Рішення

від 17.08.2015 по справі 904/6516/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.08.15 Справа № 904/6516/15

За позовом Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ

до Зонального навчально-методичного центру підприємства Дніпропетровського обласного об'єднання профспілок, м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. № 1804 від 04.11.14

від відповідача: ОСОБА_2 - в.о. директора

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Зонального навчально-методичного центру підприємства Дніпропетровського обласного об'єднання профспілок про стягнення 243766, 26 грн., з яких основний борг - 155467, 56 грн., пеня - 33078, 64 грн., три відсотки річних - 1732, 23 грн. та інфляційні втрати - 53487, 83 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 17.08.2015.

11.08.2015 від відповідача надійшла заява про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з перебуванням у відпустці його представника.

11.08.2015 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, однак не заперечує несвоєчасність виконання зобов'язання щодо оплати теплової енергії, та зазначає, що дане порушення відбулось не з його вини, оскільки Зональний навчально-методичний центр підприємства Дніпропетровського обласного об'єднання профспілок фінансується з держбюджету, та викликано значним ростом тарифів.

Також, у відзиві на позов відповідач зазначає, що неодноразово звертався до позивача щодо реструктуризації заборгованості та до Дніпропетровської міської ради щодо розгляду питання погашення заборгованості підприємства, яка утворилась внаслідок тяжкого фінансового становища підприємства, яке посилилось за рахунок розміщення у готелі, який перебуває на балансі відповідача, переселенців з тимчасово окупованої території, які отримували послуги на проживання нижче вартості до 50%.

17.08.2015 відповідач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру пені належної до стягнення.

17.08.2015 відповідач подав до суду заяву про розстрочку виконання рішення суду на підставі п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України строком на 12 місяців шляхом сплати боргу щомісячно рівними частинами.

У судовому засіданні 17.08.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2008 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - позивач, енергопостачальна організація) та Зональним навчально-методичним центром підприємства Дніпропетровського обласного об'єднання профспілок (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 040419 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб); гаряче водопостачання - протягом 350 діб; технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Облік споживання теплової енергії здійснюється розрахунковим способом (п. 5.2 договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії по формі додатку 4 (п. 7.2 договору).

Згідно з п. 7.3 договору споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням із зазначенням періоду, за який він сплачує.

Відповідно до п. 7.4 договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу теплову енергію за період січень-лютий 2015 року на загальну суму 309814, 05 грн., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт (арк. с. 26-27), виставленими позивачем відповідачу рахунками на вищезазначену суму на оплату вартості теплової енергії (арк. с. 24-25). Дані рахунки та акти виконаних робіт були отримані відповідачем, що підтверджується реєстрами рахунків та актів виконаних робіт за період січень-лютий 2015 року (арк. с. 30-31).

Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленої теплової енергії, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 155467, 56 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання теплової енергії за представленими актами та не надано доказів повної її оплати на суму 155467, 56 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 155467, 56 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 13.02.2015 по 30.06.2015 у розмірі 1732, 23 грн. та інфляційні втрати за період 13.02.2015 по 30.06.2015 у сумі 53487, 83 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вбачається з розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, останнім при визначенні інфляційних втрат не було враховано положення п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14, відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 44484, 47 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу повністю у сумі 1732, 23 грн.

Також, у зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 33078, 64 грн. за період з 13.02.2015 по 30.06.2015.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.2.3 договору в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи, складний фінансовий стан відповідача, який посилився за рахунок розміщення у готелі, що перебуває на балансі відповідача, переселенців з тимчасово окупованої території, які отримували послуги на проживання нижче вартості до 50%, значне підвищення тарифів на теплову енергію, суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені до 10 % від належного до стягнення, що буде становити суму 3307, 86 грн. пені.

Відповідно до 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 4695, 25 грн.

Крім того, відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду строком на 12 місяців шляхом сплати боргу щомісячно рівними частинами.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При розгляді заяви відповідача про розстрочку виконання рішення, судом враховано правові позиції, що викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 9). Так, у пункті 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 зазначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Беручи до уваги заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, у зв'язку із складним фінансовим становищем, яке посилилось за рахунок розміщення у готелі, що перебуває на балансі відповідача, переселенців з тимчасово окупованої території, які отримували послуги на проживання нижче вартості до 50%, значне підвищення тарифів на теплову енергію, фінансування відповідача з держбюджету та те, що відповідач неодноразово звертався до позивача щодо реструктуризації заборгованості та до Дніпропетровської міської ради щодо розгляду питання погашення заборгованості підприємства (арк. с. 53-58), господарський суд частково задовольняє заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, та розстрочує його виконання на 6 місяців, шляхом сплати боргу щомісяця рівними частинами за наступним графіком: до 01 вересня 2015 року - 34947, 90 грн.; до 01 жовтня 2015 року - 34947, 90 грн.; до 01 листопада 2015 року - 34947, 90 грн.; до 01 грудня 2015 року - 34947, 89 грн.; до 01 січня 2016 року - 34947, 89 грн.; до 01 лютого 2016 року - 34947, 89 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Зонального навчально-методичного центру підприємства Дніпропетровського обласного об'єднання профспілок (49061, м. Дніпропетровськ, вул. Вакуленчука, 3А; ідентифікаційний код 02654912) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 37; ідентифікаційний код 32082770) основний боргу у розмірі 155467, 56 грн., пеню у сумі 3307, 86 грн., три відсотки річних у сумі 1732, 23 грн., інфляційні втрати у розмірі 44484, 47 грн. та 4695, 25 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Розстрочити виконання рішення суду строком на шість місяців шляхом сплати заборгованості щомісячно рівними частинами за наступним графіком:

до 01 вересня 2015 року - 34947, 90 грн.;

до 01 жовтня 2015 року - 34947, 90 грн.;

до 01 листопада 2015 року - 34947, 90 грн.;

до 01 грудня 2015 року - 34947, 89 грн.;

до 01 січня 2016 року - 34947, 89 грн.;

до 01 лютого 2016 року - 34947, 89 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.08.2015

Суддя ОСОБА_3