Ухвала

від 15.09.2009 по справі 3/123

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/123

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"15" вересня 2009 р.                                                                            Справа  № 3/123

За позовом  Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

до відповідача Колективного малого підприємства «Софія»

про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення шляхом виселення

Суддя Мамченко Ю.А.

За участю представників сторін :

від позивача –представник Гарник О.В. (довіреність №08-1 від 12.01.2009 року)

від відповідача –представник Твердий М.К. (довіреність №35/1 від 26.01.2009 року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради  звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Колективного малого підприємства «Софія», в якому просить зобов'язати відповідача звільнити нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, буд.61 шляхом виселення з займаного приміщення. Як на підставу позовних вимог позивач посилається на наступне: між Управлінням комунальною власністю міста та Колективним малим підприємством «Софія»24.07.2006 року був укладений договір оренди нежитлового приміщення за адресою вул.Соборна, 61. Пунктом 2.1 вказаного договору строк дії договору оренди встановлювався з 21.07.2006 року по 21.06.2007 року. У п.2.2 зазначено, що при відсутності заяви однією із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку, він вважається продовжений на той самий строк і на тих же самих умовах, які були передбачені договором. 29.07.2009 управлінням комунальною власністю відповідачу було надіслано повідомлення за №08-478 про припинення з 23.07.2009 року договору оренди від 24.07.2006 року та про зобов'язання передачу нежитлового приміщення від бувшого орендаря позивачу. Проте відповідач проігнорував законну вимогу позивача: приміщення у вказаний час не передав, про що був складений акт №50 від 10.08.2009, в якому зазначено, що уповноважені представники бувшого орендаря передати приміщення відмовились.

15.09.2009 року через канцелярію суду Управлінням комунальною власністю подано Заяву про зміну підстав позову, яка містить підпис відповідача про отримання копії заяви.  У заяві про зміну підстав позову позивач, як на підставу позовних вимог посилається на наступне: на виконання рішення Рівненської міської ради від 12.06.2008 року №1595, управління комунальною власністю проводило роботу по приватизації нежитлового приміщення за адресою в м.Рівне, вул.Соборна, 61 загальною площею 143,7 кв.м. шляхом викупу. 29.09.2008 року між Управлінням комунальною власністю та КМП «Софія»був укладений договір купівлі-продажу спірного приміщення. Процес приватизації регулюється Законами України «Про Державну програму приватизації», «Про приватизацію державного майна»та «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та вважається завершеним з моменту переходу до покупця права власності на об'єкт приватизації.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації, тобто право власності переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації, після чого сторонами підписується акт приймання-передачі майна. Таким чином, хоча правові підстави (як встановлено рішенням господарського суду Рівненської області від 16.02.2009 року у справі № 14/2 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 року щодо розміру сплачених коштів) для реєстрації права власності у відповідача були відсутні, він зареєстрував його в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.02.2009 року у справі № 14/2 договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) за адресою м. Рівне, вул. Соборна, 61 розірвано. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 року рішення господарського суду Рівненської області від 16.02.2009 року по справі № 14/2 залишено без змін. Таким чином останнє набрало законної сили, договір купівлі-продажу розірвано, підстави для виникнення права власності у відповідача відсутні, реєстрація права власності відповідно підлягає скасуванню, про що 07.08.2009 року внесено реєстраційний запис до Державного реєстру правочинів.

19.08.2009  року позивачу виданий витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно якого нежитлові приміщення за адресою м.Рівне, вул.Соборна, 61 належать до власності територіальної громади м.Рівного в особі Рівненської міської ради. Таким чином, договір оренди нежитлового приміщення припинений, право власності на нерухоме майно відповідачу не належить, підстави для перебування в нежитловому приміщенні відсутні.

29.07.2009 року управлінням комунальною власністю відповідачу було надіслано повідомлення за № 08-478 з вимогою про передачу нежитлового приміщення нам 10.08.2009 року о 11 год. Відповідач повідомлення отримав, але проігнорував законну вимогу позивач: приміщення у вказаний час не передав, про що був складений акт №50 від 10.08.2009 року, в якому зазначено, що уповноважені представники відповідача передати приміщення відмовились.

Отже, на думку позивача, на даний час відповідач безпідставно займає приміщення та відмовляється передати його позивачу.

Відповідно до положень ст.22 Господарського процесуального кодексу України заява про зміну підстав позовних вимог прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну підстав позову.

Відповідач в письмовому відзиві на позов та в судовому засіданні, проти позовних вимог заперечив, мотивуючи наступним: КМП «Софія»є підприємством побутового обслуговування населення. Як орендар комунального майна (приміщення перукарні по вул.Соборній, 61 у м.Рівне), що здійснив його невід'ємні поліпшення такого майна  у розмірі   понад 24%, КМП «Софія»отримало, відповідно до вимог ст.25 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», а також «приватизаційного»законодавства, право на приватизацію (викуп) цього майна, яке здійснило 29 вересня 2008 року укладенням відповідного договору. На підставі цього договору у січні 2009 року було зареєстроване право власності КМП «Софія»на приміщення.

У  зв'язку із невиконанням  КМП «Софія»умов договору - не внесення платежів за об'єкт приватизації у повному обсязі та у встановлений строк - рішенням суду, залишеним в силі апеляційним судом 23 червня 2009 року, договір розірвано.

Оскільки рішенням про розірвання договору правові наслідки не були застосовані, то КМП «Софія»подало позов про їх застосування, спір не вирішений.

Відповідач також зазначив, що приміщення, яке позивач вимагає повернути, як предмет оренди, перебуває на момент розгляду справи у власності КМП «Софія», а договір його оренди є  припиненим із 29.09.2008 року, тобто дати укладення договору купівлі-продажу, відтак вважає, що  у  позивача відсутнє право власності на приміщення. Окрім того, в разі виникнення такого права, необхідність передачі  приміщення позивачу для проведення аукціону відсутня, оскільки розірвання договору купівлі-продажу цього приміщення не позбавляє КМП «Софія»права, передбаченого ст.25 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»викупу із аукціону.

Відповідач зазначає, що провадження у справі має бути припиненим на підставі   п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін,  вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

24.07.2006 року між Управлінням комунальною власністю міста Рівне (далі –Орендодавець) та Колективним малим підприємством «Софія»(далі –Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення, згідно з умовами якого, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, буд.61, загальною площею 143,7 кв.м. для розміщення перукарні, яке перебуває на балансі управління комунальною власністю.

Відповідно до п.1.2. Договору орендар вступає у платне користування майном в строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання договору та акту прийому-передачі майна.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2. Договору строк договору оренди встановлюється з 21.07.2006 року по 21.07.2007 року. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий строк і на тих же самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням Рівненської міської ради №1595 від 12.06.2008 року, на підставі поданої КМП «Софія»заяви, затверджено перелік об'єктів комунальної власності (окремого індивідуально визначеного майна), що підлягають приватизації шляхом викупу орендарями; при цьому в переліку зазначено, що приватизації підлягає нежитлове приміщення розташоване на першому поверсі чотириповерхового цегляного будинку за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, буд.61.        

29.09.2008 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та Колективним малим підприємством «Софія»укладено Договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення), що підлягає приватизації згідно викупу (надалі - Договір купівлі-продажу), зареєстрований в державному реєстрі за №2001; згідно з умовами якого позивач продав, а відповідач купив нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі чотириповерхового цегляного житлового будинку, загальною площею 143,7 кв.м. за адресою м.Рівне, вул. Соборна, 61.

За умовами ч.4 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного майна», відчудження майна, що є в комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Статтею 27 Закону України «Про приватизацію державного майна»та статтею 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»передбачено укладення між продавцем і покупцем договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. Ці угоди як окрема юридична категорія угод мають назву "угоди приватизації" (стаття 27 Закону) і є особливими договорами купівлі-продажу державного майна, на які поширюються також відповідні норми цивільного законодавства про угоди, якщо інше не випливає із законодавства про приватизацію.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації   юридичної   особи,  яка була орендарем або орендодавцем.

Приписами частини 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів статті 759 Цивільного кодексу України договором оренди визнається договір, за умовами якого одна сторона, орендодавець, передає іншій стороні, орендарю, за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Дана норма кореспондується із статтею 283 Господарського кодексу України якою визначено, що за договором оренди одна сторона, орендодавець, передає другій стороні орендареві за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення або цілісний майновий комплекс, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості.

Відповідно пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Приписами статті 289 Господарського кодексу України, передбачено, що орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Статтею 291 Господарського кодексу України встановлені умови та підстави припинення договору оренди, зокрема, договір оренди припиняється у разі викупу (приватизації) об'єкта оренди. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Статтею 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що договір оренди припиняється у разі приватизації об'єкта оренди орендарем.

З матеріалів справи вбачається, що об'єкт оренди за Договором оренди від 24.07.2006 року було приватизовано відповідачем на підставі приписів статті 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизація)»шляхом викупу. Відтак суд прийшов до висновку, що орендні правовідносини між позивачем та відповідачем, пов'язані з дією Договору оренди від 24.07.2006 року, були припинені з моменту укладання Договору купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна (нежитлового приміщення), що підлягає приватизації шляхом викупу від 09.09.2008 року, що передбачає продаж об'єкта оренди за участю орендаря, а не з моменту переходу права власності на об'єкт оренди за договором відчуження.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.02.2009 року у справі №14/2 договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) за адресою м.Рівне, вул.Соборна, 61 розірвано. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 року рішення господарського суду Рівненської області від 16.02.2009 року по справі № 14/2 залишено без змін.

Відповідно до положень ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Відтак, правовідносини між Управлінням комунальною власністю та Колективним малим підприємством «Софія»за Договором купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна (нежитлового приміщення), що підлягає приватизації шляхом викупу від 29.09.2008 року тривали з моменту укладення Договору купівлі-продажу та припинились в момент набрання законної сили Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.02.2009 року по справі №14/2.   

Позивачем до матеріалів справи додано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.08.2009 року (а.с.32) , з якого вбачається, що власником нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, буд.61, на підставі Свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №475371, від 06.03.2006 року (а.с.33) є територіальна громада м.Рівного в особі Рівненської міської ради.  

В судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву відповідач ствердив, що на момент розгляду справи КМП «Софія»дійсно займає спірне приміщення площею 143,7 кв.м. за адресою м.Рівне, вул.Соборна, буд.61.  

Матеріалами справи (Акт №50 від 10.08.2009 року (а.с.8)) та відповідачем підтверджується, що після припинення дії Договору відповідач орендовані приміщення не повернув.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до приписів ч.3 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику.

КПМ «Софія», в порядку передбаченому ст.23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», не набуло права власності за Договором купівлі-продажу від 09.09.2009 року, оскільки спірне приміщення не було передане за актом приймання-передачі новому підприємству, створеному в процесі приватизації, процес приватизації не відбувся, відтак власником приміщення залишився позивач.  

За таких обставин,  судом встановлено, що відповідач безпідставно користується спірним нерухомим майном, що належить до комунальної власності, в зв'язку з чим, господарський суд вважає, що позовні вимоги Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,  –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Зобов'язати Колективне мале підприємство «Софія»(м.Рівне, вул.Соборна, буд.61, код ЄДРПОУ 13977009) звільнити нежитлове приміщення, загальною площею 143,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Рівне вул.Соборна, буд.61 шляхом виселення з приміщення.

3.Стягнути з Колективного малого підприємства «Софія»(м.Рівне, вул.Соборна, буд.61, код ЄДРПОУ 13977009) на користь Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м.Рівне, вул.Соборна, буд.12-А, код ЄДРПОУ 26259563) 85 грн. 00 коп. витрат на оплату державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                              Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписано «20»  вересня 2009 року.