Рішення

від 12.08.2015 по справі 910/16615/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015Справа № 910/16615/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні при секретарі Змієвській Т.П. справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ТИТАНО-МАГНІЄВИЙ КОМБІНАТ» до товариства з обмеженою відповідальністю «АМІД-С» про стягнення 30000,00 грн, за участю представників:

від позивача - Дерев’янко О.В. (довіреність від 08.01.2015 № 1);

від відповідача - не з'явилися,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року до Господарського суду міста Києва звернулося ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ТИТАНО-МАГНІЄВИЙ КОМБІНАТ» з позовом до ТОВ «АМІД-С», яким заявлено позовну вимогу про стягнення з останнього суми попередньої оплати в розмірі 30000,00 грн.

Позов мотивований тим, що товар, який позивач попередньо оплатив, відповідач не поставив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2015 прийнято позов ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ТИТАНО-МАГНІЄВИЙ КОМБІНАТ» та порушено провадження у справі № 910/16615/15, а її розгляд призначено на 22 липня 2015 року.

Ухвалою від 22.07.2015 було повернуто зустрічну позовну заяву ТОВ «АМІД-С» до ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ТИТАНО-МАГНІЄВИЙ КОМБІНАТ» про визнання зобов'язання частково виконаними в порядку, передбаченому пунктами 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 22.07.2015 розгляд справи відкладено на 12 серпня 2015 року.

Після судового засідання 22 липня 2015 року до господарського суду надійшла заява представника ТОВ «АМІД-С» від 22.07.2015 про відкладення розгляду справи, надання справи для ознайомлення та фіксацію судового процесу технічними засобами. Відповідач вказану заяву мотивує тим, що його представник не встиг ознайомитися з матеріалами справи до початку судового засідання, а також 22 липня 2015 року перебуватиме у іншому судовому процесі.

Суд відзначає, що до судового засідання у даній справі, призначеного судом на 12 серпня 2015 року, до господарського суду надійшла заява представника відповідача від 11.08.2015 про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що представник відповідача знов не встиг ознайомитися із матеріалами справи до початку засідання. Також представник відповідач у своїй заяві стверджує, що бухгалтер ТОВ «АМІД-С» знаходиться у відпустці, що унеможливлює надання вірного розрахунку по відносинам між сторонами спору станом на 11 серпня 2015 року.

Відповідно, у судове засідання 12 серпня 2015 року представник відповідача не з'явився.

Також судом встановлено, що відповідач своїм правом, передбаченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав, а тому відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд у судовому засіданні 12 серпня 2015 року заяву представника відповідача від 11.08.2015 у частині відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору відхилив, з тих підстав, що керівник ТОВ «АМІД-С» не позбавлений права представляти інтереси товариства у судовому засіданні та надавати суду відповідні письмові пояснення по суті спору.

Також суд з приводу поданих відповідачем заяв від 22.07.2015 та від 11.08.2015 відзначає таке. Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Враховуючи наведене, суд заяви відповідача у частині відкладення розгляду справи розцінює як зловживання ТОВ «АМІД-С» своїми процесуальними правами, оскільки такі прохання не містять жодної обґрунтованої підстави для їх задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність обставин, які б позбавляли суд можливості вирішити спір у даній справі по суті.

Крім того, представником позивача у судовому засіданні 12 серпня 2015 року надано суду заяву, до якої додано виписку з поточного рахунку позивача, яка свідчить про часткове погашення відповідачем заборгованості до порушення провадження у даній справі.

В судовому засіданні 12 серпня 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважного представника позивача, судом встановлено таке.

Відповідачем, як продавцем, виставлено позивачеві, як покупцеві, рахунок від 02.09.2014 № 254 на оплату товару «Розчинник Р-4» в кількості 1950 кг загальною вартістю 51480,00 грн.

Позивач оплатив рахунок відповідача платіжним дорученням від 11.09.2014 № 20568 на суму 51480,00 грн. (вказані документи містяться у матеріалах справи у вигляді засвідчених копій)

Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 ЦК визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 ЦК та частиною 2 статті 180 ГК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт оплати позивачем виставленого відповідачем рахунку свідчить про укладення сторонами спору договору у спрощений спосіб, тобто позивачем зі свого боку підтверджено товар, який наведено у рахунку, і прийнято до виконання шляхом оплати рахунку (далі - договір).

Згідно зі статтями 11, 509 ЦК договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК).

Статтею 655 ЦК передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Однак, як стверджує позивач, відповідач своє зобов'язання за договором, яке полягає у поставці товару, порушив. У зв'язку із тим, що товар поставлено не було, відповідач повернув позивачеві попередню оплату частково у сумі 21480,00 грн.

Судом встановлено, що позивач 13 травня 2015 року надіслав відповідачеві лист від 13.05.2015 № 25-17/966, у відповідності до якого вимагав від відповідача повернення залишку суми попередньої оплати у розмірі 30000,00 грн. Дану вимогу відповідач отримав 15 травня 2015 року, що підтверджується повідомленням поштового зв'язку про вручення відправлення, засвідчена копія якого міститься у матеріалах справи.

Спір між сторонами судового процесу, як стверджує позивач, виник внаслідок невиконання відповідачем вимоги позивача щодо повернення грошових коштів в сумі 30000,00 грн.

Таким чином, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача залишку суми попередньої оплати.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи з наведеної норми права і обставин справи, відповідач був зобов'язаний повернути позивачеві залишок попередньої оплати товару у повному обсязі у термін до 22 травня 2015 року, включно.

Судом встановлено, що до порушення провадження у даній справі відповідач 25 червня 2015 року повернув позивачеві суму попередньої оплати частково у розмірі 2000,00 грн, що підтверджується випискою з поточного рахунку позивача, копія якої міститься у матеріалах справи.

Зі змісту п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вбачається, що якщо предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Виходячи з вищенаведеного, суд відмовляє у задоволенні позову у частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 2000,00 грн.

Таким чином, залишок боргу відповідача перед позивачем складає 28000,00 грн.

Суд відзначає, що жодного підтвердження щодо факту поставки відповідачем позивачеві товару на суму 28000,00 грн або повернення останньому вказаної суми, сторонами спору суду не надано.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК).

Підсумовуючи сукупність фактичних обставин справи та приписи статті 693 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати є правомірною, оскільки факт перерахування грошових коштів на користь відповідача у рахунок оплати товару та факт порушення відповідачем зобов'язань з поставки такого товару позивачем належним чином доведено, і у той же час відповідачем належним чином не спростовано. Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню частково у сумі 28000,00 грн.

Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню частково, за приписами ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АМІД-С» (02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 61, корпус 57; ідентифікаційний код 36356582, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ТИТАНО-МАГНІЄВИЙ КОМБІНАТ» (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18; ідентифікаційний код 38983006, на будь-який його рахунок, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) суму попередньої оплати товару в розмірі 28000,00 (двадцять вісім тисяч) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1705,20 (одна тисяча сімсот п'ять) грн 20 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17 серпня 2015 року.

Суддя Я.А. Карабань