Рішення

від 11.08.2015 по справі 911/2469/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. Справа № 911/2469/15

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «óконВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ» про стягнення суми,

За участю представників сторін :

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_1 (дов. №478/03-УРБ-15 від 29.06.2015);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Упровадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «óконВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ» про стягнення гарантійного платежу у розмірі 36 063,00 грн., пені у розмірі 3 613,22 грн., втрат від інфляції у розмірі 17 238,11 грн. та 3 % річних у розмірі 1 070,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не було повернуто гарантійний платіж відповідно до протоколу розбіжностей до Договору суборенди нежитлового приміщення №491-3 від 25.06.2013.

Ухвалою від 17.06.2015 було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.08.2015.

У судовому засіданні 04.08.2015 суд заслухав пояснення представників сторін та оголосив перерву до 11.08.2015, про що сторони були повідомлені у судовому засіданні.

10.08.2015 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання від позивача про збільшення позовних вимог в частині 3% річних та втрат від інфляції. Вказана заява прийнята судом, тож позовні вимоги розглядаються в останній редакції.

У судовому 11.08.2015 суд заслухав пояснення представника відповідача. Позивач у судове засідання не заявився про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

У судовому засіданні 11.08.2015 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

25.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «óконВ» (суборендар) укладено договір суборенди частини нежитлового приміщення №491-3 (далі Договір), який міститься в матеріалах справи.

25.06.2013 сторонами був підписаний протокол розбіжностей до договору суборенди частини нежитлового приміщення №491-3 від 25.06.2013, а відтак вказаний договір розглядається судом у кінцевій редакції.

Відповідно п.1.1. Договору орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове користування, частину нежитлового приміщення площею 801,4 кв.м. у торговельному об'єкті орендаря згідно із доданою схемою, розташованою за адресою: м. Хмельницький, вул. Зарячанська, 34, а також устаткування, позначене в акті приймання - передачі (далі об'єкт суборенди), з метою організації експозиційної виставки меблевих виробів та супровідних товарів, що є власністю, чи знаходяться у користуванні суборендаря та/або торгівлі товарами (роботами, послугами), що є власністю суборендаря та вказані в Додатку 2 до даного договору.

У розділі 3 Договору сторони узгодили плату за суборенду та порядок розрахунків.

Загальна плата за суборенду за Договором складає 36 063,00 грн.у т.ч. ПДВ за один календарний місяць суборенди (п.3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.7. Договору перший платіж за суборенду у розмірі, який дорівнює сумі місячної плати за суборенду згідно п. 3.1. Договору (включаючи суборендну ставку та експлуатаційні платежі), здійснюється протягом десяти банківських днів від дня укладання цього Договору.

Згідно п.8.1. Договору сторони встановили, що одночасно з оплатою першого платежу за суборенду (п.3.7 Договору) суборендарем вноситься платіж, який дорівнює сумі місячної плати за суборенду згідно п.3.1. Договору (включаючи суборендну ставку та експлуатаційні платежі), який є засобом забезпечення зобов'язань суборендаря за даним Договором щодо належного та своєчасного повернення об'єкту суборенди орендарю (надалі гарантійний платіж), а також щодо належного стану об'єкта суборенди на момент його повернення орендарю. Якщо суборендар виконає належним чином свої обов'язки за даним Договором, гарантійний платіж повертається йому протягом 10 банківських днів з дня отримання Орендарем письмового звернення від суборендаря, але в будь-якому випадку не раніше проведення між сторонами звіряння взаєморозрахунків та підписання відповідного акту. Якщо суборендар буде порушувати свої обов'язки за даним Договором, та/або об'єкт суборенди на момент повернення буде перебувати в належному стані та/або Суборендар прострочив повернення об'єкта суборенди орендарю та/або у разі дострокового розірвання Договору суборендарем, гарантійний платіж йому не повертається.

Актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 25.06.2013 передано майно в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «óконВ» .

У свою чергу, виконуючи умови Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «óконВ» сплатило гарантій платіж у встановленому розмірі, що підтверджується копією виписки по рахунку 26001000132538 від 09.07.2013.

Строк дії договору погоджено п. 2.1., відповідно до якого Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку суборенди. Строк суборенди починається з дати підписання акту приймання - передачі об'єкта суборенди в користування суборендареві, який є невід'ємною частиною даного Договору , та закінчується « 31» травня 2014 року, який є останнім днем користування об'єктом суборенди.

31.05.2014 суборендар повернув, а орендар прийняв частину нежитлового приміщення за Договором, про що був складений акт прийому-передачі.

Сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «óконВ» станом на 30.06.2014 складає 36 063,00 грн.

Претензією №912/09 від 05.08.2014 орендар вимагав від суборендаря у семиденний строк з дня отримання претензії сплатити наявну заборгованість за Договором по суборендній платі з урахуванням штрафних санкцій та звернуто увагу, що у випадку невиконання зобов'язань орендар буде змушений звернутись до суду.

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ» не було враховано сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «óконВ» гарантійний платіж, відповідно до п.8.1. Договору.

Вказані обставини були встановлені в рішенні господарського суду Хмельницької області від 29.12.2014 та в постанові Рівенького апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі №924/1653/14 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «óконВ» про стягнення суборендної плати в розмірі 72 867,50 грн, 3% річних к розмірі 922,32 грн., пеню в розмірі 7135,03 грн., 10% штрафу в розмірі 2564,48 грн.; за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «óконВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ» про стягнення 48 216,31 грн. заборгованості, 673,71 грн. - 3% річних, 3 675,32 грн. інфляційних втрат; 5 265,48 грн. пені

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, суд встановив наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України , договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України , зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України , до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України , за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено господарським судом Київської області та Рівенським апеляційним господарським судом Товариство з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ» не зараховувало та не мало правових підстав для зарахування гарантійного платежу з метою погашення заборгованості по суборендній платі, позаяк таке зарахування умовами договору не передбачене в силу правової природи вказаного платежу.

Вбачається, що після закінчення дії Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «óконВ» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ» направило претензію вих. №28 від 19.05.2015, в якій просить повернути гарантійний платіж, з врахуванням штрафних санкцій, у семиденний строк з дня отримання даної претензії.

23.05.2015 відповідачем отримана вказана претензія, що підтверджується рекомендованим повідомленням, копія якого міститься в матеріалах справи.

Протягом семи днів відповідач не виконав зобов'язання, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, оскільки стверджує, що позивачем належним чином не виконувалися умови Договору щодо суборендної плати за Договором та посилається на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.12.2014 у справі №924/1653/14, яким встановлено факт порушення Товариства з обмеженою відповідальністю «óконВ» зобов'язань за Договором суборенди, а відтак вважає, що гарантійний платіж не підлягає поверненню.

Проте, заперечення відповідача не беруться судом до уваги, позаяк пунктом 8.1. Договору визначено, що гарантійний платіж за Договором є засобом забезпечення зобов'язань суборендаря щодо належного та своєчасного повернення об'єкту суборенди, а також щодо належного стану об'єкта суборенди на момент його повернення орендарю. Якщо суборендар буде порушувати свої обов'язки за Договором, та/або об'єкт суборенди в момент повернення буде перебувати в неналежному стані та/або суборендар прострочив повернення об'єкта суборенди орендарю та/або у разі дострокового розірвання Договору суборендарем, гарантійний платіж не повертається.

З комплексного аналізу положень п. 8.1. Договору, зокрема, визначення гарантійного платежу вбачається, що неповернення гарантійного платежу можливе лише у випадку, якщо суборендар буде порушувати обов'язок щодо належного та своєчасного повернення об'єкту суборенди, а також щодо належного стану об'єкта суборенди на момент його повернення орендарю, тоді як порушення строків сплати орендної плати до вказаних наслідків не призводить.

Як вбачається з матеріалів справи об'єкт суборенди було повернуто вчасно та в належному стані, що підтверджується підписаним з обох сторін акту приймання-передачі об'єкта суборенди від 31.05.2014, як то передбачено пунктом 2.1. Договору, а також претензій щодо неналежного стану об'єкта суборенди від Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ» позивачу не надходило.

Відтак, правові підстави для неповернення гарантійного платежу у відповідача відсутні.

У свою чергу, позивач просить стягнути з відповідача гарантійний платіж в розмірі 36 063,00 грн., пеню в розмірі 3 613,22 грн., втрат від інфляції в розмірі 17 238,11 грн. та 3 % річних у розмірі 1 070,03 грн.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, вимога щодо повернення гарантійного платежу у розмірі 36 063,00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 3 613,22 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (чч.1- 2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.1. Договору пеня стягується у випадку несвоєчасного перерахування суборендарем сум , зазначених у ст. 3 та ст. 8 Договору.

Вбачається, що у Договорі передбачені випадки стягнення пені лише з суборендаря за несвоєчасне перерахування сум, зазначених у ст. 3 та ст. 8 Договору та жодним чином не врегульоване питання нарахування пені за несвоєчасне повернення гарантійного платежу, відповідачем, а відтак вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 3 613,22 грн. задоволенню не підлягає.

Що стосується заявлених втрат від інфляції та 3% річних, то суд, перевіривши розрахунок втрат від інфляції та 3 % річних встановив, що останній є арифметично невірним, позаяк позивач невірно визначив період нарахування штрафних санкцій.

Так, згідно приписів п.8.1 Договору гарантійний платіж повертається суборендарю протягом 10 банківських днів з дня отримання орендарем письмового звернення від суборендаря.

Судом встановлено, що претензію про повернення гарантійного платежу відповідач отримав лише 23.05.2015, отже нарахування втрат від інфляцій та 3% річних починається після спливу 10 банківських днів, тобто з 06.06.2015.

Суд, здійснивши власний розрахунок, встановив, що вимоги позивача щодо стягнення втрат від інфляції підлягають задоволенню лише за червень 2015 у розмірі 216,38 грн. а щодо стягнення 3 % річних, то останні можуть бути задоволені лише за період з 06.06.2015 - 11.08.2015 у розмірі 198,59 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ» (код ЄДРПОУ 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «óконВ» (код ЄДРПОУ 22774191) 36 063,00 грн. гарантійного платежу, 216,38 грн. втрат від інфляції, 198,59 грн. 3 % річних, а також 1 827,00 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 17.08.2015.

Суддя А.Ф. Черногуз