Постанова

від 18.07.2006 по справі 12/35-06-713

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

18 липня 2006 р.                                                                                  

№ 12/35-06-713 

          Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

В. Овечкіна  -головуючого,

Є. Чернова В. Цвігун

за участю представників:

- позивача

- відповідача

розглянув касаційну скаргу

ДП «Свердловантрацит»

на постанову

Одеського апеляційного

господарського суду від 23.05.2006

у справі

№ 12/35-06-713 господарського

суду Одеської області

за позовом

Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1

До

Одеської залізниці ДП

«Свердловантрацит»

Про

Стягнення 612 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської

області від 14.03.2006 (суддя                

В.Юдова) позовні вимоги задоволені, стягнуто з відповідачів суму

недостачі по 50% з кожного відповідача з огляду на таке.

ДП «Свердловантрацит» на користь

позивача відвантажено 69 т вугілля згідно накладної № НОМЕР_1.

На проміжній станції Знаменка при

огляді вантажу виявлено поглиблення, проведено контрольне переважування вантажу

та виявлена недостача 2200 кг, про що складено комерційний акт НОМЕР_2.

Суд дійшов висновку, що

відправником не дотримано вимоги «Правил перевезення вантажів у вагонах

відкритого типу, в свою чергу залізниця прийняла вантаж до перевезення, не

провівши перевірку як при прийомі до перевезення, так і при передачі вагону з

Придніпровської залізниці на Одеську залізницю.

При таких обставинах наявність

поглиблень, що виявлені, свідчать про вину двох сторін -відправника та

залізниці.  

Постановою Одеського апеляційного

господарського суду від 23.05.2006 (судді: О.Журавльов, В.Тофан, М.Михайлов)

рішення господарського суду першої інстанції у цій справі змінено, позов

задоволено частково.

Як встановлено судом апеляційної

інстанції, вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі,

завантаженому засобами відправника, без ознак втрати під час перевезення.

За вимогами п. «а»ст. 111 Статуту

залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності,

якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому

засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу

під час перевезення, тому апеляційна інстанція дійшла висновку про відсутність

підстав для стягнення вартості нестачі з Одеської залізниці.  

Крім цього, апеляційна інстанція,

враховуючи приписи п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу

України № 644 від 21.11.2000, згідно з якими для вантажів зданих до перевезення

у вологому стані норма недостачі становить 2% маси, зазначеної в перевізних

документах, змінила розрахунок норми недостачі з врахуванням природної втрати

під час перевезення.

ДП «Свердловантрацит» з апеляційною

постановою не погодилося, вважає, що судом при її винесенні порушено приписи

ст.ст. 110, 113 Статуту залізниць України, просить в касаційній скарзі

постанову суду скасувати, прийняти нове рішення про стягнення вартості нестачі

з Одеської залізниці. 

Вищий господарський суд України у

відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи сторін та

вважає, що касаційна скарга не  підлягає

задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено,

що ДП «Свердловантрацит»- вантажовідправник здійснило завантаження власними

засобами на користь СПД ОСОБА_1 -вантажоодержувач вугілля марки антрацит АМ в

кількості 69 т що підтверджено залізничною накладною № НОМЕР_1 від 24.11.2005.

Під час перевезення вантажу на

станції Знаменка 27.11.2005 складено акти загальної форми №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4

відповідно до яких у вагоні на поверхні вантажу 

виявлено поглиблення. Люки та двері щільно закриті. Течі вантажу немає.

На підставі актів загальної форми

складено комерційний акт              № НОМЕР_5, яким засвідчено, що кількість

вантажу є фактично менша від вказаної відправником у залізничній накладній.

Відповідно до ст. 129 Статуту

Залізниць України обставини, що можуть бути підста вою для матеріальної

відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажо одержувача, пасажирів

під час залізничного перевезення, засвідчуються комер ційними актами або актами

загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до п. “а” ст. 111

Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за

втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж

надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами

відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також

якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому

засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу

під час перевезення.

За даними комерційного акту, з

посиланням на акт про технічний стан вагона, вагон надійшов у комерційному та

технічному відношенні справний, люки та двері у вагоні справні та закриті, а

тому апеляційна інстанція дійшла правомірного висновку про звільнення

перевізника від відповідальності, поклавши відповідальність на

вантажовідправника.

Касаційна інстанція приймаючи до

уваги встановлення обставин надходження вагону у справному стані, не вбачає

правових підстав встановлювати інші обставини справи, проти зазначених у

комерційному акті, виходячи з вимог ст. 111-7 ГПК України.  

Чинним законодавством не

передбачено обов'язку перевізника по складенню документа у певній формі щодо

правильності розміщення та закріплення вантажу, який приймається до

перевезення.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК

України кожна сторона зобов'язана довести обставини на які вона посилається як

на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки матеріалами справи не

підтверджується вина перевізника у виникненні недостачі вантажу, а відтак

підстави покладати відповідальність за недостачу на перевізника відсутні.

Приймаючи постанову апеляційний

господарський суд обгрунтовано врахував положення п. 27 Правил видачі вантажів,

відповідно до якого при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей

зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та

граничного розходження визначення маси нетто) становить, зокрема, 2% маси,

зазначеної в перевізних документах щодо вантажів рідких або зданих до

перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

За таких обставин касаційна

інстанція вважає необґрунтованими твердження скаржника про порушення і

неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та

процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, в зв'язку з чим

підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови не вбачається.  

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1118, 1119, 11111  ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного

господарського суду від 23.05.2006 у справі № 12/35-06-713 господарського суду

Одеської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. 

          Головуючий суддя:                                                           

В. Овечкін

          судді:                                                                               

          Є.Чернов

В. Цвігун