Рішення

від 01.10.2009 по справі 15/182

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/182

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.10.09 р.                                                                                     Справа № 15/182                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Металобази Комекс” м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 35203150)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Антей” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 13516136)

про стягнення основного боргу в сумі 47829,80 грн., інфляції в сумі 239,15 грн., 3% річних у розмірі 268,46 грн., пені в сумі 2118,87 грн., штрафу в сумі 4782,98 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кітченков М.О. за довіреністю від 03.11.2008 р.

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Металобази Комекс” м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Антей” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 47829,80 грн., інфляції в сумі 239,15 грн., 3% річних у розмірі 268,46 грн., пені в сумі 2118,87 грн., штрафу в сумі 4782,98 грн.

Ухвалою суду від 10.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/182, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 08.09.2009 р. строк вирішення спору продовжено до 08.10.2009 р.

У порушення вимог ухвал суду від 10.07.2009 р., 04.08.2009 р., 08.09.2009 р. відповідач в судові засідання 04.08.2009 р., 08.09.2009 р., 01.10.2009 р. не з'явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи є довідка Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4–20/4561 від 17.09.2009 р., з якої вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Антей”, ідентифікаційний код 13516136, зареєстровано за адресою: 83014, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 27. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві, та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Крім того, в матеріалах справи є повідомлення про вручення поштових відправлень з відміткою про вручення їх відповідачу (його представнику).

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.  

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2009 р. сторони уклали договір № 093, згідно якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, в кількості та за ціною, вказаних в додаткових угодах до договору, що є невід'ємною його частиною.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 093 від 06.04.2009 р. ним було передано відповідачу товар за видатковою накладною № ДФ–509/0 від 14.04.2009 р. на суму 77829,80 грн. Станом на день подачі позову до суду відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 30000,00 грн. (згідно банківських виписок, завірені копії яких додані до позову), тобто сума заборгованості склала 47829,80 грн., що підтверджується, на думку позивача, видатковою накладною № ДФ–509/0 від 14.04.2009 р., податковою накладною № ДФ–00005090/12 від 14.04.2009 р., довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯОТ № 627726 від 14.04.2009 р., рахунком № ДФ–0000509 від 13.04.2009 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач, як вказано в позовній заяві, вартість отриманого за договором товару в повному об'ємі не сплатив. Вважаючи, що він порушив п. 4.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 13.04.2009 р. до нього) щодо здійснення оплати партії товару з відстроченням платежу на 10 банківських днів з дати її відвантаження, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

02.09.2009 р. до суду надійшла заява № 1202 від 26.08.2009 р., в якій позивач змінює підставу позову з договору № 093 від 06.04.2009 р. на позадоговірні відносини, які засновані на усній домовленості купівлі–продажу та спірній накладній. В даній заяві позивач змінює розмір позовних вимог, та просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 47829,80 грн., 3% річних в розмірі 326,29 грн., пеню в сумі 1169,86 грн.

В обґрунтування того факту, що строк виконання грошового зобов'язання для відповідача наступив згідно ст. 530 ЦК України, позивач додав до заяви лист № 810 від 09.06.2009 р. з вимогою оплатити основний борг за отриманий товар на суму 47829,80 грн. згідно спірної видаткової накладної. Факт відправлення вказаного листа позивачем підтверджується поштовою квитанцією № 6018 від 09.06.2009 р., описом вкладення до цінного листа. Завірені копії листа, опису та квитанції додані до заяви.

Заяву про зміну підстави позову та розміру позовних вимог суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

29.09.2009 р. до суду надійшла заява від 24.09.2009 р., в якій позивач збільшує розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних та пені у зв'язку зі збільшенням періоду їх нарахування. На підставі цього позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 416,71 грн. та пеню в розмірі 1478,79 грн. Сума основного боргу не змінилася. При цьому заяви від позивача в установленому порядку про відмову від інфляції та штрафу не надходило, тому суд розглядає позовні вимоги про стягнення заборгованості на загальну суму 54747,43 грн. (в тому числі інфляції на суму 239,15 грн., штрафу на суму 4782,98 грн.). Заяву про збільшення розміру позовних вимог суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі видаткової накладної та рахунку, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна товару, кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання видаткової накладної, видача довіреності на особу, уповноважену на отримання товарно–матеріальних цінностей, здійснення часткової оплати товару згідно банківських виписок, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред'явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем листа № 810 від 09.06.2009 р. з вимогою сплатити суму заборгованості за товар, переданий за спірною видатковою накладною. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Наказом № 1149 від 12.12.2007 р. Міністерства транспорту та зв'язку України передбачені нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку між обласними центрами України протягом 3 днів, без урахування дня подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Виходячи з того, що вимога повинна була бути отримана у період з 09.06.2009 р. по 12.06.2009 р. (з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень між обласними центрами України), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 13.06.2009 р. по 19.06.2009 р. включно, а вже з 20.06.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений законом строк суму боргу в розмірі 47829,80 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем позивач на підставі ст. 611 ЦК України та ст. 231 ГК України нарахував пеню в розмірі 1478,79 грн. (розрахунок пені міститься в матеріалах справи).

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом встановлена тільки верхня границя розміру пені, тобто вона не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але конкретний розмір пені, який доцільно використовувати в даних правовідносинах, законом не визначений.

Позивач в обґрунтування нарахування пені посилається на ст. 231 ч. 6 ГК України, згідно якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Проаналізувавши вказану норму суд дійшов висновку, що позивач невірно тлумачить її зміст, оскільки мова йде не про конкретний розмір пені, а про метод обчислення. Облікова ставка по суті є лише засобом вимірювання розміру пені, тому що в договорі сторони можуть передбачити пеню в розмірі декількох облікових ставок (одна, дві, три). Законом конкретний розмір пені не передбачений.

Відповідно до ст. 231 ч. 4 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Усним договором купівлі–продажу розмір пені також не передбачений.

Таким чином розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, для нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого за видатковою накладною № ДФ–509/0 від 14.04.2009 р. на виконання умов усного договору купівлі–продажу, застосовувати не можна. У зв'язку з відсутністю належних доказів щодо домовленості між сторонами про застосування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені  необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.

В первісно заявлених позовних вимогах позивач просив суд стягнути з відповідача штраф, нарахований на підставі п. 6.2 договору № 093 від 06.04.2009 р. Враховуючи зміну підстави позовних вимог з вказаного договору на усний договір купівлі–продажу, суд дійшов висновку, що прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем наступило внаслідок порушення норми закону (ст. 530 ЦК України), а не умов договору. Таким чином, застосування до відповідача штрафу, передбаченого п. 6.2 договору № 093 від 06.04.2009 р., за прострочення оплати товару, переданого згідно усного договору купівлі–продажу, суд вважає безпідставним, тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 4782,98 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних в сумі 416,71 грн. та інфляцію в розмірі 239,15 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою нового розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що позивач припустився суттєвої помилки при визначенні початку періоду прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки не врахував нормативні строки пересилання поштових відправлень між обласними центрами України, у зв'язку з чим прострочення виконання грошового зобов'язання згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України у відповідача виникло з 20.06.2009 р. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається.

За власними розрахунками суду сума 3% річних нараховується за період з 20.06.2009 р. (початок виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України) по 30.09.2009 р. (кінець періоду нарахування, визначений самим позивачем) та складає: 47829,80 грн. х 3% х 103 дні : 365 днів = 404,92 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 416,71 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 404,92 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 416,71 грн. – 404,92 грн. = 11,79 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Перевіркою розрахунку інфляції судом встановлено, що позивач помилився при визначенні періоду її нарахування, яким він вважає травень 2009 р. Оскільки строк виконання грошового зобов'язання для відповідача наступив з 13.06.2009 р. по 19.06.2009 р., прострочення виконання грошового зобов'язання в травні 2009 р. ще не існувало. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції за травень 2009 р. в сумі 239,15 грн. є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови у позові та зменшення розміру позовних вимог – на позивача.  

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Антей” (юридична адреса: 83014, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 27; код ЄДРПОУ 13516136; рахунок 26002198005741 в ДФ ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 335593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Металобази Комекс” (юридична адреса: 49079, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 7; фактична адреса: 49079, м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Чекмарева, 2; код ЄДРПОУ 35203150; рахунок 26006050002721 у відділенні ЗАТ КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299) суму 48234,72 грн. (а саме: основний борг на суму 47829,80 грн., 3% річних в розмірі 404,92 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 482,35 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 275,06 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1478,79 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 4782,98 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції в сумі 239,15 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 11,79 грн.

В судовому засіданні 01.10.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                              

Нєразік М.М.

тел. 381-91-18

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області