Рішення

від 12.08.2015 по справі 905/288/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.08.2015 Справа № 905/288/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.,

при секретарі Степаненко Д.І., розглянувши матеріали справи за позовною заявою прокурора міста Херсона в інтересах держави в особі

позивача: Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, м. Херсон

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Містраль», м. Донецьк

про стягнення 4578,82 гривень

Представники сторін:

Прокурор: Хряк О.О. за посвідченням

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Прокурор міста Херсона звернувся до господарського суду Донецької області із позовною заявою в інтересах держави в особі Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Містраль» про стягнення 4578,82 гривень, заборгованості із внесення плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу згідно договору № 01-16-56/11 від 01.02.2011 року.

В судове засідання з'явився прокурор, представники сторін не з'явилися.

Позивач свого представника в судове засідання не направив. В перебігу розгляду справи через канцелярію суду надавав додаткові пояснення по справі та витребувані судом докази.

Відповідач в жодне судове засідання свого представника не направив, відзив та витребувані судом документи суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (інформація про час та місце розгляду справи була розміщена на офіційному сайті суду та суд вживав заходи за для направлення за відомими суду телефонними номерами відповідача телефонограми, яка була прийнята директором відповідача ОСОБА_1О.) отже суд, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без участі представників сторін.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався. Строк розгляду справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався.

Перед початком розгляду справи по суті прокурора було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.ст. 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та відповідачем укладено договір № 01-16-56/11 від 01.02.2011 р. про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу.

Відповідно до п.1.1 договору позивач, як уповноважений Херсонською міською радою орган на умовах та в порядку, передбаченому договором, надає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування місце, з метою розташування на ньому рекламного засобу, який використовується для розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до п. 1.3 Договору адреса, площа, кількість місць, що надаютьсяі користування за Договором, визначаються згідно з додатком 1 до Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що за користування місцем відповідач щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється у відповідності до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради. Відповідно до п. 2.4 вказаного договору плата за користування місцем для розташування рекламного засобу сплачується відповідачем щомісяця, не пізніше 10 числа поточного місяця за розрахунками, згідно з додатком 2 до договору, у безготівковій формі на поточний рахунок Робочого органу, незалежно від наслідків господарської діяльності, наявності або відсутності підписаних сторонами актів наданих послуг.

Крім того, відповідно до п. 8.1 Договору, Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення строку дії Дозволу.

В матеріалах справи наявний дозвіл № 10-1166 на розміщення зовнішньої реклами, виданий комунальним підприємством «Господарська організація «Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами» 03.03.2006 року, відповідно до якого адресою місце розташування рекламного засобу є м. Херсон на розі вулиць Патона та Дорофеєва, з якого вбачається, що строк дій дозволу встановлено до 20.02.2017 року.

Посилаючись на наявну заборгованість із внесення плати за користування місцем для розміщення зовнішньої реклами, що утворилася в період з січня 2014 року по березень 2015 року у розмірі 4578,82 гривень, прокурор звернув до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути зазначену суму заборгованість з відповідача.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги прокурора до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань.

Розглядаючи вимогу про стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами у розмірі 4578,82 гривень суд зазначає наступне.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про рекламу», Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003р. «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» інших нормативних актів, та умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» порядок розміщення зовнішньої реклами визначається Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29 грудня 2003р. N 2067, передбачає, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір має ознаки договору найму, адже опосередковує тимчасове платне користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на земельних ділянках комунальної власності, що зумовлює висновок суду про застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України, що передбачають обов'язок наймача (орендаря) за користування майном на умовах оренди сплачувати орендну плату.

Отже укладений між позивачем та відповідачем договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів № 01-16-56/11 від 01.02.2011 р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Надаючи належну юридичну оцінку доводам прокурора, що наведені в позові в обґрунтування подання розглядуваного позову в інтересах держави в особі позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 (зі змінами та доповненнями) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі-Робочий орган).

Абзацом 7 п. 13 вказаних Типових правил передбачено, що плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, зараховується до бюджетів територіальних громад сіл, селищ і міст.

Положеннями ч. 1 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що міська рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Так, відповідно до п. 1.13 рішення Херсонської міської ради № 1478 12.09.2014 «Про внесення змін до структури і чисельності виконавчих органів Херсонської міської ради» зі складу департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради виведено управління естетики ті зовнішньої реклами (зі статусом юридичної особи) та перейменовано його в управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради (зі статусом юридичної особи ).

Рішенням Херсонської міської ради № 1589 від 28.11.2014 затверджено Положення про управління естетки та зовнішньої реклами Херсонської міської ради».

Пунктом 1 вказаного Положення передбачено, що управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради є виконавчим органом міської ради, підзвітним та підконтрольним Херсонській міській раді, підпорядкованим виконавчому комітету, Херсонському міському голові, та його першому заступнику.

Управління уповноважене здійснювати функції робочого органу із, регулювання діяльності у галузі розміщення об'єктів зовнішньої реклами на території Херсонської міської ради, відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до 7.1. Положення, що підтверджується відомостями з ЄДР позивач є юридичною особою. Згідно з п. 4.19 Положення, Управління має право у межах компетенції укладати договори.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не були в повному обсязі виконані грошові зобов'язання із сплати за користування місцями розміщення зовнішньої реклами. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач таким, що прострочив відповідне грошове зобов'язання у розумінні ч1. ст.612 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження існування заборгованості відповідача у стягуваному розмірі прокурор надав розрахунок заборгованості відповідача по договору № 01-16-56/11 від 01.02.2011, в якому викладено період, за який утворилася заборгованість - січень 2014 року - березень 2015 року, нараховану суму, що за вказаний період склала 9493,23 гривні, відомості про часткову оплату, що проведено на суму 4914,41 гривень, різниця між якими утворює стягувану суму заборгованість у розмірі 4578,82 гривень.

На виконання вимог суду, у зв'язку із неможливістю здійснити об'єктивний перерахунок стягуваної суми на підставі документів, наявних в матеріалах справи, позивачем через канцелярію суду було надано додаткові пояснення по справі та наведено додаткове письмове обґрунтування стягуваної суми заборгованості.

Зокрема позивач зазначив, що розмір щомісячної плати за користування місцем встановлено договором у розмірі 641,08 гривень.

Зазначив, що в період з січня по червень 2014 року та за грудень 2014 року розмір плати був збільшений, у зв'язку із нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

До письмових пояснень позивачем додано докази на підтвердження отримання часткової оплати від відповідача, що здійснено в період часу, за який утворилася стягувана сума заборгованості. Водночас, із наданих документів вбачається невідповідність сум, отриманих позивачем за даними державного казначейства із даними про сплачені кошти, що зазначено в розрахунку стягуваної суми, що було додано до позову (зокрема, в розрахунку не відображено отримання оплати у розмірі 2000 гривень, наявні інші розбіжності у сумах).

Оцінюючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про підставне звернення прокурора до суду із розглядуваним позовом, адже факт неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, ним не спростовано, а матеріали справи це підтверджують.

Водночас, суд не може погодитися із розміром стягуваної суми заборгованості, адже матеріалами справи, пояснення прокурора та позивача вона у стягуваному розмірі не доведена.

Так, відповідно до уточнень до договору № 01-16-56/11 розмір щомісячної плати визначено у 641,08 гривень.

В період з січня 2014 року по вересень 2014 року та за грудень 2014 року позивач збільшив розмір плати на суму пені, нараховану у зв'язку із простроченням внесення платежів за користування місцем.

Суд вважає, що таке збільшення не може бути прийняте судом до уваги. П. 6.3. договору, встановлює розмір пені та базу для її нарахування. При цьому цей пункт договору чи інші його положення не передбачають можливість збільшення наступних платежів на суму пені, нараховану за невизначені попередні періоди.

У межах розглядуваної справи позовні вимоги не містять вимог про стягнення пені, самостійно визначити правильність нарахування пені, суд можливості позбавлений, адже суду не надано відомостей з приводу того, за який період утворилася заборгованість на яку нараховувалася пеня та яка кількість днів прострочення, а тому самостійне збільшення суми заборгованості за рахунок включення до наступних платежів суми пені вбачається судом безпідставним, отже суд виходить із розміру щомісячної плати, визначеної в договорі - 641,08 гривень, за виключенням плати за вересень 2014 року, яка була зменшена із дотриманням положень договору, у зв'язку із розміщенням відповідачем соціальної реклами.

Залишив без відповідних пояснень прокурор та позивач підставність визначення розміру плати у розрахунку заборгованості за інші місяці на рівні 648,09 гривень, коли як договором розмір плати становить 648,08 гривень.

Таким чином, загальна сума нарахувань плати за розглядуваний період повинна була становити 9402,51 гривень (у розрахунку позивача - 9493,23 гривень). Із наданих позивачем доказів, на підтвердження отримання часткової оплати від відповідача, що здійснено в період часу, за який утворилася стягувана сума заборгованості вбачається отримання від відповідача платежів, що стосуються розглядуваного договору на суму 5884,89 гривень.

З огляду на викладене, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 3517,62 гривень (9402,51 гривень - 5884,89 гривень).

З огляду на викладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що борг відповідача перед позивачем, що виник у період січень 2014 року - березень 2015 року можна вважати доведеним та підтверджений матеріалами справи, у розмірі 3517,62 гривень, що зумовлює висновки суду про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за вказаний період у розмірі 3517,62гривень.

За змістом п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору;

Враховуючи, що за розгляд цієї справи судовий збір має становити мінімальний розмір, а саме 1827 гривень, то не дивлячись на часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що оскільки спір виник з вини відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сума судового збору у розмірі 1827 гривень має бути стягнута з відповідача на користь державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Містраль», (83048, м. Донецьк, проспект Титова, 15, п/р 26005031468400, в АТ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005) на користь Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради (73003, м. Херсон, пр. Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 37465343, р/р31411544700002, код платежу 24060300, назва платежу: інші надходження (реклама), одержувач УДКСУ у Херсонській області, код ЄДРПОУ 37959779 в банк ГУ ДКУ у Херсонській області, МФО 852010) 3517,62 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Містраль», (83048, м. Донецьк, проспект Титова, 15, п/р 26005031468400, в АТ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005) в доход державного бюджету України судовий збір в розмірі 1827 гривень.

В решті позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14.08.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник