Ухвала

від 07.09.2009 по справі 3707/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3707/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

УХВАЛА

про відмову в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство  

07 вересня 2009 р.  № 3707/09  

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е., розглянувши матеріали за заявою ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство приватного підприємства "Слобідчанка",

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство приватного підприємства "Слобідчанка" (ідентифікаційний код 33436221) в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон про банкрутство). Свої вимоги заявник (ініціюючий кредитор) обґрунтовує тим, що боржник не подає податкову звітність з 10.07.08 та станом на 13.08.09 за боржником обліковується заборгованість перед бюджетом в сумі 2 543,14 грн.

Виходячи з системного аналізу норм Закону про банкрутство, у вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справах про банкрутство за заявою кредитора, господарські суди поряд зі ст. 6 Закону про банкрутство (в даному випадку також і ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника) мають враховувати й положення преамбули та ст. 1 Закону про банкрутство, якими визначено такі поняття, зокрема, як "боржник" та "кредитор" (п. 4.2 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.04 №04-5/1193).

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство кредитором, серед інших, є органи державної податкової служби.

Водночас, згідно із абз. 3 ст. 1 Закону про банкрутство боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, за приписами Закону про банкрутство боржником може бути суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможний виконати свої зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною першою статті 2 Закону України "Про систему оподаткування", в редакції Закону України від 18.02.97 N 77/97-ВР, визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Цей Закон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону, а всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про систему оподаткування" в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. У силу ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначають, що пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Виходячи з аналізу наведених норм, чинне законодавство не відносить суми пені та штрафу (штрафні санкції), що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказане також узгоджується із приписами ст. 1 Закону про банкрутство, згідно з якими до складу грошових зобов'язань боржника, тобто цивільно-правових зобов'язань боржника, не зараховується, зокрема, недоїмка (пеня та штраф).

Відповідно до п. 4.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.04 №04-5/1193 у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо. Проте кредитори з такими вимогами, які є публічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство (у даному випадку ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство) вправі подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Таким чином, суми заборгованості зі сплати пені та штрафу (штрафних санкцій), в т.ч. застосовані за порушення податкового законодавства, не можуть входити до складу грошових вимог ініціюючого кредитора та відповідно впливати на порушення справи про банкрутство боржника.

При цьому, суд враховує те, що положення ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника, не встановлюють будь-яких виключень з вказаного загального правила.

Як вбачається з заяви про порушення справи про банкрутство, грошові вимоги ініціюючого кредитора –ДПІ у Тисменицькому районі Івано-Франківської області до боржника у загальному розмірі 2 543,14 грн. складається з 1 183,14 грн., стягнутих постановою господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.07 по справі № АП-17/98, а також з 680,00 грн. штрафних санкцій (податкове повідомлення-рішення № 0008371500/0 від 18.12.07) та 680,00 грн. штрафних санкцій (податкове повідомлення-рішення № 0002421500/0 від 15.06.09).

Відповідно до постанови господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.07 по справі № АП-17/98 зобов'язання боржника перед бюджетом у розмірі 1 183,14 грн. виникли в результаті застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності згідно акта перевірки № 310/1520-33436221 від 17.08.06 (податкове повідомлення-рішення № 0000961500/0 від 18.08.06 на суму 170,00 грн.), акта перевірки № 230-1510 від 07.07.06 (податкове повідомлення-рішення № 0000711500/0 від 07.07.06 на суму 510,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000701500/0 від 07.07.06 на суму 510,00 грн.).

Отже, вказані грошові вимоги становлять виключно штрафні санкції.

Таким чином, зазначена в заяві ДПІ у Тисменицькому районі Івано-Франківської області заборгованість приватного підприємства "Слобідчанка" перед бюджетом не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що безпідставне порушення провадження у справі про банкрутство тягне за собою незворотні правові наслідки, суд дійшов висновку, що у прийнятті заяви ДПІ у Тисменицькому районі Івано-Франківської області слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити у прийнятті заяви ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство приватного підприємства "Слобідчанка".

       Суддя                                                                                 Т.Е. Валєєва

Виготовлено в АС "Діловодство суду"