Ухвала

від 10.08.2015 по справі 408/1238/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Ткаченко О.Д.

Доповідач - Стахова Н.В.

Справа № 408/1238/15-ц

Провадження № 22ц/782/360/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10» серпня 2015 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді - Стахової Н.В.,

суддів: Луганської В.М., Малієнко Н.В.

при секретарі: Козубській А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2, який діє в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива»,

на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 09 червня 2015 року

по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Реєстраційної служби Біловодського районного управління юстиції про визнання недійсними двох договорів оренди землі та скасування їх державної реєстрації,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 9.3206 га (кадастровий номер НОМЕР_1), належної ОСОБА_4, яка розташована на території Плугатарської сільської ради Біловодського району Луганської області, який укладений 02.04.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором реєстраційної служби Біловодського районного управління юстиції Луганської області Полторак Л.О. 04.04.2015 року, та скасувати його державну реєстрацію. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 9.1476 га (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована на території Плугатарської сільської ради Біловодського району Луганської області, укладений 02.04.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстратором реєстраційної служби Біловодського районного управління юстиції Луганської області Полторак Л.О. 04.04.2015 року та скасувати його державну реєстрацію. Позов мотивований тим, що 31.03.2005 року між ТОВ «Агрофірма «Нива» та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 9.3206 га, що знаходиться на території Плугатарської сільської ради Біловодського району, який зареєстровано в Біловодській районній філії Луганського регіонального центру державного земельного кадастру у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок за № 00211 від 26.10.2007 року. Також, 31.03.2005 року між ТОВ «Агрофірма «Нива» та ОСОБА_7, правонаступником якого є ОСОБА_4 (згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.05.2010 року) був укладений договір оренди земельної ділянки площею 9.1476 га, що розташована на території Плугатарської сільської ради Біловодського району, який зареєстрований в Біловодській районній філії Луганського регіонального центру державного земельного кадастру у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок за № 00183 від 26.10.2007 року. Зазначені договори були укладені на десять років. Згідно п.11.1 договорів, останні набирають чинності після їх державної реєстрації, отже строк їх дії - до 26.10.2017 року. Незважаючи на те, що строк дії договорів не сплинув, відповідачі уклали між собою договори оренди земельних ділянок від 02.04.2015 року, про що державним реєстратором реєстраційної служби Біловодського районного управління юстиції Луганської області Полторак Л.О. 04.04.2015 року було проведено реєстрацію права оренди земельних ділянок за ОСОБА_5 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, позивач вважає, що договори оренди, які були укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є недійсними, оскільки строк останніх не закінчився.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 09 червня 2015 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник апелянта ТОВ «Агрофірма «Нива», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду, та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання сторони не з»явилися. Представник апелянта надіслав письмову заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що він з 10.08.2015 року по 09.09.2015 року перебуває у відпустці.

Заявлене представником ТОВ «Агрофірма «Нива» ОСОБА_2 клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, у зв'язку із його відпусткою, на підставі наказу, з 10.08.2015 року, тобто саме у день розгляду справи, задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_2 ніяких відомостей про те, що він є штатним працівником ТОВ «Агрофірма «Нива» не надав, представляє його інтереси, по довіреності, а тому у цього підприємства була можливість довірити представляти свої інтереси в суді іншій особі, чого ним зроблено не було. До того ж у минулому судовому засіданні, яке відбулося 30 липня 2015 року, ОСОБА_2 ніяких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відпусткою не заявляв, а наказ про відпустку від 05.08.2015 року було складено та підписано ОСОБА_2 власноручно і згідно цього наказу відпустку він надав собі сам.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, розглянувши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 31 березня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9, який діє на підставі статуту підприємства ТОВ «Агрофірма «Нива» було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 9,3206 га, яка належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акту № НОМЕР_3 від 16.09.2004 р.

31 березня 2005 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_9, який діє на підставі статуту підприємства ТОВ «Агрофірма «Нива» було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 9,1476 га, яка належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акту НОМЕР_4 від 28.03.2005 року.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом спадкоємцем ОСОБА_7 є ОСОБА_4. Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з земельної ділянки площею 9,1476 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Плугатарської сільської ради Біловодського району Луганської області, і виділена на підставі розпорядження голови Біловодської райдержадміністрації від 16.09.2004 року за № 369, яка належала померлому на підставі Державного акту серії НОМЕР_4, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою за № 206892/010539900016 від 28.03.2005 року, кадастровий номер земельної ділянки:НОМЕР_2.

Відповідно до п.4.1 ст. 4 Договорів оренди, земельні ділянки передаються орендареві у оренду на строк з 31.03.2005 року по 31.03.2015 року.

П.11.1 Договорів встановлено, що останні набувають чинності після їх державної реєстрації.

02.04.2015 року 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Плугатарської сільської ради Біловодського району Луганської області загальною площею 9.3206 га. (а.с. 51-53).

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права встановлено, що орендодавцем (власником) земельної ділянки загальною площею 9,1476 га, що розташована за адресою: Луганська область, Біловодський район, Плутагарська с/рада, кадастровий номер НОМЕР_2, є ОСОБА_4, а орендарем - ОСОБА_5.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що укладаючи договір оренди землі, сторони обумовлювали і розуміли те, що право користування земельною ділянкою виникне після його державної реєстрації, а не після укладення договору, тобто пізніше від дати укладення договору оренди, оскільки договір набував чинності з дня його державної реєстрації відповідно до п. 11 договору та статті 18 Закону України «Про оренду землі», а саме з 26.10.2007 року, то у орендаря саме з цієї дати виникло право оренди земельної ділянки строком на 10 років не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною ч. 1ст. 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

За змістом статті 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Із матеріалів справи вбачається, що 31 березня 2005 року між ОСОБА_4, як орендодавцем, та ТОВ «Агрофірма «Нива» в особі директора ОСОБА_9, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі державного акту НОМЕР_3 від 16.09.2004 року площею 9,3206

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки ОСОБА_4 передає земельну ділянку площею 9,3206 га, а орендар ТОВ «Агрофірма «Нива» приймає. Зазначений акт та договір оренди землі від 31 березня 2005 року викладені в одному стисловому документі, складання якого є 31 березня 2005 року.

31 березня 2005 року між ОСОБА_7, як орендодавцем, та ТОВ «Агрофірма «Нива» в особі директора ОСОБА_9., як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_7 на праві власності на підставі державного акту ЛГ 151671 від 28.03.2005 року площею 9.1476 га.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом Біловодської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7, який помер 13 серпня 2008 року є ОСОБА_4. Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з земельної ділянки площею 9,1476 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Плугатарської сільської ради Біловодського району Луганської області, і виділена на підставі розпорядження голови Біловодської райдержадміністрації від 16.09.2004 року за № 369, яка належала померлому на підставі Державного акту серії НОМЕР_4, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою за № 206892/010539900016 від 28.03.2005 року, кадастровий номер земельної ділянки:НОМЕР_2.

Відповідно до п.11.1 вказаного договору, договір набуває чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоди встановленої форми.

При цьому, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договорі, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення.

Апеляційним судом враховується правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162 с13, за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, оскільки згідно ч.2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 грудня 2013 року за № 6-127цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4, та ОСОБА_7 та ТОВ «Агрофірма «Нива» дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріпивши 31 березня 2005 року договір своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди землі укладеного між ОСОБА_4, ОСОБА_7, та ТОВ «Агрофірма «Нива» земельна ділянка передається орендареві у оренду на строк з 31.03.2005 року по 31.03.2015 року.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що при укладенні договору оренди землі позивач ТОВ «Агрофірма «Нива» та ОСОБА_4, ОСОБА_7, чітко визначили в договорі строк на який земельна ділянка передається в оренду, це з 31.03.2005 року по 31.03.2015 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк дії договору оренди землі, укладений між сторонами, розпочався з моменту укладення договору, а саме з 31 березня 2005 року і закінчився 31 березня 2015 року, а державна реєстрація вказує на чинність договору (набрання юридичної сили) і не може змінювати момент його укладення.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку на якій його укладено.

Отже, посилання позивача, як на підставу для визнання недійсним договорів оренди землі від 31 березня 2005 року, на те, що договори оренди земельної ділянки, укладені 31.03.2005 року, не припинили своєї дії і продовжує діяти до 26.10.2017 року, є необґрунтованим.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції треба залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, керуючись ст.ст.303-304, 307, 308, 315, 324-325 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2, який діє в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива» - відхилити.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 09 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: