Рішення

від 10.08.2015 по справі 906/919/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" серпня 2015 р. Справа № 906/919/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №51 від 04.06.2015,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" (с.Проліски, Бориспільський район, Київська область)

до Приватного підприємства "Дов-Імпульс" (с.Морозівка, Брусилівський район, Житомирська область)

про стягнення 225685,80 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 225685,80грн., з яких: 101200,04грн. основного боргу, 45010,45грн. пені, 4890,88грн. 3% річних, 74584,43грн. інфляційних.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подав клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 35-40).

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. 03.07.2015 на адресу суду повернулась копія ухвали господарського суду Житомирської області від 25.06.2015, направлена відповідачу за адресою: 12634, Житомирська область, Брусилівський район, с.Морозівка, вул. Миру, 203 з відміткою відділення поштового зв'язку: "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 29-32).

З метою підтвердження відомостей щодо відповідача, судом було здійснено електронний запит та отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 41-43), згідно якого юридична адреса відповідача відповідає вказаній у позовній заяві.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За вказаного, враховуючи наявні у справі документи, суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, 19.08.2013 між ТОВ "Амако Україна" (продавець/позивач) та ПП "Дов-Імпульс" (покупець/відповідач) укладено договір №7959/016226 (далі -Договір; а.с. 10-13), відповідно до п. 1.1. якого продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується прийняти та оплатити "товар" (насіння сільськогосподарських культур), в кількості, асортименті, у терміни і за цінами, зазначеними у додатку (додатках) та/або видаткових накладних до даного договору.

Умовами п. 10.1 Договору, сторони визначили, що дійсний договір набирає сили з моменту його підписання, і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині фінансових розрахунків - до повного виконання сторонами умов дійсного договору.

Згідно п.1.2 Договору, асортимент, кількість та одиниця виміру, умови оплати товару та його вартість узгоджуються сторонами в відповідних додатках (Специфікаціях), які є невід'ємною частиною даного договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Сторони погодили можливий відпуск товару з перевищенням кількості та асортименту узгодженого сторонами у відповідних додатках. Асортимент, кількість, одиниця виміру товару вважаються остаточно погодженими сторонами у відповідній видатковій накладній на момент поставки.

Відповідно до п.5.1 Договору, ціна товару зазначається у додатках до даного договору та/або видаткових накладних.

Згідно п.5.2 Договору, поставка товару за даним договором здійснюється лише за умови отримання продавцем 100% попередньої оплати за товар, якщо інші умови та порядок оплати не передбачені додатками (специфікаціями) до цього договору. У разі, якщо товар поставляється на умовах 100% попередньої оплати за такий товар, а сума партії товару, що постачається, не перевищує 100000,00 гривень, без ПДВ, сторони підписують додаток (специфікацію) на таку поставку товару лише на вимогу покупця.

Загальна вартість товару по даному договору складається з вартості товару, зазначеного в додатках та видаткових накладних до даного договору (пп.5.3 договору).

Позивач вказує, що 04.09.2013 поставив, а відповідач прийняв визначений специфікацією від 19.08.2013 товар на загальну суму 101200,04грн., однак відповідач договірні зобов'язання не виконав.

За неналежне виконання зобов'язань за Договором, на підставі п.п. 9.2. Договору, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 45010,45грн. пені, а також 4890,88грн. 3 % річних та 74584,43грн. інфляційних, згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків з позивачем не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі №7959/016226 від 19.08.2013 (а.с. 10-13), згідно специфікації від 19.08.2013 (а.с. 14) до якого, продавець постачає покупцю, а покупець приймає та зобов'язується оплатити наступний товар: озима пшениця, загальною вартістю 101200,04грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, видатковою накладною №K-016457/016226 від 04.09.2013 (а.с. 15), довіреністю серії 12 ААВ №598937 від 03.09.2013 (а.с.16) та підписаним сторонами актом звірки (а.с. 37) підтверджено факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару за Договором на суму 101200,04грн.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 7 специфікації від 19.08.2013 (а.с. 14), покупець зобов'язаний сплатити продавцю 100% загальної вартості товару, що складає 101200,04грн., до 30.10.2013.

Оскільки як на момент звернення позивача з позовом до суду, так і на дату вирішення спору відповідач не провів розрахунки за отриманий товар, вимога позивача про стягнення з відповідача 101200,04грн. основного боргу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно п. 9.2. Договору, у випадку прострочення оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від загальної вартості неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення оплати платежу по день оплати заборгованості включно, якщо інша відповідальність не передбачена в додатках до даного договору.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені (а.с. 4) в розмірі 45010,45грн., за період з 31.10.2013 по 10.06.2015, суд дійшов висновку, що її здійснено позивачем обґрунтовано та вірно, тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % (а.с. 4), нарахованих в сумі 4890,88грн. за період з 31.10.2013 по 10.06.2015, судом встановлено, що правомірним є їх нарахування за вказаний період в сумі 4890,87грн. У задоволенні 0,01грн. слід відмовити.

Перевіривши розрахунок інфляційних за період з жовтня 2013 по травень 2015 в розмірі 74584,43грн., суд встановив, що правомірним є їх нарахування за період з листопада 2013 по травень 2015, однак вказана помилка не призвела до неправильного обрахунку, у зв'язку з чим вимога про їх стягнення є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування позовних вимог суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню на суму 225685,79грн., з яких: 101200,04грн. основного боргу, 45010,45грн. пені, 4890,87грн. 3% річних, 74584,43грн. інфляційних. У задоволенні 0,01грн. 3 % річних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Дов-Імпульс" (12634, Житомирська обл., Брусилівський р-н, с.Морозівка, вул. Миру, 203, ід. код 36976568)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" (08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с.Проліски, вул. Броварська, буд. 2, ід. код 21665011)

- 101200,04 грн. основного боргу,

- 45010,45 грн. пені,

- 4890,87 грн. 3% річних,

- 74584,43 грн. інфляційних,

- 4513,72 грн. судового збору.

3. У задоволенні 0,01грн. 3 % річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.08.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - до справи;

2 - відповідачу (рек. з пов.)