Рішення

від 10.08.2015 по справі 910/13745/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2015Справа №910/13745/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Марченко С.П., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креткорм"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі"

про стягнення 94 813,07 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

третя особа , що не заявляє самостійниї вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Креткорм"

про визнання договору поруки припиненим

за участю представників:

від позивача (відповідача за зустрічним): Семещенко В.О.- представник за довіреністю б/н 02.04.2015 р.; від відповідача -1 (третьої особи за зустрічним): не з'явився; від відповідача -2 (позивача за зустрічним): Корнієнко А.Г.- представник за довіреністю б/н від 01.01.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креткорм" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі" (відповідач-2) про стягнення 94 813,07 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем-1 (лізингоодержувачем) - ТОВ "Креткорм" зобов'язань за договором фінансового лізингу № 00003546 від 13.01.2012 р. в частині своєчасної сплати лізингових платежів, внаслідок чого у ТОВ "Креткорм" та в силу договору поруки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі" утворилась заборгованість.

У позові ТОВ "Порше Лізинг Україна" просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Креткорм" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі" заборгованість у сумі 94 813,07 грн., яка складається з основної заборгованості у сумі 63 035,84 грн., нарахованих збитків у сумі 6 000,00 грн., пені у сумі 4 799,49 грн., штрафу у сумі 4 333,27 грн., інфляційної складової боргу у сумі 15 204,63 грн. та 3 % річних у сумі 1 439,84 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача-1 (за первісним позовом) - ТОВ "Креткорм" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі до суду не подав. Позиція відповідача-1 стосовно даного позову суду невідома.

Представник відповідача-2 (за первісним позовом) - ТОВ "Ранголі" проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначив, що заборгованість за договором фінансового лізингу не підтверджена належними доказами, а тому стягувати її та нараховані на неї штрафні санкції підстав немає. Просив відмовити у позові.

Також до початку розгляду справи по суті надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі" про визнання договору поруки припиненим, яка відповідно до ст. 60 ГПК України була прийнята судом до розгляду.

Підставою для визнання поруки припиненою позивач за зустрічним позовом зазначає частину 4 ст. 559 ЦК України та посилається на те, що ТОВ "Порше Лізинг Україна", як кредитор, протягом шести місяців від дня настання строку виконання ТОВ "Креткорм" свого зобов'язання за договором фінансового лізингу не пред'явив вимоги до поручителя, а тому порука позивача перед лізингодавцем припинилась в силу закону.

У зустрічному позові просить суд визнати припиненою поруку за договором фінансового лізингу № 00003546 від 13.01.2012 р., укладеним між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (лізингодавцем), ТОВ "Креткорм" (лізингоодержувач) та ТОВ "Ранголі" (поручителем).

У судовому засіданні представник позивача за зустрічною позовною заявою свої вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача - ТОВ "Порше Лізинг Україна" проти зустрічного позову заперечив, зазначив, що в договорі фінансового лізингу визначено строк виконання основного зобов'язання зі сплати лізингових платежів, який ще не настав, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин частині 4 ст. 559 ЦК України немає. Просив відмовити у зустрічному позові.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача за зустрічним позовом - ТОВ "Креткорм" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі до суду не подав. Позиція третьої особи стосовно зустрічного позову суду невідома.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

13.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Креткорм" (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 00003546 (далі - договір), відповідно до якого лізингодавець купує об'єкт лізингу та передає його лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями українського законодавства та договору, а лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями українського законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу у відповідності до договору (пункти 3.2, 3.3 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (далі - умови лізингу), що становлять невід'ємну частину договору).

Об'єктом лізингу за договором визначено транспортний засіб VW Jetta 2,0 I TDI, 2011 року виробництва, шасі №WVWZZZ16ZBW114640 (далі - об'єкт лізингу).

Вартість об'єкту лізингу становить еквівалент 28 466,00 доларів США.

Відповідно до п. 4.4 умов лізингу лізингоодержувач покриває всі витрати, понесені в результаті експлуатації об'єкта лізингу, включаючи, окрім іншого, витрати, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог лізингодавця щодо експлуатації та/або передачі об'єкта лізингу.

Відповідно до п. 6.1 умов договору для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач виплачуватиме лізингодавцю лізингові платежі у відповідності до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, що являє собою невід'ємну частину договору, та інших положень договору. Щомісячний лізинговий платіж включає в себе: суму, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу; проценти; комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуванням, що підлягають сплаті (включаючи, окрім іншого, витрати на ремонт об'єкта лізингу, реєстраційні платежі, які передбачені або прямо пов'язані з договором).

Згідно з п. 6.3 умов договору лізингові платежі, що підлягають виплаті за договором на користь лізингодавця, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання лізингодавцем очікуваної станом на дату виконання договору суми на основі діючого курсу обміну доларів США, встановленого Національним Банком України або українським комерційним банком (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншого банку), яке буде обрано за рішенням лізингодавця станом на дату, коли кожен платіж підлягає сплаті. З цією метою лізингові платежі, страхові премії, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені договором, розраховуються в доларах США на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.

Відповідно до п. 6.5 умов договору лізингу щомісячний платіж здійснюється на рахунок, зазначений лізиногодавцем, не пізніше дати, вказаної у плані відшкодування.

Пунктом 12.2 умов лізингу визначено, що строк лізингу починається з дати підписання акту приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу.

Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів сторони погодили графік та суму сплати лізингових платежів ТОВ "Креткорм", останнім днем внесення яких є 15.01.2017 р.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Креткорм" (лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранголі" (поручитель) був укладений договір поруки в межах договору фінансового лізингу 00003546 від 13.01.2012 р., відповідно до якого поручитель несе солідарну відповідальність за виконання зобов'язань лізингоодержувача на підставі або у зв'язку з цим договором про фінансовий лізинг та його додатками.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору фінансового лізингу ТОВ "Порше Лізинг Україна" передало лізингоодержувачу - ТОВ "Креткорм" об'єкт лізингу, а саме - автомобіль VW Jetta 2,0 I TDI, 2011 року виробництва, шасі №WVWZZZ16ZBW114640, про що свідчить акт прийому-передачі від 23.01.2012 р., внаслідок чого у відповідача-1 виник обов'язок сплачувати лізингові платежі.

Разом з тим, відповідач-1 - ТОВ "Креткорм" неналежним чином виконало свої зобов'язання за договором фінансового лізингу, а саме: за період з березня 2014 р. по жовтень 2014 р. лізингові платежі у загальній сумі 63 035,84 грн. не сплатило, про що свідчать рахунки-фактури № 00184464 від 03.03.2014 р., № 00191938 від 01.04.2014 р., № 00198596 від 05.05.2014 р., № 00204457 від 03.06.2014 р., № 00211305 від 02.07.2014 р., № 00217740 від 04.08.2014 р., № 00223814 від 04.09.2014 р., № 00229926 від 01.10.2014 р. Таким чином, у відповідача-1 виникла заборгованість у сумі 63 035,84 грн.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки на підставі п. 2 ст. 554 ЦК України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов договору лізингу, лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір та повернути об'єкт лізингу у разі, якщо лізингоодержувач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів (п. 12.6.1).

Пунктом 12.8 умов договору лізингу узгоджено, що після розірвання договору лізингодавець має право негайно скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів незалежно від дати їхньої сплати.

Відповідно до п. 12.9 умов договору лізингу у разі дострокового припинення договору з боку лізингодавця, лізингоодержувач зобов'язувався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу лізингодавця впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання вимоги лізингодавця про таке повернення.

У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12 умов лізингу, договір припиняється на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13 умов лізингу).

Судом встановлено, що 03.10.2014 р. позивач звернувся до відповідачів-1, 2 з вимогами про сплату заборгованості у сумі 63 022,06 грн. та нарахованих на цю суму штрафних санкцій. У цих же вимогах позивач повідомив відповідачів про припинення договору фінансового лізингу та повернення йому об'єкта лізингу. Зазначені вимоги були отримані відповідачами 10.10.2014 р. та 14.10.2014 р. відповідно, але заборгованість по лізингових платежах залишилась несплаченою.

15.10.2014 р. ТОВ "Креткорм" повернув позивачу об'єкт оренди, про що був складений відповідний акт прийому-передачі.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та на той факт, що договір фінансового лізингу припинив свою дію, а відповідачі не виконали свого зобов'язання по сплаті лізингових платежів за період з березня 2014 р. по жовтень 2014 р., суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення основної заборгованості за договором фінансового лізингу № 00003546 від 13.01.2012 р. у сумі 63 035,84 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що припинення договору фінансового лізингу № 00003546 від 13.01.2012 р. не свідчить про припинення поруки у відповідача-2 - ТОВ "Ранголі", оскільки з припиненням правочину зобов'язання лізингоодержувача - ТОВ «Креткорм» не є припиненими.

Доводи відповідача-2 - ТОВ "Ранголі" про те, що виставлені позивачем рахунки-фактури на сплату лізингових платежів не можуть вважатись належними доказами розміру заборгованості, оскільки не містять посилання на курс долара до гривні, суд не приймає та зазначає, що відповідно до п. 6.3 умов договору усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, чинним на дату виставлення рахунку, встановленим українським комерційним банком, який буде обрано за рішенням позивача ПАТ «КІБ Креді Агріколь»). що застосовуватиметься до еквівалентів в доларах США.

Лізингові платежі, що підлягають виплаті за договором на користь лізингодавця, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання лізингодавцем очікуваної станом на дату виконання договору суми на основі діючого курсу обміну доларів США, встановленого Національним Банком України або українським комерційним банком (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншого банку), який буде обрано за рішенням лізингодавця станом на дату, коли кожен платіж підлягає сплаті. З цією метою лізингові платежі, страхові премії, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені договором, розраховуються в доларах США на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.

Отже, рахунки, які направлялись позивачем відповідачу-1, не повинні відображати обмінний курс банку на момент виставлення рахунку, адже вони складаються виключно у гривні та сторони домовились, що лізингові платежі відображають справедливу вартість об'єкта лізингу.

Також, як встановлено судом, розрахунок лізингових платежів здійснювався за курсом долара США до гривні встановленого ПАТ «КІБ Креді Агріколь», який є загальновідомим.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 4 799,49 грн. за період з 15.03.2014 р. по 07.04.2015 р. та штраф у сумі 4 333,27 грн.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2.1 договору у випадку прострочення сплати платежу, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 10% річних від вчасно не сплаченої суми за кожен день прострочення до моменту виплати.

При цьому суд зазначає, що нарахування суми пені здійснюється на наступний день з дати настання строку сплати лізингових платежів.

Провівши перерахунок заявленої позивачем суми пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 4 799,49 грн. за період з 16.03.2014 р. по 07.04.2015 р., тобто у тій сумі, яку просить позивач.

Що стосується заявленого до стягнення штрафу у сумі 4 333,27 грн., нарахованого на підставі п. 8.2.2 умов договору, суд зазначає, що нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 8.2.2 договору у випадку прострочення сплати лізингових платежів лізингоодержувач сплачує штрафи за вимоги щодо сплати, надіслані лізиноодержувачем (нагадування про несплату): еквівалент 15 євро за першу вимогу, 20 євро за другу вимогу та 25 євро за третю вимогу.

За твердженнями позивача, ним було направлено на адресу лізингоодержувача - ТОВ «Креткорм» десять нагадувань про несплату лізингових платежів, а саме - 07.04.2014 р., 17.04.2014 р., 05.05.2014 р., 19.05.2014 р., 17.07.2014 р., 04.08.2014 р., 15.08.2014 р., 04.09.2014 р., 17.09.2014 р. та 03.10.2014 р., у зв'язку з чим позивачем було нараховано штраф у сумі 4 333,27 грн.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів направлення на адресу відповідача-1 вказаних нагадувань, при цьому умовами договору передбачено нарахування штрафу тільки за три направлені вимоги, а не як вважає позивач, за кожну направлену ним вимогу, у зв'язку з чим застосування штрафу до більшої кількості вимог суперечить умовам договору, а значить у суду відстутні підстави для задоволення вимог про стягнення штрафу у сумі 4 333,27 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 15 204,63 грн. та 3 % річних у сумі 1 439,84 грн. за період з 15.03.2014 р. по 07.04.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд зазначає, що нарахування суми матеріальних втрат здійснюється на наступний день з дати настання строку сплати лізингових платежів, а оскільки рахунки на оплату лізингових платежів виставлялись у національній валюті (гривні), то нарахування матеріальних втрат також здійснюється у гривні відповідно до п. 8.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги є обгрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 15 204,63 грн. та 3 % річних у сумі 1 434,67 грн. за період з 16.03.2014 р. по 07.04.2015 р., тобто у менішій сумі, ніж зазявлено позивачем

Щодо нарахованих позивачем збитків у сумі 6 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відповідно до п. 8.2.3 договору лізингоодержувач зобов'язаний у випадку прострочення сплати заборгованості компенсувати лізингоодержувачу витрати, в тому числі, на винагороду юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/сплачені з метою відшкодування заборгованості.

У якості понесених збитків позивач визначив витрати, понесені ним для оплати винагороди юристам, на підтвердження чого надав договір про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 р., укладений між ТОВ "Порше лізинг Україна" (замовник) та ТОВ "Юридична фірма Вернер і Партнери" (виконавець), відповідно до якого виконавець надає юридичні послуги, які полягають у консультуванні, підготовці процесуальних документів та участі у судових засіданнях стосовно справи про стягнення всіх належних платежів з ТОВ «Креткорм» відповідно до договору фінансового лізингу № 00003546 від 13.01.2012 р.

Сторони домовились, що на стадії провадження по справі в суді першої інстанції вартість послуг виконавця складає 5 000,00 грн. (п. 2.3 умов лізингу).

На виконання вказаного договору ТОВ "Юридична фірма Вернер і Партнери" надало позивачу юридично-консультативні послуги, що стосуються стягнення заборгованості з ТОВ «Креткорм» за договором фінансового лізингу № 00003546 від 13.01.2012 р. у сумі 5 000,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 87 від 24.03.2015 р. та актом наданих послуг № 88 від 24.03.2015 р.

Разом з цим, до суми послуг (5 000,00 грн.) позивач додав суму податку на додану вартість у розмірі 1 000,00 грн., яку суд відхиляє, оскільки відповідно до ст.ст. 185, 186 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, тощо.

Таким чином, оскільки позивачем заявлені до стягнення саме витрати, понесені ним в якості сплати винагороди за юридичні послуги, а не вартість самих послуг, то у останнього відсутні підстави для збільшення суми витрат на розмір податку на додану вартість, а тому позовні вимоги в частині стягнення збитків підлягають частковому задоволенню - у сумі 5 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини у справі, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню.

Розглядаючи зустрічну позовну заяву про визнання договору поруки припиненим за договором фінансового лізингу № 00003546 від 13.01.2012 р. на підставі частини 4 ст. 559 ЦК України, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, законодавець передбачив додаткові підстави припинення поруки, а саме - правила обмежувальних строків (шестимісячного), які вступають в дію, відповідно, лише у разі, якщо договором поруки не встановлено строк дії поруки, а основним договором не визначено строк виконання основного зобов'язання.

За твердженням відповідача-2 - ТОВ «Ранголі» контрагентами у договорі поруки не визначено строку її дії, а, отже, остання припиняється з урахуванням приписів ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України у зв'язку з тим, що позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не звернувся до поручителя.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" порука припиняється на підставі ч. 4 статті 559 ЦК, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п. 3 договору (умови поруки) поручитель у повному обсязі відшкодовує всі платежі, що підлягають сплаті відповідно до контракту протягом 10 робочих днів з моменту отримання відповідного письмового повідомлення від ТОВ "Порше Лізинг Україна".

Як вже було встановлено судом, 03.10.2014 р. позивачем на адресу ТОВ «Ранголі» було надіслано вимогу про оплату заборгованості за договором фінансового лізингу, яку останній отримав 14.10.2014 р., про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення.

Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази невиконання відповідачем своїх зобов'язань у період з березня 2014 р. по жовтень 2014 р., а також докази направлення ТОВ «Порше лізинг Україна» вимоги про погашення заборгованості на адресу поручителя та отримання її останнім, суд дійшов висновку, що порука відповідача-2 не припинилась.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлені обставин у справі, суд приходить до висновку, що порука у спірних правовідносинах не є припиненою, а відтак - зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креткорм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі" про стягнення 94 813,07 грн. задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Креткорм" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13 Б, офіс 305, ідентифікаційний код 32556336), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі" (08324, Київська обл., Бориспільський район, село Гора, вул. Центральна, 21, офіс 10, ідентифікаційний код 35866777 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект П. Тичини, 1 В, офіс «В», ідентифікаційний код 35571472) основну заборгованість у сумі 63 035 (шістдесят три тисячі тридцять п'ять) грн. 84 коп., збитки у сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., пеню у сумі 4 799 (чотири тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 49 коп., інфляційні втрати у сумі 15 204 (п'ятнадять тисяч двісті чотири) грн. 63 коп., 3 % річних у сумі 1 434 (одну тисячу чотириста тридцять чотири) грн. 67 коп.

У решті первісних позовних вимог - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Креткорм" про визнання договору поруки припиненим відмовити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Креткорм" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13 Б, офіс 305, ідентифікаційний код 32556336), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі" (08324, Київська обл., Бориспільський район, село Гора, вул. Центральна, 21, офіс 10, ідентифікаційний код 35866777 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект П. Тичини, 1 В, офіс «В», ідентифікаційний код 35571472) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 789 (одну тисячу сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 49 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 10 серпня 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 17 серпня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна