Рішення

від 13.11.2012 по справі 5019/1627/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2012 р. Справа № 5019/1627/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескада-М"

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Острозький шиноремонтний завод"

про визнання права власності

Суддя Андрійчук О.В.

В засіданні приймали участь:

від позивача : ОСОБА_2, дов. від 29.10.2012 року

від відповідача : не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ескада-М»(надалі-позивач) звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Острозький шиноремонтний завод»(надалі-відповідач) про визнання права власності на нерухоме майно -склад літери «З»площею 884,1 кв.м., склад літери «Ж-1»площею 16,4 кв.м., що знаходяться за адресою: проспект Незалежності,166, м. Острог, Рівненська область.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

17.07.2012 року ТБ «НАША»проведено торги з реалізації майна відповідача відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Закону України «Про товарну біржу»та Правил біржової торгівлі ТБ «НАША».

Переможцем вказаних торгів став позивач, що стверджується протоколом № О0882 від 17.07.2012 року.

Оскільки відповідач відмовляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права власності.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 328, 334, 392 ЦК України, ст. 136 ГК України.

12.11.2012 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній проти заявлених позовних вимог не заперечує, а також просить суд розглядати справу без участі його представника.

Ухвалою суду від 19.10.2012 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 30.10.2012 року.

Ухвалою суду від 30.10.2012 року розгляд справи відкладено на 13.11.2012 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.11.2006 року ухвалою господарського суду Рівненської області порушено провадження у справі № 8/62 про банкрутство відповідача.

10.09.2009 року постановою господарського суду Рівненської області у справі № 8/62 відповідача визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3

21.05.2012 року ухвалою господарського суду Рівненської області у справі № 8/62 припинено повноваження ліквідатора ОСОБА_3, призначено ліквідатором підприємства-банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_4

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Як встановлено судом, ухвалою господарського суду від 16.05.2012 року у справі № 8/62 знято та вилучено усі обтяження - заборони на нерухоме майно, що належить відповідачу, які внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна .

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Частиною 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

За ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом, тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

20.06.2012 року на засіданні комітету кредиторів відповідача, оформленого протоколом № 13, вирішено зобов'язати ліквідатора реалізувати шляхом прямого продажу позивачу цілісно-майновий комплекс відповідача за ціною 1 120 000,00 грн., до якого, зокрема увійшло нерухоме майно -склад літери «З»площею 884,1 кв.м., склад літери «Ж-1»площею 16,4 кв.м., що знаходяться за адресою: проспект Незалежності,166, м. Острог, Рівненська область, яке є предметом позовних вимог у даній справі.

17.07.2012 року ТБ «НАША»проведено торги з реалізації майна відповідача відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Закону України «Про товарну біржу»та Правил біржової торгівлі ТБ «НАША», переможцем у яких став позивач, що стверджується протоколом № О0882 від 17.07.2012 року.

Згідно з вказаним протоколом продавець та переможець аукціону зобов'язуються укласти договір купівлі-продажу на умовах, погоджених сторонами (п. 6.1. протоколу).

Відповідно до п. 5.1. протоколу покупець оплачує повну вартість майна до 31.07.2012 року.

Вартість продажу об'єктів нерухомого майна склала 87 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив повну вартість придбаного майна 17.07.2012 року (платіжне доручення № 3).

18.07.2012 року позивач вручив відповідачеві лист № 58, в якому просив повідомити про час та місце нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

18.07.2012 року відповідач листом № 171 підтвердив, що позивач став переможцем аукціону щодо придбання спірних об'єктів нерухомого майна, а також оплату ним 87 000,00 грн. їх вартості, однак від нотаріального посвідчення договору відмовився.

При цьому відповідач надав позивачу технічні паспорти на придбані ним склади, виготовлені Рівненським ОБТІ, та Державний акт на право постійного користування землею для обслуговування будівель та споруд, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права власності.

Як встановлено судом, позивач свої зобов'язання в частині оплати придбаного на аукціоні нерухомого майна виконав у повному обсязі.

У той же час відсутність реєстрації права власності унеможливлює реалізацію позивачем правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження придбаним майном.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17.07.1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» від 23.02.2006 року № 3477-ІV закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ст.1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту п.п. 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 року майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини під правом власності розуміється також обґрунтоване очікування набути існуюче майно за договором.

З наведеного вбачається, що хоча між позивачем та відповідачем не укладено договору купівлі-продажу у формі, визначеній чинним законодавством, однак позивач, ставши переможцем аукціону та сплативши вартість об'єктів нерухомого майна, отримав законне та обґрунтоване очікування набути спірне майно у власність, до захисту якого підлягає застосуванню ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції.

Отже, позивач має право на звернення до суду за захистом свого порушеного права на очікуване набуття права власності, яке підлягає захисту у порядку, визначеному для захисту права власності.

За таких обставин, суд вважає, що існують правові підстави для визнання за позивачем права власності на склад літери «З»площею 884,1 кв.м., склад літери «Ж-1»площею 16,4 кв.м., що знаходяться за адресою: проспект Незалежності,166, м. Острог, Рівненська область.

Оскільки позивачем подано заяву, в якій останній просить судові витрати покласти на нього, відтак розподіл судових витрат у даній справі у порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України, не проводиться.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ескада-М» (вул. Петра Могили,9, м. Рівне, Рівненська область, 33001, код ЄДРПОУ 35148514) право власності на склад літери «З» площею 884,1 кв.м., склад літери «Ж-1» площею 16,4 кв.м., що знаходяться за адресою: проспект Незалежності,166, м. Острог, Рівненська область.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2012 року.

Суддя Андрійчук О.В.