Рішення

від 09.03.2011 по справі 5019/349/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2011 р. Справа № 5019/349/11

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Радема"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Літа Плюс"

про стягнення 1 149 грн. 18 коп.

Суддя О.Г.Крейбух

Представники:

Від позивача : представник заст.директора ОСОБА_2 довіреність від 10.03.09 р.

Від відповідача : представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 1009,06 грн. по договору поставки від 07.02.2008р. № 7, пені у сумі 140,12 грн.

В судовому засіданні 09 березня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач відзиву на позов до суду не подав, участі уповноваженого представника в судовому засіданні 09.03.2011р. не забезпечив, поштове відправлення повернуто органом поштового зв'язку з відміткою "по закінченні терміну зберігання" /а.с.23/.

Відповідно до інформації з ЄДРПОУ, наданої Головним управлінням статистики у Рівненській області, станом на 07.02.2011р. місцезнаходженням відповідача ОСОБА_3 "Літа Плюс" є м.Рівне, вул.Степова, 16, тобто відповідає адресі, вказаній позивачем у позовній заяві.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками «Адресат вибув»і т.п. з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006р. № 01-8/1228).

За наведеного, поскільки ухвалою суду від 18.02.2011р. участь уповноважених представників сторін в судовому засіданні 09.03.2011р. обов'язковою не визнавалася, суд здійснює розгляд справи № 5019/349/11 за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Радема»(надалі -постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Літа Плюс»(надалі -покупець, відповідач) укладено договір поставки № 7 (далі -Договір), згідно з яким постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з інформацією з ЄДРПОУ правильним найменуванням відповідача є товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Літа Плюс" /а.с.4/.

Пунктом 4.6 Договору визначено умови оплати товару -відтермінування 14 банківських днів з моменту поставки товару покупцю. Підставою для перерахування коштів є товарно-транспортна накладна або накладна.

Поставка товару по накладним від 03.03.2010р. № РА-0000221 на суму 991,50 грн. та від 29.03.2010р. № РА-0000334 на суму 998,20 грн. відповідачем оплачено частково у сумі 980,64 грн. Заборгованість складає 1009,06 грн.

07 грудня 2010 року позивачем було направлено відповідачу претензію від 07.12.2010р. № 343 про повну оплату поставленого товару на суму 1009,06 грн., яку останнім отримано 11.12.2010р. і залишено без відповіді та належного реагування /а.с.10/.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 1009,06 грн. є підставними та підлягають до задоволення на підставі ст.526, 530 ЦК України.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у сумі 140,12 грн. за період прострочення з 13.04.2010р. по 07.02.2011р.

Пунктом 8.3 Договору сторони погодили відповідальність покупця у разі несвоєчасної оплати товару у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Поскільки прострочення відповідача по оплаті товару, отриманого по накладним від 03.03.2010р. № РА-0000221 та від 29.03.2010р. № РА-0000334, має місце, то позовні вимоги про стягнення пені є підставними.

Однак, суд не приймає розрахунок пені, виконаний позивачем, виходячи з такого.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто з урахуванням ч.6 ст.232 ГК України та п.4.6 Договору (відтермінування в оплаті - 14 банківських днів) пеня повинна нараховуватися за періоди:

- по накладній від 03.03.2010р. № РА-0000221, оплата по якій до 24.03.2010р., на суму неоплаченого залишку 10,86 грн. -за період з 13.04.2010р. по 25.09.2010р. (з урахуванням періоду стягнення пені, визначеного позивачем у позові);

- по видатковій накладній від 29.03.2010р. № РА-0000334, оплата по якій до 19.04.2010р., на суму 998,20 грн. -за період з 20.04.2010р. по 20.10.2010р.

Відтак, позивачем розрахунок пені виконано з порушенням вимог част.6 ст.232 ГК України та п.4.6 Договору.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення» мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. А тому суд здійснює розрахунок пені самостійно.

Розрахунок пені по видатковій накладній від 03.03.2010р. № РА-0000221 на суму неоплаченого залишку 10,86 грн.:

з 13.04.2010р.-07.06.2010р. 10,86 грн. х 2 х 10,25 : 100 : 365 х 56 = 0,34 грн.

з 08.06.2010р.-07.07.2010р. 10,86 грн. х 2 х 9,5 : 100 : 365 х 30 = 0,17 грн.

з 08.07.2010р.-09.08.2010р. 10,86 грн. х 2 х 8,5 : 100 : 365 х 33 = 0,17 грн.

з 10.08.2010р.-25.09.2010р. 10,86 грн. х 2 х 7,75 : 100 : 365 х 47 = 0,22 грн.

всього 0,90 грн.

Розрахунок пені по видатковій накладній від 29.03.2010р. № РА-0000334 на суму 998,20 грн.:

з 20.04.2010р.-07.06.2010р. 998,20 грн. х 2 х 10,25 : 100 : 365 х 49 = 27,47 грн.

з 08.06.2010р.-07.07.2010р. 998,20 грн. х 2 х 9,5 : 100 : 365 х 30 = 15,59 грн.

з 08.07.2010р.-09.08.2010р. 998,20 грн. х 2 х 8,5 : 100 : 365 х 33 = 15,34 грн.

з 10.08.2010р.-20.10.2010р. 998,20 грн. х 2 х 7,75 : 100 : 365 х 72 = 30,52 грн.

всього 88,92 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково за розрахунком, виконаним судом, у сумі 89,82 грн. (0,90 грн. + 88,92 грн.).

Загальний розмір задоволених позовних вимог: 1098,88 грн.

Відношення задоволених позовних вимог до заявлених: 95,62 %.

Відповідно до ст.49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме державне мито за подання позовної заяви у сумі 97,53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 225,66 грн.

Позивач просить покласти на відповідача витрати на оплату послуг адвоката у сумі 1000,00 грн.

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Так, між адвокатом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 "Радема" було укладено договір про надання юридичних послуг від 25.01.2011 року, ОСОБА_3 "Радема" надано ОСОБА_4 довіреність від 04.01.2011р. на представництво інтересів останнього.

Однак, представництво інтересів позивача в судовому засіданні 09.03.2011р. по справі № 5019/349/11 здійснював заступник директора ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності від 01.10.2010р. /а.с.25/.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем ОСОБА_3 "Радема" витрат у сумі 1000,00 грн. на оплату послуг адвоката ОСОБА_4 (платіжне доручення, касовий ордер), поскільки у платіжному дорученні від 11.02.2011р. № 513 отримувачем платежу у розмірі 1000,00 грн. визначено "СПД ОСОБА_4" /а.с.19/.

Таким чином, із врахуванням ст.ст.33, 34, 49 ГПК України витрати по оплаті послуг адвоката на відповідача не покладаються у зв'язку з не доведенням позивачем понесення таких витрат.

Керуючись ст.ст.49, 81 1 , 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Літа Плюс" (вул.Степова, буд.16, м.Рівне, 33016, іден.код 31894679) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Радема" (пров.Робітничий, 1, м.Рівне, 33009, іден.код 31430709) основний борг у сумі 1009 грн. 06 коп., пеню у сумі 89 грн. 82 коп., державне мито за подання позовної заяви у сумі 97 грн. 53 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 225 грн 66 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В позові про стягнення 50,30 грн. пені - відмовити.

Суддя Крейбух О. Г.

повне рішення складено "10" березня 2011 року

Помічник судді

ОСОБА_5