Рішення

від 11.08.2015 по справі 911/2698/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. справа № 911/2698/15

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм солюшін», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Урарту амо», Київська обл., с. Михайлівка-Рубежівка

про стягнення 9 417,66 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №25/06-01 від 25.06.2015)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайм солюшін» (далі-ТОВ «Лайм солюшін»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Урарту амо» (далі-ТОВ «Урарту амо»/відповідач) про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 9 417,66 грн, з яких: 5 189,63 грн заборгованості по оплаті вартості поставленого товару, 3 873,14 грн інфляційних втрат та 354,89 грн 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.06.2015 порушено провадження у справі №911/2698/15 та призначено справу до розгляду на 14.07.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2015 розгляд даної справи було відкладено на 11.08.2015.

В судові засідання 14.07.2015 та 11.08.2015 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом квітня 2013 року на підставі рахунків-фактур:

- №08/04-7 від 08.04.2013 на суму 5 254,99 грн,

- №11/04-10 від 11.04.2013 на суму 944,00 грн,

- №26/04-7 від 26.04.2013 на суму 6 608,45 грн,

- №27/04-1 від 27.04.2013 на суму 16 993,15 грн,

- №29/04-13 від 29.04.2013 на суму 11 097,79 грн,

- №30/04-4 від 30.04.2013 на суму 9 211,61 грн позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 50 109,99 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних:

- №08/04-7 від 08.04.2013 на суму 803,00грн,

- №11/04-10 від 11.04.2013 на суму 944,00 грн,

- №15/04-12 від 15.04.2013 на суму 1 651,94 грн,

- №18/04-8 від 18.04.2013 на суму 1 415,95 грн,

- №22/04-8 від 22.04.2013 на суму 949,10 грн,

- №23/04-11 від 23.04.2013 на суму 435,00 грн,

- №26/04-3 від 26.04.2013 на суму 6 608,45 грн,

- №27/04-1 від 27.04.2013 на суму 16 993,15 грн,

- №29/04-12 від 29.04.2013 на суму 11 097,79 грн,

- №30/04-4 від 30.04.2013 на суму 9 211,61 грн. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Натомість відповідач вартість поставленого товару оплатив частково у сумі 44 920,36 грн, внаслідок чого за ним утворилось 5 189,63 грн заборгованості, що підтверджується довідкою позивача №14/07-01 від 14.07.2015.

Проведення відповідачем часткових розрахунків за означеними накладними підтверджується наданими суду копіями банківських виписок з поточного рахунку позивача, а також довідкою ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» №Р1-В32/59-257 від 23.07.2015.

З метою досудового врегулювання даного спору, 07.04.2014 позивачем було надіслано відповідачу лист-вимогу №519, відповідно до якої останній вимагав від відповідача негайно здійснити відповідні грошові розрахунки за поставлений товар.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену вимогу не відповів, остаточні розрахунку за поставлений товар не провів, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 5 189,63 грн заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого за накладною №30/04-4 від 30.04.2013 з підстав ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 174 Господарського кодекс України, однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є укладення господарського договору та інших угод. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи ч. 2 ст. 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативних приписів, вчинення сторонами дій, пов'язаних із передачею однією особою іншій у власність товару, підтвердженням чого є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні та довіреність), свідчить про виникнення між сторонами цивільно-правових відносин купівлі-продажу, незалежно від підстави виникнення у продавця (постачальника) обов’язку по передачі товару: будь-то - виконання умов двосторонньо підписаного договору, чи низка разових поставок, оформлених видатковими накладними та довіреностями на прийняття товару.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що підписання відповідачем, як покупцем, спірних видаткових накладних, які є первинними обліковими документами та фіксують найменування, кількість, ціну товару, тобто містять всі істотні умови договору, є свідченням того, що між сторонами спору виникли договірні відносини у вигляді укладення договору поставки у простій письмовій формі, і ця домовленість є підставою для виникнення у між ними майново-господарських зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2014 у справі №911/171/14.

Приписами ч. 1 ст. 712 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд з цим, п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Таким чином, належне виконання продавцем зобов’язань по продажу (поставці) товару є підставою виникнення у нього права на отримання вартості поставленого товару, а у покупця - зобов’язання сплатити поставлений йому товар невідкладно після прийняття товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2013 №5002-8/481-2011.

З огляду наведеного, підписання відповідачем накладної №30/04-4 від 30.04.2013 без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, в силу положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, породжує в останнього обов’язок по його оплаті у повному обсязі до 01.05.2013.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач поставлений позивачем товар оплатив частково, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5 189,63 грн заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого за накладною №30/04-4 від 30.04.2013 підлягає задоволенню як така, що доведена належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару за спірною накладною, позивач просить суд стягнути:

- 3 873,14 грн інфляційних втрат, нарахованих з 01.05.2013 по 31.07.2015 на 5 189,63 грн заборгованості,

- 354,89 грн 3% річних, нарахованих з 01.05.2013 по 10.08.2015 на 5 189,63 грн заборгованості.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, у відповідності до п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2014 у справі №911/171/14.

З огляду наведеного, а також враховуючи те, що арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону становить 3 871,46 грн, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 873,14 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 841,46 грн.

Водночас, оскільки розмір 3% річних, заявлених позивачем до стягнення відповідає вимогам наведених нормативних приписів, а також є арифметично вірним, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 354,89 грн 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 22, 44, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 525, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 181, 193 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Урарту амо» (08100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 37606234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм солюшін», м. Київ (02166, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 38095937):

- 5 189 (п’ять тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн 63 коп. заборгованості,

- 3 871 (три тисячі вісімсот сімдесят одну) грн 46 коп. інфляційних втрат,

- 354 (триста п’ятдесят чотири) грн 89 коп. 3% річних,

- 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн 67 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 14.08.2015

Суддя В.А. Ярема