Рішення

від 12.08.2015 по справі 916/3102/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2015 р.Справа № 916/3102/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.В. Фатєєвій

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанкВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛК СтандартВ» про стягнення 39520,34 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк „ПриватБанкВ» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛК СтандартВ» про стягнення заборгованості за договором б/н від 18.04.2013 р. в розмірі 39520,34 грн., з яких 20341,14 грн. - заборгованість за кредитом, 12419,34 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 5478,37 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1281,49 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

18.04.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛК СтандартВ» було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно з якою відповідач приєднався до „ОСОБА_2 та правил надання банківських послугВ» , тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 18.04.2013 р. За ствердженнями представника, підписавши вказану заяву, відповідач взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Так, позивач зазначає, що відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26008054302226 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано „Умовами та правилами надання банківських послугВ» .

Наразі позивач посилається на те, що відповідно до п. 3.2.1.1.16 ОСОБА_2 при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до „ОСОБА_2 та правил надання банківських послугВ» (або у формі В«Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печаткиВ» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом „першогоВ» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно з п. 3.2.1.1.1. вказаних ОСОБА_2 кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 ОСОБА_2 кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.2.1.1.8 ОСОБА_2 проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до „ОСОБА_2 і правил надання банківських послугВ» (або у формі „Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печаткиВ» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - „УгодаВ» ).

Так, як стверджує позивач, ПАТ КБ „ПриватБанкВ» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 21000,00 грн.

Відповідно до розділу 3.2.1.4. ОСОБА_2, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі -„період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленнюВ» ), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Позивач вказує, що при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

Також у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Наразі позивач зазначає, що розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

В свою чергу за положеннями п. 3.2.1.2.3.4 ОСОБА_2 має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Між тим, за ствердженнями позивача, у зв'язку із порушенням своїх зобов'язань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідач станом на 23.03.2015 р. має заборгованість перед позивачем в сумі 39520,34 грн., яка складається з наступного: 20341,14 грн. - заборгованість за кредитом; 12419,34 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5478,37 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань з договором; 1281,49 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2015 р. позовну заяву ПАТ КБ „ПриватБанкВ» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3102/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців. Проте, надіслана судом копія ухвали суду про порушення провадження у справі була повернута до суду без вручення разом з рекомендованим поштовим повідомленням, що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 роціВ» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками В«адресат вибувВ» , В«адресат відсутнійВ» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

18.04.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛК СтандартВ» було підписано заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг (а.с. 32), відповідно до якої відповідач приєднався до ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг (розміщені на сайті банку www.pb.ua) та Тарифів банку, що разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н та в їх сукупності визначають його істотні умови, в т.ч. і умови кредитування рахунку відповідача. Підписавши, вказану заяву, відповідач тим самим взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору банківського обслуговування.

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 зазначених ОСОБА_2 при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до „ОСОБА_2 та правил надання банківських послугВ» (або у формі В«Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печаткиВ» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом „першогоВ» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Так, судом встановлено, що відповідач, підписавши, вказану заяву, тим самим взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору банківського обслуговування.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З правового аналізу умов укладеного шляхом підписання відповідачем 18.04.2013 року заяви про приєднання до "ОСОБА_2 та Правил надання банківських послугВ» договору випливає, що за своєю правовою природою вказаний договір банківського обслуговування б/н від 18.04.2013 р. є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, правовідносини сторін за яким регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг (надалі - ОСОБА_2) та Тарифами банку, які розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua,

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. (ч. 1 ст. 1067 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено судом, умови кредитування рахунку відповідача передбачені пунктом 3.2.1. ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг, розміщених в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua., яким, зокрема, встановлено вид та мету надання кредиту (п. 3.2.1.1.), порядок його видачі та погашення (п. 3.2.1.1.3.), умови щодо визначення кредитного ліміту (п.п. 3.2.1.1.5-3.2.1.1.7), строк користування кредитом (п. 3.2.1.1.8.), порядок розрахунку та сплати процентів за користування кредитом (п. 3.2.1.4.), права та обов'язки сторін (п. 3.2.1.2), відповідальність сторін (п. 3.2.1.5) тощо.

Проаналізувавши наведені умови кредитування, суд вважає, що укладений між сторонами у справі договір банківського обслуговування містить всі істотні умови договору, передбачені вимогами чинного законодавства для кредитних договорів.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір б/н від 18.04.2013 р., як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Згідно з п. 3.2.1.1.1. ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). Відповідно до п. 3.2.1.1.3 вказаних ОСОБА_2 кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.8 ОСОБА_2 визначено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до „ОСОБА_2 і правил надання банківських послугВ» (або у формі „Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печаткиВ» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - „УгодаВ» ).

Згідно п. 3.2.1.1.6 вказаних ОСОБА_2 ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших).

Як встановлено судом, відповідно до укладеного між сторонами 18.04.2013 р. договору банківського обслуговування позивач зобов'язався надавати клієнту кредитні кошти в межах суми встановленого кредитного ліміту, а відповідач як клієнт зобов'язався повертати ПриватБанку отримані кредитні кошти, сплачувати відсотки за користування кредитом та комісію (винагороду) в строки та в розмірі, визначеному в п.п. 3.2.1.4.1.1.-3.2.1.4.1.3., 3.2.1.4.4. ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг, а також виконувати інші зобов'язання, що передбачені Умовами.

Так, відповідно до договору від 18.04.2013 р. відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26008054302226 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms- повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Зокрема, як вбачається з наданої позивачем до суду довідки від 19.06.2015 р. ТОВ „АЛК СтандартВ» первісно встановлено кредитний ліміт в розмірі 16000,00 грн., а в подальшому з 21.06.2013 р. збільшено до 21000,00 грн.

Наяввна в матеріалах справи виписка з поточного рахунку № 26008054302226 свідчить про те, що за класами вказаний рахунок класифікується як рахунок класу 2600.

Відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. N 280 визначено, що призначення рахунку класу 2600 є відображення наданих кредитів овердрафт. За дебетом цього рахунку проводяться надані кредити овердрафт, а за кредитом цього рахунку проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків, а також відображаються залишки кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості.

Наданий відповідачу кредит за договором від 18.04.2013 р за своєю правовою природою є позикою овердрафт.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („ПозикаВ» ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Так, згідно листа Міністерства фінансів України № 31-04200-30-5/7021 від 09.12.2003 року кредитове сальдо поточного рахунку, що утворюється за позикою овердрафт відображається на підставі виписки з банку кредитного рахунку.

Отже, надана позивачем до суду виписка з поточного рахунку № 26008054302226 є належним доказом перерахування банком кредитних коштів відповідачу в силу вимог ст. 34 ГПК України.

Відповідно до п. 3.2.1.4.1 розділу 3.2.1.4. ОСОБА_2, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Так, пунктом 3.2.1.4.1.1. ОСОБА_2 встановлено, що за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню (п. 3.2.1.4.1.2. ОСОБА_2).

При цьому у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.3. ОСОБА_2).

В п. 3.2.1.4.1.4 ОСОБА_2 визначено, що під „непогашенням кредитуВ» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Згідно з п. 3.2.1.4.9 ОСОБА_2 розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Також в п. 3.2.1.4.5 ОСОБА_2 передбачено, що клієнт сплачує банку винагороду за користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.4. ОСОБА_2.

Так, згідно п. 3.2.1.4.4. ОСОБА_2 клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ КБ „ПриватБанкВ» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши ТОВ „АЛК СтандартВ» кредитні кошти з встановленням відповідного ліміту.

Як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом не виконав, отримані кредитні кошти в обумовлені строки за вказаним договором не повернув та не сплатив відсотки за користування наданим кредитом, а також належні до сплати банку інші платежі, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Виникнення дебетового сальдо документально підтверджується випискою з поточного рахунку клієнта.

Як вбачається з наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості за договором б/н від 18.04.2013 року (а.с. 49), відповідач в період з 18.04.2013 року по 16.08.2013 року розпоряджався наданими банком кредитними коштами в межах встановленого ліміту. При цьому починаючи з 22.04.2013 р. сальдо кредиту змінювалось та жодного разу не було обнулене, а отримані відповідачем від банку кредитні кошти в сумі 21000,00 грн. були частково повернуті в сумі 658,86 грн., тобто відповідач не здійснив повне обнулення дебетового сальдо до 25-го числа наступного місяця згідно п. 3.2.1.4.1.1 вищевказаних ОСОБА_2. Наразі відповідач протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, не здійснив погашення кредиту, у зв'язку з чим зазначений кредит, починаючи з 91-го дня в силу п. 3.2.1.4.1.3 ОСОБА_2, вважається простроченим з 27.08.2013 р., що також вбачається з наданих до суду розрахунку заборгованості та виписок по рахункам. Так, сума заборгованості відповідача по кредиту станом на 23.03.2015 р. склала 20341,14 грн.

Крім того, оскільки відповідач протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, не здійснив погашення кредиту, у зв'язку з чим зазначений кредит, починаючи з 91-го дня в силу п. 3.2.1.4.1.3 ОСОБА_2, вважається простроченим. В свою чергу у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання останній сплачує банку відсотки за користування кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості згідно п. 3.2.1.4.1.3. ОСОБА_2. Так, починаючи з 27.05.2013 року до 16.08.2013 р., банком нараховувались відсотки за користування кредитом за ставкою 24% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, за період з 27.08.2013 р. по 16.06.2014 р. - за ставкою 48% річних, за період з 01.07.2014 р. до 23.03.2015 р. - за ставкою 56% річних. Вказана зміна відсоткової ставки обумовлена тим, що згідно з п. 1.1.6.1 ОСОБА_2 зміни до цих ОСОБА_2 вносяться Банком в однобічному поряджу, такі зміни діють з моменту їх публікації на сайті (п. 1.1.6.4). З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що сума боргу по нарахованим відсоткам за період з 27.05.2013 р. по 23.03.2015 р. складає 12419,34 грн.

Також згідно п. 3.2.1.4.4. ОСОБА_2 відповідач зобов'язався сплачувати банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

З наданої до суду позивачем виписки з поточного рахунку № 26008054302226 та з розрахунку заборгованості вбачається, що сальдо кредиту, починаючи з 22.04.2013 року змінювалось та не обнулялось.

Так, з огляду на положення вищевказаного пункту 3.2.1.4.4. ОСОБА_2 позивачем нараховано комісію за кожен місяць, починаючи з квітня 2013 року. Однак, нараховану комісію за період з вересня 2013 року по березень 2015 року відповідач не сплатив, у зв'язку з чим сума заборгованості по комісії за період з 01.10.2013 р. по 23.03.2015 р. складає 1281,49 грн., що заявлена до стягнення.

Несплатою позивачу отриманих кредитних коштів за вищевказаним договором, а також нарахованих процентів за користування кредитним коштами і комісії відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення суми заборгованості у судовому порядку.

При цьому слід зазначити, що розмір вказаної суми заборгованості відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 18.04.2013 р., що складає згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 23.03.2015 р. 20341,14 грн. - по кредиту, 12419,34 грн. - по відсоткам за користування кредитом, 1281,49 грн. - по комісії за користування кредитом.

Разом з тим суд вважає цілком обґрунтованим застосування позивачем санкцій за прострочку повернення кредиту і сплати нарахованих відсотків. Так, згідно умов вказаного договору відповідач зобов'язався сплачувати нараховані відсотки, здійснити погашення кредиту, проте порушив вказані умови.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до положень частини 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Також відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами .

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

В п. 3.2.1.5.1. ОСОБА_2 встановлено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 ОСОБА_2, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п.3.2.1.2.2.5, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Разом з тим в п. 3.2.1.5.4. ОСОБА_2 передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачений п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3 ОСОБА_2, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Так, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання в частині повноти та своєчасності сплати кредиту і відсотків, а також погашення комісії. При цьому з огляду на те, що відповідач всупереч п.п. 3.2.1.4.1.1.-3.2.1.4.1.3., 3.2.1.4.4. ОСОБА_2 не виконував належним чином свої договірні зобов'язання, відповідно позивачем згідно з п. 3.2.1.5.1. ОСОБА_2 нараховувалась відповідачу пеня на суму загальної заборгованості за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період її нарахування за кожний день прострочки, яка складає 5478,37 грн., розрахунок якої міститься в наданому позивачем до суду розрахунку заборгованості станом на 23.03.2015 р. (а.с. 49).

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем, який є позичальником, не були своєчасно виконані зобов'язання за договором б/н від 18.04.2013 р., на думку суду, позивачем правомірно нараховано пеню на прострочену суму боргу в розмірі 5478,37 грн., що узгоджується з вимогами приписів ч. 2 ст. 193, ст. 230 та ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 1 ст. 549, ст. 1050 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанкВ» цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанкВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛК СтандартВ» про стягнення 39520,34 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛК СтандартВ» (67841, Одеська область, Овідіопольський район, с. Барабой, вул. Леніна, буд. 159; код ЄДРПОУ 32223860) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанкВ» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором б/н від 18.04.2013 року в розмірі 39520/тридцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять/грн. 34 коп., у тому числі: 20341/двадцять тисяч триста сорок одна/грн. 14 коп. - заборгованості за кредитом, 12419/дванадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять/грн. 34 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 1281/одна тисяча двісті вісімдесят одна/грн. 49 коп. - заборгованості по комісії за користування кредитом, 5478/п'ять тисяч чотириста сімдесят вісім/грн. 37 коп. - пені, витрати по сплаті судового збору в сумі 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17 серпня 2015 р.

Суддя В.С. Петров