Рішення

від 12.08.2015 по справі 910/12648/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015Справа №910/12648/15

За позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Віпкар" прозвернення стягнення на заставлене рухоме майно Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Супряга С.О. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ БАНК" (надалі - ПАТ "ВТБ БАНК") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віпкар" (надалі - ТОВ "Віпкар") про звернення стягнення на заставлене рухоме майно.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що умовами Договорів застави товарів в обороті №4ВД/Z-6 від 18.04.2012 р. та №4ВД/Z-8 від 02.10.2012 р., укладених між позивачем та відповідачем, у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання відповідно до Кредитного договору №4ВД від 02.02.2011 р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕДКАР", передбачено право позивача на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, товари в обороті, що є предметом застави за Договором застави товарів в обороті №4ВД/Z-6 від 18.04.2012 р. та Договором застави товарів в обороті №4ВД/Z-8 від 02.10.2012 р., що належить ТОВ "Віпкар", а саме:

- легковий автомобіль Bentley Continental Flying Spur Speed (SCBBF53W7CC073828);

- легковий автомобіль Spyker C8 Laviolette B12 Edition (XL9BA11G46Z363100).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2015 р. порушено провадження у справі №910/12648/14 та призначено її до розгляду на 19.06.2015 р.

Представник позивача в судове засідання 19.06.2015 р. з'явився, вимог ухвали суду від 20.05.2015 р. не виконав, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 19.06.2015 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 20.05.2015 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2015 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 31.07.2015 р.

В судовому засіданні 31.07.2015 р. судом, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 05.08.2015 р.

05.08.2015 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та поданим останнім клопотанням, розгляд справи відкладено на 12.08.2015 р.

Розглянувши заяву позивача про вжиття на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, товари в обороті, що є предметом застави за Договором застави товарів в обороті №4ВД/Z-6 від 18.04.2012 р. та Договором застави товарів в обороті №4ВД/Z-8 від 02.10.2012 р., що належить ТОВ "Віпкар", а саме: - легковий автомобіль Bentley Continental Flying Spur Speed (SCBBF53W7CC073828), легковий автомобіль Spyker C8 Laviolette B12 Edition (XL9BA11G46Z363100), суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Заява мотивована тим, що невжиття судом заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. "Про деякі питання практики застосування забезпечення позову", заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Вказана правова позиція була підтримана й Вищим господарським судом України при винесенні постанови у справі №6/166 від 13.08.2008 р.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що припущення позивача про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Таким чином, останнім не доведено, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

При цьому, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозиції іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвокати та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову встановлюються ставка судового збору - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

На підставі вищевикладеного, враховуючи положення ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", так як заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Представник позивача в судове засідання 12.08.2015 р. з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 12.08.2015 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі №910/12648/15.

В судовому засіданні 12.08.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2011 р. між ПАТ "ВТБ БАНК" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕДКАР" (позичальник) було укладено Кредитний договір №4ВД (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) банк зобов'язався надати позичальнику кредит в гривні та євро в сумі еквівалентній 1 350 000,00 євро 00 євроцентів, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 01 лютого 2014 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором.

Надання кредиту позичальнику здійснюється у безготівковій формі на підставі письмової заявки позичальника за формою додатку №1, в межах ліміту кредитування, що діє на дату подання заявки, шляхом перерахування кредиту на рахунок позичальника №26006010113562 у Пушкінському відділенні ПАТ "ВТБ БАНК", МФО 321767 (або за іншими реквізитами, що вказані в заявці) за умови виконання позичальником своїх зобов'язань у повному обсязі та додержання всіх умов надання кредиту, встановлених цим договором. Надання кредиту може здійснюватись окремими частинами (траншами), розмір яких визначається позичальником та зазначається у заявці, в межах ліміту кредитування (п. 2.1 Кредитного договору).

За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату за кредит в порядку і на умовах, обумовлених нище, а саме:

- плата за користування кредитом встановлюється у вигляді процентів, розмір яких встановлюється умовами цього договору та має статус "диференційованої" ставки, під якою в цьому договорі розуміється наступне: цим договором встановлюється базовий розмір процентів, що нараховуються за користування кредитом за умови належного виконання позичальником всіх умов цього договору та договорів про забезпечення, та визначаються умови, за яких застосовується підвищений розмір плати за користування кредитом, який визначається шляхом збільшення базового розмір процентів на кількість процентних пунктів, що встановлена цим договором;

- встановлення диференційованої процентної ставки є особливою умовою кредитування в частині визначення плати за користування кредитом, а застосування диференційованої процентної ставки (підвищеної та базової процентної ставки) не змінює правовідносини за цим договором та/або його істотних умов;

- вищезазначена умова про збільшення базового розміру процентів за користування кредитом застосовується за взаємним волевиявленням та згодою сторін, що виражено шляхом укладання цього договору та не потребує укладання будь-яких договорів про внесення змін до цього договору/нового договору (п. 3.1.1 Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.1.2 Кредитного договору базовий розмір процентів: проценти за користування кредитними коштами, розмір яких є базовим, встановлюються у розмірі: 11,0% процентів річних для кредиту в євро, 17,0% процентів річних для кредиту в гривні.

Підвищений розмір процентів: сторони укладаючи цей договір, домовились, що базовий розмір процентів за користування кредитом збільшується на: 2 (два) процентні пункти при настанні кожного із нижченаведених випадків:

- при невиконанні та/або не забезпеченні виконання позичальником умови, визначеної п. 4.3.2 цього договору. Ця умова діє з наступного банківського дня, що йде за останнім днем дії на умовах, визначених п.4.3.2 цього договору, договору страхування і до моменту виконання та/або забезпечення виконання позичальником умов п. 4.3.2 цього Договору в повному обсязі;

- при невиконанні та/або не забезпеченні виконання позичальником більше ніж на 5 (п'ять) відсотків умови, визначеної п. 4.3.11.1 цього договору. Ця умова діє з першого банківського дня невиконання будь-якої з умов, визначених п. 4.3.11.1 цього договору і до моменту виконання та/або забезпечення виконання позичальником умов п. 4.3.11.1 цього договору в повному обсязі. При цьому розмір зобов'язань позичальника, визначений п. 4.3.11.1 цього договору, приймається для розрахунку як 100 (сто) відсотків.

- 1,0 (один) процентний пункт при настанні кожного із нижченаведених випадків:

- при невиконанні та/або не забезпеченні виконання позичальником будь-якої із умов, визначених п.п. 4.3.11.3. - 4.3.11.4, п.п. 4.3.13.2 - 4.3.13.6, п.п.4.3.14.1. - 4.3.14.2 цього договору. Ця умова діє з першого банківського дня невиконання будь-якої з умов, визначених п.п. 4.3.11.3 - 4.3.11.4, п.п. 4.3.13.2 - 4.3.13.6, п.п. 4.3.14.1 - 4.3.14.2 цього договору, і до моменту виконання та/або забезпечення виконання позичальником умов, визначених п.п. 4.3.11.3 - 4.3.11.4, п.п. 4.3.13.2 - 4.3.13.6, п.п. 4.3.14.1 - 4.3.14.2 цього договору в повному обсязі.

У випадку невиконання позичальником одночасно двох або більше умов, визначених п. 4.3.2, п. 4.3.11.1, п.п, 4.3.11.3 - 4.3.11.4, п.п. 4.3.13.2 - 4.3.13.6, п.п. 4.3.14.1 - 4.3.14.2 цього договору, базовий розмір процентів за користування кредитом підвищується на відповідну кількість процентних пунктів за кожне невиконання, і при дії одночасно декількох порушень базовий розмір процентів за користування Кредитом підвищується на суму процентних пунктів за невиконання кожної з умов.

При цьому, у випадку одночасного невиконання умов, визначених п.п. 4.3.11.3 - 4.3.11.4, п.п. 4.3.13.2 - 4.3.13.6, п.п. 4.3.14.1 - 4.3.14.2 цього Договору, базовий розмір процентів за користування кредитом не може бути підвищений більше ніж на 5 (п'ять) процентних пунктів від базового розміру процентів.

При повторному порушенні позичальником будь-якої із умов, визначених п. 4.3.11.1, п.п. 4.3.11.3 - 4.3.11.4, п.п. 4.3.13.2 - 4.3.13.6, п.п. 4.3.14.1 - 4.3.14.2 цього договору, підвищений розмір процентів за користування кредитом повторно не застосовується у разі дії на дату застосування підвищеного розміру процентів за користування кредитом за невиконання відповідної умови.

Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на суму заборгованості за кредитом за весь час користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту по день, що передує дню повного його повернення, із розрахунку факт/360-іноземна валюта, факт/365- гривня. При нарахуванні процентів враховується день надання та не враховується день повернення кредиту.

Згідно із п. 3.3 (п.п. 3.3.1, 3.3.2) Кредитного договору сплата процентів здійснюється позичальником у валюті кредиту на рахунок обліку/сплати процентів, визначений п. 10.1 цього договору, у наступному порядку:

- проценти, нараховані за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця включно, сплачуються щомісяця з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно;

- залишок нарахованих процентів сплачується в день повного повернення заборгованості за кредитом.

Пунктом 3.8.1 Кредитного договору визначено, що позичальник протягом 3 (трьох) банківських днів з дати укладання цього договору (з врахуванням дня укладання) зобов'язаний сплатити банку комісійну винагороду за надання кредиту у розмірі 1,0% (один) процент від суми ліміту кредитування на рахунок для обліку/сплати комісійної винагороди, визначений п. 10.1 цього Договору. Зазначена комісійна винагорода нараховується банком та сплачується позичальником у гривнях як еквівалент валюти, в якій визначено ліміт кредитування, за офіційним курсом НБУ на дату нарахування (третій банківський день включаючи день укладення цього договору) комісійної винагороди (п. 3.8.2 Кредитного договору).

Позичальник зобов'язаний сплачувати банку щорічну комісійну винагороду за управління кредитом у розмірі 1,0% (один) процент від суми діючого ліміту кредитування на дату нарахування. Комісійна винагорода за управління кредитом, зазначена в цьому підпункті, сплачується позичальником на рахунок для обліку/сплати комісійної винагороди, визначений п. 10.1 цього Договору, з "02" лютого 2012 року по "06" лютого 2012 року та з "04" лютого 2013 року по "06" лютого 2013 року. Зазначена комісійна винагорода нараховується банком у гривнях (у випадку визначення ліміту в гривні) та/або в гривні за курсом НБУ на дату нарахування (у випадку визначення Ліміту в іноземній валюті) (п.п. 3.10.1, 3.10.2 Кредитного договору).

Відповідно до п. 4.1.1 Кредитного договору банк зобов'язаний відкрити позичальнику позичковий рахунко і здійснювати перерахування кредиту в порядку, визначеному цим договором у разі якщо:

- заявка позичальника оформлена належним чином (додаток №1) за умови, що її виконання не суперечить вимогам чинного законодавства України про переказ грошей в Україні та правил міжнародних розрахунків (якщо валютою кредиту є іноземна валюта);

- надання кредиту згідно із заявкою позичальника не перевищує невикористаний ліміт кредитування, в межах якого позичальник має право отримати кредит відповідно до цього договору;

- призначення платежу, зазначене в розрахунковому документі позичальника, відповідає напрямам цільового використання кредиту за цим договором;

- відсутні будь-які несприятливі події (стаття 5 цього договору);

- заявка позичальника надана до банку до закінчення передбаченого цим договором строку/терміну повернення кредиту;

- позичальник уклав та/або забезпечив укладення договорів про забезпечення боргових зобов'язань на визначених умовах та у визначений цим договором строк.

Згідно із п.п. 4.3.3 - 4.3.6 Кредитного договору позичальник зобов'язаний використовувати кредит виключно на цілі, зазначені в цьому договорі, сплачувати банку плату за кредит в розмірі та в порядку, передбачених в цьому договорі, повернути кредит в повному обсязі в строк, визначений в цьому договорі, достроково сплатити боргові зобов'язання у повному обсязі, у разі надходження вимоги банку щодо дострокового виконання боргових зобов'язань у випадках, передбачених п. 3.7, п. 5.2, п. 6.1.12 цього договору.

Пунктами 7.1 - 7.3 Кредитного договору встановлено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом, позичальник сплачує банку пеню в гривні (для кредитів, наданих в гривні) та/або в гривні за курсом НБУ на дату нарахування (для кредитів, наданих в іноземній валюті) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зазначених зобов'язань враховуючи день погашення з розрахунку факт/365. У разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення плати за кредит згідно умов цього договору (крім заборгованості за кредитом), позичальник сплачує банку пеню в гривні (для кредитів, наданих в гривні) та/або в гривні за курсом НБУ на дату нарахування (для кредитів, наданих в іноземній валюті) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зазначених зобов'язань враховуючи день погашення з розрахунку факт/365.

Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань у повному обсязі (п. 9.4 Кредитного договору).

Далі між сторонами підписувались Договори про внесення змін до Кредитного договору №4ВД від 02.02.2011 р.

Так, зокрема, згідно Договору №6 від 03.06.2013 р. про внесення змін до Кредитного договору №4ВД від 02.02.2011 р. (надалі - Договір) сторони дійшли згоди текст Кредитного договору викласти у новій редакції, а саме: відповідно до п. 1.1 Договору банк на умовах договору зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування, розмір якого встановлюється за наступним графіком:

Період дії ліміту кредитуванняЛіміт кредитування, євро до 30 червня 2013 року 1 170 000,00 з 01 липня 2013 року - до 31 липня 2013 року 1 155 000,00 з 01 серпня 2013 року - до 31 серпня 2013 року 1 135 000,00 з 01 вересня 2013 року - до 30 вересня 2013 року 1 115 000,00 з 01 жовтня 2013 року - до 31 жовтня 2013 року 1 100 000,00 з 01 листопада 2013 року - до 30 листопада 2013 року 1 085 000,00 з 01 грудня 2013 року - до 31 грудня 2013 року 1 070 000,00 з 01 січня 2014 року - по 01 лютого 2014 року 1 055 000,00 з 02 лютого 2014 року 0,00

Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені договором, але не пізніше 01 лютого 2014 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені договором.

Згідно із п. 2.1 Договору надання кредиту здійснюється окремими траншами в безготівковій формі на підставі письмової заявки позичальника про надання кредиту (траншу) за формою додатку 1 до договору в межах невикористаного ліміту кредитування, шляхом перерахування кредиту (траншу) на поточний рахунок позичальника та в розмірі, зазначений (і) в заявці, за умови виконання позичальником своїх зобов'язань належним чином та додержання всіх умов надання кредиту (траншу), визначених договором.

Датою надання кредиту (траншу) є дата перерахування грошових коштів з рахунку обліку/сплати кредиту, зазначеного в п. 11.1 договору, на поточний рахунок позичальника, зазначений в заявці (п. 2.2 Договору).

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом відповідно до такого графіку:

Строк повернення кредитуМінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню, євро не пізніше 30 червня 2013 року 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) не пізніше 31 липня 2013 року 20 000,00 (двадцять тисяч) не пізніше 31 серпня 2013 року 20 000,00 (двадцять тисяч) не пізніше 30 вересня 2013 року 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) не пізніше 31 жовтня 2013 року 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) не пізніше 30 листопада 2013 року 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) не пізніше 31 грудня 2013 року 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) не пізніше 01 лютого 2014 року 1 055 000 (один мільйон п'ятдесят п'ять тисяч)

У разі непогашення заборгованості за кредитом в розмірі та строки, визначені в цьому пункті договору, незважаючи на положення п. 1.1 договору, з наступного банківського дня заборгованість за кредитом в розмірі, що підлягає погашенню відповідно до вищезазначеного графіку, вважається простроченою заборгованістю.

Відповідно до п. 2.5 Договору платежі по погашенню боргових зобов'язань мають бути здійснені в повному обсязі та вважаються своєчасно здійсненими, якщо сума платежу надійшла на відповідні рахунки банку, зазначені в п. 11.1 договору, в повному обсязі та в термін/строки, визначені договором. Якщо день, на який припадає цей термін, не є банківським днем, то платіж повинен бути здійснений не пізніше наступного банківського дня. При цьому плата за кредит нараховується банком та сплачується позичальником за весь період фактичного користування кредитом.

Пунктом 3.1.1 Договору визначено, що плата за користування кредитом визначається у вигляді процентів, розмір яких є фіксованим та становить 11% процентів річних.

Згідно із п. 4.1.1 Договору банк зобов'язаний відкрити рахунок обліку/сплати кредиту, зазначений в п. 11.1 договору, та забезпечити надання кредиту в порядку, строки та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.п. 4.3.2 - 4.3.4 Договору позичальник зобов'язаний використовувати кредит (транш) виключно на цілі, зазначені в договорі та заявці, а також укласти/укладати з банком акти (и) перевірки цільового використання кредиту (траншу) протягом 10 (десяти) банківських днів з дати направлення банком такого акту позичальнику. В повному обсязі погашати боргові зобов'язання в розмірі, порядку та строки/терміни, передбачені договором. Достроково частково або в повному обсязі погасити боргові зобов'язання у випадках та на умовах, передбачених договором.

У разі порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором (п. 7.1 Договору).

Згідно із п. 7.2 Договору у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань (крім договірних санкцій, пені та штрафів), банк має право застосувати до позичальника пеню, а позичальник зобов'язаний сплатити її банку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який сплачується пеня) від суми несвоєчасно виконаного боргового зобов'язання, за кожний календарний день прострочення виконання, включаючи день такого погашення, з розрахунку факт/360.

Банк має право застосувати до позичальника, а позичальник зобов'язаний сплатити банку:

- договірну санкцію у разі порушення позичальником зобов'язання, визначеного п. 4.3.1 договору, в розмірі 675,00 грн. за кожний календарний день порушення зазначеного зобов'язання (п.п. 7.3.1 Договору);

- штраф у разі порушення позичальником на 5% та більше відсотків зобов'язання, зазначеного в п. 4.3.10.1 договору, в розмірі 20 475,00 грн. за кожний факт порушення зазначеного зобов'язання. При цьому розмір зобов'язань позичальника, визначений п. 4.3.10.1 договору, приймається для розрахунку як 100% відсотків (п.п. 7.3.2 Договору);

- штраф у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, визначених п. 4.3.10.2, п. 4.3.11.1, п. 4.3.11.2, п. 4.3.11.3, п. 4.3.11.4, п. 4.3.11.5, п. 4.3.11.6 договору, в розмірі 30 712,00 грн. за кожний факт порушення кожного з зазначених зобов'язань (п. 7.3 Договору).

Відповідно до п. 7.4 Договору позичальник зобов'язаний сплатити банку договірні санкції, пеню та штрафи, зазначені а договорі, протягом 10 банківських днів з моменту направлення банком відповідної письмової вимоги позичальнику, але не пізніше терміну, зазначеного в п. 1.1 договору, в національній валюті України за офіційним валютним курсом НБУ, встановленим на дату здійснення оплати, на відповідні рахунки обліку/сплати договірних санкцій, пені та штрафів, зазначені в п. 11.1 договору.

Згідно із п. 7.5 Договору нарахування зазначених в договорі договірних санкцій, пені та штрафів припиняється банком через 36 місяців від дня, коли зобов'язання, за порушення якого стягується договірна санкція та/або пеня та/або штраф, мало бути виконано належним чином. Сторони погоджуються, що строк позовної давності вимог Банку щодо сплати договірних санкцій, пені та штрафів, визначених договором, становить 3 роки.

Якщо позичальник самостійно не сплатив на користь банка договірні санкції та/або пеню та/або штрафи, передбачені договором, банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів, необхідних для сплати договірних санкцій, пені та штрафів в порядку, визначеному п. 4.2.2 договору (п. 7.6 Договору).

У разі порушення позичальником своїх зобов'язань за договором, банк має право без отримання додаткової письмової згоди позичальника звернути стягнення на заставлене майно будь-яким способом, та/або одержати відшкодування з майна позичальника, та/або звернутися до поручителів/майнових поручителів відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору(ів) про забезпечення (п. 7.7 Договору).

Відповідно до п. 9.9 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та закінчується (в тому числі внаслідок його розірвання) в момент остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за договором в повному обсязі.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕДКАР" склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що позичальник належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у зв'язку із чим станом на 05.05.2015 р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДКАР" за Кредитним договором становить 821 464,00 грн. (штрафні санкції, згідно умов Кредитного договору) та 1 346 657,20 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 31 915 750,05 грн. та складається із простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 1 055 000,00 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 25 003 479,96 грн., строкової заборгованості по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.04.2015 р. по 05.05.2015 р. (включно) у розмірі 3 545,98 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 84 039,66 грн., простроченої заборгованості по сплаті процентів, нарахованих з 25.02.2014 р. по 24.04.2015 р. (включно) у розмірі 136 681,26 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 3 239 343,27 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 01.04.2014 р. по 05.05.2015 р. (включно) у розмірі 17 269,77 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 409 293,22 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 04.02.2014 р. по 04.08.2014 р. (включно) у розмірі 92 371,12 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 2 189 193,79 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 01.04.2014 р. по 05.05.2015 р. (включно) у розмірі 2 248,25 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 53 283,48 грн., 3% річних за прострочення повернення кредиту за період з 04.02.2014 р. по 05.05.2015 р. (включно) у розмірі 39 540,82 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 937 116,68 грн.

Факт наявної суми заборгованості позичальника за Кредитним договором та розмір такої заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою , притриманням, завдатком.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору в редакції Договору №6 від 03.06.2013 р. про внесення змін до Кредитного договору №4ВД від 02.02.2011 р., виконання зобов'язань позичальника за договором забезпечується зокрема, заставою товарів в обороті, які належать позичальнику та/або третім особам.

Судом встановлено, що для забезпечення виконання кредитних зобов'язань між позивачем заставодержатель) та відповідачем (заставодавець) було укладено Договір застави товарів в обороті №4ВД/Z-6 від 18.04.2012 р. (далі - Договір застави-1), відповідно до якого (п. 1.1) заставодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №4ВД від 02.02.2011 р., укладеним між заставодержателем та позичальником, передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, рухоме майно, яким є товари в обороті, зазначені в розділі 2 цього договору.

Згідно з п. 2.1 Договору застави-1 предметом застави за цим договором є рухоме майно: товари в обороті, а саме: легковий автомобіль Bentley Mulsanne (SCBBA63YXCC016559) балансовою вартістю 2 934 647,98 грн.

Пунктом 2.2 Договору застави-1 визначено, що предмет застави знаходиться на балансі заставодавця, згідно балансової довідки №18/04-2012/2кр від 18.04.2012 р. Відповідно до наданої балансової довідки на балансі заставодавця обліковуються товари на загальну суму 16 390 270,48 грн., з яких заставодержателю передаються в заставу товари загальною вартістю на суму 2 934 647,98 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору застави-1, заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця в таких випадках:

- у разі невиконання/неналежного виконання основного зобов'язання;

- у разі невиконання вимоги заставодержателя щодо дострокового виконання основного зобов'язання, що здійснено на підставі чинного законодавства України, Кредитного договору чи цього договору;

- незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у випадку припинення (шляхом реорганізації або ліквідації) діяльності заставодавця, а також у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом заставодавця;

- незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, коли іншою особою розпочато процедуру звернення стягнення на предмет застави;

- в інших випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір заставодержателя за рішенням суду або шляхом позасудового врегулювання відповідно до чинного законодавства України (п. 5.2 Договору застави-1).

Договір застави-1 набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання основного зобов'язання (п. 6.1 Договору застави-1).

Крім того, для забезпечення виконання кредитних зобов'язань між позивачем (заставодержатель) та відповідачем (заставодавець) було укладено Договір застави товарів в обороті №4ВД/Z-8 від 02.10.2012 р. (далі - Договір застави-2), відповідно до якого (п. 1.1) заставодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №4ВД від 02.02.2011 р., укладеним між заставодержателем та позичальником, передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, рухоме майно, яким є товари в обороті, зазначені в розділі 2 цього договору.

Згідно з п. 2.1 Договору застави-2 предметом застави за цим договором є рухоме майно: товари в обороті, а саме: легковий автомобіль Spyker C8 Laviolette B12 Edition (XL9BA11G46Z363100) балансовою вартістю 1 627 182,09 грн.

Пунктом 2.2 Договору застави-2 визначено, що предмет застави знаходиться на балансі заставодавця, згідно балансової довідки №02102012/02 від 02.10.2012 р. Відповідно до наданої балансової довідки на балансі заставодавця обліковуються товари на загальну суму 18 607 340,62 грн., з яких заставодержателю передаються в заставу товари загальною вартістю на суму 1 627 182,09 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору застави-2, заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця в таких випадках:

- у разі невиконання/неналежного виконання основного зобов'язання;

- у разі невиконання вимоги заставодержателя щодо дострокового виконання основного зобов'язання, що здійснено на підставі чинного законодавства України, Кредитного договору чи цього договору;

- незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у випадку припинення (шляхом реорганізації або ліквідації) діяльності заставодавця, а також у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом заставодавця;

- незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, коли іншою особою розпочато процедуру звернення стягнення на предмет застави;

- в інших випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір заставодержателя за рішенням суду або шляхом позасудового врегулювання відповідно до чинного законодавства України (п. 5.2 Договору застави-2).

Договір застави-1 набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання основного зобов'язання (п. 6.1 Договору застави-2).

Як слідує з матеріалів справи, 05.02.2014 р. позивачем у зв'язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань по Кредитному договору на адресу останнього було надіслано вимогу №33/1-2 від 04.02.2014 р. про дострокове повернення всієї суми отриманих за Кредитним договором грошових коштів.

Проте, вказана вимога була залишена позичальником без відповіді та без виконання.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач просить звернути стягнення на предмет застави, у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, яка становить 821 464,00 грн. (штрафні санкції, згідно умов Кредитного договору) та 1 346 657,20 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 31 915 750,05 грн. та складається із простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 1 055 000,00 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 25 003 479,96 грн., строкової заборгованості по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.04.2015 р. по 05.05.2015 р. (включно) у розмірі 3 545,98 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 84 039,66 грн., простроченої заборгованості по сплаті процентів, нарахованих з 25.02.2014 р. по 24.04.2015 р. (включно) у розмірі 136 681,26 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 3 239 343,27 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 01.04.2014 р. по 05.05.2015 р. (включно) у розмірі 17 269,77 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 409 293,22 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 04.02.2014 р. по 04.08.2014 р. (включно) у розмірі 92 371,12 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 2 189 193,79 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 01.04.2014 р. по 05.05.2015 р. (включно) у розмірі 2 248,25 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 53 283,48 грн., 3% річних за прострочення повернення кредиту за період з 04.02.2014 р. по 05.05.2015 р. (включно) у розмірі 39 540,82 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 937 116,68 грн.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, обґрунтувань своєї правової позиції не надав.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Положення вищезазначеної статті кореспондуються із нормами статті 572 Цивільного кодексу України.

Предметом застави може бути майно, зокрема основні засоби, про що зазначено у ст. 4 Закону України "Про заставу" та ст. 576 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наявність встановленого судом факту неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕДКАР" зобов'язань за Кредитним договором №4ВД від 02.02.2011 р., внаслідок чого у останнього утворилась сума заборгованості, яка не день розгляду справи не є погашеною, а зобов'язання за Кредитним договором не є припиненим, ПАТ "ВТБ БАНК", як заставодержатель, набув права задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, у відповідності до положень статті 19 Закону України "Про заставу".

Зазначеною вище статтею Закону України "Про заставу" передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" та ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Отже, слід виходити з того, що позивач, у зв'язку з порушенням позичальником умов основного зобов'язання, має право вимагати від відповідача сплати заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави, безпосередньо, на підставі Договору застави-1 та Договору застави-2.

Частиною 6 статті 20 Закону України "Про заставу" визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду. На підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Як встановлено судом, предметом застави за Договором застави-1 та Договором застави-2 є рухоме майно, то правовий режим регулювання обтяжень такого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначається положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Із Витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, які наявні в матеріалах даної справи, вбачається, що предмети застави, як об'єкт обтяження, заборонено відчужувати на підставі Договору застави товарів в обороті №4ВД/Z-6 від 18.04.2012 р. та Договору застави товарів в обороті №4ВД/Z-8 від 02.10.2012 р.

Інших видів обтяження на зазначене рухоме майно у реєстрі не значиться.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду, крім іншого, зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення прилюдних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 Закону.

Положеннями статті 582 Цивільного кодексу України визначено, що оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Вартість предмету застави на момент укладання Договору застави-1 склала 1 896 217,77 грн., Договору застави-2 склала 1 627 182,09 грн. та є такою, що погоджена сторонами. У межах розгляду даного господарського спору розмір вартості предмета застави сторонами не заперечувався.

Таким чином, з урахуванням встановлених у справі обставин та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави підлягають задоволенню шляхом звернення стягнення на предмет застави з визначенням способу реалізації - продаж предмета застави на прилюдних (публічних) торгах (аукціоні) в порядку встановленому чинним законодавством України за початковою ціною, встановленою в розмірі заставної вартості за Договором застави-1 та Договором застави-2.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

При цьому, судом враховано, що приписами п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 31.03.2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред'явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов'язання, оплачується судовими збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" задовольнити повністю.

2. Для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26; ідентифікаційний код 14359319) в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДКАР" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 9-А; ідентифікаційний код 36925005) за Кредитним договором №4ВД від 02.02.2011 р. в розмірі 821 464,00 грн. (штрафні санкції, згідно умов Кредитного договору) та 1 346 657,20 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 31 915 750,05 грн. та складається із простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 1 055 000,00 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 25 003 479,96 грн., строкової заборгованості по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.04.2015 р. по 05.05.2015 р. (включно) у розмірі 3 545,98 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 84 039,66 грн., простроченої заборгованості по сплаті процентів, нарахованих з 25.02.2014 р. по 24.04.2015 р. (включно) у розмірі 136 681,26 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 3 239 343,27 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 01.04.2014 р. по 05.05.2015 р. (включно) у розмірі 17 269,77 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 409 293,22 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 04.02.2014 р. по 04.08.2014 р. (включно) у розмірі 92 371,12 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 2 189 193,79 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 01.04.2014 р. по 05.05.2015 р. (включно) у розмірі 2 248,25 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 53 283,48 грн., 3% річних за прострочення повернення кредиту за період з 04.02.2014 р. по 05.05.2015 р. (включно) у розмірі 39 540,82 євро, що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 р. становить 937 116,68 грн., звернути стягнення на предмет застави за Договором застави товарів в обороті №4ВД/Z-6 від 18.04.2012 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" (01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віпкар" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 23-б; ідентифікаційний код 33059721), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О., та на предмет застави за Договором застави товарів в обороті №4ВД/Z-8 від 02.10.2012 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" (01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26; ідентифікаційний код 14359319) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віпкар" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 23-б; ідентифікаційний код 33059721), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О., а саме:

- легковий автомобіль Bentley Continental Flying Spur Speed (SCBBF53W7CC073828);

- легковий автомобіль Spyker C8 Laviolette B12 Edition (XL9BA11G46Z363100).

3. Встановити спосіб реалізації предмета застави: реалізація шляхом проведення прилюдних (публічних) торгів (аукціону) в порядку, встановленому чинним законодавством України.

4. Початковою ціною реалізації предмета застави встановити узгоджену заставну вартість, а саме:

- легкового автомобіля Bentley Continental Flying Spur Speed (SCBBF53W7CC073828) - 1 896 217 (один мільйон вісімсот дев'яносто шість тисяч двісті сімнадцять) грн. 77 коп.;

- легкового автомобіля Spyker C8 Laviolette B12 Edition (XL9BA11G46Z363100) - 1 627 182 (один мільйон шістсот двадцять сім тисяч сто вісімдесят дві) грн. 09 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віпкар" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 23-б; ідентифікаційний код 33059721) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26; ідентифікаційний код 14359319) 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 17.08.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко