Рішення

від 17.08.2015 по справі 445/811/15-ц

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/811/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 серпня 2015 року Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді Сивак В.М.

при секретарі Захарчук Н.Я.

за участю : представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Золочеві Львівської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОКРЕДИТ» до ОСОБА_3 про повернення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОКРЕДИТ» про визнання кредитного договору недійсними,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МІКРОКРЕДИТ» звернулося із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 03 вересня 2014 року між ТОВ «МІКРОКРЕДИТ» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №20149, відповідно до умов якого Позичальник отримав суму кредиту у розмірі 2 000,00 (дві тисячі) гривень строком до 26 листопада 2014 року, зі сплатою 300% річних від суми кредиту у розрахунку з потижневою оплатою 5,77% за користування кредитом.

Відповідно до п.5.2. Кредитного договору загальна сума всіх платежів ОСОБА_3 з урахуванням процентів становить 2 826, 60 грн.

Згідно з п.5.8. Кредитного договору сплата суми кредиту та процентів здійснюється щовівторка, протягом 12 тижнів, в національній валюті, шляхом внесення платежів у готівковій формі до каси Кредитора - ТОВ «МІКРОКРЕДИТ».

Банк виконав у повному обсязі свої зобов'язання перед позичальником.

Своєю чергою ОСОБА_3 не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором в частині своєчасного повернення кредиту та процентів, чим порушує умови кредитного договору.

Станом на 21 квітня 2015 року заборгованість ОСОБА_3 перед ТОВ «МІКРОКРЕДИТ» становить 17 778, 60 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім гривень шістдесят копійок) грн., яка складається із простроченої заборгованості з повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом - 2 118, 60 (дві тисячі сто вісімнадцять гривень шістдесят копійок) грн. та пені - 15 660,00 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят гривень) грн.

Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІКРОКРЕДИТ» просило стягнути із ОСОБА_3 на свою користь борг у сумі 17 778, 60 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім гривень шістдесят копійок) грн.

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОКРЕДИТ» про визнання Кредитного договору №20149 недійсним, посилаючись на невідповідність Кредитного договору чинному законодавству України.

Так, до моменту укладення Кредитного договору ТОВ «МІКРОКРЕДИТ» не провело переддоговірної роботи з Позичальником з приводу повідомлення умов кредитування.

Кредитний договір укладено під впливом обману, оскільки під час пропонування кредиту ОСОБА_3 не було надано повної та зрозумілої інформації для свідомого укладення договору, а також оскільки ТОВ «МІКРОКРЕДИТ» не мало права видавати кредит (лише позику) у зв'язку з відсутністю ліцензії, виданої уповноваженими на органами державної влади.

Пункт 10 Кредитного договору, який передбачає обов'язок Позичальника сплачувати пеню у розмірі 10 грн. за кожен день прострочення суперечить ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до якої розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За результатами розгляду заяви від 19 листопада 2014 року Головне управління державної фіскальної служби у Львівській області не встановило фактів здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «МІКРОКРЕДИТ» на території міста Львова та Львівської області.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просив визнати недійсним Кредитний договір №20149 від 03 вересня 2014 року, укладений між ним та ТОВ «МІКРОКРЕДИТ».

У судовому засіданні представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) ТОВ «МІКРОКРЕДИТ» первісний позов підтримав та просив його задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

У судовому засіданні відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 первісний позов не визнав та заперечував проти його задоволення, зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити.

Суд, з'ясувавши дійсні обставини та давши оцінку зібраним у справі доказам, дійшов висновку, що первісний позов ТОВ «МІКРОКРЕДИТ» підлягає задоволенню в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІКРОКРЕДИТ» та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № 20149, згідно умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2 000,00 (дві тисячі) грн. (п.3). Кредитні кошти надавались строком на 12 тижнів - до 26 листопада 2014 року (п.5.1.). За користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору 300% річних від суми кредиту, у розрахунку з потижневою сплатою 5,77% річних (п.5.2.).

Згідно умов п. п. 5.4.-5.7. сума платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів складає 235,55 грн. щотижня. Дата і час першого платежу 10.09.2014 р., 15:00 год, дата і час платежу середа, 15:00. Загальна сума всіх платежів з урахуванням процентів становить 2 826, 60 грн.

Відповідно до п.12 Кредитного договору за порушення строків повернення кредиту і процентів за користування кредитом Позичальник зобов'язується сплачувати Кредитору пеню у розмірі 10 (десяти) гривень за кожен день прострочення по кожному платежу.

Згідно із п.13 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного його виконання Позичальником зобов'язань по цьому договору.

Банк виконав у повному обсязі свої зобов'язання та надав боржнику ОСОБА_3 кошти, що підтверджується Що підтверджується видатковим касовим ордером № 450 від 03 вересня 2014 року, підписаний ОСОБА_3 та уповноваженим працівниками ТОВ «МІКРОКРЕДИТ».

Згідно Довідки №304/2015 від 21 квітня 2015 року, виданої ТОВ «МІКРОКРЕДИТ» станом на 21 квітня 2015 року, заборгованість ОСОБА_3 перед ТОВ «МІКРОКРЕДИТ» у зв'язку з невиконанням зобов'язань, передбачених Кредитним договором №20149 від 03 вересня 2014 року становить 18 022, 20 грн., що складається з суми кредиту та процентів за користування кредитом 2118, 60 грн.; пені за кредитним договором - 15 660,00 грн.; судового збору - 243,60 грн.

Банк виконав свої зобов'язання за договором, надавши суму кредиту, проте відповідач борг в повному обсязі не повертає та не сплатив відсотки за користування кредитом.

Згідно вимог ст. ст. 525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки ОСОБА_3 належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, у нього виникла заборгованість в розмірі 17 778,60 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім гривень шістдесят копійок) грн., суд вважає, що позов ТОВ «МІКРОКРЕДИТ» підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зустрічному позові ОСОБА_3 просив визнати недійсними Кредитний договір № 20149 від 03 вересня 2014 року, який був укладений між ним та ТОВ «МІКРОКРЕДИТ», посилаючись на те, що кредитний договір містить умови, які суттєво порушують права позичальника-споживача фінансових послуг та є несправедливими, протиправними, оскільки суперечать вимогам закону, а тому на підставі вимог ст. ст. 203, 215, 236 ЦК України просив визнати їх недійсними. Однак, з такими доводами позивача ОСОБА_3 за зустрічним позовом та його представника погодитись неможливо з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених законом, на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що при укладенні Кредитного договору № 20149 ВІД 03 вересня 2014 року ОСОБА_3 діяв вільно, виходячи з власних інтересів, прийняв рішення про вибір контрагента та про вступ з ним в договірні відносини, на власний розсуд з банком визначив характер вказаного договору, який вони уклали, його умови (зміст). При укладені спірного договору сторонами були погоджені всі істотні умови договору.

Посилання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 на те, що ТОВ «МІКРОКРЕДИТ» ввело його в оману під час укладення договору та досягнення усіх істотних умов є необґрунтованими, оскільки позивачем, який діяв під впливом обману, не доведено наявність умислу з боку відповідача за зустрічним позовом, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману.

Відповідач за зустрічним позовом ТОВ «МІКРОКРЕДИТ» спростував обставини щодо незаконності своєї діяльності за відсутності необхідних документів, на які посилався Позивач, надавши суду належні докази, а саме: Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи Товариство з обмеженою відповідальністю «МІКРОКРЕДИТ» від 17.03.2011 року, Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.04.2014 року та від 26.05.2015 року; Довідка про внесення інформації про відокремлений підрозділ кредитної установи до Державного реєстру фінансових установ.

Крім цього, застосування Позивачем за зустрічним позовом Закону України «Про відповідальність з несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» для обґрунтування несправедливо великого розміру пені за несвоєчасне виконання ним грошових зобов'язань за Кредитним договором №20149 від 03 вересня 2014 року є необґрунтованими, оскільки згідно преамбули цього нормативного акту, суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Положення ст. 215 ЦК України містять вичерпний перелік підстав для визнання недійсності правочину.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Посилання ОСОБА_3, що кредитний договір як правочин вчинено на вкрай невигідних і несправедливих умовах, суд вважає безпідставними, оскільки позивач за зустрічним позовом не надав суду переконливих та безспірних доказів в обґрунтування заявлених вимог.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243, 60 грн. слід стягнути з відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 згідно зі ст. 88 ЦПК України в дохід держави.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст. ст. 203, 215, 236, 525, 526, 611, 627, 628, 1054 ЦК України, п. п. 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,ст. ст. 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОКРЕДИТ» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 38827163) заборгованість за кредитним договором № 20149 від 03 вересня 2014 року в сумі 17 778, 60 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім гривень шістдесят копійок) грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 38827163) про визнання кредитного договору недійсними відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТзОВ "МІКРОКРЕДИТ" судовий збір в розмірі 243, 60 (двісті сорок три гривні шістдесят копійок) грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя ОСОБА_4