Рішення

від 18.08.2015 по справі 904/3517/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.15р. Справа № 904/3517/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопласт", Хмельницька обл., смт.Летичів

до В-1: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

В-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Лідер-транс", м. Кривий Ріг

про стягнення 44 550 євро, що складає станом на 06.04.15р. за офіційним курсом НБУ 1124401,78 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 13/03-15 від 13.03.15р.

від відповідача-1: ОСОБА_3, представник за довіреністю № 209 від 13.06.15р.

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Термопласт" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач-1) про зобов'язання відповідача-1 сплатити позивачу грошову суму збитків у розмірі еквівалентному 44 550 EUR, що складає 1 124 401,78 грн. за офіційним курсом НБУ на день складання позову.

Ухвалою господарського суду від 24.04.15р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 02.06.15р.

Ухвалою господарського суду від 02.06.15р. відкладено розгляд справи на 18.06.15р.

Ухвалою господарського суду від 18.06.15р. залучено до участі у справі відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Лідер-транс" та відкладено судове засідання на 11.08.15р.

11.08.15р. повноважний представник позивача у судовому засіданні усно заявив про уточнення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача-1 грошову суму збитків у розмірі еквівалентному 44 550 EUR, що складає 1 124 401,78 грн. за офіційним курсом НБУ на день складання позову. Крім того, повноважний представник позивача надав для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи та докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача-2.

В свою чергу, повноважний представник відповідача-1 заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі. Крім того, повноважний представник відповідача-1 заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копії довідки Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Повноважний представник відповідача-2 у судове засідання 11.08.15р. не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.15р., який направлявся на адресу відповідача-2 та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Господарським судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого адреса відповідача-2 співпадає з адресою на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач-2 про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розпочати розгляд справи по суті в даному судовому засіданні (11.08.15р.) без участі повноважного представника відповідача-2 за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, 11.08.15р. у судовому засіданні оголошено перерву до 18.08.15р.

18.08.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача просив суд стягнути саме з відповідача-1 грошову суму збитків у розмірі еквівалентному 44 550 EUR, що складає 1 124 401,78 грн. за офіційним курсом НБУ на день складання позову.

В свою чергу, повноважний представник відповідача-1 заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.

У судовому засіданні 18.08.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача-1, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.13р. між позивачем (далі-клієнт) та відповідачем-1 (далі - експедитор) був укладений Договір № 18/11/2013 транспортного експедирування (про надання транспортно-експедиційних послуг) (далі -Договір), відповідно до умов п. 2.2. якого, за цим договором клієнт замовляє і зобов'язується оплатити, а експедитор зобов'язується виконати або організувати виконання визначених цим договором експедиторських послуг за рахунок клієнта, пов'язаних з перевезенням вантажу клієнта, тобто надавати послуги з організації перевезень вантажу клієнта ТС по маршруту, обраному клієнтом або експедитором, укладати договір (договори) перевезення вантажів, в певних випадках забезпечувати доставку вантажу до пункту призначення і видачу його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу) за кількістю навантажувальних місць, вказаною у товарній накладної (далі - накладна) і товаро-транспортних документах (товарно-транспортної накладної (далі ТТН)), міжнародної автомобільної накладної (далі CMR)), а також іншими документами; а також надавати інші послуги, пов'язані із здійсненням перевезення, на умовах, у строки та за цінами, обумовленими цим Договором. Експедитор має право від імені клієнта і за його рахунок укладати договори на зберігання та страхування вантажів, а також для виконання своїх зобов'язань може укладати інші види договорів від свого імені, але в інтересах клієнта і за його рахунок.

Пунктом 4.1.4. Договору передбачено, що експедитор має право укладати договори (перевезення вантажів, надання послуг, інші види договорів) з іншими суб'єктами господарської діяльності в інтересах та за рахунок клієнта.

За приписами п. 4.2.2. Договору експедитор зобов'язаний укласти договір з вантажоперевізниками, дотримуючись інтересів клієнта, тобто включити в Договір з вантажоперевізником і забезпечити виконання зобов'язань, зазначених у п.п .4.2.3.-4.2.11. цього Договору, а також в заявках.

Крім того, відповідно до п. 4.2.8. Договору експедитор зобов'язаний в Договорі вантажоперевізника забезпечити доставку вантажу клієнта в обумовлений термін до пункту призначення і видачу його співробітникові вантажоодержувача, вказаному в товарно-транспортній накладній(CMR).

Як зазначено у п. 7.1. Договору, при виявленні недостачі, псування вантажу або пошкодження упаковки навантажувального місця під час здачі вантажу вантажоодержувачу, сторони складають Акт про встановлену розбіжність за кількістю і якістю при прийманні товару і матеріальних цінностей. Акт є підставою для пред'явлення претензії експедитору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.14р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе обов'язків (п. 9.1. Договору).

Згідно з п. 9.2. Договору, строк дії Договору щорічно автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо до закінчення його дії не надійшло повідомлення від однієї зі сторін про його припинення.

Як зазначає позивач, 12.01.15р. позивач надав відповідачу-1 Заявку № 12012015/1 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якій було визначено основні умови перевезення полімеру етилену в первинних формах марки "NIPELIN (PE-MD) FS 340-03" (надалі по тексту - поліетилен), вагою нетто 41 250 кг на загальну вартість 44 550 EUR, що належить ТОВ "ТЕРМПЛАСТ" і відповідачем-1 було організовано автоперевезення цього вантажу.

Позивач звертає увагу суду, що останній придбав вищевказаний поліетилен згідно Річного рамкового контракту поставки №ТVК - СІS -022/2014 від 02.06.14р., укладеного між ТОВ "ТЕРМОПЛАСТ" та компанією ПАО ТVК(Tisza Chemical Group Public Limited Company, Tiszaujvaros, Hungary). Оплата за поліетилен в сумі 44 550,00 євро була здійснена 16.02.15р. згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 16 від 04.02.15р.

Позивач зауважує, що міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) містить інформацію щодо відправника та перевізника, місця прийому вантажу та адреси доставки з найменуванням отримувача та інші дані. Вантажоотримувачем згідно накладних CMR, що було надано водіям, є ТОВ "Термопласт", місце вивантаження: м. Дніпропетровськ, Україна. Також, при проходженні пункту пропуску через державний кордон В«ЧопВ» , працівниками митниці були видані водіям попередні повідомлення № 400000000/2015/900068 та № 400000000/2015/900069, в яких вказано конкретний пункт прибуття, а саме: м. Хмельницький, вул. Північна, 95/1, і водії поставили особисті підписи під цими документами. Згідно наданої заявки, Вантажоотримувачем є ТОВ "Термопласт", місце вивантаження: м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 1. Митниця прибуття - м.Хмельницький, вул.Північна, 95/1. До місця призначення вантаж позивача не прибув. Також замість відмітки митного посту "Хмельницький-центральний" стоїть відмітка Київської митниці і, невідомо з яких причин стоїть печатка ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "ЛІДЕР-ТРАНС". Таким чином, як вважає позивач, свої зобов'язання перед позивачем відповідач-1 не виконав і не доставивши вантаж за місцем призначення, завдав позивачу збитки у розмірі вартості вантажу. Отже, розмір фактичних збитків складає 44 550 EUR, що є еквівалентом 1 124 401,78 грн. за офіційним курсом НБУ на день подання позову.

З метою досудового врегулювання спору, 29.01.15р. позивачем на адресу відповідача-1 було направлено вимогу про відшкодування збитків. Як зазначає позивач, відповідач-1 заявлені вимоги не задовольнив, відповіді на вимогу не надав, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача-1 грошову суму збитків у розмірі еквівалентному 44 550 EUR, що складає 1 124 401,78 грн. за офіційним курсом НБУ на день складання позову.

Відповідач-1 заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач-1, між ним та позивачем укладено вищезазначений Договір за умовами якого відповідач-1 повинен був за дорученням клієнта (позивача) та за його рахунок виконати або організувати виконання певних транспортно-експедиторських послуг. Під транспортно-експедиторськими послугами в цьому договорі розуміються послуги із забезпечення або з безпосередньої організації перевезення вантажу, а також укладення договорів перевезення вантажу, забезпечення відправлення та отримання вантажу, а також інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажу.

На виконання умов вказаного Договору відповідач-1 уклав з відповідачем-2 договір №13/01/2015 перевезення вантажів від 13.01.15р.

Відповідач-1 звертає увагу суду на те, що за умовами Договору з позивачем відповідач-1 виконав всі свої обов'язки в інтересах позивача, а саме:

- зобов'язав перевізника, тобто відповідача-2, доставити вантаж за адресою, зазначеною в заявці та товарно-транспортній накладній (п. 3.1. Договору);

- зобов'язав контролювати правильність розміщення та надійності кріплення вантажу в кузові, які забезпечать зберігання та цілісність вантажу, контролювати здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт з метою недопущення перевантаження транспортного засобу та інше (п.3.2. Договору);

- зобов'язав виконати інші обов'язки, передбачені укладеним з відповідачем-2 договором.

Крім того, згідно з п. 4.9. Договору №13/01/2015 перевезення вантажів від 13.01.15р. відповідач-2 несе повну матеріальну відповідальність за прийнятий до перевезення вантаж з моменту прийняття його до перевезення і у випадку втрати або пошкодження вантажу. Тому саме відповідач-2 повинен відшкодувати збитки в розмірі вартості втраченого або пошкодженого вантажу.

Відповідач-2 доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач-2 не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем та відповідачем-1 обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача-1, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організовувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Аналогічною є норма ст. 932 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Частина 2 статті 932 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 618 Цивільного кодексу України встановлено правило, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Таким чином, господарський суд вважає, що відповідач-1 є саме тією особою, яка згідно Договору № 18/11/2013 транспортного експедирування (про надання транспортно-експедиційних послуг) від 18.11.13р. несе відповідальність перед позивачем за не доставку відповідачем-2 (перевізником) вантажоодержувачу товару, прийнятого до перевезення на виконання умов Договору № 18/11/2013 транспортного експедирування (про надання транспортно-експедиційних послуг) від 18.11.13р.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідач-2 (перевізник) не є стороною договору № 18/11/2013 транспортного експедирування (про надання транспортно-експедиційних послуг) від 18.11.13р., а отже, не зобов'язаний виконувати його умови.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Тобто, відшкодування збитків як цивільна відповідальність стосовно кредитора (особи, чиє право порушене) виконує компенсаційну функцію. Збитки - це негативні майнові наслідки, які настають для кредитора. При цьому слід зазначити, що наявність та розмір збитків, завданих протиправною поведінкою, доводиться кредитором.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується протиправна поведінка; шкідливий результат такої поведінки - збитки, їх наявність та розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Враховуючи норми ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст. ст. 929, 932, 933 Цивільного кодексу України, за приписами яких повну матеріальну відповідальність по відшкодуванню шкоди, завданої втратою або пошкодженням вантажу позивача повинен нести відповідач-1 як експедитор, що залучив до виконання договору транспортного експедирування третіх осіб (відповідача-2), є підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 вартості недоставленого вантажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.06.10р. у справі № 27/451.

Також господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідач-1 має право у подальшому звернутися з позовом до суду щодо стягнення вищезазначеної суми з відповідача-2 у регресному порядку.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача-1.

Звертаю увагу на те, що відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 22, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 618, 629, 929, 932 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопласт" (31500, Хмельницька обл., смт. Летичів, вул.50-річчя Жовтня, буд. 16, код ЄДРПОУ 34323508) грошову суму збитків у розмірі еквівалентному 44550 EUR (сорок чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят євро), що складає 1 124 401,78 грн. (один мільйон сто двадцять чотири тисячі чотириста одна грн. 78 коп.) за офіційним курсом НБУ на день складання позову, витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 488,04 грн. (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят вісім грн. 04 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.08.15р.

Суддя ОСОБА_4