Рішення

від 11.08.2015 по справі 905/452/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.08.2015 Справа № 905/452/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.,

при секретарі судового засідання Степаненко Д.І., розглянувши матеріали справи за позовною заявою прокурора міста Іллічівського району міста Маріуполя в інтересах держави в особі

позивача: виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Стандарт «ЛТД», м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 365647,26 гривень

Представники сторін:

Прокурор: Хряк О.О. за посвідченням №028256

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Прокурор Іллічівського району міста Маріуполя звернувся до господарського суду Донецької області із позовною заявою в інтересах держави в особі виконавчого комітету Маріупольської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Стандарт «ЛТД» про стягнення 365647,26 гривень заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та пені та 3% річних за договором № 7 від 21.02.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором № 7 від 21.02.2013 року, внаслідок чого виникла стягувана заборгованість.

Прокурор з'явився в судове засідання, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду надав письмові пояснення по справі та витребувані судом докази.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представників сторін за наявними в ній матеріалами, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті прокурора, було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши пояснення прокурора, , суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 20.02.2013р. було прийнято рішення №77 «Про розгляд звернень суб'єктів господарської діяльності щодо розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території міста Маріуполя», яким відповідачу було надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами за схемами № № 352, №347, №344, №353, №351, №364, №365, №367, №361, № 369, №17, №316, №315, №314, №464, №465, № 466, №467, №468, №469, №470, №472, №473, №1053, №665, №664, № 663, №661, №662 в м. Маріуполі терміном на п'ять років до 20.02.2018 року за наступними адресами: пл. ОСОБА_1; перехрестя вул. Сонячної та Володарського шоссе; перехрестя пр. Металургів та вул. Котляревського; перехрестя пр. Будівельників та вул. Лавицького; пр. Леніна 66/39; пр. Ілліча (район ринку) № 1, пр. Ілліча (район ринку) № 2, пр. Ілліча (район ринку) № 4, пр. Металургів (район КНС № 5), перехрестя пр. Ілліча та вул. ОСОБА_2; перехрестя пр. Луніна та пр. Нахімова; Донецьке шосе (450 м. від пам'ятного знаку «Сталевар»); пр. Леніна (район будинку № 45); пр. Леніна (район будинку № 60); пр. Леніна (район будинку № 57); перехрестя вул. ОСОБА_3 та вул. Казанцева; перехрестя вул. ОСОБА_3 та вул. Казанцева; перехрестя вул. ОСОБА_3 та вул. Казанцева; перехрестя вул. ОСОБА_3 та вул. Казанцева; перехрестя вул. ОСОБА_3 та вул. Казанцева; перехрестя вул. ОСОБА_3 та вул. Казанцева; перехрестя вул. ОСОБА_3 та вул. Казанцева; перехрестя вул. Урицького та вул. 9 Авіадивізії (район автостоянки); перехрестя вул. Урицького та вул. 9 Авіадивізії (район автостоянки); вул. Шевченка(район будинку №89/105); вул. Олімпійська (на карнизу навісу ринку); перехрестя пр. Перемоги та вул. Ломізова (район АЗС); вул. Червонофлотська, 125 (район автобази); вул. Червонофлотська, 125 (район авторинку); перехрестя вул. Приазовської та вул. Курчатова(розподільча смуга); перехрестя вул. Приазовської та вул. Курчатова(розподільча смуга).

21.02.2013р. позивачем (виконком) та відповідачем (розповсюджувач) був укладений договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №7.

Згідно розділу 1 договору, на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 20.02.2013р. №77 виконком надає розповсюджувачу у тимчасове платне користування місяця розташування рекламних засобів, а розповсюджувач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує користування зазначеними місяцями згідно з умовами цього договору.

Місця розташування рекламних засобів, які надаються виконкомом в тимчасове платне користування розповсюджувачу зазначені у додатку №1 до цього договору та є невід'ємною частиною цього договору. Місця розташування рекламних засобів вважаються переданими виконкомом і прийнятим розповсюджувачем з моменту укладання цього договору (п.п.1.1., 1.5. договору).

Відповідно до умов п.п.2.3.1.,2.3.15.,2.3.19 договору передбачено, що розповсюджувач зобов'язується неухильно виконувати вимоги Закону України «Про рекламу», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ 29.12.2003р. №2067, правових актів органів місцевого самоврядування м. Маріуполя, які регламентують розміщення зовнішньої реклами. Своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями розташування рекламних засобів в порядку та в строки обумовлені цим договором. Письмово повідомити виконком про розірвання договору повністю або в частині окремого наданого в користування місця розташування рекламного засобу не менше як за 10 днів до припинення користування відповідних місць.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, встановлюється в порядку, визначеному виконавчим комітетом Маріупольської міської ради. Розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, наданих в користування розповсюджувачу, становить 16615,51 гривень в місяць.

Внесення плати за тимчасове користування місцями здійснюється розповсюджувачем: перший платіж-протягом п'яти робочих днів з дня укладання договору; наступні платежі-авансом до 10 числа місяця, що передує місяцю за який здійснюється оплата (п. 3.4. договору).

Цей договір укладено на строк встановлення (продовження) пріоритету розповсюджувача на місця розташування рекламних засобів, надані йому в користування (п.5.3. договору).

В перебігу строку дії договору відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання із внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, внаслідок чого станом на грудень 2013 року у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 165155,10 гривень, яку рішенням позивача від 20.11.2013 року № 478 було реструктуризовано та затверджено новий графік внесення плати.

Через порушення розповсюджувачем грошових зобов'язань за укладеним договором про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №7 від 21.02.2013р., позивачем була складена вимога від 11.03.2015р. №29 з проханням ліквідувати заборгованість станом на 24.02.2013р. в розмірі 297233,02 гривень.

Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом, наполягаючи на стягнення заборгованості у розмірі 365467,26 гривень, з яких 297233,02 гривень - заборгованість з внесення плати, 54287,49 гривень - інфляційні втрати, 9106,36 гривень - пеня, 5020,39 - 3% річних.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги прокурора до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань.

Розглядаючи вимогу про стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами у розмірі 365467,26 гривень суд зазначає наступне.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про рекламу», Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003р. «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» інших нормативних актів, та умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» порядок розміщення зовнішньої реклами визначається Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29 грудня 2003р. N 2067, передбачає, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір №7 від 21.02.2013р. має ознаки договору найму, адже опосередковує тимчасове платне користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на земельних ділянках комунальної власності, що зумовлює висновок суду про застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України, що передбачають обов'язок наймача (орендаря) за користування майном на умовах оренди сплачувати орендну плату.

Отже укладений між позивачем та відповідачем договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №7 від 21.02.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не були в повному обсязі виконані грошові зобов'язання із сплати за користування місцями розміщення зовнішньої реклами. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач таким, що прострочив відповідне грошове зобов'язання у розумінні ч1. ст.612 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що борг відповідача перед позивачем в сумі 297233,02 гривень виник у період з грудня 2013 року по лютий 2015 року є доведений та підтверджений матеріалами справи, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми боргу з урахуванням інфляції, а також 3% річних.

Здійснивши перерахунок стягуваних прокурором сум інфляції у розмірі 54287,49 гривень та 3% річних у розмірі 5020,39 гривень, нарахованих відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

З позову також вбачається, що прокурор вимагає від відповідача сплати пені у розмірі 9106, 36 гривень.

Згідно ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.4. договору за несвоєчасну або неповну сплату платежів за користування місцями розташування рекламних засобів розповсюджувач сплачує виконкому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок стягуваної суми пені у розмірі 9106,36 гривень, суд приходить до висновку про її підставне нарахування, що зумовлює висновки суду про задоволення позову в цій частині.

За змістом п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору;

Отже, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сума судового збору у розмірі 7312,95 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов прокурора Іллічівського району в місті Маріуполі в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Стандарт «ЛТД»», задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Стандарт «ЛТД», (87520, м. Маріуполь, вул.Рівна, буд. 93А, рахунок 26002188836001 в МФ «Приватбанк», МФО 335429, код ЄДРПОУ 23415488) на користь виконавчого комітету Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, пр. Леніна, 70, місцевий бюджет м. Маріуполя, розрахунковий рахунок 31413544700051 у банку ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 24060300, код ЄДРПОУ 37989721) заборгованість з внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами у розмірі 297233,02 гривень, втрати від інфляції у розмірі 54287,49 гривень, 3% річних у розмірі 5020,39 гривень та пеню у розмірі 9106,36 гривень.

Стягнути з з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Стандарт «ЛТД», (87520, м. Маріуполь, вул.Рівна, буд. 93А, рахунок 26002188836001 в МФ «Приватбанк», МФО 335429, код ЄДРПОУ 23415488) в доход державного бюджету України судовий збір в розмірі 7312,95 гривень.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 11.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14.08.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник