Рішення

від 11.09.2012 по справі 5019/1261/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26-А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2012 р. Справа № 5019/1261/12

За позовом заступника прокурора м. Рівне

в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, Комунального підприємства "Теплотранссервіс"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ІРА "Ракурс"

про стягнення в сумі 11 966,19 грн., з яких 11 414,25 грн. - основного боргу, 229,01 грн. - пені, 204,04 грн. - 3% річних та 118,89 грн. - інфляційних втрат

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від прокуратури: ОСОБА_2, посв. № 94 від 16.11.2011 року

від позивача - Комунального підприємства "Теплотранссервіс": ОСОБА_3, дов. № б/н від 05.01.2012 року

від позивача - Рівненської міської ради: не з'явився

від позивача - Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради: не з'явився

від відповідача : не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в особі Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, комунального підприємства "Теплотранссервіс" (надалі-позивач) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ІРА "Ракурс" (надалі-відповідач) 11 966,19 грн. заборгованості, з якої 11 414,25 грн. - основного боргу, 229,01 грн. - пені, 204,04 грн. - 3% річних та 118,89 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.10.2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 1723 на відпуск теплової енергії (надалі-договір), за умовами якого позивач зобов'язався відпускати відповідачу теплову енергію, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався здійснювати оплату за спожиту теплову енергію не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Внаслідок несвоєчасного проведення платежів у відповідача виникла заборгованість в розмірі 11 414,25 грн., а за порушення умов договору - 204,01 грн. - пені, 204,04 грн.. - 3% річних та 118,89 грн. - інфляційних втрат.

31.08.2012 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 11 414,25 грн. - основного боргу; 565,91 грн. пені, 204,04 грн. - 3% річних та 118,89 грн. - інфляційних втрат. Оскільки збільшення стосується майнової вимоги, яка була заявлена в позовній заяві, та обґрунтовується обставинами, викладеними в позовній заяві, відтак суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог.

11.09.2012 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 11 414,25 грн. - основного боргу; 564,52 грн. пені, 203,65 грн. - 3% річних та 118,89 грн. - інфляційних втрат. Вказана заява судом прийнята.

В матеріально-правове обґрунтування позивач посилається на ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України.

Ухвалою суду від 14.08.2012 року розгляд справи відкладено на 28.08.2012 року.

Ухвалою суду від 28.08.2012 року розгляд справи відкладено на 11.09.2012 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача пояснив, що приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. Чорновола,14/16 м. Рівне та щодо якого укладено договір на відпуск теплової енергії, відповідач відчужив, відтак не є споживачем теплової енергії. Доказів відчуження вказаного приміщення на виконання ухвали суду від 14.08.2012 року не надав.

Згідно з п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Оцінивши правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, які брали участь у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір на відпуск теплової енергії № 1723 (надалі-договір).

За умовами договору позивач зобов'язався відпускати відповідачу теплову енергію, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Згідно з п. 8.1 договір укладається терміном на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 договору). Договір підписано представниками та скріплено печатками сторін.

Відповідно до п. 4.2 договору облік спожитої теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (п. 5.1 договору).

Пунктом 5.4 договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором на відпуск теплової енергії виконав належним чином, проте відповідач за отримані у період з лютого по травень 2011 року, та з жовтня 2011 року по квітень 2012 року послуги теплопостачання не розрахувався, розмір основного боргу становить 11 414,25 грн.

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються, в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальний) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 2 ст. 32 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку.

Відповідно до п. 23 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 року № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ч. 1 ст.174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

У силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.3.3 договору у разі несвоєчасного проведення розрахунків за теплову енергію споживач несе відповідальність у вигляді нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також 3% річних від простроченої суми та сплати основного боргу з урахуванням індексу інфляції.

За порушення термінів виконання грошових зобов'язань позивачем відповідно до п. 6.3.3 договору нараховано 564,52 грн. пені, 203,65 грн. 3% річних та 118,89 грн. інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок 3% річних, пені та втрат від інфляції, суд встановив, що останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ІРА "Ракурс" м. Рівне (33022, м. Рівне, вул. Гагаріна, 6, код ЄДРПОУ 31430755) на користь комунального підприємства "Теплотранссервіс" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 27, код ЄДРПОУ 30841056) 11 414,25 коп. (одинадцять тисяч чотириста чотирнадцять грн. 25 коп.) основного боргу, 564,52 (п'ятсот шістдесят чотири грн. 52 коп.) пені, 203,65 грн. (двісті три грн. 65 коп.) 3% річних, 118,89 грн. (сто вісімнадцять грн. 89 коп.) інфляційних втрат .

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ІРА "Ракурс" (33022, м. Рівне, вул. Гагаріна,6, код ЄДРПОУ 31430755) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев’ять грн. 50 коп.).

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.2012 року

Суддя Андрійчук О.В.