Рішення

від 03.08.2015 по справі 462/1922/15-ц

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/1922/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2015 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого - судді Колодяжного С.Ю.

при секретарі Обертас Н.М.

з участю прокурора Лободи І.І.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Щегольської М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_5 та ОСОБА_2, третя особа - Дитячий дошкільний будинок № 1, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки і піклування, звернулася з позовом в суд про позбавлення відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 батьківських прав щодо їхнього малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнення з відповідачів аліментів на утримання сина по 350 грн. з кожного з усіх видів заробітку, щомісячно до повноліття дитини. Свої позовні вимоги мотивує тим, що дитина з 11.12.2012 року перебуває в дитячому будинку, батьки не цікавляться її розвитком та здоров'ям, зловживають алкоголем, ніде не працюють, ведуть антигромадський спосіб життя. Разом з тим, батьки неодноразово попереджалися про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов'язків, однак і надалі не займаються вихованням дитини.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, покликаючись на мотиви такого, який просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову не заперечив, зазначивши, що спочатку відвідував сина в дитячому будинку, але з квітня 2014 року взагалі не навідується до дитини. Визнав, що ні він, ні мати дитини - ОСОБА_5 не виконують належно своїх батьківських обов'язків, і в подальшому не зможуть цього робити, він в силу свого віку і стану здоров'я, а ОСОБА_5 - через те, що зловживає алкоголем, веде асоціальний спосіб життя. Щодо стягнення з нього аліментів, то вважає, що сплата 350 грн. аліментів щомісячно є непосильною для нього, оскільки він отримує дише 1000 грн. пенсії по інвалідності, інших доходів не має.

Відповідач ОСОБА_5, яка належним чином була повідомлена про час, день та місце розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (повідомлення в матеріалах справи), в судове засідання повторно не з'явилася, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи - Дитячого дошкільного будинку № 1 позовні вимоги підтримала, зазначила, що батьки повністю ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, зокрема, тривалий час не цікавляться життям, здоров'ям і розвитком сина. Відповідач ОСОБА_2 навідував сина один раз, а матір - ОСОБА_5 один раз, але була напідпитку. Просить позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи, відповідача, думку прокурора про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

У відповідності до положень п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він - ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно зі ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має, зокрема, орган опіки і піклування.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і його батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.6). Батьки хлопчика у зареєстрованому шлюбі не перебували, вже біля півтора року разом не живуть.

Як видно з довідки ЛКП «Левандівка» ОСОБА_4 зареєстрований за місцем реєстрації матері по АДРЕСА_1 (а.с.12).

Згідно актів обстеження умов проживання від 09.04.2013 року та 21.11.2014 року (а.с.13, 14), умови у вказаній квартирі незадовільні, відсутні комунальні вигоди, для проживання, виховання і розвитку дитини умови відсутні.

Також встановлено і підтверджується матеріалами справи, що сім'я перебуває на обліку в відділі у справах дітей Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради з 15.05.2013 року у зв'язку з ухиленням батьків від виконання батьківських обов'язків (ніде не працюють, зловживають алкоголем, ведуть антигромадський спосіб життя). Малолітній ОСОБА_4 з 11.12.2012 року відповідно до розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 819 «Про відібрання та влаштування в дитячий будинок малолітнього ОСОБА_4» (а.с. 7) перебуває в Дитячому будинку № 1 Львівської міської ради на повному державному утриманні по даний час.

З пояснень представника позивача і з витягу з протоколу № 4 засідання комісії х питань захисту прав дітей Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 26.02.2015 року вбачається, що з батьками дитини працівниками відділу постійно проводилась профілактична робота щодо неналежного виконання ними батьківських обов'язків, але на час розгляду справи ситуація в сім'ї не покращилась.

Згідно пояснень представникаДитячого дошкільного будинку № 1, де з 11.12.2012 року по даний час перебуває син відповідачів, ОСОБА_2 фактично не навідував дитину, останній час сином взагалі не цікавиться, що підтвердив відповідач у суді, а ОСОБА_5 з'явилася в дитячому будинку лише один раз, була в стані сп'яніння, влаштувала скандал, що стверджується листом в.о. директора Дитячого дошкільного будинку № 1 від 14.05.2013 року.

Таким чином, відповідачі протягом тривалочого часу не спілкуються та в жодний спосіб не контактують зі своєю дитиною, не цікавляться її життям, навчанням і не турбуються про фізичний і духовний розвиток сина, хоча нічких перешкод в цьому їм ніхто не чинив. Доказів, які би спростовували наведене, судом не здобуто.

Відповідно до висновку органу опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 03.03.2015 року, з метою захисту прав та інтересів дитини, орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_5 щодо їхнього малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4). Такий висновок підтверджується поясненнями і позицією представника позивача та третьої особи під час розгляду справи, з чим погодилась і прокурор, яка брала участь у розгляді справи.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У відповідності до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідно до ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» встановлено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Таким чином, обов'язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків. Обставини справи свідчать про небажання відповідачів займатися вихованням дитини, а саме відсутність будь-яких дій, які б свідчили про його намір змінити обставини свого життя та вчинити дії, спрямовані на виховання дитини. Доказів щодо спростування таких обставин в матеріалах справи немає.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів аліментів в розмірі по 350 грн. з кожного з усіх видів заробітку, щомісячно до повноліття дитини, то суд приходить до переконання що така вимога підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно вимог ч.1 ст.184 даного Кодексу, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може зазначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Як вбачається із роз'яснень, даних в п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК.

Як встановлено судом, відповідачі не працюють, ОСОБА_2 отримує пенсію в розмірі 1000 грн., є інвалідом ІІІ групи, інших дітей на утриманні не має.

Відповідно до ч.2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Зі змісту ст. 10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу - обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із наведеного та враховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 внаслідок свідомої поведінки та нехтування покладених на них, як батьків, обов'язків, ухиляються від їх виконання, суд приходить до переконання, що позовні вимоги Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4, підставні, а відтак ОСОБА_2 та ОСОБА_5 слід позбавити батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4, при цьому, керуючись принципом розумності і справедливості, та враховуючи, що утримувати дітей зобов'язані обоє батьків, то з відповідачів слід стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі по 300 грн. щомісячно до його повноліття, оскільки такий розмір аліментів, на переконання суду, відповідатиме реальним потребам малолітньої дитини якому необхідні належні умови для розвитку та виховання, а також матеріальному становищу сторін у справі.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави, а тому, з огляду на те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а судом задоволені позовні вимоги майнового і немайнового характеру, з відповідачів підлягає стягненню по 243,60 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 150, 164, 165, 166, 180, 181, 184 СК України,суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьківських прав відносно сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягувати із ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) на користь Дитячого дошкільного будинку №1 (р/р відділу освіти Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 35428301021586, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825-0143, ЗКПО 02144571) аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі по 300 грн. з кожного щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 16.03.2015 року.

В решті позову - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь держави по 243,60 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.