Постанова

від 12.08.2015 по справі 916/4541/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2015 р.Справа № 916/4541/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Богатиря К.В., Воронюка О.Л.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

за участю представників учасників процесу:

від ТОВ "Обрій" - ОСОБА_1 за довіреністю;

від ПП "Укрбут" - ОСОБА_2 за довіреністю;

Інші представники учасників провадження у судове засідання не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „УкрбутВ»

на рішення господарського суду Одеської області від 26.01.2015 р.

у справі №916/4541/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОбрійВ»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „КвадратВ»

2) Приватного підприємства „УкрбутВ»

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, товариство з обмеженою відповідальністю В«Істок-2001В»

про стягнення 163200,00 грн., розірвання договору оренди та повернення орендованої будівельної техніки

ВСТАНОВИВ

У листопаді 2014 р. товариство з обмеженою відповідальністю „ОбрійВ» (далі - ТОВ „ОбрійВ» ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „КвадратВ» (далі - ТОВ „ВКФ „КвадратВ» ) та приватного підприємства „УкрбутВ» (далі - ПП „УкрбутВ» ) в якому просило солідарно стягнути з ТОВ „ВКФ „КвадратВ» та ПП „УкрбутВ» 163200,00 грн. заборгованості за договором від 25.03.2014 р. №1; розірвати вказаний договір оренди; повернути орендовану будівельну техніку у вигляді крану стрелкового КС-55713, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.01.2015 р. (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено, розірвано договір оренди будівельної техніки від 25.03.2014 р. № 1, укладений між ТОВ „ОбрійВ» та приватним підприємством „УкрбутВ» , стягнуто солідарно з ПП „УкрбутВ» та ТОВ „ВКФ „КвадратВ» на користь ТОВ „ОбрійВ» 163200 грн. 00 коп. основного боргу, зобов'язано ПП „УкрбутВ» повернути ТОВ „ОбрійВ» кран стрелковий КС-55713, реєстраційний номер НОМЕР_1, стягнуто з ПП „УкрбутВ» на користь ТОВ „ОбрійВ» 4068 грн. 00 коп. судового збору, стягнуто з ТОВ „ВКФ „КвадратВ» на користь ТОВ „ОбрійВ» 1632 грн. 00 коп. судового збору.

Судове рішення мотивовано тим, що ТОВ „ОбрійВ» як орендодавцем виконано належним чином взяті на себе зобов'язання за договором та передано в оренду кран належної якості та комплектації, проте ПП „УкрбутВ» в порушення умов договору не було перерахувало орендну плату в сумі 163200,00 грн. за період з квітня по вересень 2014 р., а тому господарським судом Одеської області позовну вимогу про солідарне стягнення коштів визнано такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того, посилаючись на приписи ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України та п.5.1 Договору, судом першої інстанції зазначено, що орендар не вносив орендну плату в період з 25.03.2014 р. по 12.01.2015 р., доказом чого є довідка банку від 12.01.2015 р. № 25-3-8/41-ЮЗРД, а тому, на думку господарського суду ПП „УкрбутВ» допущено істотне порушення умов Договору, отже, позовні вимоги в частині розірвання угоди також підлягають задоволенню.

Також, пославшись на ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, господарським судом Одеської області було визнано обґрунтованим та задоволено позов в частині вимоги про повернення майна.

Не погоджуючись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ПП „УкрбутВ» з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 26 січня 2015 р. по справі №916/4541/14 скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити ТОВ „ОбрійВ» в задоволені позовних вимог щодо розірвання договору оренди будівельної техніки від 25.03.2014 р. №1, укладеного між ТОВ „ОбрійВ» та ПП „УкрбутВ» , стягнення з ПП „УкрбутВ» на користь ТОВ „ОбрійВ» 163200,00 грн. основного боргу, зобов'язання ПП „УкрбутВ» повернути ТОВ „ОбрійВ» кран стрелковий КС-55713, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при розгляді справи і винесені судом рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, виходячи із наступного.

За твердженням апелянта, фактично, з моменту прийняття та до теперішнього часу, орендоване майно, а саме кран не був задіяний у виконанні будівельно-монтажних роботах механізованим способом у зв'язку з тим, що у орендаря не було в цьому господарської необхідності, а плата за простій договором не обумовлена.

Скаржник зазначає, що доказом того, що кран не був задіяний у будівельно-монтажних роботах згідно договору, зокрема, свідчить те, що орендодавець за договором оренди зобов'язується не тільки надати в оренду будівельний механізм в технічно справному стані (п. п. 5.2.1 п. 5.2 договору), але і ознайомити орендатора з правилами технічної експлуатації орендованого будівельного механізму (п. п. 5.2.2. п. 5.2); надавати інформаційну і консультативну допомогу орендарю, що відноситься порядку правильної експлуатації механізму (п. п. 5.2.3 п. 5.2); надати орендатору необхідну документацію на орендований механізм та необхідні приналежності (п. п. 5.2.4 п. 5.2), але, за твердженням скаржника, останні зобов'язання передбаченні п. п., 5.2.2., 5.2.3., 5.2.4 п. 5.2 договору фактично виконанні не були, так як в цьому не було господарської потреби.

Як вказує апелянт, спірний договір укладався ПП „УкрбутВ» з метою стовідсоткового забезпечення та безперешкодної можливості оперативно почати використовувати в своїй господарській діяльності кран і на момент укладення договору фактичної необхідності використання крана не було, у зв'язку із чим, така істотна умова договору як орендна плата не мала фіксованого платежу як того вимагає ст. 286 ГК України, а порядок розрахунку орендної плати був спеціально обумовлений таким чином, щоб її сума розраховувалась від кількості фактично відпрацьованих краном машино-годин і не передбачає ані мінімальної вартості машино-зміни, ані мінімальної вартості оренди за календарний місяць або інший період часу.

В апеляційній скарзі, скаржник наголошує, що при укладенні договору між представниками орендаря та орендодавця попередньо в усній формі було узгоджено, що як тільки виникне потреба у використанні крану в будівельно-монтажних роботах орендаря, то орендодавець в першу чергу виконає свої зобов'язання передбачені пунктом 5.2 договору оренди в повному обсязі та між сторонами буде укладена додаткова угода до договору, яка буде його невід'ємною частиною і в якій будуть чітко зафіксовані мінімальна вартість машино-зміни, мінімальна вартість оренди за календарний місяць, конкретне місце роботи крану, призначення відповідальної особи за експлуатацію техніки орендодавця, який буде уповноважений надавати розпорядження по організації робіт на об'єкті, а також його обов'язок завіряти своїм підписом і штампом в журналі обліку робочого часу кількість відпрацьованих машино-годин. Обумовлювалось, що облік робочого часу крану буде здійснюватись в машино-годинах та фіксуватися кожен понеділок місяця уповноваженими представниками сторін. Проте, за твердженням скаржника, підстав для використання будівельного механізму орендарем для виконання будівельно-монтажних робіт механізованим способом з моменту укладення договору по сьогоднішній день так і не виникло, а тому, апелянт вважає, що підстав для сплати орендної плати, яка розраховується на підставі документів, що підтверджують фактично наданні послуги по оренді, як того вимагає п. 4.3 договору, немає.

До того ж, скаржник зазначає, що рахунки на оплату орендної плати сформовані на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень, травень, червень на загальну суму 59 200,00 грн., за липень на суму 36 800,00 грн., за серпень на 32 000,00 грн., за вересень на суму 35 200,00 грн., які, на твердженням скаржника, підписані в односторонньому порядку зі сторони ТОВ „ОбрійВ» і про існування яких ПП „УкрбутВ» стало відомо лише 07 квітня 2015 року при ознайомленні його уповноваженого представника з матеріалами господарської справи №916/4541/14. За твердженням апелянта, представники ПП „УкрбутВ» поштові відправлення з вищезазначеними рахунками-фактурами, актами виконаних робіт та претензіями про невиконання своїх зобов'язань за договором не отримували.

Як зазначає скаржник, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення, згідно яких відправлення від 08 серпня 2014 року адресоване ПП „УкрбутВ» від ТОВ „ОбрійВ» отримано особою з прізвищем «Волошина». Проте, скаржник зазначає, що керівництву ПП „УкрбутВ» особи з прізвищем «Волошина» не відомо та така особа ніколи не перебувала з ПП „УкрбутВ» ані в трудових відносинах, ані не надавала послуги за цивільно-правовими договорами. Лист за претензією від 08 жовтня 2014 року взагалі повернутий з відміткою «Возврат. По данному адрессу ПП „УкрбутВ» нет». Також, за твердженням скаржника, в матеріалах справи є лист №45 від 10.09.2014 року від ТОВ „ОбрійВ» , згідно змісту якого останні направляють на адресу ПП „УкрбутВ» акти виконаних робіт по оренді автокрану за серпень 2014 року згідно угоди №1 від 25.03.2014 року у двох екземплярах і згідно повідомлення про вручення лист отримано 13.09.2014 р. знову ж таки особою з прізвищем «Волошина».

Апелянт наголошує, що договору про доставку поштових відправлень та періодичних видань друкованих видань з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування в період часу з 01 березня 2014 року по 10 квітня 2015 року ПП „УкрбутВ» не укладало та доставляння поштових відправлень з використанням абонентських поштових скриньок не здійснювалося. Відмови від доставки адресованих поштових відправлень від оператора поштового зв'язку ніколи не надходило. Натомість, відповідальною особою за отримання поштових відправлень на ПП „УкрбутВ» , за твердженням скаржника, була головний бухгалтер - ОСОБА_3, що підтверджується наказом №05 від 03.02.2014 року.

На думку скаржника, самі по собі виставленні рахунки-фактури на оплату не можуть підтверджувати факт роботи крану, так як не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і жодний з них не містить кількості відпрацьованих краном машино-годин.

До того ж, за твердженням апелянта, з моменту укладання зазначеного договору ТОВ „ОбрійВ» жодного разу не звертався до ПП „УкрбутВ» з вимогами про повернення крану та з'ясування питання щодо роботи механізму.

Скаржник наголошує, що ухвалою господарського суду Одеської області про порушення провадження у справі від 13 листопада 2014 року позивача повідомлено про те що додані до позову документи у незавірених копіях, у зв'язку з чим вони не є доказами в розумінні ч. 2 ст. 36 ГПК України, крім того, як стверджує апелянт, ухвалою господарського суду Одеської області від 01 грудня 2014 року позивача повторно повідомлено про те, що додані до позову документи у незавірених копіях, у зв'язку з чим вони не є доказами в розумінні ч. 2 ст. 36 ГПК України.

Однак, за твердженням скаржника, незважаючи на вказівки суду, позивачем так і не засвідчено копії належним чином, що підтверджується матеріалами справи і господарським судом при дослідженні витребуваних оригіналів документів не з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, так як про таку відповідність не зазначено в описовій частині рішення або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського від 28.05.2015 р. апеляційну скаргу ПП „УкрбутВ» прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Жекова В.І., Таран С.В.

17.06.2015 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано заперечення на апеляційну скаргу від ТОВ „ОбрійВ» в яких останній просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення господарського суду Одеської області від 26.01.2015 р. по справі №916/4541/14 залишити без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського від 17.06.2015 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на підстав п.1 ч.1 ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського від 06.07.2015 р. було залучено до участі у справі №916/4541/14 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, товариство з обмеженою відповідальністю В«Істок-2001В» , відкладено розгляд апеляційної скарги, тощо.

16.07.2015 р. Одеським апеляційним господарським судом надіслано лист до УДАІ ГУМВС України в Одеської області з проханням терміново надати усю наявну інформацію щодо транспортного засобу, а саме крану стрелкового КС-55713, реєстраційний номер НОМЕР_1.

27.07.2015 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано відповідь на запит від УДАІ ГУМВС України в Одеської області в якій останнє надало роздруківку облікової картки з НАІС ДДАІ, станом на 22.07.2015 р., стосовно транспортного засобу, а саме крану стрелкового КС-55713, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також надано інформацію з НАІС ДДАІ, щодо всіх проведених в РЕП ДАІ МВС України, станом на 22.07.2015 р., реєстраційних операцій стосовно запитуваного транспортного засобу.

24.07.2015 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшли додаткові доводи до апеляційної скарги від представника відповідача.

В зазначених доводах, скаржник зазначає, що у відповідача не було підстав для сплати орендних платежів, у зв'язку з тим, що кран не працював жодної машино-години, що підтверджується відсутністю у позивача відповідних первинних документів, складених згідно вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський одлік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16 липня 1999 року і які безпосередньо та безумовно свідчили би про факт роботи крану, а наявні в матеріалах справи рахунки-фактури та підписані з однієї сторони акти виконаних робіт містять недостовірні дані, які штучно сформовані зі сторони позивача.

На думку відповідача, доводом про недобросовісність позивача, як джерела формування доказів може слугувати те, що сторони господарського процесу, а саме, позивач ТОВ «ОБРІЙ», відповідач-1 ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Квадрат», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - TOB «ІСТОК-2001», а також ТОВ «СОФОРА ЮГ», яке передало кран в оренду ТОВ «ОБРІЙ» є такими суб'єктами господарювання, що можуть вести узгоджені дії, що підтверджується, за твердженням відповідача, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2014 року по справі №916/2277/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2015 року, де було встановлено, що адміністративна колегія Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла правомірного висновку про те, що дії учасників процедури державних закупівель по предмету: «роботи по реконструкції студентського спортивного оздоровчого табору «ЧАЙКА» ОНПУ, а саме: ТОВ «ВКФ «КВАДРАТ» та ТОВ «СОФОРА ЮГ» є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів.

До того ж, відповідач, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, а також ч. 2 ст.22 ЦК України, зазначає, що позивач не надав до суду жодних доказів про наявність будь-яких реальних збитків або упущеної вигоди, що, твердженням відповідача, говорить про безпідставність та неправомірність позовних вимог у тому числі і щодо розірвання договору, оскільки не містять факту порушення договору зі сторони відповідача-2 щодо не сплати орендних платежів, а також факту порушення договору, який призвів до того, що позивачем не отримано того результату, на який він розраховував при укладенні договору, що є поважною причиною для розірвання договору.

Відповідач зазначає, що на сьогоднішній день договір оренди будівельної техніки №1 від 25 березня 2014 року на підставі пункту 3.2 договору є пролонгованим до 31 грудня 2015 року, ПП «УКРБУТ» жодним чином не порушує права власника крану ТОВ «ІСТОК-2001», так як користується краном на підставі чинного договору оренди та якщо ТОВ «ІСТОК-2001» вважає, що ПП «УКРБУТ» безпідставно користується належним йому майном на праві приватної власності, то це породжує у нього право звернутись до господарського суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, проте, як стверджує апелянт, на сьогоднішній день жодних претензій від ТОВ «ІСТОК-2001» до відповідача не надходило.

27.07.2015 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ В«Істок-2001В» в якому останнє зазначає, що підтримує позов ТОВ „ОбрійВ» та вважає, що його було правомірно задоволено судом першої інстанції, вимоги за апеляційною скаргою ПП „УкрбутВ» третя особа вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

28.07.2015 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення по справі від представника ТОВ „ОбрійВ» в яких останній просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення господарського суду Одеської області від 26.01.2015 р. по справі №916/4541/14 залишити без змін.

У даних поясненнях, ТОВ „ОбрійВ» , посилаючись на приписи ст. 632 ЦК України, зазначає, що посилання апелянта на те, що кран не використовується, а питання вартості послуг оренди сторонами не було врегульоване є необґрунтованим, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму (оренди) є його оплатний характер та за користування майном з наймача обов'язково стягується плата.

За твердженням позивача, посилання апелянта на те, що вони не користувалися краном у зв'язку з тим, що не було потреби, взагалі не заслуговує на увагу, оскільки в цьому випадку Орендар був зобов'язаний звернутися до позивача із проханням зменшити розмір орендної плати або з питанням щодо повернення крану, чого зроблено не було.

До того ж у своїй поясненнях, позивач зазначає, що в матеріалах справи є докази відправлення рахунків та актів апелянту та докази їх отримання. Посилання апелянта на те, що ці листи отримував не уповноважений представник, на думку позивача, не заслуговує уваги, оскільки відповідно до інструкції поштового зв'язку цінну кореспонденцію поштар повинен віддавати тільки представнику юридичної особи яка має довіреність від підприємства на отримання поштової кореспонденції, іншої особі поштар цінний лист не мають право віддавати. Позивач зазначає, що в матеріалах справи відсутній доказ того, що відповідно до цього приводу було проведене службове розслідування або апелянт звертався до поштового відділення, яке обслуговує їх адресу з приводу вручення кореспонденції яка адресована ПП „УкрбутВ» іншої особі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 р. було продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд апеляційної скарги.

07.08.2015 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано додаткові доводи до апеляційної скарги від ПП „УкрбутВ» в яких останній зазначає, що не погоджується із поясненнями представника ТОВ „ОбрійВ» в тій частині, що навіть у випадку скасування рішення місцевого господарського суду в частинні відмови у розірванні договору оренди від 25 березня 2014 року, у будь-якому випадку, на сьогоднішній день даний договір є припиненим у зв'язку із закінченням строку дії договору, а відтак ПП „УкрбутВ» зобов'язаний негайно повернути орендоване майно, оскільки вважає, що при розгляді спору в місцевому господарському суді, позивач не посилався, в якості обґрунтування вимоги щодо повернення орендованого майна, на закінчення строку, на який було укладено договір, як підставу для припинення договору передбачену п. 1 ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України і судом дані обставини не оцінювались в ході оціночної діяльності доказів, а відтак дана підстава для повернення орендованого майна як наслідок припинення договору не лягла в основу судового рішення, а тому, апелянт вважає, що припинення договірних відносин у зв'язку із закінчення строку, на який було укладено договір не було ані підставою, ані предметом позову, що унеможливлює посилання позивача, як на додаткове обґрунтування вимоги щодо повернення орендованого майна в суді апеляційної інстанції.

Крім того, апелянт зазначає, що на сьогоднішній день ПП „УкрбутВ» вважає, що договір оренди від 25 березня 2014 року є чинним і діє до 31 грудня 2015 року та судового рішення про визнання правовідносин припиненими немає.

11.08.2015 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника ТОВ „ОбрійВ» в якому останній просить залучити до матеріалів справи докази, які є додатком до цього клопотання, витребувати у Морському порту Миколаївської області докази працювання Крану 55713-1К держ.номер ВН 6872СА на їх території, а саме повідомити суд чи працював Кран 55713-1К держ.номер ВН 6872СА на території Миколаївської філії ДП АМПУ у період з 25.03.2014 р. по 31.07.2015 р.; на підставі яких договорів Кран 55713-1К держ.номер ВН 6872СА находився на території Миколаївської філії ДП АМПУ; на підставі яких документів видавалася перепустка на Кран 55713-1К держ.номер ВН 6872СА та на яке підприємство.

В обґрунтування свого клопотання, позивач посилається на те, що після останнього судового засідання апеляційної інстанції, йому випадково стало відомо місце знаходження Крану та вдалося розшукати Кран, зафіксувати його використання та забрати його.

Як зазначає позивач, ПП „УкрбутВ» передало Кран без його дозволу іншому підприємству, яке експлуатувало цей Кран та сплачувало грошові кошти ПП „УкрбутВ» , що підтверджується реєстром відпрацьованого часу, який надав крановик та наданої останньої тимчасової перепустки до Миколаївської філії ДП АМПУ, де зазначено, що Кран (з невідомих позивачу причин) належить ТОВ «СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ «НІКМЕТ-ТЕРМІНАЛ».

За твердженням позивача, кран використовувався невідомими особами та беручи до уваги той факт, що строк оренди Крану припинився 31.12.2014 р. ТОВ «Обрій» мало намір забрати Кран у невідомих осіб, але вони чинили опір та позивач був вимушений звернутися до правоохоронних органів з приводу незаконного утримання Крану та перешкоджанню його поверненню.

Позивач зазначає, що заяву ТОВ „ОбрійВ» було прийнято Центральним РО МГУ УМВД України в Миколаївській області та внесено в реєстр під №10355 від 31.07.2015 р. та в рамках розгляду цієї заяви, заявнику, на підставі сохранної розписки, було передано на зберігання транспортний засіб Камаз 55713-1К держ.номер ВН 6872СА.

За твердженням позивача, факт використання Крану підтверджується відеороликами, які були відзняті під час повернення Крану.

Позивач зазначає, що, оскільки йому стало відомо, що Кран використовувався у Морському порту Миколаївської області фірмою ТОВ «СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ «НІКМЕТ- ТЕРМІНАЛ», він просить суд витребувати у Миколаївської філії ДП АМПУ інформацію з приводу працювання на їх території Крану 55713-1К держ.номер ВН 6872СА.

Клопотання позивача про залучення доказів, які підтверджують місцезнаходження крану, а також обставини його використання задоволено повністю.

Між тим, в задоволенні клопотання позивача про витребування додаткових доказів судом відмовлено, з огляду на невідповідність останнього вимогам ст.ст. 38, 101 ГПК України.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Представники ТОВ „ВКФ „КвадратВ» та ТОВ В«Істок-2001В» у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 21.07.2015 р., які було вручено ТОВ „ВКФ „КвадратВ» та ТОВ В«Істок-2001В» 05.08.2015 р.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні представників учасників процесу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПП „УкрбутВ» не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії технічного паспорту на кран стрелковий КС-55713, реєстраційний номер НОМЕР_1 його власником є ТОВ "ІСТОК - 2001", дата першої реєстрації 01.08.2008 р., дата реєстрації 31.07.2014 р., рік випуску 2007, модель 55111, тип загальний вантажний автокран більше 20т-с, номер шасі ХТС55111R72317877, об'єм двигуна 10850, колір оранжевий, особливі відмітки дублікат відчуження заборонено без дозволу ВАТ "ОСОБА_4 ОСОБА_2".

21.10.2013 р. між ТОВ „Істок-2001В» як орендодавцем, який є власником крану стрелкового КС-55713, реєстраційний номер НОМЕР_1 та ТОВ „Софора-ЮгВ» як орендарем укладено договір № 46, за яким в оренду строком на два роки передано вищевказаний кран.

Пунктом 4.3.4 даного договору встановлено, що орендар має право передавати предмет оренди інших особам без письмової згоди орендодавця. Якщо орендодавець заперечує проти передачі предмету оренди у суборенду, він повинен сповістити орендаря у письмовій формі. Строк договору суборенди не повинен перевищувати строків даного договору.

Скориставшись своїм правом, передбаченим вищевикладеним п. 4.3.4 договору №46 від 21.10.2013 р., 02.12.2013 р. ТОВ „Софора-ЮгВ» уклало договір оренди крану №02/12, згідно із п.1.1 якого ТОВ „ОбрійВ» отримало в платне користування до 31.12.2015 р. кран стрелковий КС-55713, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п.5.2.6 договору №02/12 від 02.12.2013 р. орендар зобов'язаний не передавати майно, що орендується у суборенду без письмової згоди орендодавця.

17 березня 2014 р. ТОВ „ОбрійВ» звернулось до ТОВ „Софора-ЮгВ» з листом від 14/л в якому просило надати згоду на передачу орендованого крану стрелкового КС-55713, реєстраційний номер НОМЕР_1 в суборенду.

Своїм листом від 20.03.2014 р. №15/2 ТОВ „Софора-ЮгВ» надало згоду ТОВ „ОбрійВ» на передачу крану стрелкового КС-55713, реєстраційний номер НОМЕР_1 в суборенду.

25.03.2014 р. між ТОВ „ОбрійВ» та ПП „УкрбутВ» було укладено договір оренди будівельної техніки №1, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар - прийняти у строкове платне володіння та користування будівельний механізм, визначений в п.1.2 Договору оренди, та зобов'язується оплачувати Орендодавцю за його використання орендну плату. Механізм, який передається в оренду: кран стрелковий КС-55713, реєстраційний номер НОМЕР_1 (п.1.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, строк оренди механізму до 31.12.2014 р.

Згідно з п.4.1 договору вартість 1 (однієї) машино-години роботи механізму складає 200,00 грн. з ПДВ. Орендар сплачує аванс в розмірі 10000,00 грн. протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі механізму (п.4.2 договору). Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на р/р Орендодавця на підставі рахунку на оплату та належним чином оформлених документів, які підтверджують фактично надані послуги з оренди не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання рахунку (п.4.3 договору).

Пунктом 9.1 договору встановлено, що він вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається із ОСОБА_2 приймання-передачі механізму від 25.03.2015 р. ТОВ „ОбрійВ» на виконання договору передало, а ПП „УкрбутВ» прийняло кран стрелковий КС-55713, реєстраційний номер НОМЕР_1. Механізм передано без будь-яких зауважень до технічного стану предмету оренди.

25.03.2014 р. ТОВ „ОбрійВ» (Кредитор) та ТОВ „КвадратВ» (Поручитель) уклали договір поруки № 23.3/П (договір поруки), за яким Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Кредитором відповідати по зобов'язанням ПП „УкрбутВ» (Боржник), які виникають за договором, включаючи, але не обмежуючись, наступним: сплатити вартість користування механізмом відповідно до Договору оренди та всі інші платежі на умовах Договору, неустойку (пеню, штрафи) у розмірі, строки та у випадках, передбачених Договором, а також виконати інші умови Договору оренди в повному обсязі (абз.2 розд.1 договору поруки).

Відповідно до п.2.1 договору поруки сторони договору поруки визначають, що у випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов'язань за Договором, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за Договором оренди, нарахованих платежів за використання механізму та неустойки.

Згідно з п.3.1 договору поруки сторони договору поруки встановлюють, що у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником взятих на себе зобов'язань по Договору оренди, Поручитель і Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги, у відповідності до ч.1 та ч.2 ст.554 ЦК України.

Договір поруки набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань за Договором. Відповідальність Поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі. Порука припиняється, якщо Кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргових зобов'язань не пред'явить вимоги до Поручителя (п.4.1 договору поруки).

08 серпня 2014 р. ТОВ „ОбрійВ» було направлено на адресу ПП „УкрбутВ» претензію за №23 в якій позивач зазначив, що у зв'язку із порушенням ПП „УкрбутВ» умов п.4.2. договору від 25.03.2014 р. №1 в частині перерахування авансового платежу у розмірі 10000,00 грн. на протязі 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі механізму, а також у зв'язку з тим, що станом на 08.08.2014 р. за ПП „УкрбутВ» рахується заборгованість за використання крану у розмірі 96000,00 грн. та жодного платежу на погашення заборгованості орендарем не здійснено, ТОВ „ОбрійВ» вимушено розірвати договір №1 від 25.03.2015 р. А тому, цим листом ТОВ „ОбрійВ» повідомив ПП „УкрбутВ» про розірвання договору №1 від 25.03.2014 р. та вимагає на протязі 5 календарних днів повернути кран стрелковий КС-55713, реєстраційний номер НОМЕР_1 та сплатити за надані послуги оренди в розмірі 96000,00 грн.

Разом із даною претензією ТОВ „ОбрійВ» було направлено ПП „УкрбутВ» ОСОБА_2 здачі-прийняття робіт з оренди механізму за квітень, травень, червень 2014 р., а також ОСОБА_2 здачі-прийняття з оренди механізму за липень 2014 р.

Дану претензію разом з додатками у вигляді ОСОБА_2 було надіслано на адресу ПП „УкрбутВ» та отримано останнім 12.08.2014 р.

Листом від 10.09.2014 р. №45 ТОВ „ОбрійВ» було направлено ПП „УкрбутВ» акти виконаних робіт по оренді автокрану за серпень 2014 р., згідно договору №1 від 25.03.2015 р., даний лист було отримано ПП „УкрбутВ» 13.09.2015 р.

06 жовтня 2014 р. ТОВ „ОбрійВ» було направлено на адресу ПП „УкрбутВ» претензію б/н в якій позивач зазначив, що станом на 06.10.2014 р. за ПП „УкрбутВ» рахується заборгованість за використання крану у розмірі 163200,00 грн. та жодного платежу на погашення заборгованості ПП „УкрбутВ» не здійснено, у зв'язку з чим, ТОВ „ОбрійВ» повідомило про розірвання договору №1 від 25.03.2014 р. та просило на підставі п.7.1. договору повернути механізм на протязі 5 календарних днів.

Разом із даною претензією ТОВ „ОбрійВ» було направлено ПП „УкрбутВ» ОСОБА_2 здачі-прийняття робіт з оренди механізму за серпень та вересень 2014 р.

Дану претензію разом з додатками у вигляді ОСОБА_2 було надіслано на адресу ПП „УкрбутВ» , що підтверджується копіями опису вкладення до цінного листав від 08.10.2014 р., листа та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, проте дане відправлення було повернуто відправнику у зв'язку із тим, що за вказаною адресою ПП „УкрбутВ» не має.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції погодився із доводами позивача та визнав за можливе задовольнити позов ТОВ „ОбрійВ» у повному обсязі.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з прийнятим судом першої інстанції рішенням та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1,4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами ч.1 ст.759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст.762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Порядок та строки сплати орендної плати за договором оренди будівельної техніки від 25.03.2014 р. №1 встановлені частиною 4 даного договору.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами та не заперечується відповідачем, ПП „УкрбутВ» у порушення істотних умов договору не сплачував позивачу орендну плату за майно, що було передано йому за договором 25.03.2014 р. №1 у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у сумі 163200,00 грн.

Дана заборгованість утворилась за період з квітня по вересень 2014 р., підтверджується виставленими рахунками від 30.06.2014 р. №СФ-000004 на суму 59200,00 грн., від 06.08.2014 р. №СФ-000005 на суму 36800,00 грн., від 31.08.2014 р. №СФ-000008 на суму 32000,00 грн., від 30.09.2014 р. № СФ-000013, та не була сплачена протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунків, як то передбачено п.4.3 Договору.

Враховуючи суттєві порушення норм чинного законодавства та умов договору, в також, зміст ч.1 ст.554 ЦК України, в якій закріплено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом було обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості сумі 163200,00 грн.

Щодо вимоги позивача в частині розірвання спірного договору, слід зазначити наступне.

Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Приписами ст.652 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Із змісту ст.653 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Положеннями п.1 ст.761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Судова колегія відзначає, що п.5.1 Договору передбачено, що Орендодавець за Договором має право, зокрема, пред'являти в суді вимоги про дострокове розірвання договору, якщо Орендатор не оплачує орендну плату протягом двох місяців поспіль від дня спливу строку платежу.

Враховуючи наведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині розірвання спірного договору №1 від 25 березня 2014 р. укладеного між ТОВ „ОбрійВ» (Орендодавець) та ПП „УкрбутВ» (Орендар), оскільки відповідачем не сплачено понад п'ять місяців орендна плата в період з 25.03.2014 р. по 12.01.2015 р., яка передбачена ч. 4 спірного договору, що підтверджується довідкою банку від 12.01.2015 р. № 25-3-8/41-ЮЗРД та є істотним порушення умов договору. Отже, враховуючи обґрунтованість вимог щодо розірвання договору та їх правомірне задоволення судом першої інстанції, є вірним й висновок місцевого господарського суду щодо зобов'язання відповідача повернути орендоване майно.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що орендоване майно не використовувалось ПП „УкрбутВ» у господарській діяльності, а тому у ТОВ „ОбрійВ» не було підстав для нарахування орендної плати, з огляду на наступне.

Відповідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

ПП „УкрбутВ» не було надано суду жодних доказів, які б підтверджували той факт, що орендований кран не використовувався для виконання будівельно-монтажних робіт.

Натомість, ТОВ „ОбрійВ» до суду апеляційної інстанції було надано фото та відео на яких зафіксовано факт роботи орендованого майна, крану стрелкового КС-55713, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Не приймаються до уваги й посилання апелянта на те, що останній не отримував ані претензій, ані актів виконаних робіт від позивача, ані ухвал господарського суду Одеської області про розгляд даної справи, а особа з прізвищем «Волошина» яка отримувала кореспонденцію, керівництву ПП „УкрбутВ» не відома та така особа ніколи не перебувала з ПП „УкрбутВ» ані в трудових відносинах, ані не надавала послуги за цивільно-правовими договорами, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням ПП „УкрбутВ» є 56570, Миколаївська область, Вознесенський район, село Дорошівка, вулиця П'ятихатна, будинок 25 А.

Уся кореспонденція, у тому числі й претензії, акти виконаних робіт та судові ухвали, надсилались ПП „УкрбутВ» саме за даною адресою та були отримано ПП „УкрбутВ» .

Наданий ПП „УкрбутВ» наказ №05 від 03.02.2014 року, який, за твердженням апелянта, підтверджує той факт, що відповідальною особою за отримання поштових відправлень на ПП „УкрбутВ» була головний бухгалтер - ОСОБА_3, не приймається до уваги, оскільки даний доказ є внутрішнім документом відповідача, який є у даному спорі зацікавленою особою.

Згідно п.94 постанови Кабінету Міністрів України за №270 від 05 березня 2009 року «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Відповідно до п.95 цих Правил, у разі відсутності або несправності абонентської поштової скриньки, невиконання вимог щодо її встановлення, відсутності договору юридичної особи з оператором поштового зв'язку про доставку пошти оператор поштового зв'язку зобов'язаний письмово повідомити користувача послуг поштового зв'язку про свою відмову від доставки адресованих йому поштових відправлень, періодичних друкованих видань.

Також, п.96 Правил передбачає, що реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об'єкті поштового зв'язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку.

Отже, поштова кореспонденція, що надходить за адресою юридичної особи вручається лише уповноваженому представнику такої юридичної особи.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Отже, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 26.01.2015 р. у справі №916/4541/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 17.08.2015 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Воронюк О.Л.