Рішення

від 21.09.2009 по справі 7/260/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/260/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.09                                                                          Справа №  7/260/09

Суддя   

За  позовом:  Товариства  з   обмеженою   відповідальністю  “Транспортно - експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція”, смт. Бородянка, Бородянський район,  Київська область

до  відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трівлад-Авто”, м.Запоріжжя

  Суддя   Кутіщева Н.С.

Представники:

Від позивача:  Фоголева Л.Д., дов.  № 27/09 від 18.09.2009р.

Від відповідача:  Лобіков Д.В.,  дов. № 54 від 18.01.2009р.     

           Заявлено позов про стягнення заборгованості  в  сумі  2685грн. 00 коп., що складається з 2000грн. 00 коп.  основного боргу,  685 грн.00 коп.  пені.   

           Ухвалою суду від 25.08.2009р. позовна заява прийнята до провадження, судове засідання призначено на 07.09.2009р. Ухвалою від 07.09.2009 року судове засідання відкладено на 21.09.2009 року.

В судовому засіданні 10.09.2009 р. представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 161, 203, 204, 212, 214, 295, 398, 399 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 12, 54, 55 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши наступне. Відповідач уклав з позивачем договір № 52 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, відповідно до якого згідно умовам заявки та CMR накладної № 153897 від 24.09.2008 року виконані роботи по доставці вантажу-електрокорунд в кількості 20 тон по маршруту Запоріжжя (Україна) –20016 Pero (Milano) Italy, вартість наданих послуг складає 1150 євро по курсу НБУ на день розвантаження курс НБУ 7,15217 грн. за євро. Сума рахунку-фактури № 301 від 26.09.2008 року за вантажоперевезення складає 8225 грн. Відповідач 01.10.2008 року отримав всі необхідні документи для оплати: рахунок-фактуру № 301 від 26.09.2008 року, CMR накладну № 153897, акт виконаних робіт рекомендованим листом з повідомленням. Намагаючись вирішити питання про повернення відповідачем боргу 8225 грн., позивач звернувся до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Трівлад-Авто” з претензією про несвоєчасну оплату № 1 від 20.01.2009 року на суму 9175 грн. 58 коп. за виконані роботи та пеню за несвоєчасну сплату. Відповіді на претензію не отримано. Товариство  з   обмеженою   відповідальністю  “Транспортно - експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція” звернулося 05.02.2009 року до відповідача з претензією про несвоєчасну оплату № 2 від 05.02.2009 року на суму 9342 грн. 77коп. за виконані роботи та пеню за несвоєчасну сплату. Відповіді на претензію не отримано. Відповідач частково сплатив рахунок-фактуру № 301 від 26.09.2008 року на суму 6225 грн. На момент звернення до суду заборгованість відповідача становила 2685 грн., з них: 2000 грн. за виконані роботи та 685 грн. пеня за несвоєчасну оплату.

Відповідач надав суду відзив на позов № 18/09 від 21.09.2009 року, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на наступне: відповідно до умов договору № 52 від 25.09.2008 року, сторонами узгоджено їх права та обов'язки, порядок надання послуг, ціна та порядок розрахунків. В розділі 3 договору сторонами визначено вартість перевезень. В розділі 4 договору сторони узгодили, що факт виконання робіт оформлюється актом прийому-здачі виконаних робіт, датою виконання робіт є дата підписання акту. На день розгляду справи відповідачем проведено попередню оплату за рахунком-фактурою № 301 від 26.09.2008 року на суму 8225 грн. Позивачем не надано документального підтвердження надання послуг, виконання робіт, надання будь-яких інших видів робіт та послуг.   У той час факт виконання перевезення підтверджується актом виконаних робіт, про що обумовлено розділом 4 договору № 52. Наведені доводи спростовують вимоги позивача по оплаті. Крім того, відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що розділом 3 договору сторони обумовили, що вартість перевезень має бути визначена у заявці на перевезення. З наданої до матеріалів справи копії заявки сторонами обумовлено вартість послуг у розмірі 1150 євро за курсом НБУ на день вивантаження. За твердженням відповідача грошові зобов'язання, які можуть настати для відповідача, виражені в іноземній валюті, є порушенням вимог закону.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони  зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

           Відповідно до  ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання  доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд  приймає  тільки  ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які  відповідно до законодавства повинні бути  підтверджені  певними  засобами доказування, не можуть  підтверджуватись іншими засобами доказування.  

За  клопотанням сторін судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 21.09.2009 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення по узгодженню з представниками сторін  в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників  сторін, суд

     ВСТАНОВИВ:

15.09.2008 р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор-перевізник ) був укладений договір про перевезення вантажів в міжнародному сполученні № 52 від 15.09.2008 р. (далі-договір).

Згідно п. 1.1. договору, предметом цього договору є порядок взаємовідносин, які виникли між експедитором-перевізником та перевізником при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень вантажів та пов'язаних з цим різного виду послуг транспортними засобами перевізника за замовленнями експедитора-перевізника. Перевезення виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПГ), Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв (ESTR), Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП).

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 договору, експедитор-перевізник зобов'язаний пред'являти перевізнику заявку на перевезення вантажу із зазначенням: адреси вантажовідправника, дати завантаження, найменування, ваги та габаритів вантажу, особливих умов перевезення при наявності таких, адреси митниці,  фрахту за перевезення. При цьому графік завантаження експортного, імпортного вантажу повідомляється не пізніше, ніж за 3 дні. Про всі зміни дати завантаження повідомляється не пізніше ніж за 24 години.

Згідно з п.3.1 договору, вартість перевезення  узгоджується між експедитором-перевізником та перевізником окремо на кожне перевезення, та обумовлюються в заявці на надання автотранспортних послуг.

У відповідності із п.п.2.1.1 п.2.1 договору, відповідач пред'явив позивачеві заявку № 214 від 15.09.2009 року до договору із зазначенням наступних відомостей: найменування вантажу-електрокорунд, вага-20 тон, маршрут-Україна (Запоріжжя)-Італія (20016 Pero), загальна вартість послуг –1150 евро за курсом НБУ на день розвантаження,дата завантаження-17.09.2008 року, адреса завантаження-ВАТ “Запорізький абразивний комбінат”, кількість автомобілів-один, адреса розвантаження-Італія (20016 Pero), згідно СМR, строк доставки вантажу-5 днів.

Згідно з п.5.1 договору, експедитор-перевізник провадить оплату за виконане перевезення, згідно з узгодженими ставками, 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів рахунків на оплату, з додаванням накладних СМR з відміткою про доставку вантажу, якщо інше не обумовлено в заявці.

Із міжнародної товарно-транспортної накладної СМR А № 153897 випливає, що позивач здійснив перевезення  із Запоріжжя до Італії (20016 Pero) 20 тон вантажу-електрокорунду. При цьому завантаження вантажу відбувалося 17.09.2008 року, а в пункт призначення вантаж доставлений 24.09.2008 року, перевезення здійснювалося автопоїздом АІ5220АВ/АІ1780ХХ.

Позивачем був виставлений відповідачеві  рахунок-фактуру № 301від 26.09.2008 року   для оплати за доставку вантажу по території та за межі митної території України автопоїздом АІ5220АВ/АІ1780ХХ у сумі 8225 грн.

В позові Товариство  з  обмеженою  відповідальністю  “Транспортно - експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція” зазначило, що позивач, намагаючись вирішити питання про повернення відповідачем боргу, звернувся до відповідача з претензією № 1 від 20.01.2009 року,  яка містила вимогу сплатити 8668 грн. 60 коп. заборгованості за надану автотранспортну послугу та 506 грн. 98 коп. пені. Відповідач не надав відповіді на претензію № 1 від 20.01.2009 року.Позивачем було направлено відповідачеві претензію  № 2 від 05.02.2009 року на суму 9342 грн. 77 коп. за виконані роботи та пеню за несвоєчасну сплату.На момент пред'явлення позову відповідач частково оплатив  рахунок-фактуру № 301від 26.09.2008 року   на суму 6225 грн. На претензію відповідь відповідачем не надана. За таких обставин, Товариство  з  обмеженою  відповідальністю  “Транспортно - експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція” просить суд стягнути з відповідача 2000 грн. за виконані роботи та 685 грн. пені.

       Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України,цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків,зокрема, є: 1) договори та інші правочини;2) створення  літературних,  художніх  творів,  винаходів  та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання  майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

       Згідно з ч.1 ст.10  Цивільного кодексу України,чинний   міжнародний   договір,   який   регулює  цивільні відносини,  згода на обов'язковість якого надана  Верховною  Радою України,   є   частиною   національного  цивільного  законодавства України.

         Відповідно до п.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Законом України “Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів”  N 57-V від 1 серпня 2006 року постановлено приєднатися до    Конвенції    про    договір    міжнародного автомобільного     перевезення  вантажів,   вчиненої 19 травня   1956   року   в   м.   Женеві), договір перевезення  підтверджується   складанням   вантажної накладної.   Відсутність,   неправильність   чи  утрата  вантажної накладної  не  впливають  на  існування   та   чинність   договору перевезення,  до  якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

       Згідно з ч.1 ст.9  вказаної Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом  укладання  договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

        Як було зазначено вище, між сторонами по справі укладено договір про перевезення вантажів в міжнародному сполученні № 52 від 15.09.2008 р.

        Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що  договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

         У відповідності із ч.3 ст. 6 Цивільного кодексу України,   сторони в договорі можуть відступити  від  положень  актів цивільного  законодавства  і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити  від  положень  актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у  разі,  якщо  обов'язковість  для  сторін  положень  актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

         Таким чином, відповідно до ст.9 вказаної Конвенції вантажна накладна є доказом прийняття вантажу перевізником, проте згідно з п.4.2 договору, факт виконання перевезення оформлюється актом прийому-здачі виконаних робіт, датою виконання робіт вважається дата підписання акту.  Тобто, сторони за власною домовленістю, керуючись принципом свободи договору, визначили, що факт перевезення вантажу підтверджується саме актом прийому-здачі виконаних робіт.

         Позивач не надав суду акту прийому-здачі робіт з перевезення вантажів в міжнародному сполученні за заявкою відповідача   № 214 від 15.09.2009 року.

         Таким чином, позивачем не доведена суду дата виконання робіт з перевезення вантажів,  як наслідок Товариство  з   обмеженою   відповідальністю  “Транспортно - експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція” не обґрунтувало свої позовні  вимоги, враховуючи положення п.4.2 договору.

         Платіжним дорученням № 305 від 02.09.2009 року підтверджується сплата відповідачем транспортних послуг у сумі 2000 грн., відповідно до рахунку № 301 від 26.09.2009 року.

В даному платіжному дорученні зазначена підстава: “доплата  за транспортні  послуги по перевезенню вантажу зг. рах. № 301 від 26.09.2008р. без ПДВ”.

Таким чином згідно зі ст. 11 ГПК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, встановлених актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, не встановлених такими актами, але по аналогії породжуючи цивільні права та обов'язки.

           Згідно з п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

          У зв'язку із сплатою відповідачем після порушення провадження у справі № 7/260/09 2000 грн. за  послуги з перевезення вантажів в міжнародному сполученні за заявкою № 214 від 15.09.2009 року, суд вважає за необхідне в цій частині припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

 Статтею 216 ГК України, передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.  

           Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.    

У відповідності із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

           Відповідно до п.5.3 договору, за затримку оплати рахунків у встановлені цим договором строки, експедитор-перевізник сплачує перевізнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки  НБУ, за кожен день прострочення.

         У зв'язку із тим, що позивач не довів суду  дату порушення відповідачем умов договору щодо оплати наданих йому послуг, то відсутні правові підстави для стягнення пені.  

         Таким чином, слід відмовити позивачеві в задоволенні вимог щодо стягнення пені.

         Позивач просить суд стягнути  з відповідача, в якості судових витрат, витрати на оплату проїзду представника Товариства  з   обмеженою   відповідальністю  “Транспортно - експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція” із м.Києва до м.Запоріжжя  для  участі 21.09.2009 року у справі № 7/260/09 та в зворотньому напрямку. При цьому позивач додав до матеріалів справи копії проїзних документів ОТ № 401737 та ОТ № 401738.

          Витрати на оплату проїзду представника сторони в судове засідання в інший населений пункт та в зворотньому напрямку не входять, згідно зі ст. 44 ГПК України,  до складу судових витрат.  

           Згідно із  ст.ст. 44, 49 ГПК України,  з відповідача слід стягнути на користь позивача наступні судові витрати: 51 грн. державного мита, 118  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині  вимог, щодо  яких припинено провадження у справі, поскільки відповідач погасив борг після  звернення  позивача з позовною заявою до суду.  

  Крім того, суд вважає за необхідне на підставі п.13 Постанови Кабінету Міністрів України  “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” № 1258 від 21.12.2005 року, повернути позивачеві  із Державного бюджету України зайво сплачені 76 грн. 50 коп. оплати  послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу, про що слід видати відповідну довідку.

         Керуючись ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 47, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                    В И Р І Ш И В:

         В частині стягнення основного боргу провадження по справі припинити.  

         В решті позову відмовити.

         Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трівлад-Авто” (69000, м.Запоріжжя, вул.Патріотична, 52/85, р/р 2600139305398 в АБ “Діамант банк”, МФО 320854, код ЄДРПОУ 35366846) на користь Товариства  з   обмеженою   відповідальністю  “Транспортно - експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція” (07800, Київська область, смт. Бородянка, вул.Заводська, 23, р/р 26003012130 у ВАТ “Банк “Український капітал, МФО 320371, код ЄДРПОУ 30684447) 51 грн. державного мита,   118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

           Видати наказ.

           Видати довідку на повернення з державного бюджету України на користь Товариства  з   обмеженою   відповідальністю  “Транспортно - експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція” зайво сплачених 76 грн. 50 коп. оплати послуг по  інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

       Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

  Дата підписання рішення “ 23” вересня 2009 р.

       Суддя                                                                                                                      Н.С. Кутіщева