календарний рік у разі відсутності письмової заяви про намір розірвати договір, направленої будь-якою із сторін договору не менш як за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору;

- термін дії договору припиняється у разі припинення терміну дії основного договору;

- закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Доказів зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з пунктами 1.3. та 1.4. договору склад робіт по поточному ремонту внутрішньобудинкових мереж визначається сторонами спільно та складається графік виконання цих робіт по об'єктам. Склад робіт по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових сантехнічних мереж холодного водопостачання та каналізації та періодичність їх виконання визначено додатком 2 до договору.

У відповідності до вказаного пункту договору позивачем та відповідачем було підписано додаток № 2 до договору - Склад робіт по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових сантехнічних мереж холодного водопостачання та каналізації (а.с.12-13). Також сторонами було підписано додаток № 1 до договору - перелік об'єктів, на яких виконуються роботи з поточного ремонту та технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення (а.с.14).

При цьому, стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктами 2.1. та 2.2. договору загальна вартість робіт за договором дорівнює загальній вартості виконаних за ним робіт протягом терміну його дії, що визначається на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт в межах місячних нарахувань, передбачених пунктом 2.3. договору. Загальна сума договору дорівнює сумі загальної вартості робіт, визначених сторонами в пункті 2.1. договору та вартості використаних матеріалів субпідрядником.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до пункту 3.3. договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно за актом прийому-передачі виконаних робіт. Акти приймання-передачі виконаних робіт складаються субпідрядником на підставі актів огляду об'єктів та разом з рахунками, надаються підряднику в термін до 3 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виконувались роботи, що є предметом договору. В п'ятиденний термін з дня отримання актів приймання-передачі виконаних робіт, підрядник розглядає, підписує та надає один екземпляр актів приймання - передачі виконаних робіт субпідряднику. У разі відмови підрядника від підписання актів приймання-передачі виконаних робіт, складених на підставі актів огляду об'єктів, роботи вважаються виконаними. У акті приймання-передачі виконаних робіт виконані роботи зазначаються окремо по кожному об'єкту та виду робіт.

Так, на виконання умов договору позивачем у період з грудня 2014 року по лютий 2015 року були виконані роботи по технічному обслуговуванню та поточному ремонту внутрішньобудинкових мереж холодного водопостачання та каналізації на загальну суму 65 445 грн. 86 коп. , що підтверджується наступними актами приймання виконаних робіт:

- акт виконаних робіт по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових сантехнічних мереж за грудень 2014 року на суму 8 554 грн. 95 коп. ;

- акт приймання виконаних робіт з поточного ремонту житлового фонду системи холодного водопостачання за грудень 2014 року на суму 1 844 грн. 15 коп. ;

- акт приймання виконаних робіт з поточного ремонту житлового фонду системи каналізації за грудень 2014 року на суму 4 755 грн. 68 коп. ;

- акт виконаних робіт по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових сантехнічних мереж за січень 2015 року на суму 8 554 грн. 95 коп. ;

- акт приймання виконаних робіт з поточного ремонту житлового фонду системи холодного водопостачання за січень 2015 року на суму 9 856 грн. 12 коп. ;

- акт приймання виконаних робіт з поточного ремонту житлового фонду системи холодного водопостачання за січень 2015 року на суму 15 385 грн. 02 коп. ;

- акт виконаних робіт по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових сантехнічних мереж за лютий 2015 року на суму 3 666 грн. 41 коп. ;

- акт приймання виконаних робіт з поточного ремонту житлового фонду системи холодного водопостачання за лютий 2015 року на суму 7 027 грн. 57 коп. ;

- акт приймання виконаних робіт з поточного ремонту житлового фонду системи холодного водопостачання за лютий 2015 року на суму 5 801 грн. 01 коп.

Слід зауважити, що вказані акти підписані відповідачем та скріплені його печаткою без будь-яких претензій та зауважень. Крім того, у судовому засіданні 17.08.2015 представниками позивача було повідомлено, що під час прийняття виконаних робіт сторонами не було виявлено недоліків, а отже відповідні факти не були зафіксовані в актах огляду, як це передбачили сторони у пункті 3.2. договору.

При цьому, у пункті 2.3. договору сторони погодили, що оплата вартості робіт здійснюються підрядником щомісячно, перша частина оплати за виконані роботи здійснюється у розмірі 30% до 15 числа, а решта до 28 числа місяця наступного за місяцем у якому виконано роботи, що є предметом договору, у сумі 31 265 грн. без ПДВ та вартості матеріалів субпідрядника, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника за реквізитами, визначеним в розділі 8 договору на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт за звітний місяць.

Так, у строки, визначені у пункті 2.3. договору, оплата виконаних позивачем робіт у повному обсязі здійснена не була, а відповідач оплатив роботи лише частково в сумі 3 392 грн. 70 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 533 від 26.01.2015 на суму 3 392 грн. 70 коп. Отже, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 62 053 грн. 16 коп. (65 445,86 - 3 392,70).

Так, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо вчасної оплати виконаних підрядних робіт, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 62 053 грн. 16 коп., що і є причиною спору.

Так, судом встановлено, що роботи виконані за вказаними вище актами приймання виконаних робіт відповідають роботам, що визначені умовами договору.

При цьому, позивач виконав роботи, а відповідач їх прийняв на загальну суму 65 445 грн. 86 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких заперечень.

Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності претензій відповідача стосовно строку та якості виконання робіт. З вищезазначених актів вбачається, що акти підписані без заперечень.

Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як було зазначено вище, в пункті 2.3. договору сторони погодили порядок та строки оплати.

При цьому, в порушення умов вказаного пункту договору, а також вищевказаних положень законодавства, відповідачем виконані позивачем роботи у повному обсязі оплачені не були.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 2.3. договору, строк оплати виконаних позивачем підрядних робіт на суму 62 053 грн. 16 коп. є таким, що настав.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів повної оплати виконаних робіт відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний періоду сумі 62 053 грн. 16 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Крім того, відповідачем був підписаний акт звірки станом на 28.02.2015, в якому він визнав наявність заборгованості за спірними актами приймання виконаних робіт в час, коли він мав всю первинну документацію за спірним договором (а.с.21).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 62 053 грн. 16 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 62 053 грн. 16 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх.суду 52110/15 від 10.08.2015) судом зазначено наступне.

У судовому засіданні 17.08.2015 було оглянуто оригінал договору № 7 субпідряду на виконання робіт по технічному обслуговуванню та поточному ремонту внутрішньобудинкових мереж холодного водопостачання та каналізації від 01.03.2014, а також до матеріалів справи долучені копії актів приймання виконаних робіт на загальну суму 65 445 грн. 86 коп., які належним чином засвідчені слідчим Верхньодніпровського райвідділу УМВС України в Дніпропетровській області. Крім того, у судовому засіданні було оглянуто оригінал акту звірки, підписаний позивачем та відповідачем, в якому сторонами підтверджена наявність заборгованості за спірними у даній справі актами виконаних робіт. Копія вказаного акту також міститься в матеріалах справи. Отже, системний аналіз вказаних доказів, дозволив розглянути справу по суті, а відсутність оригіналів документів, на думку суду, не може бути перешкодою у поданні відзиву на позов, на що посилається відповідач, оскільки спірна заборгованість виникла на початку 2015 року, про що був обізнаний відповідач, крім того, відповідачем був підписаний акт звірки станом на 28.02.2015, в якому він визнав наявність заборгованості за спірними актами приймання виконаних робіт в час, коли він мав всю первинну документацію за спірним договором.

Крім того, судом у судовому засіданні було зауважено та роз'яснено присутнім учасникам судового процесу, що жодна із сторін не позбавлена права звернутись у даній справі з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами в порядку, встановленому статтями 112-114 Господарського процесуального кодексу України, якщо обставини, встановлені за результатами розгляду кримінальної справи, матимуть істотне значення для прийняття іншого рішення у даній справі, ніж те, яке прийняте за наслідками розгляду спору по суті. Вказане зазначене також в ухвалі суду від 17.08.2015.

Отже, ухвалою суду від 17.08.2015 у задоволенні клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі відмовлено.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жил-сервіс" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вулиця Ленінського Комсомолу, будинок 36-А; ідентифікаційний код 38190438) на користь Приватного підприємства "Юмован-сервіс" (51700, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 32406278) - 62 053 грн. 16 коп. основного боргу, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_3