Рішення

від 05.08.2015 по справі 908/4238/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 30/128/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015 Справа № 908/4238/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«ЗапоріжгазВ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7)

до відповідача: Комунального закладу В«Молочанська районна лікарняВ» (71716, м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області, вул. Шевченка, буд. 45)

про стягнення 132312,21 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 19/0020 від 01.10.2013 р.;

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації В«ЗапоріжгазВ» з позовною заявою про стягнення з Комунального закладу В«Молочанська районна лікарняВ» заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-62107 від 22.01.2015 р. в розмірі 132312,21 грн., в т.ч.: 76568,82 грн. основного боргу, 16394,97 грн. пені, суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів - 38484,96грн, 863,46 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що поставлений позивачем на виконання умов договору природній газ за період: з січня по березень 2015 р., включно, відповідачем не оплачений в повному обсязі, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 76568,82 грн. Вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.07.2015 р. порушено провадження у справі № 908/4238/15 присвоєно справі номер провадження № 30//128/15, розгляд якої призначено на 05.08.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав частково та надав письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму 16394,97 грн. пені, суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів - 38484,96 грн. та 863,46 грн. - 3% річних. Подання заяви пояснив сплатою відповідачем в повному обсязі суми основного боргу у добровільному порядку, про що надано відповідні докази.

Заява про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнята судом до розгляду та задоволена.

Судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 16394,97 грн. пені, суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів - 38484,96 грн. та 863,46 грн. - 3% річних.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвалу господарського суду було направлено на адресу відповідача: 71716, м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області, вул. Шевченка, буд. 45, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, зазначеного ним самим у договорі.

Направлена на адресу відповідача кореспонденція до канцелярії господарського суду не поверталася. Отже, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 05.08.2015 р. справу розглянуто за наявними матеріалами по суті спірних правовідносин і прийнято рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.01.2015 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації В«ЗапоріжгазВ» (Постачальником, позивачем у справі) та комунальним закладом В«Молочанська районна лікарняВ» (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-62107 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник постачає природний газ (ДК 016-2010 код 06.20.1 В«Газ природний, скраплений або в газоподібному станіВ» ) Споживачу в обсягу і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобов'язується оплатити Постачальнику вартість газу і наданих послуг в розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору).

Пунктом 4.6 Договору встановлено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими та/або плановими із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати, відповідно до Додатку 2 до Договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу на розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу. У разі збільшення підтвердження обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку.

Згідно із п. 4.9 Договору, звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу Споживачем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з дати пред'явлення вимоги однієї із сторін.

За визначенням п. 5.3.3 Договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах визначених Договором.

Відповідно до п. 2.6 Договору, послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з постачальником (п. 2.9 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що за період з січня по березень 2015 р., включно, позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 194 577,37 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними актами прийому-передачі природного газу № ЗП000001238 від 31.01.2015 р. на суму 72356,89 грн., № ЗП000003641 від 28.02.2015 р. на суму 53632,00 грн., № ЗП000004876 від 31.03.2015 р. на суму 68588,48 грн.

Вартість спожитого природного газу було оплачено Споживачем частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на подання позову складала 76568,82 грн.

Актом звіряння взаєморозрахунків від 29.05.2015 р. сторони погодили, що станом на 29.04.2015 р. заборгованості відповідача перед позивачем за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом становила 76568,78 грн.

За доводами відповідача, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором щодо вчасної опали вартості спожитого природного газу є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності вигляду пені та передбачених ст. 625 ЦК України санкцій.

Позовні вимоги про стягнення з Комунального закладу В«Молочанська районна лікарняВ» 16394,97 грн. пені, суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів - 38484,96 грн. та 863,46 грн. - 3% річних (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог), є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу природного газу, а обов'язком відповідача - оплата вартості газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Обставини справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати природного газу, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент подання позову сума основного боргу відповідача за договором становила 76568,82 грн.

Однак, після порушення провадження у даній справі відповідач в повному обсязі погасив суму основного боргу, що підтверджується наданими позивачем оригіналами платіжних доручень № 203 від 29.07.2015 р. та № 204 від 30.07.2015 р.

Проте, у зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості постачання природного газу, згідно з поданою заявою про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 16394,97 грн. пені, 863,46 грн. - 3% річних та 38484,96 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України.

Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги про стягнення пені заявлені позивачем на підставі п. 6.2.2 Договору, згідно з яким, у разі порушення споживачем строків оплати передбачених розділом 4 Договору зі Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за період на який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором, умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат заявлено обґрунтовано.

Судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат та встановлено, що правильною сумою втрат від інфляції є 32404,50 грн. При визначенні інфляційних втрат за березень позивачем помилково розмір простроченого платежу вказано 125988,89 грн., проте, зважаючи на те, що зобов'язання по оплаті цієї суми виникло у відповідача 10.03.2015 р. і суму 51021,00 грн. та 5279,69 грн. сплачено 17.03.2015 р. та 18.03.2015 р., відповідно, суму простроченого платежу слід визначати в розмірі 69688,20 грн., прострочення якої складає більш ніж 15 календарних днів. Отже, ці вимоги задовольняться частково.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд дійшов до висновку, що вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

В той же час, суд зазначає наступні обставини.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 3.17.4. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд враховує, що відповідач не є розпорядником коштів і не має права перерозподілу кошторису. Крім того, суд враховує незначний проміжок часу прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, оскільки періодом утворення заборгованості відповідача є: січень - березень 2015р.

Крім того, відповідачем у справі є бюджетна установа - Комунальний заклад «Молочанська районна лікарня». При цьому суд зауважує, що відповідач не здійснює комерційної або господарської діяльності, а фінансується за рахунок бюджетних асигнувань.

Приймаючи до уваги вищезазначене, в тому числі ступень виконання зобов'язання (повне погашення боргу в процесі розгляду спору), причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання), суд вважає за необхідне на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України з власної ініціативи зменшити розмір пені - до суми 8197,48 грн. (на 50%).

Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить - суму 8197,48 грн.

За таких обставин, позовні вимоги задовольняються частково, в іншій частині позову за вимогою про стягнення пені слід відмовити.

Щодо стягнення втрат від інфляції та 3% річних, слід зазначити, що вказані суми не є штрафними санкціями, і від виконання цих зобов'язань відповідача не може бути звільнено, як і не може бути зменшено вказані суми.

Пунктом 9.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. В«Про судове рішенняВ» передбачено, що в резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Пунктом п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» передбачено, що у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду, позивачем первісно були заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 132312,21грн.

Згідно із пунктом 1 статті 4 Закону України В«Про судовий збірВ» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 4 Закону України В«Про судовий збірВ» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

В даному випадку, згідно платіжного доручення № 253 від 15.07.2015 р. позивачем було сплачено суму 2647,00 грн. судового збору (2 відсотки ціни позову).

Письмовою заявою за від 05.08.2015 р., позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу. Вказана заява була прийнята судом і предметом даного судового розгляду стали вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальній сумі 55743,39 грн. Отже, за вимогами про стягнення 55743,39грн. сума судового збору становить 1827,00 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати). Тобто, сума переплати складає 820,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України В«Про судовий збірВ» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено Законом.

За таких обставин, з урахуванням суми позовних вимог (55743,39 грн.) належний розмір судового збору становить суму 1827,00 грн. (мінімальний розмір), у зв'язку з чим, позивачу підлягає поверненню 820,00 грн. переплаченої суми судового збору.

Таким чином, із урахуванням ст. 7 Закону України В«Про судовий збірВ» , надміру сплачений судовий збір в сумі 820,00 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, про що слід видати ухвалу згідно ч. 1 ст. 7 Закону України В«Про судовий збірВ» .

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1359,04 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (м. Запоріжжя) до Комунального закладу «Молочанська районна лікарня» (м. Молочанськ Токмацького району Запорізької області) задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу «Молочанська районна лікарня» (71716, м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області, вул. Шевченка, буд. 45, код ЄДРПОУ 26404479) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ЄДРПОУ 03345716) 8197 (вісім тисяч сто дев'яносто сім) грн. 48 коп. пені, 32404 (тридцять дві тисячі чотириста чотири) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 863 (вісімсот шістдесят три) грн. 46 коп. - 3% річних та 1359 (одна тисяча триста п'ятдесят дев'ять) грн. 04 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Видати ухвалу на повернення з державного бюджету України Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ЄДРПОУ 03345716) суми 820 (вісімсот двадцять) грн. 00 коп. переплаченого судового збору платіжним дорученням № 253 від 15.07.2015 р.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 10.08.2015 р.