Постанова

від 04.10.2011 по справі 40/149

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2011 № 40/149

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Лосєва А.М.

Мартюк А.І.

при секретарі

судового засідання : Матвєєнко Т.Є.

за участі представників:

позивача: Братищенко Ю.О. - дов. б/н від 06.04.2011 р.;

відповідача: ОСОБА_4 - дов. б/н від 13.05.2011 р.;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО»

на рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2011 р.

у справі № 40/149 (суддя Пукшин Л.Г.)

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО»

до відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_5

про: визнання права користування нежилим приміщенням та спонуканням утриматись від вчинення дій

за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО»

про: виселення з не житлового приміщення

ВСТАНОВИВ :

ТОВ «ДНІПРО» (позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до ФОП ОСОБА_5 (відповідач за первісним позовом) про визнання права користування нежилим приміщенням та спонуканням утриматись від вчинення дій.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ДНІПРО» посилалося на п.1.ч.2. ст. 20 ГК України, п.2.ч.3 розділу 1 та ч.5 розділу 2 „Прикінцеві положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні", ст. 15, 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст. 770 ЦК України.

16.05.2011 р. представник відповідача через службу діловодства господарського суду подав Відзив на позовну заяву та Зустрічний позов. У відзиві на позов відповідач зазначив, що спірне приміщення з 23.07.2010 р. є його приватною власністю, а не комунальною, тому відсутні підстави для застосування п.2 ч. 3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна". Відповідач як власник спірного приміщення керується виключно положеннями Договору оренди, яким встановлено строк його дії до 03.05.2011 р.

У зустрічній позовній Заяві, позивач - ФОП ОСОБА_5 за зустрічним позовом зазначив, що звертався до ТОВ „Дніпро" 17.08.2010 р. та 23.11.2010 р. з пропозиціями укласти з ним Договір оренди, проте відповідач за зустрічним позовом не погодився на підписання Договору, вважаючи продовженим до 03.05.2013 р. укладений з попереднім власником Договір оренди. З посиланням на ст.ст. 387, 526, 770 ЦК України, ст. 283, 284, 291 ГК України позивач за зустрічним позовом просив виселити ТОВ „Дніпро" зі спірного приміщення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.05.2011 р. зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.07.2011 р. № 40/149 у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено повністю, зустрічні позовні вимоги задоволено частково, а саме:

- зобов'язано виселити ТОВ „Дніпро" з нежилого приміщення загальною площею 31,40 кв.м., що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1;

- в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом 4 000,00 грн. витрат на правову допомогу відмовлено;

- стягнуто з відповідача за зустрічним позовом 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового рпоцесу.

Не погоджуючись із вищевказаним Рішенням позивач за первісним позовом - ТОВ «ДНІПРО» звернулося до КАГС з апеляційною скаргою в якій просить скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2011 р. № 40/149 та прийняти нове судове рішення у даній справі, яким задовольнити первісні позовні вимоги, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована на тому, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного Рішення було допущено порушення норм матеріального права, а саме ЗУ „Про оренду державного та комунального майна " (в редакції 15.12.2009 р.), ряду норм ЦК України, зокрема: ст.ст. 628, 654, 770; ст.ст. 104, 174 ГК України, в зв'язку з чим зроблені господарським судом висновки не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ільєнок Т.В., суддів Борисенко І.В. Шипко В.В., прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ «ДНІПРО» на Рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2011 р. № 40/149, розгляд справи призначено на 04.10.2011 р.

У зв'язку з виходом судді Борисенко І.В. у чергову відпустку та у зв'язку зі знаходженням судді Шипко В.В. на лікарняному Розпорядженням заступника Голови КАГС від 04.10.2011. р. № 01-23/3/2 було змінено склад колегії, що розглядав дану справу на колегію у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В; судді Лосєв А.М., Мартюк А.І.

Наданими у судовому засіданні від 04.10.2011 р. поясненнями, представник позивача за первісним позовом підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив колегію суддів задовольнити її. Представник відповідача за первісним позовом заперечив про ти доводів апеляційної скарги та просив колегію суддів відмовити у її задоволенні.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про необхідність залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «ДНІПРО», Рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2011 р. № 40/149 залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2008 р. між Комунальним підприємством Дніпровського району м. Києва „Фінансово-розрахунковий центр „Дніпровський" (орендодавець) та ТОВ „Дніпро" (орендар) було укладено Договір № 430 оренди нерухомого майна (Договір), за яким орендодавець на підставі Рішення № 129 від 25.06.2007 р., згідно Протоколу комісії з питань надання в оренду нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва № 23 від 06.11.2007р. та Розпорядження № 647-Р від 12.12.2007 р. Дніпровської районної у м. Києві ради передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення (об'єкт оренди) площею 31,40 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення об'єкта оренди: майстерня по ремонту взуття.

Відповідно до п. 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва і знаходиться на балансі КП „Дирекція з утримання та обслуговування житлового та нежитлового фонду" Дніпровської у місті Києві ради.

Відповідно до п. 7.1 Договору його укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 05.05.2008 р. до 03.05.2011 р. включно.

Після закінчення терміну дії цього Договору орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження цього Договору на новий термін. Порядок продовження дії Договору визначається Положенням про порядок надання об'єктів нерухомого майна, затвердженого Рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради, що діє на той момент (п.7.3 Договору).

Згідно з п. 7.4 Договору він автоматично припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 5.2 Договору у разі закінчення строку дії цього Договору, при його розірванні або припиненні (у т.ч. достроковому) орендар зобов'язаний за Актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу на період строку дії цього Договору. Об'єкт оренди приймається (здається) комісією, що складається із представників сторін Договору.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв у користування об'єкт оренди за Актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 30.04.2008 р. (арк. с. 17).

Матеріалами справи підтверджується також і те, що 06.07.2010 р. між Дніпровською районною в м. Києві радою в особі виконавчого органу Дніпровської районної в м. Києві ради - Управління оренди та приватизації комунального майна (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень шляхом продажу на аукціоні, відповідно до якого продавець передав у власність покупця шляхом продажу на аукціоні нежилі приміщення № 1, з № 1 по № 9 (групи приміщень № 210) загальною площею 60,50 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А). Вказані приміщення були передані покупцеві за Актом приймання-передачі нежилих приміщень розташованих за адресою АДРЕСА_1 (літ. А) від 23.07.2010 р. (арк. с. 85-86).

Таким чином, колегія суддів зауважує на тому, що місцевим господарським судом, правомірно встановлено, що до відповідача за первісним позовом перейшло право власності в тому числі і на приміщення площею 31,40 кв.м., що перебували в орендному користуванні за Договором № 430 оренди нерухомого майна у позивача за первісним позовом.

17.08.2010 р. відповідач за первісним позовом звернувся до позивача з пропозицією укласти з ним як новим власником приміщень Договір оренди з терміном дії попереднього (арк. с. 57).

01.09.2010 р. Управління оренди та приватизації комунального майна Дніпровського району Листом за № 3-1626 повідомило позивача за первісним позовом про укладення Договору купівлі-продажу приміщень з новим власником та просило переоформити Договір оренди нежитлового приміщення з новим власником (арк. с. 19).

23.11.2010 р. відповідач за первісним позовом направив позивачу за первісним позовом проект Договору оренди нерухомого майна площею 31,40 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 з пропозицією підписати та скріпити його печаткою в 20-ти денний термін з моменту отримання вказаної пропозиції (акр .с. 21).

Листом від 10.12.2010 р. № 36 позивач за первісним позовом повідомив відповідача про те, що вважає строк Договору оренди № 430 від 30.04.2008 р. продовженим до 03.05.2013 р. (арк.. с. 28).

За твердженнями позивача за первісним позовом, відображеними у його позовній заяві, будь-які посилання відповідача на ту обставину, що дія Договору № 430 від 30.04.2008 р. припиняється з 03.05.2011 р. є необґрунтованими, оскільки 15.12.2009 р. було прийнято Закон України „Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" (закон), яким внесено зміни до ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та визначено, що термін договору оренди не може бути меншим, ніж 5 років, якщо орендар не пропонує менший термін. Крім того, згідно ч.5 розділу 2 „Прикінцеві положення" закону термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим законом, вважати продовженим до 5 років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін. У випадку зміни власника майна, переданого в оренду, то такої особи, відповідно до положень ЦКУ, ГКУ та Закону України „Про оренду державного і комунального майна", переходять права і обов'язки орендодавця за договором оренди.

Таким чином, спір у даній справі виник з тих причин, що учасники процесу не можуть встановити строк дії Договору оренди № 430 від 30.04.2008 р., що безпосередньо впливає на правомірність користування майном, що є об'єктом названого Договору, особою, що є позивачем за первісним позовом.

Положеннями ст. 15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.

Відповідно до ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що до відповідача за первісним позовом перейшли права та обов'язки орендодавця за Договором оренди № 430 від 30.04.2008 р.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

На спірні орендні правовідносини поширюється дія ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 цього Закону після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендовано майно необхідне для потреб його власника. У разі, якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Відтак, за змістом вищенаведеної норми закону передбачається, що якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як вже зазначалося, у матеріалах даної справи є листи відповідача за первісним позовом від 17.08.2010 р., 23.11.2010 р., що містять заперечення орендодавця щодо продовження строку дії Договору після 03.05.2011 р., а також пропозицію укласти Договір оренди з новим власником приміщення.

В той же час, як правильно зауважує місцевий господарський суд, в матеріалах справи відсутні докази узгодження сторонами нових умов Договору в частині строку його дії.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Посилання позивача за первісним позовом на п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 р., не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки, не спростовують обставини закінчення строку дії Договору оренди № 430 від 30.04.2008 р. як це встановлено п.7.1 вказаного Договору - 05.05.2008 р. та відсутності згоди сторін на внесення змін до вказаного Договору в частині продовження терміну його дії.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Колегія суддів, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем за зустрічним позовом - ТОВ „ДНІПРО" не було надано жодних доказів на спростування обставин щодо закінчення терміну дії Договору оренди, викладених позивачем - ФОП ОСОБА_5 у зустрічній позовній заяві, а тому, зустрічні позовні вимоги щодо виселення ТОВ „Дніпро" з нежилого приміщення загальною площею 31,40 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_5 просив місцевий господарський суд стягнути із відповідача 4 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів укладання Договору про надання правової допомоги та фактичної оплати таких послуг, а тому, колегія суддів погоджується з правильністю висновку Господарського суду м. Києва про те, що підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом 4 000,00 грн. витрат на правову допомогу не має, в зв'язку з чим відмова господарського суду у задоволенні даної позовної вимоги є цілком обґрунтованою.

Доводи скаржника - ТОВ «ДНІПРО» викладені в апеляційній скарзі, зокрема, про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного Рішення не взято до уваги приписи ст. 17 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна " (в редакції 15.12.2009 р.), не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на те, що жодним чином не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів, оцінивши наявні в справі матеріали та докази дійшла до висновку, що підстав для скасування чи зміни Рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2011 р. № 40/149 не має, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ТОВ «ДНІПРО» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2011 р. № 40/149 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р.

№ 40/149 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р.

№ 40/149 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.

Матеріали справи № 40/149 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Ільєнок Т.В.

Судді Лосєв А.М.

Мартюк А.І.